СМС-ки вбивають мову. Жарт!!!

Чи насправді СМС-листування шкодить грамотності? Джон МакВортер доводить, що за СМС-повідомленнями криється значно більше цікавого і корисного з лінгвістичної та культурологічної точки зору.

На СМС-повідомлення постійно скаржаться.

Панує думка, що написання СМС загрожує

значним зниженням рівня
грамотності або здатності писати

серед молоді Сполучених Штатів

і всього світу взагалі.

Та справа в тому, що це неправда.

Утім легше вважати, що все ж таки правда.

Однак варто поглянути на проблему з іншого боку

і визнати написання СМС дивним явищем.

Не просто ефективним, а дійсно неймовірним явищем:

складним процесом,

що розгортається саме цієї миті.

Нам потрібно відступити на крок

і поглянути на саму суть мови.

Ми побачимо,

що складання СМС не є письмом взагалі.

Що я маю на увазі?

Коли ми розглядаємо мову,

варто пам'ятати, що вона існує
приблизно 150 000 років;

щонайменше 80 000 років.

Мова породила мовлення. Люди заговорили.

Можливо, ми генетично запрограмовані на це.

Найчастіше мовою ми говоримо.

Письмо з'явилось набагато пізніше.

І як ми почули у попередній промові,

між хронологією подій існує певна невідповідність.

Проте згідно з традиційними оцінками,

якщо уявити, ніби людство існує 24 години,

то письмо вперше з'явилось десь о 23:07.

Ось наскільки письмо нове для нас.

Отже, спочатку було мовлення, а письмо -

це нещодавній винахід.

Зрозумійте мене правильно, письмо має певні переваги.

Коли ви пишете, а письмо - це свідомий процес,

ви можете проаналізувати написане,

ви також можете використовувати фрази,

які б ви ніколи не використали в усному мовленні.

Наприклад, уявіть уривок з

"Історії занепаду та загибелі
Римської імперії" Едварда Гіббона:

"Бій тривав понад дванадцять годин,

допоки поступовий відступ персів
не став схожим на безладну втечу,

ганебним прикладом для наслідування

стала втеча головнокомандувачів та самого Суренаса".

Дуже гарно, але погодьтесь, так ніхто не говорить.

Принаймні не робіть так, якщо хочете колись

продовжити свій рід. Так --

(Сміх)

--зазвичай ніхто не говорить.

Розмовна мова значно відрізняється.

Мовознавці довели,

що коли ми вільно говоримо,

то, як правило, розмовляємо блоками

по 7-10 слів.

Ви помітите це, якщо запишете на плівку

свою розмову чи розмову групи людей.

Саме так виглядає мовлення.

Мовлення набагато вільніше, набагато швидше,

більш поверхове, і цим значно відрізняється від письма.

Ми так часто бачимо тексти,

що вважаємо, ніби це і є мова.

Але насправді мова - це мовлення. Два різних явища.

Звичайно, з плином історії

з'являлись певні протиріччя

між усним мовленням та письмом.

Так, наприклад, дуже давно,

виступаючи з промовою, було прийнято говорити так,

ніби книжку читаєш.

Я маю на увазі промови, як у старих фільмах,

у яких герої покашлюють:

"Кхм, леді та джентельмени", і тільки потім починають говорити,

дотримуючись стилю, який не має
нічого спільного з розмовною мовою.

Дуже формальний. Йому притаманні
довгі речення, як у Гіббона.

Фактично, ви говорите так, як пишете.

Такою ми сьогодні уявляємо мову Лінкольна

завдяки подібним фільмам.

І Геттісбурзька промова не була ключовою подією.

За дві години до того Едвард Еверетт виступав

з темою, яка, чесно кажучи,
не може зацікавити нас зараз,

і мало кого цікавила в ті часи.

Основним завданням було слухати,

як він говорить книжним стилем.

Звичайні люди стояли і слухали цілих дві години.

Промова була абсолютно природною.

У ті часи було прийнято говорити так, ніби писати.

Ну а якщо ви можете говорити так, ніби пишете,

було б логічно припустити,

що ви захочете писати, як говорите.

Проблема полягала в тому,

що тоді це було складніше зробити

через відсутність відповідних матеріалів.

Рукою зі швидкістю мови писати неможливо,

хоч для цього і є скоропис,
але ж він обмежує спілкування.

На друкарській машинці це зробити складно,

і навіть з появою електричних друкарських машинок,

а згодом і комп'ютерів, незмінним залишається одне:

навіть якщо ви легко набираєте текст

зі швідкістю мовлення, вам все ще

потрібен хтось, хто може
швидко отримати повідомлення.

Як тільки у вашій кишені з'являється прилад,

здатний приймати такі повідомлення,

з'являються умови,

в яких можна писати розмовним стилем.

І ось виникають СМС.

Тексти не мають чіткої структури.

Усі нехтують використанням
великих літер та розділових знаків.

Та чи думаєте ви про них під час розмови?

Ні. Тому навіщо думати про це, складаючи СМС?

СМС-повідомлення, навіть попри існування

жорстких вимог письма,

насправді є "запальцованим" мовленням.

Тепер можна писати так, як говориш.

Цікавий факт. Проте все ще

легше вважати, що відбувається занепад.

Ми бачимо недосконалість структури,

нехтування правилами, які вивчили ще в школі,

і тому вважаємо,

що мова йде не тим шляхом.

Це дуже природна реакція.

Та насправді

ми спостерігаємо народження складного явища.

Ми бажаємо зрозуміти природу
"запальцованого" мовлення.

І щоб це зробити, ми хочемо знати,

яким шляхом піде нова мова.

Формується нова структура.

Наприклад, у СМС використовується відоме всім

скорочення LOL.

Ми сприймаємо його як нестримний сміх

- "laughing out loud".

Теоретично так воно і є,

бо якщо поглянути на старіші СМС,

таке значення воно і передавало.

Та у сучасних СМС, якщо ви знайомі

зі змінами у термінології повідомлень,

бачимо, що LOL

більше не означає нестримний сміх.

З'явилися ледь вловимі відтінки інших значень.

Ось реальне листування,

яке нещодавно надіслала мені

двадцятирічна дівчина.

"Дрч, кльовий шрифт".

Джулі: "лол дяк джимейл зависає"

От подумайте, нічого ж смішного.

Ніхто не сміється. (Сміх)

Проте ось ці літери, то ж ви думаєте,

може там щось кумедне трапилось.

Сюзан відповідає: "лол, знаю",

сміючись більше, ніж треба,

обговорюючи подібні технічні складнощі.

Джулі пише: "Щойно надіслала тобі мейл".

Сюзан: "лол, бачу".

Веселушки - ось, що LOL значить.

Джулі пише: "То як справи?"

Сюзан: "лол, домашка на 10 сторінок".

Їй зовсім не весело. Тільки подумайте.

LOL має чітке призначення.

Це символ співучасті та моральної підтримки.

Лінгвісти називають це прагматичними частками.

Будь-яка розмовна мова обов'язково їх має.

Якщо ви знаєте японську,

пригадайте як часто "ne"
вживається наприкінці речення.

Послухайте, як говорить афро-американська молодь.

Зверніть увагу на використання "yo".

Дисертації писати можна.

Напевно, їх уже пишуть.

LOL поступово перетворився на прагматичну частку.

Став методом спілкування звичайних людей.

Інший приклад: коса риска - слеш.

Слеш можна використовувати звичним методом.

Як у "Ми влаштовуємо вечірку/корпоратив",

згідно з правилами.

Зовсім інакше проставляє риски

сьгодні молодь у СМС.

Так вони позначають зміну теми.

Наприклад, Салі пише:

"Шукаю, з ким гульнути".

А Джейк відповідає: "Хаха".

Про "хаха" теж можна писати дисертації,
але зараз не про це.

"Хаха то ти сама ідеш? Чому?"

Салі: "Літня програма у Нью-Йорку".

Джейк: "Хаха. Слеш дивлюсь відео, де гравці Санз стріляють, примруживши одне око".

Нас цікавить "слеш".

Я не дуже розумію, що Джейк каже після нього,

та ви помітили (сміх), як він змінив тему.

Це так прозаїчно.

Але подумайте, що під час мовлення,

коли ми хочему змінити тему,

ми робимо це поступово,

а не перескакуємо.

Ми відводимо очі і замріяно дивимось у далечінь.

Або говоримо щось на кшталт:
"Хм, одразу пригадується..."

Навіть, якщо і не пригадується. Але ж --

(Сміх)

Але ж насправді таким чином
ви намагались змінити тему.

На письмі так не зробиш.

Тому розвиваються відповідні до середовища механізми.

Будь-яка розмовна мова містить так званий

маркер нової інформації. Може, їх два чи три.

СМС-спілкування розвинуло
такий маркер у формі слешу.

Отже, у нас тепер є повна обойма нових конструкцій,

що й далі розвиваються.

І все ж простіше думати,

ніби щось тут не так.

Відсутня хоч якась структура.

Текст не настільки витончений,

як статті у «Волл-стріт джорнел».

Однак погляньте,

що пишуть у 1956 році,

коли СМС взагалі не існувало,

а по радіо крутили "I love Lucy".

"Багато людей не знають абетки

і таблиці множення,

пишуть з помилками[...]"

Ми це вже проходили.

І не тільки у 1956, але і у 1917.

Вчитель з Коннектикуту.

1917 рік! Ми вважаємо, що в цей час

письмова мова була бездоганною,

бо герої "Абатства Даунтон" гарно говорять.

"З кожного коледжу країни чутно:

"Новачки плутають літери та розділові знаки".

Ідемо далі.

Президент Гарварду у 1871 році.

Не існує електропостачання, а у людей по три імені.

"Жахливе написання (Сміх),

помилки та невитонченість письмової мови [...]"

Він говорить про людей, готових йти до вищої школи.

І ще далі.

1841 рік. Усіма забутий директор школи засмучений,

бо "вже давно із сумом помічає повне заперечення

канонів мистецтва бла-бла-бла..."

І навіть ще далі -- (Сміх) -- у 63 році н.е.

Якомусь чолов'язі не подобається,

як люди розмовляють латинською.

Це він про мову, яка згодом стане французькою.

Отже, завжди -- (Сміх та оплески)--

-- завжди когось подібні явища турбують.

Але життя не зупиняється.

Тому я розглядаю СМС

як принципово новий стиль письма,

що його розробила молодь,

яка використовує його поряд із літературним.

Тобто вони можуть робити одразу дві речі.

Про це свідчить двомовність,

бо вона розширює можливості навчання.

Так само, як і володіння діалектами.

Так само, як і володіння письмовими діалектами.

Тому СМС є доказом існування балансу,

яким підсвідомо користується молодь.

Вони розширюють мовленнєві можливості.

Усе просто.

Якщо хтось з 1973 погляне

на дошку оголошень у гуртожитку в 1993,

то помітить, що сленг трохи змінився

з часів "Love Story",

та все одно оголошення буде зрозумілим.

Тепер беремо людину з 1993, а це не так давно,

на екранах "Неймовірні пригоди Білла і Теда",

і просимо прочитати типове повідомлення
сучасної двадцятирічної дівчини.

Вони напевно і половини не зрозуміють.

Бо молодь розробила абсолютно нову мову

і користується нею повсякденно,

постійно натискаючи кнопки своїх мобільних.

Отже, висновки.

Якби я потрапив у майбутнє,

скажімо у 2033,

по-перше, я б спитав,

чи написав Девід Саймон продовження "Дротів".

(Сміх) Я б насправді спитав.

Потім захотів би дізнатися,
що буде далі в "Абатстві Даунтон".

Це по-друге.

А по-третє, попросив би показати мені

декілька СМС-повідомлень,

написаних шістнадцятирічними дівчатами.

Бо я хочу знати,

як розвинулась нова мова від наших днів.

Найкраще було б відправити ці повідомлення у наш час

для досліджень лінгвістичного дива,

яке живе поруч із нами.

Щиро дякую.

(Оплески)

Дякую. (Оплески)