Чому я обрав зброю

Пітер ван Ум є головнокомандувачем Міністерства оборони Нідерландів, та це не означає, що він за війну. На TEDxAmsterdam він пояснює, як його кар'єра визначається любов'ю до миру, а не бажанням кровопролиття - і чому нам потрібні армії, якщо ми хочемо миру.

Як головнокомандувачу збройних
сил Нідерландів,

чиї війська базуються по всьому світу,

для мене велика честь
бути тут сьогодні.

Коли я дивлюсь на цей зал
на TEDxAmsterdam,

я бачу дуже особливу аудиторію.

Ви є тією причиною,

чому я відгукнувся на запрошення

завітати сюди сьогодні.

Коли я дивлюсь навколо,

я бачу людей, котрі хочуть
зробити свій внесок,

я бачу людей,

які хочуть зробити світ кращим,

роблячи наукові відкриття,

створюючи прекрасні твори мистецтва,

пишучи критичні статті

або надихаючі книги,

започатковуючи інноваційний бізнес.

І всі ви обрали

свої власні інструменти

для виконання цієї місії

створення кращого світу.

Хтось обирає мікроскоп

своїм інструментом.

Інші обирають танець або живопис,

або створення музики, як ми щойно чули.

Деякі обирають перо.

Інші використовують гроші як інструмент.

Пані та панове,

я зробив інший вибір.

Дякую.

Пані та панове --

(Сміх)

(Оплески)

Я поділяю ваші прагнення.

Я поділяю прагнення

попередніх промовців.

Я не вибрав

ані перо,

ані пензлик чи фотокамеру.

Я обрав цей інструмент.

Я обрав зброю.

У вас, як ви щойно почули,

така близькість до цієї зброї

може викликати неспокій.

Можливо, навіть страх.

Справжня зброя

на відстані кількох метрів.

Давайте зупинимось на хвильку

і відчуємо цей неспокій.

Ви навіть можете почути його.

Цінуймо той факт,

що більшості з вас, напевно,

ніколи не доводилось
бути близько до зброї.

Це значить,

що Нідерланди - це миролюбна країна.

Нідерланди не воюють.

Це значить, що солдатам не треба

патрулювати наші вулиці.

Зброя не є частиною нашого життя.

У багатьох країнах

усе зовсім по-іншому.

У багатьох країнах

людям доводиться стикатися зі зброєю.

Їх пригноблюють.

Їм погрожують

бойовики,

терористи,

злочинці.

Зброя може дуже нашкодити.

Вона є причиною багатьох лих.

Чому ж тоді я стою перед вами

з цією зброєю?

Чому я обрав зброю
своїм інструментом?

Сьогодні я хочу розповісти вам чому.

Сьогодні я хочу розповісти вам,

чому я обрав зброю

для творення кращого світу.

І я хочу розповісти вам,

як ось ця зброя може допомогти.

Моя розповідь починається

у місті Неймеген

на сході Нідерландів,

у місті, де я народився.

Мій батько був працьовитим пекарем,

і коли він закінчував роботу у пекарні,

він часто розповідав
нам із братом оповідки.

І найчастіше

він розповідав мені цю історію,
якою я зараз поділюся з вами.

Це розповідь про те, що сталося,

коли він був призовником

у збройних силах Нідерландів

на початку Другої світової війни.

Нацисти захопили Нідерланди.

Їх безжалісні плани були очевидними.

Вони хотіли правити
за допомогою репресій.

Дипломатії не вдалося зупинити німців.

Залишилась лиш груба сила.

Це був наш єдиний вихід.

І мій батько пішов до армії,

щоб прислужитися в цьому.

Як син фермера,
який умів полювати,

мій батько був відмінним стрільцем.

Коли він прицілювався,

то ніколи не схиблював.

У цю вирішальну мить історії Нідерландів

мій батько займав позицію

на березі річки Вааль,

біля міста Неймеген.

Він чудово бачив німецьких солдатів,

які прийшли загарбати вільну країну,

його країну,

нашу країну.

Він вистрілив. Нічого не сталося.

Він вистрілив знову.

Жоден німецький солдат не впав на землю.

Моєму батькові видали

стару рушницю,

яка навіть не могла дострілити

до протилежного берега річки.

Гітлерівські загони
продовжували марширувати,

а мій батько нічим не міг зарадити.

Аж до самої смерті

його мучили ті невдалі постріли.

Він міг би щось зробити.

Але зі старою рушницею

навіть найкращий стрілець збройних сил

не влучив би у ціль.

Отже, ця історія засіла у мені.

Потім, у старшій школі

мене захоплювали розповіді

про війська союзників -

солдатів, які залишили затишок свого дому

і ризикували своїм життям,

щоб визволяти країну і людей,
яких вони не знали.

Вони визволили моє рідне місто.

Саме тоді я вирішив,
що я виберу зброю -

з поваги і вдячності
до тих чоловіків і жінок,

які прийшли, щоб визволити нас -

усвідомивши, що інколи лише зброя

може стати між добром і злом.

І саме тому я узяв до рук зброю -

не для того, щоб стріляти чи вбивати,

чи руйнувати,

а для того, щоб зупинити тих,
хто має злі наміри,

щоб захистити беззахисних,

щоб захистити демократичні цінності,

щоб стати на захист свободи,
яка дозволяє нам

говорити сьогодні тут в Амстердамі

про те, як нам зробити світ кращим.

Пані та панове,

я виступаю тут сьогодні

не для того, щоб прославляти зброю.

Я не люблю зброю.

І коли сам побуваєш під обстрілом,

то набагато краще починаєш розуміти,

що зброя - це не якийсь крутий інструмент,

яким варто вихвалятися.

Я стою перед вами сьогодні,

щоб розповісти про зброю

як інструмент миру і стабільності.

Зброя, можливо, є одним
з найважливіших інструментів

миру і стабільності

з тих, що ми маємо у цьому світі.

Для вас це може звучати суперечливо,

але я не лише бачив на власні очі

під час служби у Лівані, Сараєво,

в ролі головнокомандувача
збройних сил Нідерландів.

Це також підтверджується

холодною, твердою статистикою.

Рівень насильства різко знизився

за останні 500 років.

Незважаючи на картинки,

які нам показують щодня у новинах,

війни між розвиненими країнами

вже не є звичною справою.

Кількість убивств у Європі

знизилася у 30 разів
з часів середньовіччя,

а кількість громадянських воєн
і випадків репресій

знизилася після завершення Холодної війни.

Статистика свідчить,

що ми живемо
у порівняно мирну добу.

Чому?

Чому знизився рівень насильства?

Людська свідомість змінилася?

Що ж, ми говорили про людську свідомість
сьогодні вранці.

Чи ми просто позбулися
своїх тваринних потягів

до помсти, до жорстоких ритуалів,

до абсолютної люті?

Чи справа у чомусь іншому?

У своїй останній книзі

Гарвардський професор Стівен Пінкер -

і багато інших мислителів до нього -

робить висновок, що
одними з головних рушіїв

в менш насильницьких спільнотах

є поширення конституційного ладу

і великомасштабне впровадження

монополії держави

на узаконене
використання насильства -

узаконене демократично
обраною владою,

стримуючими і врівноважуючими силами

і незалежною судовою системою.

Інакше кажучи, державною монополією,

яка жорстко контролює
застосування сили.

Така державна монополія на насильство,

перш за все, діє
як запобіжний засіб.

Вона усуває стимул

для гонки озброєнь

між потенційно ворожими групами

у наших суспільствах.

По-друге, наявність покарань,

які переважають вигоди
від використання насильства,

ще більше зміщують шальки терезів.

Утримуватися від насильства

стає більш вигідним,

ніж починати війну.

Відмова від застосування сили
починає працювати як маховик.

Вона ще більше заохочує мир.

Де немає конфліктів,

там процвітає торгівля,

а торгівля - це ще один важливий стимул

проти насильства.

З торгівлею з’являється взаємозалежність

і взаємна вигода між учасниками.

А коли є взаємна вигода,

обидві сторони готові втрачати більше,

ніж вони отримали б
розпочавши війну.

Війна вже не є
найращим вибором,

і саме тому рівень насильства знизився.

Це, пані та панове,

основна причина для існування

моїх збройних сил.

Збройні сили

реалізують державну монополію
на насильство.

Ми робимо це у законний спосіб

лише після того, як наша
демократична держава

попросить нас зробити це.

Саме це узаконене,

контрольоване використання зброї

значно змінило
статистику війни,

конфліктів та насильства
в усьому світі.

Саме участь у миротворчих місіях

допомогла зупинити

багато громадянських воєн.

Мої солдати використовують зброю

як інструмент миру.

І саме тому "неспроможні держави"

такі небезпечні.

Неспроможні держави

не мають узаконеного, демократично
контрольованого використання сили.

Неспроможні держави не знають про зброю

як про інструмент миру і стабільності.

Ось чому неспроможні держави

можуть затягти увесь регіон

у хаос і конфлікт.

Ось чому поширення концепції

правової держави

є таким важливим аспектом

наших закордонних місій.

Ось чому ми намагаємося
будувати судову систему

зараз у Афганістані.

Ось чому ми навчаємо поліцейських,

ми навчаємо суддів,

ми навчаємо прокурорів по всьому світу.

І ось чому -

і в Нідерландах ми маємо
дуже унікальну систему -

ось чому конституція Нідерландів
проголошує,

що одним з головних завдань

збройних сил

є підтримка і сприяння

міжнародному верховенству права.

Пані та панове,

дивлячись на цю зброю,

ми бачимо
огидний бік людського розуму.

Щодня я сподіваюся,

що політики, дипломати,

і працівники гуманітарних місій

зможуть перетворити конфлікт

на мир,

а загрозу

перетворити на надію.

І я сподіваюся, що одного дня

армії можна буде розформувати,

а люди знайдуть спосіб жити разом

без насильства і гноблення.

Але до того дня

ми повинні будемо знаходити

компроміс між ідеалами

і людською недосконалістю.

Поки той день не прийде,

я стоятиму за свого батька,

який намагався стріляти у нацистів

зі старої рушниці.

Я стою за чоловіків і жінок свого народу,

які готові ризикувати своїм життям

за світ, у якому буде менше насильства
для нас усіх.

Я стоятиму за цього солдата,

яка частково втратила слух

і залишилась із понівеченою ногою

внаслідок травм від вибуху ракети,

під час служби в Афганістані.

Пані та панове,

поки не прийде той день,

коли ми зможемо відмовитись від зброї,

я сподіваюсь, ми усі погодимося,

що мир і стабільність

не даються задарма.

Вони вимагають тяжкої праці,

часто за лаштунками.

Вони вимагають хорошої військової техніки

і добре тренованих, відданих солдатів.

Я сподіваюсь, ви підтримаєте зусилля

наших збройних сил

по підготовці вояків

таких як цей молодий капітан,

і забезпечите її хорошою зброєю,

а не поганою рушницею,
яку видали моєму батькові.

Я сподіваюсь, що ви
підтримуватимете наших вояків,

коли вони там,

коли вони повертаються додому,

і коли вони отримують поранення

і потребують нашої турботи.

Вони ризикують своїм життям

за нас, за вас,

і ми не можемо їх підвести.

Я сподіваюся, ви поважатимете моїх вояків,

цього вояка із цією гвинтівкою.

Бо вона хоче кращого світу.

Бо вона робить активний внесок

у цей кращий світ,

так само, як і всі ми тут сьогодні.

Дуже вам дякую.

(Оплески)