Як я навчилася розповідати про своє внутрішнє життя з синдромом Аспергера

Елікс Дженерос - молода жінка з мільйонами ідей - вона лауреат наукових премій, допомогла розробити нову технологію і з біса вдало жартує (от побачите). У неї синдром Аспергера, форма аутичного розладу, який може впливати на базові соціальні навики, що вимагаються для комунікації. Вона важко працювала роками, щоб навчитися, як ділитися своїми думками зі світом. У цій смішній, особистій промові вона розповідає свою історію - та своє бачення інструментів, що допоможуть людям розповідати про їхні великі ідеї.

Сьогодні я хочу поговорити з вами про сни.

У мене були усвідомлені сни усе моє життя,

і це крутіше, ніж у фільмах.

(Сміх)

Крім польотів, вогняного дихання,

і несподіваних появ
пристрасних чоловіків...

(Сміх)

Я можу займатись такими речами як читання
чи написання музики.

Що цікаво, я написала
свій мотиваційний лист в коледж

уві сні.

І мене прийняли. Ось так...ось.

Я дуже образно мислю.

Я думаю образами, а не словами.

Для мене слова - це швидше
інстинкти та мова.

Таких людей, як я, дуже багато;

Нікола Тесла, наприклад,

міг візуалізувати, розробляти, тестувати
та усувати будь-які несправності -

у всіх своїх винаходах --
безпомилково в умі.

Мова, в будь-якому разі, притаманна
виключно нашому виду.

Я трохи примітивніша,

як бета-версія Google Translate.

(Сміх)

Мій мозок має здатність гіперфокусуватись
на речах, які мене цікавлять.

Наприклад, якось у мене був роман
з математичним аналізом,

що тривав довше,
ніж шлюби деяких відомих зірок.

(Сміх)

У мене є й інші дивацтва.

Ви, напевно, помітили,
що я не дуже змінюю

інтонацію голосу.

Тому люди часто плутають мене з GPS.

(Сміх)

Це ускладнює звичайне спілкування,
якщо, звичайно, ви не запитуєте дорогу.

(Сміх)

Дякую.

(Оплески)

Кілька років тому, коли я почала
проводити презентації,

я вперше в житті пішла зробити
знімки для портфоліо.

Фотограф попросив мене
виглядати кокетливо.

(Сміх)

Я уявлення не мала, про що вона говорить.

(Сміх)

Вона сказала: «Ну зроби так,
знаєш, очима,

як коли фліртуєш з хлопцями».

«Як?» - запитала я.

«Ну знаєш, погляд скоса».

І я спробувала, чесне слово.

Виглядало це приблизно ось так.

(Сміх)

Я виглядала так, ніби я шукаю Уолдо.

(Сміх)

на те є своя причина,

як і у Уолдо є причини ховатися.

(Сміх)

У мене синдром Аспергера -

високофункціональна форма аутизму,

яка послаблює базові навички спілкування,
які очікуються від звичайних людей.

Це ускладнює життя у багатьох сенсах,

і в дитинстві мені було важко
підлаштуватися під інших.

Мої друзі жартували,
але я їх жартів не розуміла.

Моїми героями були
Джордж Карлін та Стівен Кольбер --

і гумору я навчилася у них.

Зі скромної та незґрабної особистості
я перетворилась

на зухвалу та непокірну.

Очевидним є той факт, що у мене
не було багато друзів.

У мене також була підвищена
чутливість до текстур.

Воду на шкірі я відчувала
як поколювання,

і протягом багатьох років
я відмовлялась приймати душ.

Запевняю вас, зараз моя гігієна
відповідає всім стандартам.

(Сміх)

Мені довелося багато чого подолати,
щоб опинитися тут, і мої батьки -

все вийшло з-під контролю, коли
мій однокласник зґвалтував мене,

що посилило
і без того складну ситуацію.

І мені довелося проїхати 2000 миль
через всю країну, щоб пройти лікування,

але через кілька днів після того,
як мені виписали нові ліки,

моє життя стало подібним
на серіал «Ходячі мерці».

Я стала параноїком,
у мене почалися галюцинації,

мені здавалося, що мене
переслідують гниючі трупи.

Зрештою, мене врятувала моя сім'я,

але до того часу, я вже втратила
близько 9 кілограмів за три тижні,

а також захворіла гострою анемією

і була на межі самогубства.

Мене перевели в інший медичний центр,
де лікарі зрозуміли мою апатію,

мою травму і причини моєї соціофобії,

вони знали, як це лікувати,
і я отримала нарешті необхідну допомогу.

Після 18 місяців важкої роботи

я почала робити неймовірні речі.

Одна зі складностей, що досить часто
супроводжує синдром Аспергера,

те, що ці люди мають
складне внутрішнє життя,

по собі знаю, я дуже колоритна
особистість,

з безліччю ідей і
різних думок у голові.

Але існує розрив між тим,
що відбувається всередині,

і тим, як я це доношу
до решти світу.

Через це просте спілкування
стає проблематичним.

Не багато фірм взяли б мене на роботу,
через нестачу соціальних навичок,

тому я відправила резюме
в Waffle House.

(Сміх)

Waffle House - це особливий
цілодобовий ресторанчик...

(Сміх)

(Оплески)

дякую -

де ви можете замовити деруни.

приготовані всіма способами,
які можливі з допомогою людського тіла...

(Сміх)

Скибочками, кубиками, перчені, рубані,
товчені, запечені або залиті.

(Сміх)

Як диктують соціальні норми,

в Waffle House ходять
виключно пізно вночі.

(Сміх)

Одного разу в 2:00 ночі я говорила
з офіціанткою і запитала її:

«Розкажи найкурйознішу ситуацію, що
трапилася з тобою на роботі?»

І вона розповіла, як одного разу до них
зайшов абсолютно голий чоловік.

(Сміх)

Я сказала: «Чудово! Запишіть
мене в нічну зміну!»

(Сміх)

Не потрібно пояснювати,
що в Waffle House мене не взяли.

Тому Аспергер можна
розглядати як незручність,

і іноді з ним дійсно суцільна морока,

але буває якраз навпаки.

Це дар, який дозволяє
мені мислити новаторськи.

У 19 років я виграла конкурс досліджень
за проект вивчення коралових рифів,

після чого я виступила

на Конвенції ООН
про біологічне різноманіття

з презентацією своєї роботи.

(Оплески)

Дякую.

(Оплески)

У 22 роки я готуюсь до випуску з коледжу,

і є співзасновником
біотехнічної компанії AutismSees.

(Оплески)

Дякую.

(Оплески)

Але подумайте, через що
мені довелося для цього пройти:

25 психотерапевтів, 11 невірних
діагнозів, роки болю і травм.

Я багато думала про те,
чи існує кращий спосіб,

і він є - це технології
для допомоги аутистам.

Ці технології можуть зіграти
невід'ємну роль

у допомозі людям з розладами
аутистичного спектру

чи РАС.

Додаток Podium, розроблений
моєю компанією AutismSees,

здатен об'єктивно оцінити і допомогти
розвинути комунікативні навички.

Більше того, він відстежує
зоровий контакт через камеру

і симулює виступ перед публікою
або співбесіду при прийомі на роботу.

Отже, одного разу мене можуть
взяти в Waffle House,

якщо я ще трохи потренуюсь.

(Сміх)

І чудовим є те, що я використовувала
Podium,

щоб підготуватися до сьогоднішнього
виступу, і це дуже допомогло.

Але це ще не все.

Можна зробити ще більше.

Для людей з РАС -

ймовірно, ці розлади є у багатьох
вчених-інноваторів,

у дослідників, митців та інженерів;

таких як Емілі Дікінсон, Джейн Остін,
Ісаак Ньютон і Білл Гейтс,

ось деякі приклади.

Але проблема в тому,

що цими геніальними ідеями
часто неможливо поділитися

через комунікативні перешкоди.

Тому багатьох людей з аутизмом
не помічають в щоденному житті,

або використовують у своїх цілях.

І моя мрія - змінити існуючу ситуацію
для людей з аутизмом,

прибрати перешкоди, які
заважають їм досягати успіху.

Одна з причин, чому я люблю
усвідомлені сновидіння, -

це те, що вони дозволяють мені
бути вільною,

не замислюючись про соціальні
і фізичні наслідки.

Коли я лечу над пейзажами,
які створила в своїй свідомості,

я спокійна.

Я вільна від суджень,

і можу робити все, що захочу, розумієте?

Я спокушаю Бреда Пітта,
і Анжеліна не проти.

(Сміх)

Але ціль у технологій для допомоги
аутистам більш серйозна,

і більш важлива.

Моя мета - змінити те,
як суспільство сприймає

аутизм і людей з високофункціональним
синдромом Аспергера,

тому що вони здатні на багато що.

Я маю на увазі, подивіться
на Темпл Ґрандін, наприклад.

Наша технологія дозволяє людям
поділитися своїми талантами зі світом

і просунути цей світ вперед.

А крім того, ми даємо їм
мужність слідувати за мріями

в реальному світі, в реальному часі.

Дякую.

(Оплески)

Дякую.

(Оплески)