Як виглядатиме світ без водіїв?

Що як автомобільний рух нашими вулицями буде такий же плавний та ефективний, як потік крові в наших венах? Транспортний фанат Ваніс Каббадж вважає, що ми зможемо знайти натхнення в геніальності біології, щоб розробити системи перевезення майбутнього. У цій промові, націленій на майбутнє, розглядаються такі захопливі концепції як модульні, відокремлювані автобуси, літаючі таксі та мережі підвісних магнітних рейок, які допоможуть досягти мрії з динамічною реальністю без водіїв.

Деякі люди обожнюють французькі вина.

Інші люблять грати в гольф

чи захоплюються літературою.

Мушу зізнатись,
моє найбільше задоволення в житті

дещо специфічне.

Я не можу передати вам, яку сильну насолоду
я відчуваю, споглядаючи міста з гори,

з вікна літака.

Деякі міста спокійні і працелюбні,

як-от Дюсельдорф

або Луїсвілл.

Інші випромінюють енергію, яку вони
не можуть стримати,

як-от Нью-Йорк

або Гонконг.

І ще у нас є Париж

чи Стамбул,

в яких відчувається наліт історії.

Я сприймаю міста як живих істот.

І коли я відкриваю їх здалеку,

мені подобається знаходити ті головні
вулиці та дороги, що структурують простір.

Особливо вночі,

коли жителі роблять ці артерії
драматично червоно-золотими:

судинна систем міста виконує свою
життєвоважливу функцію

просто у вас перед очима.

Але коли я сиджу в своїй машині

після півторагодинного переїзду,

ця дійсність виглядає інакше.

(Сміх)

Нічого,

ні громадське радіо,

ні подкасти,

(Сміх)

Навіть повна медитація, не робить

це найкращим часом життя.

(Сміх)

Чи не абсурдно,

що ми створили машини, які можуть
мчати 208 кілометрів на годину,

і тепер ми рухаємось у них зі швидкістю
кінських карет 19 століття?

(Сміх)

Тільки в США

ми витратили 29.6 мільярдів годин на
подорожі в 2014.

За цей самий час

стародавні єгиптяни побудували
26 пірамід в Гізі.

(Сміх)

Ми робимо це впродовж року.

Незвичайне марнування часу,
енергії та людських ресурсів.

Роками

наші ліки від заторів були прості:

будувати нові дороги
чи розширювати наявні.

І це працювало.

Це добре працювало в Парижі,

коли місто зруйнувало
сотні історичних будівель

для створення 137 кілометрів

бульварів, придатних для перевезень.

І це досі працює в містах,
що швидко зростають.

Але в стабільніших міських центрах

значне розширення мережі
майже неможливе:

місця проживання дуже щільні,

нерухоме майно занадто коштовне,

а громадські фінанси занадто крихкі.

Судинна система наших міст
засмічується та стає хворобливою,

і ми повинні бути обачні.

Наш звичайний метод не працює.

Щоб транспорт почав рухатись,

нам потрібне нове джерело натхнення.

Я 16 років пропрацював
у транспортній галузі,

і мій "Ага-момент" трапився, коли я розмовляв
з клієнтом з біотехнології.

Вона розповідала мені, як її ліки

використовують специфічні властивості
нашої судинної системи.

Я подумав "Агов, наша судинна система -

всі вени та артерії нашого тіла -

щодня роблять логістичне диво".

В цей момент я зрозумів -

біологія була в транспортному бізнесі

мільйони років.

Вона випробувала безліч рішень

для перенесення поживних речовин, газів
та білків.

Це насправді світ з найскладнішою
транспортною лабораторією.

Що як розв'язок наших транспортних
проблем - всередині нас?

Я захотів дізнатись:

Чому кров тече венами впродовж
всього нашого життя,

а наші міста щодня стоять у корках?

Насправді, ви дивитесь на дві дуже
різні мережі.

Я не знаю, чи усвідомлюєте ви,

але в кожному тілі прокладено
96 000 кілометрів кров'яних судин.

96 000 кілометрів.

Це в два з половиною рази більше, ніж
довжина екватора Землі.

І це всередині вас.

Це значить, що кров'яні судини
повсюди в нашому тілі,

а не тільки під поверхнею шкіри.

А коли ви подивитись на наші міста,

так, ми маємо деінде підземні
метрополітени,

а також тунелі та мости,

і гелікоптери в небі.

Але величезна кількість трафіку
зосереджена на землі,

на поверхні.

Тож іншими словами,

наша кровоносна система -
це тривимірна система всередині нас,

наш громадський транспорт -
здебільшого двовимірна.

Тож ми повинні охопити всі вертикалі.

Якщо наша поверхнева мережа
пересичена,

треба покращити трафік.

Ця китайська концепція автобуса
допомагає долати автомобільні корки.

Цей спосіб відкриває новий погляд на
способи використання простору

та пересування в містах.

Можемо піднятися вище

і підвісити наш транспорт так, як ми
це зробили з електромережами.

Тель-Авів та Абу-Дабі розглядають
можливість тестування

таких футуристичних мереж з
підвісними магнітними рейками.

І ми можемо продовжувати сходження та
польоти.

Те, що такі компанії як Аеробус

сьогодні напружено працюють над літаючими
міськими таксі,

вже про щось говорить.

Врешті-решт, літаючі автомобілі перетворяться
з фантастичного дежавю

в перспективне місце для бізнесу.

І це захоплює.

Тож побудова цієї тривимірної
транспортної мережі -

один зі шляхів, який зможе полегшити
та розв'язати проблему корків на дорогах.

Але не тільки це.

Ми повинні дослідити й інші

істотні рішення, що їх ми ухвалили,
наприклад, які машини ми використовуємо.

Просто уявіть дуже знайому ситуацію:

Ви за кермом 42 хвилини.

Двоє дітей за вами стають невгамовними.

І ви запізнюєтесь.

Ви бачите цей повільний автомобіль
перед вами?

Завжди з'являється, коли ви запізнюєтесь,
так?

(Сміх)

Той водій шукає місце для стоянки.

У цьому місці нема жодного
місця для паркування,

але звідки він може це знати?

За оцінками, приблизно 30 відсотків
трафіку в містах

створюють водії, які шукають парковку.

Ви бачите 100 машин навколо вас?

У 85 з них тільки один пасажир.

Всі ці 85 водіїв можуть поміститись
в одному лондонському червоному автобусі.

Тож питання звучить так:

Чому ми витрачаємо так багато місця,
коли воно нам так потрібне?

Чому ми робимо це самі з собою?

Біологія ніколи такого не робить.

Місце всередині артерій повністю
використовується.

З кожним серцебиттям,

високий кров'яний тиск буквально стискує
мільйони червоних кров'яних тілець

в такий собі солідний кисневий потяг,

який швидко поширюється нашим тілом.

І крихітне місце всередині наших
червоних тілець не марнується.

У здоровому стані

використовується понад 95 відсотків можливостей
для перенесення кисню.

Чи можете ви уявити, що машини,
які ми використовуємо в містах,

були б на 95 відсотків зайняті,

а в усіх додаткових місцях ви б могли
ходити пішки, їздити велосипедом

і отримувати задоволення
від перебування у місті?

Кров така ефективна тому,

що червоні кров'яні тільця
не призначені

для спеціальних органів або тканин;

інакше ми б мали
автомобільні пробки у венах.

Ні, вони розподіляються.

Вони розподіляються між всіма
клітинами нашого тіла.

І тому що наші мережі такі обширні,

кожна з наших 37 трильйонів клітин
отримує власну поставку кисню

саме тоді, коли її потребує.

Кров - це одночасно спільна та
індивідуальна форма перевезення.

Але у наших містах

ми застрягли.

Застрягли в нескінчених дебатах,
що краще:

будувати автомобілецентричне суспільство
чи масштабну систему масових перевезень?

Я думаю, ми повинні бути вище цього.

Я думаю, ми можемо створити машини, які
об'єднають комфорт автомобіля

і ефективність поїздів та автобусів.

Просто уявіть.

Ви сидите у швидкому та плавному
міському поїзді,

разом з 1200 пасажирами.

Проблема з міськими поїздами

в тому, що інколи ви мусите зупинятись
п'ять, десять, п'ятнадцять разів,

перш ніж дістанетесь місця призначення.

Що буде, якщо в таких поїздах
не треба зупинятись?

В таких поїздах

вагони відчіпляються динамічно
у процесі руху

і стають експресом, автобусом без водія,

який рухається по другорядній розв'язці.

Отож, без жодної зупинки

чи тривалих пересадок

ви сидітимете в автобусі, який
направляється прямісінько до вашого передмістя.

І коли ви наблизитеся до своєї вулиці,

частина, в якій ви сидите, відокремиться

і за допомогою автопілота
довезе вас додому.

Це суспільне та індивідуальне одночасно.

Це може бути одним зі спільних, модульних
автомобілів без водіїв у майбутньому.

Гаразд...

якщо гуляти в місті, де дзижчать дрони,

літають таксі, їздять модульні автобуси та
висять магнітні рейки -

це не велика екзотика,

я думаю, є інша можливість для дії,

що зробить міський рух дивовижним.

Задумайтесь:

теперішнє покоління машин без водія
лише пробує прокласти собі шлях

у транспортному потоці, зробленому
людьми для людей.

Вони пробують вивчити правила руху,
які доволі прості,

та передбачити людську поведінку,

що набагато складніше.

Але що станеться, коли у цілому місті
використовуватимуть автопілоти?

Чи потрібні будуть світлофори?

Чи потрібні будуть смуги руху?

А як щодо швидкісних обмежень?

Червоні тільця не рухаються смугами.

Вони ніколи не зупиняються
на червоне світло.

В першому місті без водіїв

у нас не буде червоного світла чи смуг.

І коли всі машини будуть без водіїв
і зв'язані між собою,

все можна буде передбачити, зокрема
й мінімальний час реагування.

Вони зможуть пересуватись значно швидше

і зможуть визначати, коли
можуть прискоритись самі

чи коли прискоряться
машини навколо них.

Тож замість жорстких правил руху,

потік регулюватиметься

мережею динамічних алгоритмів,
що постійно вдосконалюватимуться.

Як результат: дивний рух,

що поєднає швидкий та плавний
порядок німецьких автобанів

ітворчу жвавість перехресть Мумбаї.

(Сміх)

Рух стане функціонально нестримним.

Він стане рідким як кров.

І дивний парадокс:

що більш роботизованими стануть
наші транспортні мережі,

то органічнішим та живішим
відчуватиметься рух у них.

Тому так -

біологія має всі ознаки транспортного
генія сьогодення.

Але цей процес тривав мільйони років

і пройшов через різноманітні ітерації
та мутації.

Ми не можемо чекати мільйони років
на розвиток нашої транспортної системи.

Сьогодні ми маємо мрію,

концепцію

і технологію

для створення тривимірної транспортної
мережі,

винайдення нового транспорту

і зміни потоку в наших містах.

Створімо це.

Дякую.

(Оплески)