Непохитний погляд митця на расову жорстокість

Художник-концептуаліст і стипендіат TED Сенфорд Біґґерс, використовує картини, скульптуру, відео та перформанс, щоб порушувати складні теми історії й трагедії темношкірої Америки. Він детально аналізує дві вражаючі роботи та ділиться мотивацією, що надихає його на творчість. "Лише завдяки вдумливому діалогу про історію та расу ми можемо розвиватися як особистості та як суспільство", каже Біґґерс.

Як художник-концептуаліст,

я постійно шукаю креативні способи,
як надихнути на непросту розмову.

Я роблю це з допомогою картин,
скульптури, відео та перфомансу.

Проте незалежно від формату,

моїми двома улюбленими матеріалами
є історія та діалог.

В 2007 я створив "Лотос",

діаметром сім з половиною футів,

вагою 600 фунтів, скляне зображення
квітки лотоса.

В Буддизмі лотос - це символ
трансцендентності

і чистоти розуму та душі.

Проте придивившись ближче
до цього лотоса,

бачимо, що кожен пелюсток
є поперечним перерізом рабовласницького човна.

Ця культова діаграма була взята із
британського рабовласницького посібника

і згодом використана аболіціоністами,
щоб показати жахи рабства.

В Америці нам не подобається говорити
про рабство,

так само як і дивитися на нього як
глобальну індустрію.

Проте використовуючи цей символ
Буддизму,

я сподіваюся зробити загальною
та вивести за рамки

історію та трагедію темношкірих
американців

та заохотити до дискусії про наше
спільне минуле.

Щоб створити "Лотос", ми
вирізьбили більш ніж 6 000 фігур.

І згодом Нью-Йорк замовив

створення 28-футової
сталевої версії

як постійної інсталяції при
Орлиній академії для молодих чоловіків,

школи для темношкірих та
латино-американських студентів,

двох груп, які історично найбільш
постраждали.

Ті ж самі дві групи уражені ще одним
новітнім феноменом,

проте дозвольте мені на хвильку
відволіктися.

Я колекціоную дерев'яні
африканські фігури

із сувенірних крамниць та
блошиних ринків з усього світу.

Їхня автентичність та походження
є цілком спірним,

проте люди вірять, що вони
наділені силою

чи навіть магією.

Лише нещодавно я зрозумів,
як їх використовувати в своїй роботі.

(Постріли)

З 2012 світ був свідком вбиства
Трейвона Мартіна,

Майкла Брауна, Еріка Ґарнера,
Сандри Бленд, Таміра Райса

та ще незліченної кількості
інших беззбройних темношкірих мешканців

руками поліції,

яка часто взагалі уникає будь-якого
покарання.

Беручи до уваги ці жертви

і тих декілька разів, коли навіть я,

законослухняний професор Ліги Плюща,

був мішенню та під прицілом
поліцейського пістолета,

я створив цю роботу, назвавши її просто
"Вибух".

Було важливо стерти ідентичність цих
фігур,

зробити їх одинаковими на вигляд
та простішими для ігнорування.

Аби досягти цього, я занурив їх у
густий коричневий віск

перед тим, як відніс
у тир,

де трансформував їх
за допомогою куль.

І це було весело -

розважатись із важкою зброєю
і високошвидкісною відеокамерою.

Проте моя глибока повага до цих фігур
стримувала мене власне натиснути курок,

бо я почувався так, ніби мав стріляти
в себе.

Врешті-решт, мій оператор, Раул,
здійснив постріли.

Тоді я взяв їхні фрагменти,

створив форми й залив їх
спочатку воском,

а тоді наостанок бронзою,
як на зображенні, яке ви бачите,

яка зберігає сліди жорстокого
створення,

наче бойові рани чи шрами.

Коли я нещодавно показував цю
роботу в Маямі,

одна жінка сказала, що вона
до глибини душі відчула кожен постріл.

Але вона також відчула,
що ці мистецькі роботи

увічнюють пам'ять як жертв
цих розстрілів,

так і жертв расової
жорстокості впродовж історії США.

Проте "Лотос" і "Вибух" виходять за рамки
лише історії США.

Під час виставки в Берліні
минулого року,

студент філософії запитав мене,
що спонукало ці нещодавні вбивства.

Я показав їм фото листівки
із лінчуванням

з ранніх 1990-их

і нагадав йому, що ці вбивства тривають
впродовж більше ніж 500 років.

Та лише завдяки таким запитанням

та глибокому діалогу
про історію та расу

ми можемо розвиватися як індивідууми
та як суспільство.

Я сподіваюсь, що моя мистецька праця
створює безпечне місце

для такого щирого обміну

та можливості для людей залучати
одне одного

до реальної та необхідної розмови.

Дякую!

(Оплески)