Давайте покінчимо з ейджизмом

Це не плин часу ускладнює старіння. Це ейджизм, упередження, що нацьковує нас проти нас майбутніх та один проти одного. Ештон Епплвайт закликає нас прибрати страх та мобілізуватися проти останнього соціально-прийнятого упередження. "Старіння - це не проблема, яку треба виправити, чи хвороба, яку треба лікувати", - каже вона. "Це природний, потужний життєвий процес, який об'єднує усіх нас."

Що станеться з кожною
людиною в цій кімнаті?

Ми станемо старими.

І більшість з нас дуже лякає
така перспектива.

Як це слово змушує вас почуватись?

Я почувалася так само.

Що мене лякало найбільше?

Закінчити життя пускаючи
слину в якомусь

сумному лікарняному коридорі.

І тоді я дізналася, що лише 4 відсотки
американців похилого віку

живуть в будинках для престарілих,

і цей відсоток знижується.

Що ще мене хвилювало?

Деменція.

Виявляється, що більшість з нас
залишаються при здоровому глузді.

Відсоток хворих на деменцію також
знижується.

Справжня епідемія - це занепокоєння
щодо втрати пам'яті.

(Сміх)

Я також гадала, що старі люди пригнічені,

тому що вони старі та скоро помруть.

(Сміх)

Виявляється, що чим довше люди живуть,

тим менше вони бояться вмирати,

і що люди найщасливіші на початку
та вкінці свого життя.

Це називається U-кривою щастя,

і це було підтверджено десятками
досліджень по всьому світу.

Вам не потрібно бути буддистом
чи мільярдером.

Крива відображає, як
старіння впливає на мозок.

Отже я стала почуватись набагато
краще щодо старіння,

і мені не давало спокою, що так
мало людей знають ці речі.

Причиною є ейджизм:

дискримінація та стереотипи щодо віку.

Ми стикаємося з цим кожного разу,
коли хтось припускає,

що ми занадто старі для чогось,

замість того, щоб з'ясувати
хто ми та на що здатні,

або занадто молоді.

Ейджизм працює в обох напрямках.

Всі "-изми" - соціально сконструйовані ідеї,

- расизм, сексизм, гомофобія -

це означає, що ми їх формуємо,

і з часом вони можуть змінюватися.

Всі ці упередження нацьковують нас
один проти одного,

щоб зберегти статус-кво,

як робітники автопромисловості в США,
які конкурують з робітниками в Мексиці,

замість того, щоб об'єднатись
за підвищення заробітної плати.

(Оплески)

Ми знаємо, що неправильно розподіляти
ресурси за ознакою раси або статі.

Чому повинно вважатись нормою
зважувати потреби молодих проти старих?

Всі упередження спираються на "іншість" -
сприйняття групи людей

як тих, хто відрізняється від нас:

інша раса, інша релігія
інша національність.

Дивна річ щодо ейджизму:

ці інші - це ми.

Ейджизм живиться запереченням --
нашим небажанням визнати,

що ми станемо тією старою людиною.

Це заперечення, коли ми намагаємося
виглядати молодшими,

або коли віримо у засоби проти старіння,

або коли ми відчуваємо,
ніби наші тіла зраджують нас,

просто тому, що вони змінюються.

Чому ми не цінуємо здатність
адаптуватися та розвиватися

на нашому життєвому шляху?

Чому старіти красиво означає
намагатися виглядати та рухатися,

як наша молодша версія?

Нам буде незручно, коли нас
називатимуть старшими,

поки ми не перестанемо почувати
себе незручно через це,

і це нездорово - жити та
боятися нашого майбутнього.

Чим швидше ми вийдемо з цього
кола заперечення віку,

тим краще нам буде.

Стереотипи завжди є помилкою, звичайно,

особливо, коли вони стосуються віку,

тому що чим довше ми живемо,

тим більше ми відрізняємось
один від одного.

Правильно? Подумайте над цим.

Проте, ми схильні вважати, що всі
люди у будинку для літніх

одного віку - старі,

(Сміх)

хоча різниця може сягати десятиліть.

Ви можете собі уявити таку думку
про групу людей

у віці від 20 до 60 років?

Коли ви опиняєтесь на вечірці,
ви йдете до людей свого віку?

Ви коли-небудь бурчали щось
про покоління мілленіалів?

Ви коли-небудь відмовились від стрижки,
побачення чи стосунків

через вік, бо то було недоречно?

Для дорослих таких речей не існує.

Така поведінка є проявом ейджизму.

Ми всі так робимо,

і ми не можемо кинути виклик
упередженості, якщо ми не знаємо про неї.

Ніхто не народжується ейджистом,

але це починається в ранньому дитинстві,

в той час, коли починає
формуватися ставлення до раси та статі,

тому що нас буквально бомбардують
негативними повідомленнями про старість

через засоби масової інформації
та культури.

Правильно? Зморшки - потворні.

Старі люди жалюгідні.

Старіти сумно.

Подивіться на Голлівуд.

Огляд останніх номінацій на
"Найкращий фільм"

показав, що лише 12 відсотків персонажів

були віком 60 та вище,

і багато з них були
зображені немічними.

Старші люди можуть бути
найбільшими ейджистами,

тому що у нас було ціле життя,
щоб засвоїти ці повідомлення,

і ми ніколи не думали їх заперечувати.

Я повинна була це визнати

і припинити так думати.

Наприклад, різні вирази
щодо "проявів старості":

я перестала їх так називати,
коли усвідомила,

що коли я втратила ключі
від автівки в школі,

то не називала це "проявом молодості."

(Сміх)

Я перестала звинувачувати моє
хворе коліно, якому вже 64.

Моє інше коліно не болить,

хоча воно теж старе.

(Сміх)

(Оплески)

Ми всі стурбовані деякими
аспектами старіння,

чи то відсутність грошей,

чи хвороба, самотність,

і ці страхи мають підстави.

Але більшість з нас не думає,

що цей досвід старіння

може бути кращим або гіршим
в залежності від культури,

в якій це відбувається.

Не наявність піхви робить
життя жінок складнішим.

А сексизм.

(Оплески)

Не любов до чоловіка робить
життя важким для хлопців-геїв.

А гомофобія.

І це не плин часу робить старіння

складнішим, ніж воно повинно бути.

Це ейджизм.

Коли важко прочитати етикетку,

або немає поручня,

або ми не можемо відкрити чортову банку,

ми звинувачуємо себе,

нашу неспроможність старіти успішно,

тоді як ейджизм робить
ці природні зміни ганебними,

а дискримінація робить ці
перешкоди прийнятними.

Ви не можете заробляти гроші задоволенням,

але сором та страх створюють ринки,

і капіталізм завжди потребує нових ринків.

Хто каже, що зморшки потворні?

Мультимільярдна індустрія
догляду за шкірою.

Хто стверджує, що перименопауза
і низький рівень тестостерону -

це хвороби?

Трильярдна фармацевтична промисловість.

(Оплески)

Чим ясніше ми бачимо, як це працює,

тим легше придумати альтернативні,
більш позитивні

та точніші сюжети.

Старіння - не проблема, яку треба
виправити, чи хвороба, яку треба лікувати.

Це природний, потужний,
життєвий процес, який об'єднує усіх нас.

Змінити культуру складно,
я знаю це, але культура гнучка.

Подивіться, наскільки змінилася позиція
жінок протягом мого життя,

або які неймовірні кроки зробив рух
за права геїв

всього за кілька десятиліть, чи не так?

(Оплески)

Подивіться на стать.

Ми думали про неї як про бінарну,
чоловічу або жіночу,

а тепер ми розуміємо, що це спектр.

Прийшов час відмовитись від бінарності
старі-молоді.

Між старими та молодими немає

якоїсь непересічної межі.

І чим довше ми чекаємо, щоб
кинути виклик цій ідеї,

тим більше шкоди вона завдає нам
та нашому життю,

наприклад, на роботі, де дискримінація
за віком дуже розповсюджена.

У Кремнієвій долині інженери роблять
ботокс та нарощують волосся

для ключових інтерв'ю -

і це кваліфіковані білі 30-річні чоловіки,

тож уявіть, що відбувається внизу
харчового ланцюга.

(Сміх)

Особисті та економічні наслідки жахливі.

При ретельному дослідженні

стереотипи про старших робітників
не виправдовуються.

Компанії не стають гнучкими та творчими,
тому що їхні співробітники молоді;

Вони гнучкі та творчі незважаючи на це.

Компанії -

(Сміх)

(Оплески)

Ми знаємо, що компанії зі стратегією
розмаїття -- не просто кращі місця

для роботи.
Вони працюють краще.

І так само, як раса та стать,
вік є критерієм різноманітності.

Зростаюча кількість
захоплюючих досліджень

показує, що ставлення до старіння

впливає на те, як наш розум та тіло
функціонують на клітинному рівні.

Коли ми спілкуємося з людьми похилого
віку так (говорить голосніше),

або називаємо їх "дорогенька",
або "панночка", -

так молодь іноді звертається
до стареньких,

вони наче миттєво старіють,

менш впевнено ходять та говорять.

Люди з більш позитивним
ставленням до старіння

ходять швидше,

в них краща пам'ять,

вони скоріше одужують та живуть довше.

Навіть з мізками, повними
бляшок і вузлів,

деякі люди зберігають гострий розум
до кінця.

Що у них спільного?

Цілеспрямованість.

І яка найбільша перешкода для досягнення
мети в похилому віці?

Культура, яка говорить нам, що старіння -
означає сховатись за лаштунки.

Саме тому Всесвітня організація
охорони здоров'я розгортає

глобальну ініціативу проти ейджизму,

спрямовану не лише на продовження
тривалості життя, а на здорове життя.

Жінки зазнають подвійного лиха:

ейджизм та сексизм,

отже, ми відчуваємо старіння інакше.

На роботі діють подвійні стандарти --
ви не повірите --

(Сміх)

уявлення про те, що старіння підвищує
цінність чоловіків та знецінює жінок.

Жінки підсилюють цей подвійний стандарт,
коли змагаються

у спробах залишатися молодими, -

ще одне покарання та програшна справа.

Чи є хоч одна жінка в цій кімнаті,
яка дійсно вважає,

що вона є гіршою версією -

менш розумна, менш цікава
та гірша в ліжку,

ніж та жінка, якою вона колись була?

Ця дискримінація впливає на наше
здоров'я,

наше благополуччя і наш дохід,

і з часом наслідки накопичуються.

Їх ще більше підсилюють раса і клас,

саме тому в усьому світі

найбідніші - це старі жінки
не європеоїдної раси.

Який можна зробити висновок,
дивлячись на цю карту?

До 2050 року кожен п'ятий з нас,

майже два мільярди людей,

досягне 60 років та більше.

Довголіття є основною ознакою
людського прогресу.

Всі ці люди похилого віку
представляють величезний,

безпрецедентний і невикористаний ринок.

І все ж капіталізм та урбанізація
стимулювали упередження щодо віку

у кожному куточку земної кулі,

від Швейцарії, де у старших кращі умови,

до Афганістану, який знаходиться
внизу Глобального Індексу віку.

Половина країн світу не згадується
в цьому списку,

тому що нас не цікавить збирати дані
про мільйони людей,

бо вони вже не молоді.

Майже дві третини людей, старших 60 років,
по всьому світу

говорять, що мають проблеми з
доступом до медичних послуг.

Майже три чверті кажуть, що їхнього
доходу не вистачає на основні витрати,

таких як харчування, вода,
електрика та гідне житло.

Хіба це світ, який ми хочемо передати
у спадок нашим дітям,

які, цілком можливо, будуть жити
до ста?

Кожен - будь-якого віку,
статі чи національності -

старий або буде старим --

і якщо ми не покінчимо з цим,
ейджизм буде гнобити нас усіх.

І це робить його ідеальним об'єктом
для колективної пропаганди.

Навіщо додавати ще один "-изм"
до cписку, коли вже багато з них,

зокрема, расизм,

закликають до дії?

Ось в чому справа:

нам не треба вибирати.

Коли ми створюємо світ
з кращими умовами для старих,

ми робимо його кращим місцем для всіх,

для тих, хто має інвалідність,

для геїв, для бідних,
для людей з іншим кольором шкіри.

І коли ми виявляємо свою позицію,
в будь-якому віці, з будь-якої

важливої для нас причини --

врятувати китів, зберегти демократію --

ми не тільки робимо ці зусилля
більш ефективними,

ми прибираємо ейджизм в процесі.

Довголіття стало прийнятним.

Рух проти ейджизму ще в процесі.

Я в ньому, і я сподіваюсь,
що ви приєднаєтеся до мене.

(Оплески)

Дякую. Давайте зробимо це!

(Оплески)