Стан клімату - і що ми можемо з цим вдіяти

Як нам розпочати розв'язання глобальної, підступної проблеми зміни клімату - проблеми надто великої, щоб її могла залагодити якась одна країна? Економіст Ніколас Стерн пояснює план, представлений на саміті ООН, присвяченому зміні клімату, і показує, як країни світу можуть співпрацювати одна з одною, щоб подолати цю проблему. Це велике бачення співпраці, яка не тільки допоможе запобігти катастрофі, а й обіцяє чимало інших здобутків. Він запитує: Як нам використати цю кризу, щоб стимулювати покращення життя для всіх?

Ми живемо в неймовірному часі.

Впродовж наступних двох десятиліть
ми стикнемося

з двома основними змінами,

які визначать, чи наступні 100 років

будуть найкращими із століть
чи найгіршими.

Дозвольте проілюструвати це прикладом.

Вперше я відвідав Пекін 25 років тому,

щоб викладати в
Народному університеті Китаю.

Китай серйозніше починав ставитись
до ринкової економіки

та вищої освіти,

тому вони вирішили запросити
іноземних фахівців.

Як і решта людей,

я пересувався по Пекіні на велосипеді.

Часом доводилось ухилятись
від випадкового автомобіля,

та загалом це був безпечний і легкий
спосіб пересування.

Катання на велосипеді
в сучасному Пекіні -

це зовсім інша картина.

Дороги забиті легковими авто та
вантажівками.

Повітря небезпечно забруднене

через спалювання вугілля та
дизельного палива.

Востаннє коли я там був весною,

для людей мого віку була порада -

тим кому за 65 -

залишатись в приміщенні і
багато не рухатись.

Як це трапилось?

Вина цьому спосіб,

за яким Пекін виріс як мегаполіс.

За ці 25 років він збільшився вдвічі,
навіть більше,

з 10 мільйонів до 20.

Він перетворився на розкидану
урбаністичну зону,

залежну від шкідливого палива,
енергетики,

особливо вугілля.

Китай спалює половину річного запасу
вугілля у світі

і тому, а це найголовніша причина,

він є найбільшим світовим виробником

парникових газів.

Водночас ми повинні визнати, що

за цей період Китай неймовірно розвинувся.

Його економіка на другому місці у світі.

Сотні мільйонів людей

залишили бідність позаду.

А це дуже важливо.

Попри це, народ Китаю,

запитує:

Яка ж цінність такого росту,

якщо наші міста непридатні для життя?

Вони проаналізували, продіагностували,

що цей шлях росту та розвитку

є нестійким.

Китай планує скоротити споживання вугілля.

В його планах будувати міста
в інший спосіб.

В даний момент розвиток Китаю

є частиною кардинальної, основної зміни

в структурі світової економіки.

Лише 25 років тому, країни, що розвиваються,

бідніші країни світу,

незважаючи на це, були значною
більшістю населення,

їм належить приблизно третина

світової продукції.

На даний момент,
більше ніж половина;

Через 25 років, можливо дві третіх

країн, які ми бачили 25 років тому,
вважатимуться

такими, що розвиваються.

Це грандіозна зміна.

Це означає, що більшість країн світу,

бідні чи багаті, стикнуться

з двома ключовими змінами,

про які я хочу розповісти
і наголосити на них.

Першою з цих трансформацій

є базова структурна зміна

економіки та суспільств,

яку я вже почав ілюструвати,

описуючи Пекін.

50% країн становлять міські зони.

В 2050 цей показник зросте до 70%.

Через два десятиліття ми побачимо,

що потреба в електроенергії зросте на 40%,

і що ріст економіки та населення

чинитиме все більший тиск на нашу землю,

воду та ліси.

Це є суттєвою структурною зміною.

Якщо ставитись до неї недбало

чи недалекоглядно,

це породить відходи, забруднення,
нагромадження,

руйнування землі та лісів.

Якщо розглянемо ці три
ділянки, які я проілюстрував,

з моїми розрахунками -
міста, енергетика, земля -

якщо ми погано керуватимемо цим всім,

перспектива життя та існування

людей по всьому світу

буде несприятлива та зруйнована.

Окрім цього,

виділення парникових газів зростатиме

з величезним ризиком для нашого клімату.

Концентрація парникових газів

в атмосфері вже є

більшою ніж була впродовж
мільйонів років.

Якщо ми збільшуватимемо ці концентрації,

є ризик зміни температури в наступному
столітті і надалі,

якої ми не бачили на цій планеті

впродовж десятків мільйонів років.

Наш досвід у ролі Homo sapiens -

дефініція 'sapiens' є доволі благородною -

становить приблизно чверть
мільйона років, чверть мільйона.

Є ризик, що зміна температури,
якої ми не бачили

впродовж десятків мільйонів років,
відбудеться через століття.

Це змінить відносини

між людьми та планетою.

Це призведе до зміни пустель,

річок, характеристик ураганів,

зміни рівня моря,

сотень мільйонів людей,

можливо мільярдів людей, які
будуть змушені переїжджати

і якщо ми таки щось почерпнули з історії,

це означатиме жорстокий та
тривалий конфлікт.

І ми не зможемо його просто припинити.

Ви не можете підписати мирний
договір із планетою.

Ви не можете вести переговори із
законами фізики.

Ви всередині. Ви застрягли.

Це ставки, за якими ми граємо,

і саме тому ми повинні провести
другу зміну,

кліматичну,

і перейти на низьковуглецеву економіку.

У даний момент перша із цих трансформацій

відбудеться у будь-якому випадку.

Ми мусимо вирішити, як її проводити,
добре чи погано,

економічну чи структурну трансформацію.

Проте щодо другої зміни,

зміни клімату, ми маємо самі вирішити,
чи її проводити.

З цими двома трансформаціями
ми стикнемося

в наступні два десятиліття.

Наступні два десятиліття є вирішальними

у тому, що ми повинні робити.

Що більше я роздумую над

двома змінами,
які крокують одна біля іншої,

то більше усвідомлюю,

що це неймовірна можливість.

Це можливість, яку ми можемо використати

або ж втратити.

Дозвольте пояснити це
з допомогою трьох основних категорій,

які я визначив:
міста, електроенергія та земля.

І дозвольте почати з міст.

Я вже описав проблеми Пекіна:

забруднення, загромадження,
відходи і так далі.

Безсумнівно, ми бачимо це в багатьох містах

по всьому світу.

З містами, як із життям,

ви повинні думати завчасно.

Щодо міст, які будуватимуться -

і таких великих міст є дуже багато -

ми мусимо подумати,
як спроектувати їх

компактно,

щоб зберегти як час на дорогу,
так і електроенергію.

Міста, що вже існують, є добре
організованими,

треба подумати про їх оновлення
та інвестування

таким чином, щоб покращити сполучення

у цих містах і зробити його простішим,

заохотити більше людей проживати
ближче до центру міста.

Ми маємо приклади різних видів
будівництв по усьому світу,

які дозволяють нам це робити.

Швидкісна автобусна транспортна система
в Боґоті, Колумбія,

є дуже важливим прикладом, як
можна пересуватись

безпечно і швидко,
екологічно чистим способом

у місті: дуже часті рейси,

високий рівень захисту шляхів,
такий же сервіс,

як у метро,

але набагато дешевший

та й може бути виконаний швидше,

є блискучою ідеєю для багатьох міст,

які розвиваються по усьому світу.

Деякі речі таки потребують часу.

А деякі можуть відбуватись у містах
набагато швидше.

Візьмемо за приклад моє рідне місто,
Лондон.

У 1952, смог в Лондоні забрав життя
4,000 людей

і значно погіршив життя багатьох інших.

І так відбувалося постійно.

Ті хто не жив у Лондоні,
у Великій Британії,

пригадають, як колись його називали Димом.

Таким був Лондон.

Врегулювавши використання вугілля,
впродовж декількох років,

проблема смогу набагато зменшилась.

Я добре пам'ятаю смоги.

Коли видимість падала
до менш ніж

на декілька метрів,

автобуси зупинялись, і я
був змушений іти пішки.

Це були 1950-ті.

Я мусив іти три милі зі школи додому.

І знову ж таки, дихати було небезпечно.

Але це змінилось. Змінилось
завдяки рішенню.

Хороші рішення можуть швидко принести
хороші результати,

вражаючі результати.

Ми побачили навіть більше: в Лондоні
запроваджено плату за дороги,

власне кажучи, доволі швидко та ефективно,

і ми побачили чудові покращення

в автобусній системі,
яку було впорядковано.

Як бачите, ці дві зміни,
що їх я описав,

структурна і кліматична,

ідуть пліч-о-пліч.

Проте ми повинні інвестувати.
Вкладати в наші міста,

і робити це розумно
і якщо це робитимемо,

то побачимо міста чистіші,
спокійніші, безпечніші,

привабливіші та продуктивніші,

і міцніше суспільство у таких містах -

громадський транспорт, переробка,
повторне використання продуктів,

все, що робить суспільство згуртованішим.

Ми це можемо зробити, але
повинні думати,

повинні вкладати й планувати.

Перейду до електроенергії.

За останні 25 років обсяг
споживання електроенергії

збільшився приблизно на 50%.

80% цієї енергії генерують
горючі корисні копалини.

Через 20 років

обсяг споживання можливо зросте ще на 40%
або близько до цього.

Ми повинні серйозно інвестувати
у електроенергію,

мусимо використовувати
її набагато ефективніше,

зробити її чистою.

Можна побачити, як це зробити.

Як приклад візьмемо Каліфорнію.

Вона була б у топ 10 країн світу,

якби була незалежною.

Я не хочу починати жодні -

(Сміх)

Каліфорнія велика.

(Сміх)

В наступні 5 чи 6 років,

вона скоріш за все перейде від

приблизно 20% відновлюючої енергетики -

вітер, сонячна енергія і т.д. -

до більш ніж 33%,

і це поверне Каліфорнію

до викидів парникових газів 2020 року

до викидів, які були 1990,

у період, коли економіка Каліфорнії

практично подвоїлась.

Це вражаюче досягнення.

Воно показує, що можна зробити.

Не лише Каліфорнія - новий уряд Індії

планує сонячною енергією

освітити домівки

400 мільйонів людей,

в котрих немає електроенергії.

Вони поставили для себе ціль на 5 років.

Думаю, вони мають хороший шанс це зробити.

Побачимо, а зараз ви бачите,

що люди надзвичайно швидко
змінюють місце проживання.

400 мільйонів, більше ніж населення

Сполучених Штатів.

Це ті задуми,

які люди ставлять перед собою

в умовах швидкісних змін.

І знову, як бачимо

хороші рішення можуть приносити
швидкі результати,

і ці дві зміни, економічна і структурна,

кліматична і низьковуглецева,

тісно переплетені.

Зробіть першу, структурну, добре,

і друга трансформація, кліматична,

стане набагато простішою.

Погляньте на землю,

а особливо на ліси.

Ліси є прихистками для цінних

видів рослин та тварин.

Вони втримують воду в ґрунті

і забирають з атмосфери вуглекислий газ,

який є основним чинником у
розв'язанні проблеми кліматичних змін.

Але ми втрачаємо ліси.

Впродовж останнього десятиліття
ми втратили лісовий масив

завбільшки з Португалію,

і ще більше територій занепало.

Але ми вже бачимо,

як можна цьому зарадити.

Ми не лише усвідомлюємо
проблему,

а й розуміємо, як її розв'язати.

У Бразилії показник вирубування лісів

зменшився на 70%

за останні 10 років.

Яким чином? Залучаючи місцеві громади,

інвестуючи у їхнє сільське господарство
і економіку,

дбайливіше керуючи,

ретельніше стежачи
за дотриманням закону.

І це не лише зупиняє вирубку лісів.

Це, звичайно, найперше і найосновніше,

але це також стосується закинутих земель,

їхнього відродження та реабілітації.

Вперше я поїхав до Ефіопії в 1967.

Вона була надзвичайно бідна.
В наступні роки

вона пережила страшні голоди

і вкрай руйнівний суспільний кофлікт.

За останні декілька років,
власне, більш ніж декілька,

Ефіопія розвивається набагато швидше.

В її планах стати країною середнього
рівня доходів

через 15 років, починаючи від сьогодні,

і бути незалежною від вуглецю.

Знову ж таки, я думаю,
що це серйозний план,

але цілком правдоподібний.

Тут помітним є обов'язок.

Ви бачите, що може бути зробленим.

Ефіопія вкладає у чисту енергетику.

Вона працює над відновленням землі.

В Гумбо, що в південно-західній Ефіопії,

дивовижний проект

з насадження дерев на закинутій землі

та роботи з місцевими громадами

щодо постійного контролю лісу,

призвів до значного росту
життєвих стандартів.

Отже, ми бачимо,
від Пекіна до Лондона,

від Каліфорнії до Індії,

від Бразилії до Ефіопії,

що таки розуміємо,

як керувати цими двома змінами,

структурною та кліматичною.

Ми таки розуміємо,
як з тим добре впоратись.

І технології змінюються стрімголов.

Мені не потрібно перелічувати всі ці речі

такій аудиторії як ця,

але ви маєте змогу бачити
електроавтівки,

батареї використовують інший матеріал.

Ми можемо віддалено керувати

з телефонів нашими домашніми приладами,
коли ми далеко від дому.

Ви бачите кращу ізоляцію.

І ще багато всього з'явиться.

Але, і це є великим "але",

світ загалом

рухається надто повільно.

Ми не скорочуємо викидів, так як нам слід.

Ви не виконуємо цих структурних змін

так як можемо.

Глибини усвідомлення масштабних
ризиків зміни клімату

ще немає.

Глибини розуміння

привабливості того, що ми робимо

ще немає.

Нам потрібно політичного тиску,
щоб будувати.

Ми потребуємо лідерів для активізації.

Ми можемо мати кращий розвиток,

кращий клімат, кращий світ.

Нам під силу,

провівши ці дві зміни вдало,

зробити наступні 100 років
найкращими зі століть.

Якщо ми все зіпсуємо,

ми, ви і я, все зіпсуємо,

якщо не зуміємо здійснити зміни правильно,

наступні 100 років

будуть найгіршими.

Ось ключовий висновок

зі звіту щодо економіки та клімату,

що його підготував екс-президент Мексики
Феліпе Кальдерон,

я допомагав йому з ним,

і вчора ми його зачитали

тут, у Нью-Йорку,
в будівлі Організації Об'єднаних Націй,

Генеральному Секретарю ООН

Пан Ґі Муну.

Ми знаємо, що можемо це зробити.

Два тижні тому

я став дідусем вчетверте.

Наша донька -

(Плаче немовля) (Сміх) (Оплески) -

Наша донька народила Розу тут, в Нью-Йорку

два тижні тому. Це Гелен і Роза.

(Оплески)

Їй два тижні.

Чи збираємося ми дивитись в очі нашим онукам

і казати їм, що ми розуміли проблеми,

усвідомлювали небезпеки та можливості,

але все одно зазнали невдачі?

Звичайно, що ні.
Зробімо наступні 100 років

найкращими з-поміж століть.

(Оплески)