Світ без ядерної зброї

Сьогодні дев'ять держав спільно контролюють понад 15 000 одиниць ядерної зброї, кожна з яких у сотні разів сильніша за ті, що їх скинули на Хіросіму і Наґасакі. Нам не потрібно ще більше ядерної зброї; нам потрібно нове покоління, яке б постало перед нерозв'язаною проблемою роззброєння, що з'явилася ще десятиллітя тому. Еріка Ґреґорі, реформаторка у ядерній сфері, закликає сучасних лідерів - тих, хто народився після Холодної війни, коли не треба було боятися та переховуватися - рухатися до величної мети: позбавити світ від ядерної зброї до 2045 року.

Дозвольте Вас дещо запитати.

Скільки, на вашу думку, потрібно збройного
ядерного матеріалу, щоб повністю знищити

скажімо, місто завбільшки з Сан-Франциско?

Як багато з Вас думають, що вистачить

ось такої валізи?

Гаразд. А як щодо цього мікроавтобуса?

Добре.

Насправді, за правильних обставин,

кількості високозбагаченого урану,
завбільшки, як Ваше ранкове лате,

вистачило, щоб вбити 100 000 людей

миттєво.

Сотні тисяч інших людей
стали б важкохворими,

а частини міста стали би непридатними
для проживання роками,

якщо не десятиліттями.

Але Ви можете забути про те ядерне лате,

тому що сучасна ядерна зброя
в сотні разів сильніша,

навіть від тої, що скинули на
Хіросіму і Наґасакі.

І навіть ядерна локальна війна, що
задіє з десяток одиниць ядерної зброї,

може призвести до кінця
всього живого на планеті.

Тому важливо, щоб Ви знали,

що на даний момент ми маємо
більше 15 000 одиниць ядерної зброї,

яка перебуває в руках дев'ятьох націй.

І якщо Ви живете в місті або
поблизу військової установи,

одна з них, можливо, націлена саме на Вас.

Фактично, якщо Ви проживаєте
у сільській місцевості,

де ядерна зброя зберігається
у світовому маштабі,

одна з них, ймовірно, націлена на Вас.

Близько 1 800 одиниць цієї зброї
перебувають у бойовій готовності,

а це означає, що вони можуть бути
запущені протягом 15 хвилин

після президентського указу.

Я знаю, це питання - ще та неприємність,

і, можливо, у Вас виробилася,
так звана, психологічна втома,

про яку ми почули трохи раніше.

Тому я ненадовго зміню тему

і розповім про свою уявну подругу,

яку називаю Жасмін,

лише на хвилину.

Жасмін, у свої 25 років,
представляє покоління,

яке більше піклується про політичний
і соціальний добробут.

ніж будь-яке за останні 50 років.

Вона і її друзі вважають себе

реформаторами, лідерами і активістами.

Я думаю про них як про
"покоління можливостей".

Вони постійно виступають
за проблеми, які їх турбують,

але ядерна зброя не є
однією із них, і це зрозуміло,

адже Жасмін народилася
в 1991, наприкінці Холодної війни.

Отже, зростаючи, вона не чула
багато про ядерну зброю.

Їй ніколи не доводилося
ховатися під шкільною партою.

Для Жасмін сховище на випадок ядерної
атаки - лише додаток в Андроїді.

Ядерна зброя допомагає виграти змагання.

Що дуже прикро,

тому що сьогодні нам
потрібне покоління можливостей,

щоб допомогти нам ухвалити дійсно
важливі рішення відносно ядерної зброї.

Наприклад, чи зменшимо ми в майбутньому
наш ядерний арсенал глобально,

чи ми потратимо мільярди,

можливо, трильйон доларів,

на їхню модернізацію, щоб вони
зберігалися протягом 21-го століття,

щоби Жасмін, коли досягне
мого віку, говорила своїм дітям,

і, можливо, навіть своїм внукам

про загрозу ядерного голокосту?

І якщо Ви звертаєте увагу на кіберзагрози,

чи, наприклад, якщо Ви прочитали
про комп'ютерний вірус Стакснет

чи, заради Бога, якщо Вам колись зламали
електронну пошту чи аккаунт в Yahoo

чи телефон,

Ви можете собі уявити нові
нещастя, які можуть з'явитися

в результаті модернізації
в період кібервійни.

Якщо Ви звернете увагу на гроші,

трильйона доларів може вистачити,

щоб нагодувати, навчити і
працевлаштувати людей,

які б, своєю чергою, зменшили
загрозу ядерної війни.

Тому --

(Оплески)

На даний час це дійсно серйозно,

тому що ядерна зброя
може потрапити не в ті руки.

Ми маємо вагомі докази,

що терористи намагаються заволодіти нею.

Минулої весни

коли чотирьох відставників і двох
таксистів заарештували

у Республіці Грузії

за спробу продати ядерний матеріал
за 200 мільйонів доларів,

виявилося, що чорний ринок для
цих справ, як і раніше, процвітає.

І це насправді важливо,

тому що таких випадків трапилось чимало

із ядерною зброєю,

і я впевнена, що більшість з нас
ніколи нічого не чули про них.

Лише тут, у США,

ми скинули ядерну зброю на
обидва штати Кароліни двічі.

Одна з бомб,

яку скинули з
літака Air Force,

не вибухнула,

тому що її активна зона зберігалася
десь в іншій частині літака.

Друга бомба таки
вибухнула, коли впала на землю,

і п'ять перемикачів, створених, щоб
не дати їй зірватися, вийшли з ладу.

На щастя, шостий спрацював.

Але якщо цього не достатньо,
щоб привернути вашу увагу, тоді послухайте:

у 1995 році стався інцидент
за участі ракети Black Brant.

Тоді російська
радарна станція побачила

начебто американську ядерну ракету,

яка стрімко рухалась в напрямку Росії.

Пізніше виявилося, що
це була норвезька ракета,

яка збирала дані про північне сяйво.

Але на той час

російський президент
Борис Єльцин був за п'ять хвилин

від запуску ядерної бомби у відповідь

на дії Сполучених Штатів.

Тому більшість світових ядерних держав

зобов'язалися позбутися цієї
зброї масового знищення.

Але подумайте над цим:

Договір про нерозповсюдження
ядерної зброї, який є

наймасовішим договором
про контроль озброєння в історії людства,

і має 190 держав-підписантів,

не вказує точної дати,
коли світові ядерні країни

позбавляться своєї ядерної зброї.

Коли Джон Кеннеді відправив
людину на Місяць

і вирішив її повернути, або
вирішив зробити обидві справи,

він не сказав, "Гей, хлопці, коли
прийде час, ви доберетеся до нього".

Він встановив граничний термін.

Він дав нам завдання,

що кількома роками раніше
було чимось неймовірним.

І цим завданням

він надихнув науковців та учасників ринку,

астронавтів та вчителів.

Він дав нам образ майбутнього.

Водночас

він також намагався дати нам -- і більшість
людей цього теж не знають --

він намагався дати нам партнера

у вигляді нашого найлютішого ворога
в часи Холодної війни - Радянського Союзу.

Тому що бачення Кеннеді щодо
космічної програми Аполлон

ґрунтувалося на тому, що це буде
співробітництво, а не змагання з СРСР.

І очевидно, Микита Хрущов,
Прем'єр-міністр СРСР, погодився.

Але до того, як це співробітництво
вдалося реалізувати,

Кеннеді було вбито,

і ту частину його бачення
відклали на потім.

Втім, перспектива спільного інноваційного
проекту між цими двома державами

не була повністю знищена.

Тому що 1991 року - року,
коли народилася Жасмін

і розпався Радянський Союз -

ці дві нації взяли участь у проекті,

що сьогодні таки
видається неймовірним

в справжньому значенні цього слова,

тому що США допомогли матеріально Росії,
коли вона найбільше цього потребувала,

щоб захистити уразливий ядерний матеріал

і надати роботу безробітним
науковцям з ядерної сфери.

Вони працювали разом з американськими
науковцями, щоб перетворити уран

на тип палива, що може
використовуватися для ядерного палива.

Проект назвали "Мегатони в мегавати".

Упродовж понад 20 років

наші дві держави мали програму,

що означала, що одна з
10 жарівок у Сполучених Штатах

по суті, живилася паливом
колишніх ядерних боєголовок.

Що ж, разом ці дві країни
зробили щось дійсно відчайдушне.

Але хороші новини в тому, що
світова спільнота має шанс

зробити щось таке ж
відважне і сьогодні.

Щоб позбутися ядерної зброї

і покінчити з постачанням матеріалів,
необхідних для її виготовлення,

потрібно, за словами деяких експертів, 30 років.

Мають відродитися

інноваційні проекти, які,
на добре чи на зле,

лежали в основі Мангеттенського проекту,
який призвів до розроблення ядерної зброї,

а також в основі програми "Мегатони в мегавати".

Потрібні будуть проектні обмеження.

Для творчості необхідні речі на кшталт

платформи для
міжнародної співпраці;

фіксованої дати,
що слугуватиме каталізатором;

і позитивного бачення,
що надихає на дії.

Це перенесе нас у 2045 рік.

Рік 2045 буде сотою річницею

народження ядерної зброї
в пустелі Нью-Мексико.

Але ця дата важлива
і з іншої причини.

Її прогнозували як дату
приходу чогось виняткового,

як новий етап у розвитку людства,

коли зітруться межі між штучним
і людським розумом,

коли не можна буде відрізнити комп'ютерне
програмування від свідомості

і передові технології допоможуть нам
розв'язати найбільшу проблему 21-го століття:

голод, енергію, бідність,

наблизивши еру багатства.

І всі ми матимемо
шанс полетіти

в космос і стати
міжпланетним видом.

Люди, які дійсно вірять в це бачення,
першими зізнаються, що

не знаю точно, як саме
добратися до цього моменту.

Але цінності, що лежать
в основі цього бачення,

і готовність запитати: "Як ми це зробимо?"

надихнуло покоління новаторів.

Вони відштовхуються
від результатів, які б вони хотіли

отримати, використовуючи методи креативного
розв'язання проблем у співпраці.

Вони долають перешкоди.

Вони переоцінюють те,
що ми вважаємо можливим.

Але ось у чому річ:

те бачення багатства не узгоджене

зі світом, який досі покладається на
ядерні доктрини 20-го століття,

відомі під назвою
"взаємне гарантоване знищення".

Йдеться про створення
основи для 22-го століття.

Про розроблення стратегій
для взаємного гарантованого добробуту

або, принаймні, взаємного
гарантованого виживання.

Мені щодня трапляються люди,
які є справжніми новаторами

у сфері ядерної загрози.

Як Ви бачите, багато
з них - це молоді жінки,

і вони роблять дуже
цікаві речі,

наприклад, Маріна Робінсон Сноуден
розробляє нові, кращі способи

виявлення ядерних боєголовок,

що допоможе нам подолати
серйозну перешкоду

для міжнародного розброєння.

Або Меліса Генем, яка використовує
дистанційне зондування,

щоб з'ясувати, що відбувається на
віддалених ядерних об'єктах.

Або, наприклад, Беатріс Фін у Європі,

яка проводить кампанію, щоб
зробити ядерну зброю незаконною

в міжнародних судах,

і яка минулого тижня здобула
перемогу в ООН.

(Оплески)

І ще,

і ще,

за всіма цими розмовами
про політ на Місяць,

зовсім мало представників покоління
можливостей і їхніх наставників

беруться за ядерну зброю.

Ніби на це існує табу.

Але я пам'ятаю дещо, що Кеннеді сказав
і що мене насправді вразило.

Він казав, що люди

можуть бути такі ж
великі, як і розв'язання

усіх проблем, які ми спричинили.

Він сказав, що ми самі
створюємо свої проблеми

і лише нам їх розв'язувати.

Я вірю в це.

І я впевнена, що багато з Вас
також у це вірять.

І я знаю, що покоління можливостей
вірить в це.

Тому час брати на себе зобов'язання
і визначити крайній термін.

Завершімо розділ історії
про ядерну зброю

до сотої річниці від її виникнення.

Зрештою, до 2045 ми зробимо мільярди
людей заручниками

загрози повного ядерного знищення.

Звичайно, 100 років вистачить

Звичайно, століття економічного розвитку

і розвитку військових стратегій

покажуть нам кращі методи
врегулювання глобального конфлікту.

Звичайно, якби існував глобальний
політ на Місяць, вартий підтримки,

то це воно.

У зв'язку зі справжніми загрозами --

наприклад, нещодавнім тестуванням ядерної
зброї у Північній Кореї,

що суперечить санкціям --

розумні люди закликають

зберегти певну кількість
ядерної зброї,

щоб стримати агресію.

Але питання ось у чому:
Що то за магічне число?

Тисяча?

Сотня? Десять одиниць?

І потім ми повинні запитати:

хто за це повинен
нести відповідальність?

Думаю, ми всі погодимося,

що 15 000 одиниць зброї становлять
більшу глобальну загрозу

для покоління Жасмін, ніж обіцянка.

Тому час нагадати собі про

обіцянку побудувати світ, в якому
ми покладемо кінець

ядерній зброї,
що оволоділа нашою уявою;

в якому ми інвестуватимемо
у креативні рішення,

які виникатимуть, коли ми відштовхуватимемося
від майбутнього, якого ми хочемо,

а не від теперішнього, від якого
ми ледве рухаємося уперед,

і яке тягне за собою всі ментальні
моделі і упередження минулого.

Час заявити про свої
ресурси, як лідера,

про нові підходи до цієї
давньої проблеми,

час запитати: "Як ми це зробимо?"

Як ми можемо скористатися
можливостями, що обіцяють

нам більшу безпеку для покоління Жасмін

у світі без ядерної зброї?

Я дуже сподіваюся, що Ви
приєднаєтесь до нас.

Дякую Вам.

(Оплески)

Дякую.

(Оплески)