Мистецтво повітря, яким ми дихаємо

Емілі Парсонс-Лорд відтворює повітря з окремих періодів історії - від чистого, свіжого повітря кам'яновугільного періоду до наче газованого повітря періоду Великого Вимирання; до важкого, токсичного повітря майбутнього, яке виробляється людьми. Перетворюючи повітря в мистецтво, вона запрошує нас у невидимий світ, що нас оточує. Подихайте повітрям минулого і майбутнього під час цієї уявної мандрівки.

Якщо б я попросила уявити повітря,

що б ви уявили?

Більшість людей уявляють пусте місце

чи ясне небо,

чи, інколи, дерева, що танцюють з вітром.

І тут я пригадую

свого вчителя хімії з дійсно
довжелезними шкарпетками,

що стоїть коло дошки,

малює кола, що приєднані до інших кіл,

описує, як вони вібрують і
об'єднуються у шалений суп.

А і справді, ми особливо
не задумуємось про повітря.

Переважно ми його помічаємо

лиш коли у ньому є щось неприємне,

таке як сморід, дим чи туман.

Але повітря завжди поряд.

Воно торкається усіх нас зараз.

Воно навіть всередині нас.

Наше повітря постійне, важливе і близьке.

Та все ж про нього так легко забути.

Так що ж таке повітря?

Це поєднання невидимих газів,
що огортають Землю,

і притягнуті її гравітацією.

Хоч я і художник,

я цікавлюсь прозорістю повітря.

Я цікавлюсь тим, як ми його уявляємо,

який досвід отримуємо,

і як ми всі маємо
розуміння його матеріальності

через дихання.

Все живе на Землі впливає
на повітря через газообмін

і ми здійснюємо його зараз.

Взагалі-то, чому б нам усім не зробити

глибокий вдих.

Готові? Вдих. (Вдихає)

І видих. (Видихає)

Те повітря, що ви щойно видихнули,

ви в сотні раз збагатили вуглекислим газом.

Отож, приблизно 5 літрів повітря на вдих,
17 вдихів на хвилину

на 525,600 хвилин у році,

дають приблизно
до 45 млн. літрів повітря,

що в сто разів збагачене вуглекислим газом

лише вами.

Це дорівнює близько 18 великим басейнам.

Для мене повітря - це множина.

Воно водночас таке ж маленьке, як дихання,

і таке велике, як наша планета.

І його досить важко уявити.

Мабуть, це неможливо, а може, й неважливо.

Через мої художні роботи

я намагаюсь зробити повітря,
але не стільки його образ,

як внутрішню, чуттєву форму.

Я намагаюсь розширити початкове поняття
того, як виглядають речі,

щоб воно могло включати те,
як ми відчуваємо їх на дотик,

як відчувають його легені,

як звучить голос,
коли воно проходить наскрізь.

Я досліджую вагу, щільність та запах,
але більш важливо те,

що я думаю про історії, які ми
прив'язуємо до різних типів повітря.

Ось робота, виконана мною у 2014 році.

Вона називається
"Різні Типи Повітря: Щоденник Планети".

У ній я відтворювала повітря
на різних етапах еволюції Землі,

запрошувала глядачів приєднатися
і подихати ним зі мною.

Це дивує, та воно
радикально відрізняється.

Я не науковець,

але дослідники атмосфери шукатимуть сліди

хімії повітря у геології,

скажімо, в окисненні гірських порід;

і вони екстраполюють та
узагальнять дану інформацію так,

що матимуть рецепт

повітря у різні часи.

Далі з'являюсь я,
дивлюсь на це як художник,

і відтворюю його, використовуючи
компонентні гази.

Зокрема, мене цікавили моменти,

що є прикладами того,
як життя змінює повітря

але повітря також може
впливати на розвиток життя,

як в кам'яновугільному періоді.

Це приблизно 300-350 млн. років тому.

Цей період відомий, як час гігантів.

І вперше в історії життя

розвинувся лігнін.

Це твердий матеріал,
з якого складаються дерева.

Фактично, стовбури дерев виникли в цей час,

вони ставали все більшими і більшими,

і всіяли Землю,

виробляючи, виробляючи
і виробляючи кисень,

так що його рівень збільшився вдвічі,

до сьогоднішнього рівня.

Це збагачене повітря
підтримувало масивних комах,

величезних павуків і бабок
з розмахом крил в 65 см.

На подих це повітря дуже чисте і свіже.

Воно не має запаху,

але воно дає тілу ніжний заряд енергії.

Воно добре допомагає від похмілля.

(Сміх)

А ще є повітря з періоду
масового пермського вимирання,

це приблизно 252,5 млн. років тому,

якраз перед еволюцією динозаврів.

Це справді короткий відрізок часу,
з точки зору геологів,

від 20 до 200,000 років.

Справді короткочасний.

Це найбільший випадок вимирання в історії,

навіть більший за вимирання динозаврів.

Від 85 до 95% видів вимерли у цей період,

одночасно з величезним
сплеском вуглекислого газу,

що, багато вчених погоджуються,

походить з одночасного виверження вулканів

і нестримного парникового ефекту.

Рівень кисню в цей час понизився
на половину від сьогоднішнього,

приблизно 10%.

Отож, це повітря точно не могло
підтримувати людське життя,

але воно нормальне,
щоб просто вдихнути.

На подих воно на диво заспокійливе.

Воно справді заспокоює, є досить теплим

і має присмак газованої води.

Наче маленькі бульбашки, досить приємно.

З усіма роздумами про повітря минулого

природно замислитись
про повітря майбутнього.

Замість того, щоб спекулювати повітрям

і просто вигадувати, яким я
бачу повітря в майбутньому,

я дізналась про повітря,
що виробляється людиною.

Це значить, що його не існує в природі,

а воно виробляється людьми в лабораторії

для використання у
різних промислових цілях.

Чому це повітря майбутнього?

Ну, оксиген - це справді стійка молекула,

що буквально стає частиною повітря,
як тільки виробиться,

і на 300-400 років, допоки не розпадеться.

А це приблизно 12-16 поколінь.

Це повітря майбутнього
має деякі чуттєві якості.

Воно дуже важке.

Воно у 8 разів тяжче
за те, чим ми звикли дихати.

Власне, воно настільки важке,
що коли ви вдихнете,

то неважливо, які слова ви б вимовляли,
вони теж будуть важкими,

вони витечуть з вашого рота на підлогу

і просочаться в щілини.

Це повітря в багато чому схоже на рідину.

Це повітря має етичний підтекст.

Люди зробили це повітря,

але це також найбільш
активний парниковий газ,

який коли-небудь тестували.

Його потенціал горіння у 24, 000 разів
більший, ніж у вуглекислого газу,

а тривалість розпаду - 12-16 поколінь.

Отож його етичний аспект
є центральним у моїй роботі.

(Пониженим голосом)
У нього є ще одна дивуюча якість.

Воно досить наочно змінює голос.

(Сміх)

І коли ми починаємо думати - оу!
Ще трохи залишилось.

(Сміх)

Коли ми думаємо про зміну клімату,

ми, певно, не уявляємо гігантських комах
і вулкани, що вивергаються,

чи смішні голоси.

Картина, що спадає на думку,

це танучі льодовики і білі ведмеді,
що дрейфують на айсбергах.

Ми думаємо про кругові,
стовпчикові діаграми

і безкінечних політиків у кардиганах,
що говорять з дослідниками.

Та, можливо, прийшов час
думати про зміни клімату

на такому ж практичному рівні,
як ми відчуваємо повітря.

Як і повітря, клімат змінюється
одночасно в масштабі молекули,

подиху і планети.

Воно постійне, важливе і близьке,

так само, як і аморфне та об'ємне.

Та все ж про нього так легко забути.

Зміна клімату - це колективний
автопортрет людства.

Вона відображає наші індивідуальні,

урядові і промислові рішення.

І якщо є щось, що я дізналась
від спостереженням за повітрям,

так це те, що змінюючись, воно залишається.

Можливо, воно не підтримуватиме
звичний тип життя,

та все ж щось підтримуватиме.

Ми, люди, є основною частиною змін,

на мою думку, важливо,
щоб ми відчували розмову.

Бо навіть, якщо вона невидима,

люди залишають дуже
яскравий слід у повітрі.

Дякую.

(Оплески)