Чи існує телекінез? - Емма Брайс

Дивіться повний урок на http://ed.ted.com/lessons/is-telekinesis-real-emma-bryce

Телекінез, або здатність одним зусиллям думки впливати на фізичні об'єкти, - риса, якою володіють деякі з найбільш культових вигаданих персонажів, такі як Нео, Йода і, звісно ж, Керрі. Але чи можливо це у реальному житті? Емма Брайс піддає телекінез науковому дослідженню.

Урок - Емма Брайс, анімація - Делфін Баррес.

Коли горезвісний вигаданий персонаж

Керрі Уайт покинула палаючу у вогні
залу своєї школи

та посіяла жах у власному місті,

вона покладалася на свою
силу телекінезу -

здатність одним зусиллям думки
впливати на фізичні об'єкти.

Хоч Керрі - персонаж з художнього фільму,
який базується на художньому творі,

віра в телекінез - зовсім не вигадка.

Століттями люди стверджували,
що вони дійсно мають силу

контролювати рух предметів
лише одним зусиллям думки.

Левітація, відкривання дверей
за бажанням та згинання ложок -

приклади, які інтригують.

Це відбувається в "Матриці", коли Нео
зупиняє кулі в повітрі;

цю навичку відточував Йода
на зірковому винищувачі.

Чи існує телекінез насправді,

чи це лише вигадка, така як
Керрі, Йода та Нео разом узяті?

Щоб з'ясувати, ми повинні оцінити
телекінетичні твердження

з наукової точки зору,
та застосувати науковий метод.

Телекінез - це частина дисципліни,
що називається парапсихологія,

в межах якої вчені вивчають
психічні явища.

Парапсихологи вважають що те,
чим вони займаються - це наука,

але інші вчені з цим не погоджуються.

Розпочнімо з декількох
основних спостережень.

Спостереження номер 1:

Хоч про випадки телекінезу
і говорять багато,

наукових доказів того,
що він існує немає;

не було проведено
ніяких наукових досліджень,

ніякі лабораторні тести не можуть
підтвердити, що телекінез - це реальність.

У 30-х роках XX століття, так званий
батько парапсихології Джозеф Бенкс Райн

вивчав у лабораторії, чи може
людина використовувати телекінез

для того, щоб змусити гральну кість
крутитися так, як їй заманеться.

Але після цього науковці не змогли
повторити його дослід,

і оскільки повторення - це спосіб
довести якусь ідею,

це стало проблемою.

Окрім вчених

існує безліч самопроголошених
телекінетиків,

але всі вони або виявилися ошуканцями,

або не змогли нічого зробити в умовах,
коли їх повністю контролювали.

Можна припустити, що вони маніпулювали
ситуацією, щоб досягнути бажаного.

Сьогодні багато організацій готові
заплатити величезні гроші кожному,

хто зможе довести, що такі психічні явища
як телекінез - реальність.

Але ці гроші залишаються незатребуваними.

Спостереження номер 2:

Коли ми досліджуємо телекінез,

немає єдиної думки про те,
що саме потрібно вимірювати.

Можливо, могутні мозкові
хвилі Йоди?

Оскільки згоди немає - важко
встановити якийсь стандарт -

те, що вимагається в усіх
галузях науки

для перевірки обґрунтованості ідей.

Спостереження номер 3:

Ціль науки - досліджувати невідоме.

В історії наукових досліджень

безумовно траплялися випадки,

коли нові відкриття суперечили
встановленим науковим нормам,

і навіть робили переворот у
всіх галузях науки.

Подібні відкриття мають бути
доведені якнайретельніше,

щоб не викликати скептицизм.

У випадку телекінезу,

ідея суперечить встановленим нормам,

але нестача потужних доказів
шкодить ідеї.

Наш всесвіт контролюється та
пояснюється законами фізики.

Один із цих законів каже нам, що хвилі
мозку не можуть контролювати предмети,

тому що вони не мають ні сили,
ні достатньої довжини для того,

щоб впливати на щось
за межами наших черепів.

Фізики кажуть нам, що єдині сили, які
можуть впливати на предмети на відстані -

це магнетизм та гравітація.

Можливо, найближчою до телекінезу
річчю, яку вчені можуть пояснити -

це використання думок для того,
щоб контролювати руку-протез.

Паралізованим від інсульту пацієнтам
дослідники вживляють

крихітні дроти у ту ділянку мозку,
яка відповідає за рухи,

а потім пацієнта вчать зосереджуватися
на переміщенні роботизованої руки,

що працює як продовження їхньої думки.

Дивовижно, але це не телекінез.

Думки пацієнтів не є чимось
невизначеним.

Це - сигнали мозку, які передаються

через дроти до протезу,
і їх можна виміряти.

Наука може виміряти, протестувати
та пояснити цей рух.

Таким чином ми показали, що такий
розумовий контроль - реальність.

Наука - це складний процес збору доказів,

які підтверджують або
спростовують ідею.

Коли ми складемо докази докупи,

ми побачимо, яка башта вище.

У випадку з телекінезом, башта
показує, що його не існує.

Дехто стверджує, що цей містичний феномен
не можна помістити у рамки науки.

Добре,

але тоді телекінез стає виключно
питанням особистих переконань.

Якщо наука не може оцінити
якогось явища,

значить, вона не може
його і описати.

Отже, результати нашого дослідження

виявили, що хоча ми й дуже
хочемо вірити,

що ця сила дійсно знаходиться
у нас всередині,

ймовірність телекінезу
залишається слабкою.

Вибачте Нео, Керрі та Йода.

Від ваших здібностей паморочиться голова,
але ви - лише персонажі з кіно.