На восхвалення макро -- так, макрофінансування в Африці

У цій короткій, провокативній промові Санґу Деллі ставить під сумнів те, чи мікрофінансування -- малі позики дрібним підприємцям -- є найкращим шляхом призвести до зростання у країнах, що розвиваються. "Ми надто зосереджуємось на тій романтизованій ідеї, що кожна бідна людина в Африці
є підприємцем" - каже він. - Хоча мій досвід роботи показав мені, що більшість людей хочуть робочих місць". Деллі, учасник стипендіальної програми TED Fellowship, наводить аргументи на користь підтримки великих компаній та фабрик, а також розчищення перешкод на шляху пан-африканської торгівлі.

Традиційні настанови щодо розвитку
в Африці працюють не дуже добре.

Після того, як було надано трильйон
доларів на допомогу по розвитку Африки

за останні 60 років,

реальний дохід на душу населення
на сьогодні нижчий, ніж він був у 1970-ті.

Допомога працює не дуже добре.

У відповідь

Бреттон-Вудські інститути --
МВФ та Світовий банк --

наполягали на вільній торгівлі,
а не допомозі,

хоча історичні дані пропонують
мало емпіричних доказів того,

що вільна торгівля призводить до
економічного зростання.

Новопризначена
срібна куля -- це мікрокредит.

Здається, ми надто зосереджуємось
на тій романтизованій ідеї,

що кожний бідний селянин в Африці
є підприємцем.

(Сміх)

Хоча моя робота та подорожі
у більш, ніж 40 країн по всій Африці

показали мені, що більшість людей
натомість хочуть робочі місця.

Моє рішення проблеми: Забудьте про
мікропідприємців.

Інвестуймо в створення
панафриканських титанів,

як це зробив суданський бізнесмен
Мо Ібрагім.

Мо зробив ризиковану ставку на Африку,
коли заснував Селтел Інтернешнл у 98-му

та перетворив його в мобільного
провайдера

з 24 мільйонами абонентів
в 14 країнах Африки станом на 2004 рік.

Модель Мо, мабуть, краща за
модель "кожен -- підприємець",

яка стоїть на заваді ефективним методам
поширення та обміну знаннями.

Можливо, ми ще не на тій стадії в Африці,

де наявність багатьох дійових осіб і
малих підприємств веде до зростання

через змагання. Погляньмо на ці два
альтернативні сценарії.

Перший: ви даєте в позику 200 доларів
кожному з 500 бананових фермерів,

даючи їм змогу висушувати
надлишкові банани

та одержувати на 15 % більший дохід
на місцевому ринку.

Чи другий: Ви даєте 100,000 доларів
одному кмітливому підприємцеві

та допомагаєте йому облаштувати фабрику,
яка дає 40 % додаткового прибутку

всім п'ятистам бананових фермерам
та створює 50 додаткових робочих місць.

Ми інвестували у другий сценарій

та підтримали 26-річного
кенійського підприємця Еріка Мутомі

у зведенні агрообробної
фабрики під назвою Stawi,

що виробляє безглютенове бананове борошно
та їжу для немовлят.

Stawi використовує переваги виробництва
у великих об'ємах

та сучасні процеси виробництва,
щоб створити цінність не лише

для власників, але й для працівників,
які є співвласниками бізнесу.

Наша мрія -- допомогти такому,
як Ерік Мутомі стати Мо Ібрагімом,

що вимагає вправності, фінансування,
локального і глобального партнерства

та неймовірної наполегливості.

Але чому панафриканський?

Суперечка щодо Африки під час
Берлінської конференції 1884 року --

де, чесно кажучи, з нами, африканцями,
не зовсім рахувалися --

(Сміх) (Оплески) --

призвела до значної фрагментації
та утворення

багатьох суверенних

держав з малою кількістю населення:
Ліберія, чотири мільйони;

Кабо-Верде, 500 000. Панафрика -
це мільярд людей,

розподілених на 55 країн з торгівельними
бар'єрами та іншими перешкодами,

але наші предки вели торгівлю
по всьому континенту

ще до того, як європейці
обвели нас лініями.

Панафриканські можливості
переважують труднощі,

і тому ми розширюємо ринки
Stawi від лише Кенії

до Алжиру, Нігерії, Гани та будь-якої
іншої країни, яка купить нашу їжу.

Ми сподіваємось допомогти розв'язати питання
безпеки їжі, дати сили фермерам, створити

робочі місця, розвинути місцеву економіку,
і ми надіємось збагатитись в процесі.

Хоча це й не найзвабливіший підхід

і, може, він не дає такого ж
хорошого відчуття,

як якби ви дали жінці 100 доларів
на купівлю кози на kiva.org.

Можливо, підтримка меншої кількості
ефективніших підприємців

заради створення великих компаній,
що задають масштабів

Панафриці, може допомогти це змінити.

Політична свобода, за яку боролись
наші попередники,

не має значення без економічної свободи.

Ми хочемо посприяти цій
боротьбі за економічну свободу,

будуючи компанії світового класу,

створюючи добробут на місцях,

забезпечуючи робочі місця, яких ми
так відчайдушно потребуємо,

і, маю надію, допомагаючи досягти цього.

Африка підніметься!

Дякую.

(Оплески)

Том Райлі: Отже, Санґу, звичайно,
це сильна промова.

Ти створюєш 100-відсотковий контраст
між мікрокредитом

та звичайним капіталовкладенням,
його зростанням.

Як ти вважаєш, чи є місце
для мікрокредиту взагалі?

Санґу Деллі: Я думаю, що місце є.

Мікрокредит був чудовим
інноваційним способом

розширити фінансовий доступ
до основи піраміди.

Але для проблем, з якими зіштовхуємось
в Африці,

якщо поглянути на План Маршала

по відновленню

зруйнованої війною Європи,
це не було

лише дарування овець. Нам потрібно

більше, ніж мікрокредит. Потрібно більше,

ніж просто дати $200. Нам потрібно
будувати великі бізнеси і нам

потрібні робочі місця.
TR: Чудово. Велике спасибі.

(Оплески)