Як мозок вирішує, що для нього прекрасне

Анджан Чаттерджі використовує методи еволюційної психології та когнітивної нейронауки, щоб дослідити одне з найбільш таємничих понять у природі - красу. Як наука пояснює, чому певне поєднання ліній, кольорів та форм так сильно хвилює нас, - дізнайтесь у цій захоплюючій подорожі до глибин мозку.

1878 року

сер Френсіс Гальтон
підготував незвичайну доповідь

для виступу в Антропологічному інституті
Великої Британії та Ірландії.

Відомий новаторськими дослідженнями
людського розуму,

Гальтон був блискучим ерудитом.

Він був першовідкривачем,

антропологом,

соціологом,

психологом

та cтатистиком.

Окрім того, він займався євгенікою.

У своїй доповіді

Гальтон презентує нову техніку
створення комбінованих портретів

шляхом поєднання фотографій.

Ця техніка могла б виокреслити
характерні риси різних типів людей.

На думку Гальтона, якщо скласти разом
знімки найбільших лиходіїв,

можна побачити справжнє
обличчя злочинності.

Та на його подив,

складений ним портрет

виявився прекрасним.

Несподіване відкриття дослідника
порушує глибокі питання:

Що таке краса?

Чому ті чи інші поєднання ліній,
кольорів та форм так захоплюють нас?

Впродовж свого існування

людство шукало логічні пояснення
і губилося в здогадках.

Проте останні кілька десятиліть

науковці досліджують феномен краси,

оперуючи ідеями еволюційної психології
та інструментами нейронауки.

Ми починаємо піднімати таємничу завісу
над "чому" та "як" царини прекрасного,

принаймні cтосовно
людського обличчя та тіла.

У цьому процесі

ми стикаємося з несподіванками.

Як ми бачимо красиве одне в одному?

Це бачення, звісно, суб'єктивне
для кожної окремої людини,

але воно будується на факторах,
вагомих для колективного виживання.

Численні експерименти показали,

що лише кілька основних параметрів
зумовлюють привабливість обличчя.

Це "середнє арифметичне" із різних облич,
симетрія та вплив гормонів.

Давайте розглянемо їх по черзі.

Гальтон побачив,

що обличчя, "складене" з кількох інших,
зазвичай привабливіше,

ніж ці кілька складових облич,
якщо взяти кожне окремо.

Цей висновок підтверджено
неодноразово,

і з ним погоджується внутрішнє чуття
багатьох людей.

Комбіновані обличчя відображають
основні тенденції суспільства.

Люди зі змішаними рисами
репрезентують різні народності.

Вважається, що в них закладено
більше генетичного розмаїття

і вони краще пристосовуюься до середовища.

Багатьом представники мішаних рас
видаються привабливими,

на противагу представникам інбридингу.

Наступний фактор краси -
це симетрія.

Зазвичай симетричні обличчя
привабливіші за асиметричні.

З асиметричністю нерідко асоціюють
аномалії розвитку.

Асиметрія у рослин, тварин та людей

часто виникає в результаті
паразитарних інфекцій.

Симетрія, як виявилося,

є ще й індикатором хорошого здоров'я.

У 1930-х роках

чоловік на ім'я Максиміліан Факторович

зрозумів, яку важливу роль
відіграє симетрія,

коли проектував свій мікрометр краси.

Цим приладом

він міг виміряти навіть незначні
асиметричності

та замаскувати їх косметикою,
яку пропонувала його компанія,

блискуче названа на його честь,
Макс Фактор.

Як вам відомо, ця компанія є
одним з найвідоміших брендів

у світі косметики.

Третій чинник, що зумовлює
привабливість обличчя, -

це ефект гормонів.

До слова, мушу вибачитись за те,
що мої коментарі стосуються

суто гетеросексуальних норм.

Естроген та тестостерон
мають вагомий вплив

на формування рис,
які ми вважаємо привабливими.

Естроген формує риси,
які сигналізують про фертильність.

Чоловіків в основному приваблюють жінки,

тіло яких говорить
про молодість та зрілість водночас.

Дитяче обличчя означає, що дівчина
ще не готова народжувати.

Отже, чоловікам подобаються жінки

з великими очима, повними губами
та вузьким підборіддям,

бо це вказує на молодість,

та з високими вилицями,
які вказують на зрілість.

Тестостерон формує риси,
які ми вважаємо типово чоловічими,

а саме, важкі брови,

тонші щоки

та грубші, ніби квадратні, щелепи.

Проте ось яка вражаюча іронія:

у багатьох видів,

якщо вже на те пішло,

тестостерон пригнічує імунну систему.

Тому ідея, буцімто тестостеронні риси
вказують на хороший фізичний стан,

є доволі безглуздою.

Логіка перевернута догори дригом.

Натомість

вчені посилаються на принцип гандикапу.

Найвідоміший приклад гандикапу -

це хвіст павича.

Він прекрасний, але обтяжливий
і аж ніяк не допомагає птахові

втікати від хижаків

чи зближуватися із самицями.

Навіщо такий клопіткий тягар?

Навіть Чарльз Дарвін

написав у листі до Ейси Грея,
датованому 1860 роком,

що від побаченого павичевого хвоста
йому стало зле.

Він ніяк не міг пояснити цей хвіст
теорією природного відбору.

У розпачі

Дарвін вивів теорію
статевого відбору.

Згідно з нею,

павич розчепірює хвіст
щоб звабити протилежну стать,

а це означає більшу ймовірність того,
що відбудеться парування

і птах матиме потомство.

Сучасна наука додала
до цього аргументу,

що павич також використовує хвіст,
аби похизуватися здоров'ям перед павою.

Лише винятково сильний організм
може дозволити собі таку розкіш -

витрачати свої ресурси на утримання
чудернацької цяцьки.

Лише винятково міцні чоловіки
можуть не зважати на збитки імунітету,

завдані тестостероном.

За аналогією, згадайте про те,

що лише дуже багаті чоловіки можуть
витратити понад $10,000 на годинник,

щоб показати свою фінансову міць.

Усі ці твердження стосовно еволюції
схиляють до висновку,

ніби ми підсвідомо
шукаємо здорових партнерів

для розмноження.

Я вважаю, ця думка,
скоріш за все, невірна.

Не часто побачиш молодь,
що керується у прийнятті рішень

турботами про здоров'я.

Однак вони й не повинні,

і ось чому.

Уявіть світ, в якому люди

надають перевагу одному з трьох кольорів:

зеленому, помаранчевому чи червоному.

З їхньої точки зору,

їхній вибір не спирається
на критерій здоров'я;

їм просто подобається колір.

Але якби ці кольори вказували

на різні рівні ймовірності
мати нащадків -

скажімо, у співвідношенні 3:2:1,

3 до зеленого,

2 до помаранчевого та 1 до червоного,
для першого покоління -

у кожному наступному поколінні

пропорція зеленого збільшувалася б.

Тоді через 10 поколінь

тенденція обирати зелений
поширилася би на 98% населення.

Науковці, які б аналізували
таку популяцію,

сказали б, що любов до зеленого -
це універсальна характеристика.

Суть цього маленького
абстрактного прикладу в тому,

що хоча ті чи інші фізичні риси
приваблюють кожну окрему людину

довільно,

якщо такі риси передаються у спадок

і при цьому є домінантними,

тоді з часом

цих рис набуває вся популяція.

Що ж відбувається у мозку,
коли ми бачимо гарних людей?

Привабливі обличчя активують
області зорової кори

у задній частині мозку,

а саме - веретеноподібну звивину,

яка спеціалізується на сприйманні облич,

та прилеглу ділянку, що зветься
латеральний екстрастріарний комплекс,

яка спеціалізується
на сприйманні об'єктів.

На додачу,

привабливі обличчя активують
центри винагород і задоволення

у передній частині та в глибині мозку,

ділянки яких мають складні назви,

такі як вентральний стріатум,

орбітофронтальна кора

та вентромедіальна префронтальна кора.

Частини мозку, що задіяні
у візуальному сприйнятті облич,

взаємодіють з центрами задоволення,

щоб підкреслити красу спостереженого.

Дивовижно: доки ми уважно
захоплюємося чарівністю краси,

її чари захоплюють розум

наівть без нашого усвідомлення.

Не обов'язково
зосереджувати на ній увагу,

щоб мозок миттю відреагував.

Під час експерименту ми продемонстрували
групі людей ряд облич.

Їх попросили вказати,

чи зображено на двох знімках
одне й те саме обличчя.

Навіть при конкретному завданні

привабливі обличчя викликали
бурхливу активність нейронів зорової кори,

хоча піддослідні були зосереджені
на встановленні особи,

а не на красі облич.

У іншій групі також спостерігалися
автоматичні реакції на красу

в центрах задоволення.

У підсумку, ці дослідження
говорять про те,

що наш мозок автоматично
реагує на красу, пов'язуючи

зорове сприйняття та задоволення.

Схоже, ці детектори
подають свої сигнали щоразу,

коли ми бачимо щось прекрасне,

чим би не була зайнята наша свідомість.

А ще у нашому мозку
закарбувався стереотип "краса - це добре".

У межах орбітофронтальної кори

нервова активність просто зашкалює

у відповідь на прекарсне та хороше.

Тут не важлива наявність
безпосередніх розмірковувань

про красу та добро.

Приписування красі якостей добра
працює як рефлекс у мозку.

Ймовірно, ця рефлексивна асоціація
є біологічним чинником,

відповідальним за те, як краса
керує суспільством.

Привабливі люди користуються
різноманітними перевагами у житті.

Їх вважають за інтелектуалів,

їм більше довіряють,

їм охоче підвищують платню
та пробачають провини,

навіть коли для таких рішень
немає вагомих підстав.

Подібні спостереження викривають
потворну сторону вроди.

У моїй лабораторії дослідили,

що людей з деформованими рисами обличчя
та відхиленнями від стандартів

вважають гіршими, менш добросердними,

менш розумними, менш компетентними
та менш старанними.

На жаль, у нас також побутує стереотип
"некрасиве - це погане".

Цим стереотипом зловживають
та роздувають його

у популярних медіа,

де викривлення часто використовують
як характерні риси

зловмисних персонажів.

Нам слід звернути свідому увагу
на ці непрозорі упередження,

якщо ми хочемо покласти їм край

та бажаємо жити в суспільстві
із справедливим ставленням до людей,

що враховує обрану ними поведінку,
а не кинутий долею жереб.

Я хотів би залишити вам наостанок
наступну думку.

Краса - це річ, що змінюється без упину.

Так звані універсальні атрибути краси

були обрані в епоху плейстоцену,
що тривала майже два мільйони років.

Життя було мерзенним і диким,
і було це дуже давно.

Вирішальним критерієм в питаннях вибору
було успішне розмноження,

що не вписується в рамки сьогодення.

Наприклад,

паразити вже не є
однією з основних причин смерті,

принаймні не у світі,
де панують високі технології.

У світі антибіотиків та хірургії,

контрацепції та штучного запліднення

потреба в розмноженні заради виживання
вже не керує нашим життям.

Тепер ми вільні,

вільні від колишніх стандартів,
вільні розширити межі

сприйняття прекрасного.

Ми вносимо докорінні зміни
в навколишнє середовище,

і при цьому сучасна медицина
та технологічні інновації

докорінно змінюють

саме значення поняття,
"бути красивим".

Універсальне визначення краси

змінюється в той час,
як ми змінюємо наш універсум.

Дякую.

(Оплески)