Ден Філліпс: Креативні будинки з вторинного матеріалу

У цьому веселому та філософському виступі на TED Х'юстон будівельник Ден Філліпс демонструє нам з десяток будинків у Техасі, які він побудував дуже креативно і нестандартно, використовуючи вторинні матеріали. Блискуче виконання і абсолютно не високотехнологічні деталі дизайну обов'язково пробудять вашу творчу жилку.

(Оплески)

Вельми дякую.

У мене тут кілька фотографій,

і я хотів би поговорити трохи про те,

як мені вдається робити те, що я роблю.

Всі ці будинки побудовані

на 70-80 відсотків із вторинної сировини,

того, що повинні були подрібнити, відвезти на звалище або спалити.

Все це пропало б.

Це перший будинок, який я збудував.

Ці подвійні вхідні двері з фрамугою

були відправлені на звалище.

Тут ось невелика башточка.

А ось ті шишечки на карнизах –

он там –

це горіхи гікорі.

А ось ці шишечки –

це курячі яйця.

Спочатку ви, звичайно ж, снідаєте,

а потім заповнюєте шкаралупу глиною, фарбуєте її і прикріплюєте на стіну,

і ось ви створили архітектурний елемент

за лічені хвилини.

Це вид зсередини.

Це двері з потрійною фрамугою

і округлими віконцями –

безперечно архітектурний антикваріат, –

направлялися на звалище.

Один тільки замок вартує, мабуть, не менше $ 200.

Все, що ви бачите в кухні, було просто підібрано на звалищі.

Ось пічка О'Кіф і Меррітт, 1952 року,

якщо ви любите готувати – класна пічка.

Сходи, що ведуть наверх у башточку.

Я купив ці сходи за 20 баксів,

включаючи доставку.

(Сміх)

Давайте подивимося на башточку;

вона вкрита виступами, западинами, викривленнями і таке інше.

Якщо це псує вам життя,

ви не повинні жити в такому будинку.

(Сміх)

Це люк для брудної білизни,

а ось це взуттєва колодка.

І кілька чавунних предметів, які бувають в антикварних магазинах.

У мене був такий,

і я зробив одну невисокотехнологічну штучку:

ви наступаєте на взуттєву колодку,

люк відкривається, і ви кидаєте білизну вниз.

Якщо ви достатньо розумні, речі потрапляють у кошик на пральній машині.

Якщо ні, все летить в унітаз.

(Сміх)

Це ванна, яку я зробив,

з обрізків перетином 5 на 10 см.

Почав з обода,

потім прикріпив його до днища,

потім вивернув край,

додав два профілі на цій стороні.

Це двомісна ванна.

Зрештою, це не тільки питання гігієни,

можна також трохи розважитися.

(Сміх)

Цей кран –

просто шматок дерева маклюра.

Виглядає трохи фалічно,

але врешті-решт, це ж санвузол.

(Сміх)

Цей будинок побудований з банок з-під Будвайзер.

Він не виглядає як пивна банка,

але наслідування в дизайні абсолютно однозначне.

Дизайн з ячменем і хмелем, що піднімаються до карнизів,

зубчастий орнамент виходить завдяки червоним, білим, синім і сріблястим банкам.

Ті виступи йдуть під карнизами

з невеликого елемента дизайну банки.

Я просто поклав банку на ксерокс

і збільшував зображення, поки не отримав потрібний розмір.

На банці написано –

"Це знамените пиво Будвайзер, ми не визнаємо іншого пива, і т.д. і т.п..."

Ми змінили текст і написали "Це знаменитий будинок Будвайзер.

ми не визнаємо іншого будинку", і так далі, і тому подібне.

А це засув з косинця від фрезерного верстата 30-х років,

дуже великого деревообробного верстата.

Мені дали тільки косинець, але не сам верстат,

і ми вирішили зробити з нього засув.

Він встоїть перед стадом слонів, я обіцяю.

І дійсно, у нас не було ніяких проблем зі слонами.

(Сміх)

Душ був задуманий як імітація пивної склянки.

Бульбашки повзуть вгору і зверху піняться горбкуватою плиткою.

Де ви можете знайти горбкувату плитку? Та ніде.

Але я знайшов багато унітазів, тому можна розтрощити унітаз молотком,

і вийде повно горбкуватої плитки.

А ось цей кран –

це пивний кран.

(Сміх)

Тепер ось ця скляна панель –

те саме скло,

яке стоїть у більшості американських вхідних дверей.

Ми втомилися від цього, це вже кліше.

Якщо у ваших дверях буде таке скло, то дизайн не вдався.

Тому не ставте скло у двері, ставте деінде.

Це красива скляна панель.

Але якщо ви вставите її у вхідні двері,

люди скажуть "Е, ти намагався зробити як у людей, але не вийшло".

Тому не робіть цього.

Ось ще одна ванна нагорі.

Це така ж лампа, яка зустрічається

в передпокої будь-якого американця з середнім достатком.

Не вішайте її в передпокої.

повісьте її краще в душі або в гардеробній,

але не в передпокої.

Хтось віддав мені біде, так я поставив його тут.

(Сміх)

Тепер цей милий будиночок.

Ці поручні зроблені з гілок маклюри помаранчевої.

Слайди будуть змінюватися,

а я поки поговорю.

Для того щоб робити те, що роблю я,

потрібно розуміти,

звідки беруться відходи в будівельній галузі.

Житло стало споживчим товаром,

і я б хотів поговорити про це.

Першопричина марнотратства, можливо, закладена в нашому ДНК.

Людині необхідна послідовність

в процесі пізнання.

Що це означає?

Це означає, що будь-яке сприйняття

має бути пов'язане з подібним досвідом з минулого,

інакше немає послідовності,

і ми втрачаємо орієнтацію.

Я можу показати вам предмет, якого ви раніше ніколи не бачили.

О, це мобільний телефон.

Але такого ви ніколи раніше не бачили.

Що ви робите?

Ви оглядаєте особливості конструкції,

а потім шукаєте у своїй базі даних – бррр, мобільник.

О, це мобільник.

Якщо я відкушу від нього шматочок,

ви подумаєте, "хвилиночку,

це не мобільник.

це один з цих нових шоколадних мобільників."

(Сміх)

І вам доведеться завести нову категорію

десь між мобільними телефонами і шоколадом.

Так ми обробляємо інформацію.

Застосуємо це до будівельної індустрії.

Якщо стіна зібрана із скляних панелей, і одна шибка тріснула,

ми говоримо: "Дідько, тріщина, треба полагодити.

Витягнемо тріснуте скло, викинемо так, щоб ніхто не зміг їм більше скористатися, і вставимо нове."

Бо так чинять з тріснутим склом.

Неважливо, що тріщина не вплинула б на наше життя.

Просто вона спотворює очікуваний образ

і цілісність особливостей конструкції.

У той же час, якщо взяти молоточок

і додати тріщин на всіх інших шибках,

ми доб'ємося послідовності образу.

Гештальт-психологія наголошує на пізнанні цілого образу

через пізнання його складових частин.

Ми подумаємо "О, виглядає добре".

Цією ідеєю я користуюся щодня.

Повторення призводить до створення образу.

Якщо у мене є сотня таких предметів і сотня інших,

то неважливо, що вони таке.

Якщо я можу повторювати, є можливість створення образу

з горіхів гікорі та курячих яєць, осколків скла, гілок дерев.

З чого – не має значення.

Ось що призводить до відходів у будівництві.

По-друге, Фрідріх Ніцше десь в 1885 р.

написав книгу "Народження трагедії".

У цій книзі він пише,

що цивілізації мають тенденцію коливатися між двома поглядами на життя.

З одного боку, аполонічний погляд,

дуже чіткий і заздалегідь спланований,

інтелектуальний

і ідеалістичний.

З іншого боку, діонісічний погляд,

який більше слідує пристрастям і інтуїції,

терпимий до своєрідності природи і людських вчинків.

Якщо людина аполонічного складу

захоче повісити картину,

вона дістане циркуль

лазерний нівелір і мікрометр.

"Так, люба. Ще на дві десятих міліметра ліворуч.

Ми хочемо щоб картина висіла саме там. Правильно. Ідеально."

Всі дрібні деталі передбачені, рівні й симетричні.

Людина діонісічного складу

бере картину і робить так...

(Сміх)

У цьому вся різниця.

Я працюю з дефектами,

Я прихильник природного процесу,

послідовник теорій Джона Дьюї.

Аполонічний підхід створює гори сміття.

Якщо щось не ідеально,

не відповідає запланованій моделі – на звалище.

"Ой, подряпина, на звалище.

Ой те, ой це, на звалище, на звалище, на звалище."

Третя причина спірна.

Промислова революція почалася в епоху Відродження

з появою гуманізму,

потім отримала поштовх під час Французької революції.

І повністю розквітла близько середини 19 століття.

З'явилися всілякі гаджети та фішки,

хитрі штуки, які можуть робити все,

що ми до цього моменту

робили вручну.

Зараз ми використовуємо стандартні матеріали.

А дерева не ростуть перетином п'ять на десять,

причому 2, 3 та 4 метри у висоту.

Ми створюємо гори відходів.

Лісозаготівники багато роблять

в лісі,

переробляючи відходи виробництва –

в плити OSB, ДСП і так далі, і тому подібне,

але це марно –

відповідально ставитися до лісу в момент лісозаготівлі,

якщо споживачі розбазарюють деревину в момент споживання,

а якраз саме це і відбувається.

Тому, якщо щось не стандартне,

"Ой, на смітник. Ой, криве."

Якщо ви купили брус 5х10, а він виявився кривим,

ви можете повернути його.

"Мені дуже шкода, сер. Ми замінимо на прямий".

Я використовую особливості всіх цих викривлених речей,

тому що повторення створює послідовний образ

з діонісічної точки зору.

По-четверте,

праця непропорційно дорожче будматеріалів.

Ну, це просто міф.

Ось вам історія про Джима Таллеса, одного з моїх учнів.

Я сказав: "Джим, прийшов час.

Я знайшов тобі роботу прорабом в бригаді столярів. Прийшов твій час іти."

"Ден, я не думаю, що я готовий".

"Джим, настав час." "Ден, ну я..."

Кінцем, він найнявся.

І от він зі своєю рулеткою поліз у відходи

у пошуках матеріалу для ригеля –

це така дошка над дверима, –

сподіваючись справити враження на свого боса – так ми його вчили працювати.

Начальник підійшов і запитав: "Що ти робиш?"

"А, просто шукаю матеріал для ригеля."

І чекає похвали.

А той сказав: "Ні, ні. Я не за те тобі плачу, щоб ти рився в смітті. Давай-но працюй".

І в нього вистачило кмітливості сказати:

"Знаєте, якщо б ви платили мені

$300 на годину,

я б ще міг зрозуміти, чому ви так говорите,

але просто зараз я економлю вам п'ять доларів за хвилину.

Порахуйте."

(Сміх)

"Непогано придумано, Таллес. Хлопці, з цього моменту спочатку перевіряємо, що в смітті."

Іронія в тому, що з математикою у нього було не дуже добре.

(Сміх)

Іноді ви все-таки отримуєте доступ до штурвала

і можете покермувати в своє задоволення.

Так і сталося в нашій історії.

По-п'яте, може бути, через 2500 років,

ідеї Платона про досконалі форми досі нас захоплюють.

Він сказав, що у нас в голові –

повне уявлення про те, що ми хочемо,

і ми вичавлюємо всі соки з природи, щоб це отримати.

Ми всі представляємо ідеальний будинок,

американська мрія – це будинок,

будинок мрії.

Проблема в тому, що ми не можемо собі його дозволити.

Тоді ми задовольняємося сурогатом мрії,

тобто пересувним домом.

Є ще одна болячка на тілі планети.

Це іпотечний кредит.

Так само, як меблі чи автомобіль,

ви сплачуєте покупку, і миттєво вона знецінюється на 30%.

Через рік ви вже не можете застрахувати все, що у вас є в хаті,

а тільки 70%.

Зазвичай їх підключають кабелем перетином

2,5 кв.мм, і це правильно,

поки навантаження не виростає понад допустиме,

а так і трапляється.

Відбувається настільки сильний викид формальдегіду,

що існує федеральний закон,

щоб попередити нових покупців пересувних будинків

про шкоду формальдегіду для атмосфери.

Невже ми настільки дурні?

Стіни ось такої товщини.

Вся конструкція не варта виїденого яйця.

(Сміх)

"Я думав, що Палм Харбор Віллідж був тут."

"Ні, ні. Учора просто був сильний вітер.

Отже, селище здуло".

(Сміх)

Потім, коли вони зношуються, що з ними робити?

Все це –

аполонічний, платонічний підхід, –

те, на чому заснована будівельна індустрія,

посилюється цілою низкою речей.

Одна з них – всі професіонали в цій галузі,

всі торговці, постачальники,

перевіряючі, інженери, архітектори, –

всі думають однаково.

Цей підхід передається споживачам,

які в свою чергу вимагають того ж.

Ми не можемо вирватися з цього зачарованого кола.

І тут у гру вступають маркетологи і рекламщики.

"Ого! Угу!"

Ми купуємо речі, в яких не відчували потреби.

Та подивимося хоча б на те,

що одна компанія зробила з газованим соком з чорносливу.

Яка гидота.

(Сміх)

А знаєте що вони зробили? Вони прив'язали до соку метафору:

"Я п'ю Доктора Перчика.."

І дуже скоро ми почали жадібно ковтати це пійло

мільярдами літрів.

Це навіть не справжній чорнослив: після нього не хочеться за хату.

(Сміх)

Господи, це тільки погіршує ситуацію.

Ми втягнулися в це дуже швидко.

Потім людина на ім'я Жан Поль Сартр написала книгу,

яка називається "Буття і Ніщо".

Вона легко читається.

Ви можете проковтнути її років за два,

якщо будете читати по вісім годин на день.

Там йдеться про розділення свідомості.

Сартр вважає, що люди ведуть себе по-різному, коли знають,

що вони на самоті, і коли хтось є поруч.

Якщо я їм спагетті і я знаю, що я один,

Я можу жерти як тварина.

Я можу витирати рот рукавом, серветка валяється на столі,

жувати з відкритим ротом, чавкати,

чухатися де побажаю.

(Сміх)

Але як тільки ви ввійдете,

я відразу "Ой, я тут соусом забруднився."

Серветочка на колінах, відкушую потроху,

жую з закритим ротом, ніякого почісування.

У цей момент я

виправдовую ваші очікування

того, як я повинен жити.

Я відчуваю це очікування

і пристосовуюсь до нього,

і я живу так, як ви того очікуєте від мене.

Те ж відбувається і в будівельній індустрії.

Тому всі наші підрозділи виглядають однаково.

Іноді у нас є

формалізовані культурні очікування.

Я готовий закластися, що ваші туфлі парні.

Ну звичайно, ми всі на це йдемо.

Для огороджених житлових комплексів

є формалізовані очікування

від асоціації домовласників.

Іноді ці люди просто нацисти,

не приведи Господи.

Все це посилює і продовжує цю модель.

І останнє – це колективний спосіб життя.

Люди – соціальні істоти.

Ми збираємося в групи собі подібних,

як антилопи, як леви.

Антилопи не тусуються з левами,

тому що леви їдять антилоп.

Люди такі ж.

Ми ведемо себе так само, як група,

членами якої ми хочемо бути.

Ви можете спостерігати це в чистому вигляді в школі.

Ці хлопці будуть працювати ціле літо,

вибиватися з сил,

щоб дозволити собі

пару дизайнерських джинсів,

щоб потім у вересні

вони могли пройтися і сказати

"Я сьогодні важлива персона.

Можете дивитися, але не чіпайте мої дизайнерські джинси.

Я бачу, у вас немає дизайнерських джинсів.

Ви не належите до категорії гарних людей.

А от я – з гарних людей. Бачите мої джинси?"

Одного цього досить, щоб ввести шкільну форму.

Те ж відбувається в будівельній галузі.

Ми трохи наплутали

з ієрархією потреб

Маслоу.

На найнижчому рівні

основні потреби:

дах над головою, одяг, їжа, вода, спарювання і т. д.

По-друге, безпека. По-третє, відносини.

По-четверте, статус, самооцінка – це марнославство.

А ми беремо марнославство і запихаємо сюди, вниз.

У підсумку ми приймаємо рішення,

продиктовані марнославством,

і навіть не можемо дозволити собі іпотеку,

і навіть не можемо дозволити собі щось крім макаронів.

Отже, наше житло

стало споживчим товаром,

і потрібна певна сміливість,

щоб зануритися в цю примітивну,

страшну частину нас самих

і приймати свої власні рішення,

а не перетворювати житло в товар,

Навпаки, нехай це виходить із продуктивних джерел.

Потрібна певна сміливість,

і, чорт забирай, іноді нічого не виходить.

Але це нормально.

Якщо невдачі псують вам життя,

то ви не зможете цього зробити.

Невдачі трапляються зі мною постійно, щодня,

і в мене було кілька повних провалів, клянуся,

великих, публічних і принизливих,

прикрих невдач.

Всі показують пальцем і сміються,

і кажуть: "це вже п'ята спроба, і як і раніше не виходить.

Ну і дурень".

Відразу приходять підрядники і кажуть:

"Ден, милий мій зайчику,

але ж ти знаєш, це просто не спрацює.

Чому б тобі не зробити те, та не зробити се?"

І інстинктивно ви хочете сказати

"Чому б тобі не посмоктати лапу?"

Але ви цього не кажете,

тому що ці хлопці – ваша цільова група.

Отже, те, що ми робимо,

і це стосується не лише житла,

а також продовольства і одягу,

нашого транспорту та енергетики, –

ми все потроху розбазарюємо.

І після моїх нечастих появ у пресі

зі мною зв'язуються люди з усього світу.

Так, ми, можливо, створили достаток,

але разом з цим і світову

проблему відходів.

Наші справи кепські.

Я не обвішаний боєприпасами і не пов'язую

червону бандану,

але наші справи дійсно кепські.

Ми повинні

відновити зв'язок

з примітивною частиною нас самих

і прийняти ряд рішень,

і сказати: "Знаєш, мені б хотілося

повісити компакт-диски на стінку.

Що ти думаєш, люба?"

Якщо буде негарно, зніміть їх.

Нам потрібно відновити зв'язок з тим, хто ми є насправді,

і від цього дух захоплює.

Вельми дякую.

(Оплески)