Чому лінивці такі повільні? - Кенні Куґан

Повну версію уроку можна переглянути за посиланням: http://ed.ted.com/lessons/why-are-sloths-so-slow-kenny-coogan

Лінивці проводять більшість свого часу споживаючи їжу, відпочиваючи або сплячи; насправді, вони спускаються зі своїх лежанок на деревах лише раз на тиждень, щоб справити потребу. Як же цим створінням вдається споживати так мало енергії? Кенні Куґан описує фізичні на поведінкові адаптації, які допомагають лінивцям бути такими повільними.

Урок Кенні Куґана, анімація Антона Богатого.

B 1796 Томас Джефферсон отримав коробку
з кістками, які не зміг ідентифікувати.

Довгий гострий кіготь нагадував лев'ячий,

але кості передніх кінцівок
навіяли думку про більшу тварину,

три метри завдовжки.

Гадаючи, що це міг би бути невідомий
вид північно-американського лева,

Джефферсон попередив дослідників
Льюіса і Кларка,

щоб придивлялися навколо,
чи не знайдеться цей загадковий хижак.

Але кості в коробці у Джефферсона
були не від лева.

Вони були від вимерлого
гігантського лінивця.

Доісторичні наземні лінивці вперше
з'явилися близько 35 млн.років тому.

Розмаїття видів жило по всій Північній,
Центральній та Південній Америці,

Разом із іншими древніми тваринами,
на кшталт мастодонтів

та гігантських армадилів.

Деякі наземні лінивці, такі як мегалонікси,
були розміром з кішку,

але було і багато крупніших.

Лінивець Джефферсона, мегалонікс,
важив близько тонни,

і був ще малим порівняно з мегатеріумом,

чия вага могла сягати шести тонн,
як у сучасного слона.

Вони повільно мандрували через ліси
і саванни, використовуючи сильні руки

та гострі кігті,

щоб викопувати рослини
і залазити на дерева,

аби поласувати травою,
листям та доісторичними авокадо.

Насправді, ми, можливо, і не мали б авокадо
тепер, якби не гігантські лінивці.

Менші тварини не могли б проковтнути
величезну кістку авокадо,

а лінивці могли,

і вони розповсюдили дерева авокадо
на далекі відстані.

Наземні лінивці процвітали мільйони років,

аж доки близько 10 000 років тому
не почали щезати

разом із західними гемісферами,
іншими гігантськими ссавцями.

Дослідники вважають, що наземні лінивці
могли бути витіснені

через наступаючий льодовиковий період,

або через конкуренцію з іншими видами,
можливо, людьми,

які прийшли в цей регіон приблизно в цей час.
Більшість лінивців вимерли.

Деякі менші лінивці вижили
і мігрували на дерева.

Сьогодні залишилося лише
шість видів у джунглях

Центральної та Піденної Америки.

Проводити час на деревах - хороший спосіб
уникнути хижаків,

і там багато листя для їжі.

Але така дієта має свої мінуси.

Тварини отримують енергію з їжі,
і використовують її, щоб рухатися,

підтримувати температуру тіла,

утримувати роботу органів,

і виконувати всі інші дії,
необхідні для виживання.

Але листя не містить багато енергії,

і ту енергію, що воно має,
важко виділити.

Більшість травоїдних, окрім листя,
споживають більш енергійні види їжі,

такі як фрукти і насіння.

Але лінівці, особливо трьохпалі лінивці,
майже винятково харчуються листям.

Вони виробили добре налагоджені стратегії,
як проживати на обмеженій дієті.

По-перше, вони отримують
якомога більше енергії зі своєї їжі.

Лінивці мають багатокамерний шлунок,
який займає третину їх тіла,

і, в залежності від виду,

можуть провести від п'яти до семи днів,
або і тижні, перетравлюючи їжу.

Інший клаптик пазлу -
використовувати якомога менше енергії.

Один із способів, звісно, -
не особливо рухатися.

Вони проводять більшість свого часу
за їжею, відпочиваючи або сплячи.

Вони спускаються з лежанки лише раз
на тиждень, щоб справити потребу.

Коли лінивці все ж рухаються -
то не дуже швидко.

Линивцю зайняло би близько п'яти хвилин,
щоб перейти звичайну вулицю.

Цей неспішний спосіб життя означає,
що лінивцям не потрібно багато м'язів.

Фактично, вони мають на 30% меншу
м'язову масу, ніж інші тварини їх розміру.

Лінивці також використовують менше енергії,
щоб утримувати тепло,

тому що їх температура тіла може
коливатися на п'ять градусів цельсія,

нижче, ніж у холоднокровної рептилії,
але вище, ніж у більшості ссавців.

Фізична та поведінкова адаптації
мінімізують затрати енергії лінивця

і швидкість обміну речовин.

Трьохпалі лінивці мають найповільніший
обмін речовин серед ссавців.

Гігантська панда - на другому місці,

і двохпалі лінивці - на третьому.

Повільне пересування дозволило лінивцям
пристосуватися до їх життя на деревах.

Але також зробило самих лінивців
хорошим плацдармом для інших організмів.

включаючи водорості, які надають їм додаткового
маскування, а може, і служать їжою.

І хоч лінивці більше не є великими,

але це не робить їх менш чудовими істотами.