Чи варто вкладати гроші по-іншому?

Технологія дає змогу давати гроші безпосередньо найбіднішим людям на планеті. Чи варто це робити? У цій промові, яка спонукає до роздумів, досвідчений гуманітарний працівник Джой Сан розглядає два шляхи, як допомогти бідним.

Я думаю, що

кожен соціальний працівник в Африці

доходить до моменту в своїй кар'єрі,

коли хоче просто взяти всі гроші,
зібрані на певний проект -

можливо це шкільна чи тренінгова програма -

спакувати в валізу,

сісти на літак, який пролітає
над найбіднішими селищами країни,

і почати викидати ці гроші з вікна.

Бо для досвідченого гуманітарного
працівника

ідея, щоб віддати непотрібну готівку

у руки найбідніших людей на Землі,

не звучить божевільно,

а навпаки - дуже схвально.

Зі мною таке трапилося 10 років тому,

і, на щастя, саме тоді я дізналась,

що така ідея насправді існує,

і, можливо, саме цього
потребує система допомоги.

Економісти називають це
безумовним грошовим переказом,

і це дійсно так: це готівка,

яка ні до чого не прив'язана.

Уряди розвинених країн

займаються цим протягом десятків років,

але тільки тепер, коли є більше фактів

і нові технології, можна зробити це

моделлю надання допомоги.

Досить проста задумка, правда ж?

Отож, чому я десять років допомагала

бідним по-іншому?

Чесно, я думала, що зроблю більше добра

бідним, маючи гроші,

ніж бідні можуть зробити собі самі.

У мене було два припущення.

Одне, що бідні люди є бідними частково

через те, що вони неосвічені

і не приймають правильних рішень;

і друге, що нам треба люди, такі як я, щоб

вияснити, що їм потрібно,
і доставити їм це.

Як виявилось, дані показують зовсім інше.

Останнім часом дослідники аналізували, що

стається, коли бідним людям дають готівку.

Численні дослідження показують,

що люди користуються грошовими переказами,

щоб покращити своє життя.

Вагітні жінки з Уругваю купують кращу їжу

і народжують здоровіших дітей.

Чоловіки зі Шрі-Ланки інвестують у бізнес.

Дослідники, які вивчали
нашу роботу в Кенії,

виявили,що люди вкладали гроші в майно,

домашню худобу, обладнання, ремонт,

і вони побачили приріст в доході

від бізнесу та фермерської справи

через рік після надання готівки.

Жодне з цих досліджень не показало,що люди

витратили більше на випивку чи цигарки,

чи що вони працювали менше.

В дійсності вони працюють більше.

Наразі це все матеріальні потреби.

У В'єтнамі люди похилого віку
використовують

отриману готівку на купівлю домовини.

Як людина, яка сумнівається,
що Маслоу мав рацію,

я вважаю цей вибір
на користь духовних потреб

вкрай смиренним.

Не знаю, чи я обрала б їжу,

знаряддя чи труну,

що наштовхує на запитання:

Наскільки добре нам вдається
розподіляти ресурси

за бідних?

Чи виправдані наші витрати?

Розглянемо емпіричні факти

про те, що трапляється,
коли ми допомагаємо людям

так, як самі вважаємо за потрібне.

Одне дуже ґрунтовне дослідження
розглянуло програму в Індії,

що дає живу худобу найбільш
нужденним людям,

і виявило, що 30% отримувачів

обміняли і продали худобу, яку їм дали,

за готівку.

Справжня іронія в тому,

що на кожні 100 доларів,

які ця програма дала комусь
у вигляді товарів,

вони витратили ще 99 доларів,
щоб це зробити.

Що якби натомість ми впровадили
схему видачі готівки -

чи то від гуманітарних організацій,
чи від когось з нас -

безпосередньо в руки бідним.

Сьогодні троє з чотирьох кенійців
користуються мобільними грошима,

які є банківським рахунком,
що його підтримує

будь-який мобільний телефон.

Відправник може сплатити 1,6% комісії

і одним кліком

надіслати кошти просто
на рахунок отримувача

без жодних посередників.

Як технології, що роблять
революцію

у нашому житті,

технологія платежів у бідних країнах

може зробити революцію
в галузі гуманітарної допомоги.

Вона поширюється так швидко, що можна

уявити, як вона сягне мільярдів

бідних людей з усього світу
в такий спосіб.

Саме це ми почали робити в
організації GiveDirectly.

Ми є першою організацією,

що надає готівку бідним.

Ми відправили готівку 35 000 сільських
жителів у Кенії

та Уганді

разовим платежем - 1 000 доларів

на сім'ю.

Ми підшукували найбідніших людей

у найбідніших селах,
а в цій частині світу

це ті, які живуть в будинках,

зроблених з багна та соломи,

а не з цементу й заліза.

Скажімо, що це ваша сім'я.

Ми з'являємось на порозі вашого дому
з телефоном на базі Android.

Питаємо, як вас звати, фотографуємо вас

і вашу халупу,

швидко визначаємо GPS-координати.

Того ж вечора ми шлемо
всі дані в "хмару",

де всю інформацію перевіряє

незалежна команда, яка користується,

наприклад, супутниковими знімками.

Тоді ми повертаємось, продаємо

вам звичайний сотовий телефон,

якщо його у вас досі немає,

а через кілька тижнів

надсилаємо на нього гроші.

Те, що ще п'ять років тому

здавалось неможливим,

тепер можна робити продуктивно

і без корупції.

Що більше готівки ми даємо бідним

і що більше переконуємось, що це працює,

то більше маємо задуматись над тим,

як змінити всю схему допомоги.

Сьогодні допомогу часто надають
за принципом

"ми робимо хоч якесь добро".

Коли ми задоволені

таким принципом,

коли кажемо собі, що надавати допомогу

краще, ніж не надавати взагалі,

то ми часто інвестуємо неефективно

у власні ідеї, які здаються
нам інноваційними,

тратимо гроші на написання звітів,

на квитки на літак і позашляховики.

А що якби ми мислили ось так:

чи здатні ми зробити щось краще,
ніж безпосередньо дати людям грошей?

Організаціям треба було б
довести, що

вони роблять більше корисного для бідних,

ніж бідні можуть самі собі зробити.

Звісно, надання готівки
не створить суспільних благ -

не викорінить хвороби,
не збудує впливових інституцій -

але так ми можемо встановити вищу планку

нашої допомоги окремим сім'ям,

щоб покращити їхнє життя.

Я вірю в гуманітарну допомогу.

Я вірю, що в більшості
випадків - це краще,

ніж взяти й викинути гроші з літака.

Водночас я цілком певна,

що замість того, щоб
надавати гуманітарну допомогу,

краще дати гроші безпосередньо бідним.

Сподіваюсь, що колись так і буде.

Дякую.

(Оплески)