Моя донька, моя дружина, наш робот та подорож до безсмертя

Винахідник супутникового радіо Sirius XM, Марті́н Ротблат зараз очолює фармацевтичну компанію, яка створює ліки, що рятують життя від рідкісних хвороб (включно з ліками, які врятували життя його власної доньки). В той самий час вона працює над тим, щоб зберегти свідомість жінки, яку вона кохає... та над роботом-компаньйоном. В дивній розмові на TED з Крісом Андерсоном, Ротблат ділиться своєї захоплюючою історією кохання, самовизначення, креативності та безмежних можливостей.

Кріс Андерсон: Я думаю,
ми почнемо з того,

що поговоримо про ваше життя,

демонструючи деякі фото,
якими ви з нами поділились.

Я думаю, нам варто розпочати
якраз із цього фото.

Чудово, хто це?

Мартін Ротблат: Це я
з нашим найстаршим сином Елаєм.

Йому приблизно п'ять років.

Фото знято в Нігерії

відразу ж після екзамену
в Вашингтоні на адвокатську практику.

К.А.: Але ви не виглядаєте,
як Мартін.

М.Р.: Так. Я був чоловіком,
я був так вихований.

Перед моїм перетворенням з чоловіка
на жінку та Мартіна на Марті́н.

К.А.: Вас виховали Мартіном Ротблатом.

М.Р.: Точно.

К.А. І наступного року після цього фото
ви одружились з чудовою жінкою.

Це була любов з першого погляду?
Як це сталось?

М.Р. Це кохання з першого погляду.

Я побачив Біну на дискотеці
в Лос-Анджелесі,

потім ми почали жити разом,

в ту мить, коли я її побачив,
я бачив лише ауру енергії навколо неї.

Я запросив її на танець.

Вона сказала, що побачила
навколо мене ауру енергії.

Я був батьком-одинаком.
Вона була матір'ю-одиначкою.

Ми показали одне одному
фото наших дітей,

і ми зараз щасливо одружені
вже третину сторіччя.

(Оплески)

К.А.: В той час ви були
відчайдушним підприємцем,

ви працювали з супутниками.

Здається, у вас були дві успішні компанії,

а потім ви звернулись до проблеми,

як можна за допомогою супутників
зробити революцію в радіо.

Розкажіть нам про це.

М.Р.: Мені завжди подобались
космічні технології,

а супутники, як на мене,
подібні до каное, котрі наші предки

вперше спустили на воду.

Для мене було дивовижним
бути частиною навігації

небесних океанів,

і я розробив різні типи
супутникових систем зв'язку,

головним досягненням був запуск
більших та сильніших супутників,

внаслідок чого
приймальні антени

ставали меншими та меншими,

і після прямої
телевізійної трансляції

у мене з'явилась ідея
потужнішого супутника,

приймаюча чаша могла б бути
настільки малою,

шо становила б лише секцію
параболічної чаші,

плоскої тарілки, вмонтованої
на дах автомобіля,

і стало б можливим мати
супутникове радіо по всій країні,

на сьогодні - це Sirius XM.

К.А.: Хто з присутніх
користувався Sirius?

(Оплески)

М.Р.: Дякую вам
за щомісячні підписки.

(Сміх)

К.А.: Це стало успіхом,
незважаючи на всі прогнози.

Це був величезний комерційний успіх,

та незабаром, на початку 1990-их,

сталась величезна зміна у вашому житті,
і ви стали Марті́н .

М.Р.: Саме так.
К.А.: Скажіть мені, як це трапилось?

М.Р.: Це сталось після консультації з Біною
та нашими чотирма прекрасними дітьми,

я обговорив з кожним з них

те, що відчував себе в душі жінкою,

але я боявся, що люди
сміятимуться з мене, якщо скажу про це,

тож я завжди тримав це в собі,

і просто показував мою чоловічу сторону.

Кожен з них
по-різному сприйняв це.

Біна сказала: "Я люблю твою душу,

незалежно від того, чи зовні Мартін
чоловік чи жінка,

для мене немає значення.

Мій син спитав: " Якщо ти станеш жінкою,
ти все ще будеш моїм батьком?"

Я сказав, "Так,
я завжди буду твоїм батьком,"

і я досі його батько.

Моя наймолодша донька
зробила дивовижну річ для п'яти років.

Воно говорила людям: " Я люблю свого татка
і вона любить мене."

У неї взагалі не було проблем
зі змішуванням статей.

К.А.: І через пару років після цього
ви опублікували книгу:

"Апартеїд статі."

Яка ваша теза у цій книзі?

М.Р.: Моя теза у цій книзі в тому,
що на планеті сім мільярдів людей,

отже сім мільярдів індивідуальних шляхів
виявляти свою стать.

У людей можуть бути
геніталії чоловіка чи жінки,

та вони не визначають вашу стать,

чи навіть не вказують на вашу
сексуальну ідентичність.

Це просто анатомія

та репродукція,

і люди могли б вибирати
будь-яку стать, яку вони хочуть,

якби суспільство їх не змушувало
розділятись на категорії,

як Південна Африка розділяла людей
на категорії чорні чи білі.

Завдяки антропології ми знаємо,
що раси - це вигадка,

в той час як расизм дуже-дуже реальний,

ми знаємо з культурологічних наук,

що розділення на чоловічу та жіночу стать -
це спланована вигадка.

Реальність - це гендерна плавність,

яка перетинає весь континуум
від чоловіка до жінки.

К.А.: Ви самі не завжди
почуваєтесь на 100% жінкою.

М.Р.: Так і є. Я б сказав, що іноді

я змінюю свою стать так часто,
як і свою зачіску.

К.А.: (Сміється) Гаразд,
ось твоя чудова донька, Дженезіс.

Гадаю, що саме в цьому віці
з нею сталось дещо жахливе.

М.Р.: Так, вона виявила, що не в змозі
підніматись сходами

в нашому будинку до своєї кімнати,

і після кількох місяців походів
по лікарях

їй діагностували рідкісну,
майже завжди смертельну хворобу,

під назвою
легенева артеріальна гіпертензія.

К.А.: Як ви відреагували на це?

М.Р.: Спершу ми намагались показати її
найкращим лікарям.

Ми опинились в Національному Дитячому
медичному центрі в Вашингтоні.

Голова педіатричної кардіології

сказав нам, що збирається направити її
на трансплантацію легенів,

та не варто сподіватись на це,

наразі доступні
лише кілька легень,

особливо для дітей.

Він сказав, що всі люди
з цією хворобою помирали,

і якщо хтось з вас бачив фільм
"Масло Лоренцо",

там є сцена, де протагоніст

котиться вниз по сходах,
оплакуючи долю свого сина,

майже так само і ми почувались
з Дженезіс.

К.А.: Та ви не прийняли це
як межу ваших можливостей.

Ви почали досліджувати, щоб побачити,
чи можна якось знайти ліки.

М.Р.: Так. Вона була в палаті
інтенсивного лікування в той час,

ми з Біною стали командою,
один чергував у лікарні

в той час, як інший дивився
за дітьми,

і коли я був у лікарні,
а вона спала,

я йшов до лікарняної бібліотеки.

Я читав кожну статтю, яку міг знайти
про легеневу гіпертензію.

У мене навіть не було предмету біології
в коледжі,

тому я почав з підручника біології
для коледжу,

а потім медичні книги,
потім журнальні статі, вздовж і впоперек,

в підсумку я знав достатньо, щоб вважати,
що це можливо,

що хтось зможе знайти ліки.

таким чином ми заснували некомерційну
організацію.

Я зробив опис,
запрошуючи людей здобути ґрант,

і ми почали б дослідження.

Волею випадку я став експертом -
лікарі говорили мені, Мартіно,

ми дійсно цінуємо всі кошти,
якими ви забезпечили нас,

та ми не будемо в змозі
знайти ліки вчасно,

щоб врятувати твою доньку.

Проте, ось ліки,

які були розроблені
в компанії Burroughs Wellcome,

вони можуть зупинити прогресування
хвороби,

та Burroughs Wellcome
була щойно придбана Glaxo Wellcome.

Вони прийняли рішення не розробляти

жодних ліків для рідкісних хвороб,

можливо, ти міг би використати свій досвід
у супутниковому зв'язку,

щоб допомогти вилікувати
легеневу гіпертензію.

К.А.: Яким же чином ви отримали доступ
до препарату?

М.Р.: Я пішов до Glaxo Wellcome

і після трьох місяців відмов
та грюкань дверима перед моїм обличчям, -

бо вони не збирались
реєструвати ліки

для експерта по супутниковому зв'язку,

і вони не збирались давати ліки
комусь іще, -

вони думали,
що у мене нема досвіду,

врешті, я переконав
невелику групу людей працювати зі мною

та набув достатнього авторитету.

Я не зважав на їх опір,

у них не було надії, що ці ліки
коли-небудь запрацюють, до речі,

вони намагались сказати мені:
"Ти гаєш час.

Нам жаль твою доньку."

Та врешті-решт, заради 25 тисяч доларів

та згоди платити 10 відсотків
з будь-якого доходу, який ми отримаємо,

вони погодились дати мені
всесвітні права на ці ліки.

К.А.: І ви дійсно блискуче
випустили на ринок ці ліки,

фактично, поставивши ціну,
щоб просто триматись на плаву.

М.Р.: Так, Крісе, та після всього
я отримав не зовсім ліки —

після того, як я підписав чек на 25 тисяч,

я сказав: "Гаразд, де ліки
для Дженезіс?"

вони відповіли: "О, Мартіно,
для Дженезіс немає ліків.

Це ми випробовували на щурах."

І вони дали мені
маленький пакетик

з невеликою кількістю порошку.

Вони сказали: "Не давай це людям",

і дали мені папір,
в якому було сказано, що це патент,

і на базі цього ми мали знайти спосіб,
як зробити ті ліки.

Сотні хіміків
передових університетів США,

всі клялись, що з цього маленького патенту
ніколи не можна буде створити ліки.

Якщо це і будуть ліки,
то вони ніколи не попадуть куди слід,

бо у них період напіврозпаду
45 хвилин.

К.А.: І все ж, через рік або два потому,
у вас були ліки,

котрі підходили для Дженезіс.

М.Р.: Крісе, це вражаюче,
що абсолютно непотрібний

пакетик порошку,

який давав лише крихітний промінчик
надії для Дженезіс,

не тільки зберігає життя Дженезіс
та інших людей сьогодні,

але й дає майже півтора мільярда доходу
кожного року.

(Оплески)

К.А.: Тож так і треба.

Ви створили громадську компанію,
чи не так?

Це була абсолютна удача.

І скільки ви заплатили Glaxo, до речі,
після тих 25-ти тисяч?

М.Р.: Що ж, кожного року ми платимо їм
10% від півтора мільярда,

150 мільйонів доларів,
минулого року 100 мільйонів доларів.

Найкраще повернення інвестицій,
яке вони отримували. (Сміх)

К.А.: І найкраща новина, на мою думку,

ось це.

М.Р.: Так, Дженезіс -- абсолютно
прекрасна молода леді.

Вона жива і здорова в свої 30.

Ви бачите мене, Біну та Дженезіс на фото.

В Дженезіс дивує те,

що вона могла робити будь-що
зі своїм життям,

повірте мені, коли ти ростеш
поряд з людьми,

які говорять тобі в обличчя,
що у тебе невиліковна хвороба,

я б просто утік на Таїті,
і вже ні до кого б не звертався.

Та замість цього вона вибирає працювати
в терапевтичній компанії.

Вона каже, що хоче зробити все можливе,
щоб допомогти іншим людям

з рідкісними захворюваннями
отримати ліки,

і сьогодні вона лідер нашого проекту
по роботі з телебаченням,

де вона допомагає об'єднати
цілу компанію для спільної роботи

над винайденням ліків
від легеневої гіпертензії.

К.А.: Та не кожному, хто мав цю хворобу,
так пощастило.

Ще досі помирає чимало людей,
і ви також із цим боретесь. Як?

М.Р.: Саме так, Крісе. 3000 осіб на рік
в одних тільки Сполучених Штатах,

в 10 разів більше, ніж по всьому світу,

продовжують помирати від цієї хвороби,

тому що ліки сповільнюють розвиток,

але не зупиняють його.

Єдиними ліками від легеневої гіпертензії,
легеневого фіброзу,

муковісцидозу, емфіземи,

ХОЗЛ, від якого нещодавно помер
Леонард Німой,

це пересадка легенів,

та, на жаль, легенів достатньо
лише для 2000 чоловік,

в США потрібно рік,
щоб дістати легеневий трансплантат,

в той час, як півмільйона людей щороку

помирають на кінцевій стадії
через те, що відмовляють легені.

К.А.: Яке ваше бачення?

М.Р: Я усвідомлюю можливість,

що так само, як ми маємо машини чи літаки,

і як завжди будуватимемо будинки

з необмеженим постачанням
нових частин та деталей машин,

чому ми не створимо необмежену
кількість органів для трансплантації,

щоб подовжити людям життя,

особливо тим із легеневою хворобою.

Ми об'єднались із розшифрувальником
геному людини Крейгом Вентером,

і з компанією, яку він заснував

з Пітером Діамантісом,
засновником X Prize,

щоб генетично модифікувати

геном свині,

аби органи свині не відмовляли
у людському тілі,

і, таким чином, створити безперервне
забезпечення

органами для трансплантації.

Ми робимо це за допомогою
нашої компанії United Therapeutics.

К.А.: Ви дійсно вірите,
що за десять років

брак легенів для трансплантації
можна буде зменшити завдяки цим хлопцям?

М.Р.: Саме так, Крісе.

Я впевнений в цьому, так само, як
в тих результатах, які ми отримали

із прямою трансляцією
із Sirius XM.

Це, власне, не ракетобудування.

Це пряма розбудова генів
один за одним.

Нам так пощастило народитись
у час, коли упорядкування геномів

стало буденним заняттям,

і блискучі люди
в Synthetic Genomics

можуть зосередитись на геномі свині,

знайти саме ті гени,
які є проблемними, та виправити їх.

К.А.: Але це не тільки органи -
хоча це дивовижно.

(Оплески)

Вас цікавлять не тільки вічні органи,

а й вічний розум.

Я думаю, ця діаграма для вас
має важливе значення.

Що вона значить?

М.Р.: Цей графік, створений
Реєм Курцвелом, показує,

що швидкість розвитку комп'ютерної
обробки

обладнання, мікропрограм та програм

зростає по кривій

таким чином, що до 2020, як ми бачили
в попередніх презентаціях сьогодні,

існуватиме інформаційна технологія,

яка оброблятиме інформацію
і світ навколо нас

з тією ж швидкістю,
що і людський розум.

К.А.: І таким чином, ви, власне,
готові до такого світу,

вважаючи, що найближчим часом
ми будемо в змозі

взяти мозок
та зберегти його назавжди?

Як ви це опишете?

М.Р.: Що ж, Крісе, ми зараз працюємо
над створенням світу,

де люди зможуть самі створити файл розуму,

файл розуму - це зібрання
власних манер, особистості,

спогадів, відчуттів,

віри, ставлення та цінностей,

це все, що ми заливаємо сьогодні
в Google, Amazon та Facebook,

і вся інформація, зібрана там,
в наступні десять років,

коли програмне забезпечення
зможе створювати свідомість,

відновлювати її,
що буде неминучим у файлі розуму.

К.А.: Та ви не просто
говорите про це.

Серйозно. Я маю на увазі, хто це?

М.Р.: Це робото-версія
моєї вірної дружини, Біни.

Ми звемо її Біна 48.

Вона була запрограмована
компанією Hanson Robotics в Техасі.

Це розворот журналу
National Geographic

з одним з її вихователів,

і вона блукає в мережі,

і має сотні годин інформації
про манери та особистість Біни.

Вона ніби дворічна дитина,

та її слова дійсно вражають,

найкраще це висловила

лауреат Пулітцерівської премії,
журналістка Нью-Йорк Таймс Емі Хармон,

яка говорить, що її відповіді
часто-густо бентежать,

але такі ж чарівні, як і в будь-якої
особи з плоті, в яких брали інтерв'ю.

К.А.: І ваші роздуми
є частиною ваших сподівань,

що ця версія Біни, в деякому розумінні,
зможе жити вічно, чи майбутнє оновлення

до цієї версії зможе жити вічно?

М.Р.: Так. Не тільки Біна,
а й кожен з нас.

Знаєте, нам практично нічого не коштує
зберігати наш розум

на Facebook, Instagram, що у вас там є.

Соціальне медіа, думаю, один з найбільших
екстраординарних винаходів нашого часу,

і коли стають доступними додатки,
що дозволяють нам

робити Сірі-Сірі все краще і краще,

і розвивати операційні системи
зі свідомістю,

кожен в світі,
мільйони людей

будуть спроможні розробляти
власні клони себе,

у яких буде своє життя в мережі.

К.А.: Річ в тому, Мартіно,

що в будь-якій звичній розмові
це звучало б божевільно,

та в контексті вашого життя,
того, що ви зробили,

дещо ви вже чули на цьому тижні,

про віртуальну реальність,
яку надає розум.

Я маю на увазі,
ви б не перечили цьому.

М.Р.: Що ж, я сам нічого
не роблю.

Якщо і роблю щось, то можливо,
я виконую роль провідника тих програм,

які розробляють
великі компанії

в Китаї, Японії, Індії, США та Європі.

Десятки мільйонів людей
працюють над написанням коду,

який виражатиме більше і більше
аспектів людської свідомості,

і не треба бути генієм,
щоб побачити, що всі ці нитки

зв'язуються разом та врешті-решт
створять людську свідомість,

і це те, що ми будемо цінувати.

В цьому житті
можна зробити так багато речей,

і якби ми могли мати замінника,
власного електронного двійника,

який допомагав би читати книги,
робити покупки,

був би нашим кращим другом,

я вірю, що наші розумові клони,
власні електронні версії,

врешті стануть нашими кращими друзями,

і для мене та Біни особисто.

Ми любимо одне одного до божевілля.

Кожного дня ми кажемо:

"Вау, я люблю тебе ще більше,
ніж 30 років тому.

І для нас майбутнє з розумовими клонами

та відтворюванням тіл

значитиме, що наша любов, Крісе,
триватиме вічно.

І ми ніколи не втомимось одне від одного.
Я точно ніколи.

К.А.: Я думаю, це Біна, так?
М.Р.: Так, вона.

К.А.: Чи не буде це занадто, я не знаю,
у нас є ручний мікрофон?

Біно, можна вас запросити на сцену?
Я просто хочу вам задати одне питання.

Крім того, потрібно побачити вас.

(Оплески)

Дякую, дякую.

Підніміться та сядьте поруч з Марті́н.

Просто, коли ви виходили заміж,

якби хтось сказав вам,
що за кілька років,

чоловік, за якого ви вийшли,
стане жінкою,

за кілька років після цього
ви станете роботом —

(Сміх) -

як це сталось? Як би це було?

Біна Ротблат: Це був справді
дивовижний шлях,

я ніколи не думала про таке
в той час,

та ми почали ставити цілі,
та досягати їх,

вирішувати справи,

перш, ніж вам це стане відомо,
ми просто йдемо далі,

і ми ніколи не зупинимось,
це прекрасно.

К.А.: Мартін сказав мені щось
справді чудове,

власне, по скайпу якраз перед цим,

що він хотів би жити
сотні років

як файл розуму,

та тільки за умови, що це буде з тобою.

Б.Р.: Саме так,
ми хочемо зробити це разом.

Ми заморозимо себе,
ми хочемо прокинутись разом.

К.А.: Щоб ви знали,
з моєї точки зору,

це не тільки одне з найцікавіших життів,
про які я чув,

це одна з найбільш дивовижних
історій кохання, про які я чув.

Це так чудово,
що ви разом тут на TED.

Дуже дякую вам.

М.Р.: Спасибі.

(Оплески)