Як страх перед атомною енергією шкодить навколишньому середовищу

"Зараз триває не революція в чистій енергії, а її криза", — каже Майкл Шелленберг, експерт із кліматичної політики. У нього є неочікуване розв'язання проблеми: атомна енергія. У цій захопливій промові він пояснює, чому настав час угамувати застарілий страх перед цією технологією та чому він та інші захисники навколишнього середовища переконані в тому, що давно вже пора перетворити атомну енергію на перспективне та затребуване джерело екологічно чистої енергії.

Ви чули про новину?

Ми ввійшли в еру
революції в чистій енергетиці.

Тут, де я живу, у Берклі в Каліфорнії,

кожного дня я є свідком того, як
черговий дах обростає сонячними панелями,

електромобілі заполонюють дороги.

Німеччина інколи отримує
половину всієї енергії завдяки сонцю,

та Індія прийняла рішення спорудити
в 10 разів більше сонячних панелей,

ніж є у нас в Каліфорнії,

до 2022 року.

Схоже, що навіть ядерна енергетика
відновлює свої позиції.

Білл Гейтс у Китаї
працює не покладаючи рук з інженерами;

там 40 різних компаній,
які співпрацюють заради мети

завершення будівництва першого реактора,
що працює на ядерних відходах,

який не розплавиться

та є дешевшим за вугілля.

Ви можете почати запитати:

чи цю проблему глобального потепління

буде вирішити значно простіше,
ніж ми думали?

Нам теж стало цікаво,

тому я разом із колегами вирішили
ретельно проаналізувати інформацію.

Ми трохи скептично ставилися до кількох

елементів історії про
революцію в чистій енергетиці,

але те, що ми виявили,
справді нас вразило.

По-перше, виробництво відновлюваної
енергетики росте.

Ось електрика із відновлюваних джерел,
отримана впродовж останніх 20 років.

Але якщо ви поглянете на частку
світової енергетики

із відновлюваних джерел,

то переконаєтесь, що насправді триває
спад із 36 до 31 відсотків.

І якщо вам не байдужа зміна клімату,

то слушно піти у протилежному напрямку

та домагатися збільшення обсягу енергії
із відновлюваних джерел до 100 відсотків

якомога швидше.

Отже, у вас може промайнути думка:

"Ну ж бо, 5 відсотків споживання світової
електроенергії - це ж дріб'язок?"

Насправді, це не так уже й мало.

Це еквівалентно 60 атомним електростанціям

із потужністю, як у Діабло Каньйоні,
останньою АЕС у Каліфорнії,

чи 900 сонячним електростанціям
на зразок Топазу,

яка є однією із найбільших
сонячних електростанцій у світі,

і, безсумнівно, найбільшою в Каліфорнії.

Річ у тім, що індустрія
викопних копалин просто розвивається

швидше, ніж чиста енергетика.

І це логічно.

Просто безліч бідних країн

досі використовують деревину, компост
і деревне вугілля

як основне джерело енергії,

і їм необхідне сучасне паливо.

Проте відбувається ще щось:

використання одного із відновлюваних
джерел енергії

зменшується швидше,
судячи з абсолютних величин,

ніж решта.

І це атомна енергія.

Ви можете переконатися, що її виробництво
зменшилось на сім відсотків

протягом останніх 10 років.

Отже, сонячна та вітроенергетика
стрімко розвиваються,

тому ви є свідками розмов
про те, що вона не така уже й важлива,

оскільки енергія Сонця і вітру
наздожене атомну.

Проте дані стверджують щось інше.

Якщо ви поєднаєте усю електроенергію,
отриману з Сонця та вітру,

то переконаєтеся, що насправді вона
заледве покриє половину втраченої атомної.

Давайте пильніше поглянемо на
Сполучені Штати.

Протягом останніх кількох років --
а саме 2013, 2014 роки --

ми передчасно вивели з експлуатації
чотири АЕС.

Їх майже повністю замінили
викопним паливом,

і, як наслідок, ми позбулися

майже такої ж кількості чистої
електроенергії, яку ми беремо із Сонця.

І так відбулося не лише в нас.

Люди думають, що Каліфорнія є лідером
у сфері чистої енергії та клімату,

але коли ми проаналізували дані,

то виявили, що насправді

Каліфорнія зменшувала викид відходів
повільніше, ніж у середньому по країні

між 2000 та 2015 роками.

Як щодо Німеччини?

Там виробляють велику кількість
чистої енергії.

Але коли ви подивитеся на цифри,

то побачите, що там викиди насправді
зростають із 2009,

і ніхто уже вам навіть не скаже,

що вони дотримаються своїх домовленостей
щодо клімату до 2020.

Причину не важко зрозуміти.

Сонце та вітер дають електрику
від 10 до 20 відсотків,

і це означає, що поки Сонце не світить

і потоків вітру немає,

вам все ще необхідна
електрика для лікарень,

домівок, міст і заводів.

Навіть те, що батареї вдосконалилися
останнім часом,

правда в тому, що вони просто ніколи
не стануть такими ефективними,

як електрична мережа.

Кожного разу, як ви заряджаєте чи
розряджаєте акумулятор,

то втрачаєте приблизно від 20 до 40
відсотків енергії.

Ось чому в Каліфорнії

ми намагаємося дати раду з сонячною
енергією, яку ми виробляємо --

тепер ми маємо близько 10 відсотків
енергії із Сонця --

коли Сонце заходить і люди повертаються
із роботи додому

та вмикають кондиціонери й телевізори,

усі інші електроприлади в будинку,

нам потрібно багато природного газу
про всяк випадок.

Тому ми зараз займаємося

накопиченням великого об'єму
природного газу в надрах гірських масивів.

І це виправдовувало себе,

але минулого року стався витік.

Це було в каньйоні Алісо.

Вивільнився такий об'єм метану,

що був еквівалентним викидам вуглецю
мільйонами автівок.

Вона зруйнувала в корінь
усі наші річні кліматичні забов'язання.

Отже, а як щодо Індії?

Буває, що необхідно самому
перевірити місця, аби отримати точні дані,

тому ми були в Індії
кількома місяцями раніше.

Ми зустрілися з усіма високопосадовцями
у сфері енергетики --

і ось що вони нам сказали:

"Ми зіткнулися зі значно
серйознішими проблемами,

ніж Німеччина і Каліфорнія разом узяті.

У нас немає резервів:
у нас немає природнього газу.

І це лише початок.

Припустимо, що ми хочемо
виробляти 100 мегаватів до 2022 року.

Але минулого року ми отримали лише п'ять

і позаминулого року знову ж таки п'ять."

Давайте ретельніше розглянемо
ядерну енергетику.

Міжурядовий комітет ООН
з питань змін клімату

дослідив уміст вуглецю в усіх поданих
видах палива,

і його вміст у атомній енергії надзвичайно
низький, нижчий, ніж у сонячній.

Та ядерна енергетика вочевидь
надає багато електрики --

24 години на добу, сім днів на тиждень.

Упродовж року одна АЕС виробляє
струм протягом 92 відсотків експлуатації.

Цікаво ось що: коли поглянути
на країни,

які використовують різні види
чистої енергії,

лише деякі мають змогу

боротися зі зміною клімату безперервно.

Тому ядерна енергетика
здається правильним вибором,

проте в ній криється значна проблема,

про яку, я впевнений, ви знаєте:

людям вона зовсім не подобається.

Провели опитування
серед людей по всьму світу,

не лише у США чи Європі,

виконане приблизно півтора року тому.

І вони виявили,

що атомна енергія є однією
із найменш популярних.

Навіть за нафту проголосувало
більше опитуваних.

І хоча ядерна енергетика
витісняє вугільну, - річ у тім,

що люди бояться атомної енергії більше,
ніж вугілля, -

і це керує нашою підсвідомістю.

Отже, чого ж ми боїмося?

Існують три складові:

безпека самих АЕС --

жах перед тим, що реактор розплавиться
та завдасть лиха;

радіоактивні відходи;

також існують асоціації
з ядерним озброєнням.

Я вважаю, що цілком виправданим є те,

що інженери звертають увагу на ці проблеми
та шукають технологічні вирішення.

Ось чому Білл Гейтс у Китаї працює над
реакторами нового покоління.

Саме тому 40 різних підприємців
займаються цим питанням.

Мене це також надзвичайно зацікавило.

Ми підготували доповідь:
"Здешевимо атомну енергію".

Зокрема, перспективно виглядає
торієвий реактор.

Коли кліматолог Джеймс Хансен

запитав, чи я хочу з ним відвідати Китай

і перевірити будівництво новітнього
ядерного реактора,

то я не повірив власному щастю.

Ми були там з інженерами МТІ
та Каліфорнійського університету.

І в мене майнула думка, що

китайці зможуть зробити із
ядерною енергією те,

що вони робили із багатьма речима --

вони поставлять на конвеєр маленькі
ядерні реактори та

усюди експортуватимуть їх, наче
смартфони та ноутбуки компанії Apple.

Мені доставлять такий же в Берклі.

Але я дізнався дещо інше.

Презентації були дуже захопливими та
багатообіцяючими,

вони працюють над багатьма реакторами.

Коли настав час для показу торієвого
реактора, ми були схвильовані.

Вони показали всю презентацію,
у них закінчувався час

і вони повідомили:

"У нас буде торієвий реактор, що працює на
розплавах солей,

готовий для світового ринку

до 2040 року."

Я лише спромігся сказати: "Що?"

(Сміх)

Я поглянув на колег і промовив:

"Пробачте,

але чи не можна трішки швидше?

Розумієте, у нас тут
кліматична катастрофа.

До речі, ваші міста дуже забруднені".

Ось як вони відповіли:

"Навіть не здогадуємося, що ж ви
там чули про нашу торієву програму,

але в нас відсутня навіть третина
потрібних коштів,

і ваше Міністерство енергетики
не дуже сприяло,

хоча у вас є предостатньо інформації щодо
випробовування реакторів".

Я відповів: "Послухайте.

Ви усвідомлюєте, що вже 10 років
тривають покази цього реактора?

Але забудьмо про це

та перейдемо до комерціалізації.

Так можна зберегти гроші та час".

Інженер просто поглянув на мене
та сказав:

"Дозвольте поставити вам запитання:

а ви б купили автомобіль, який до того ще
жодного разу не демонстрували?"

Отже, як щодо інших реакторів?

Існує реактор, який зараз виробляють
і почтнають продавати.

Це високотемпературний газовий реактор.

Він не може розплавитися.

Щоправда, він дуже громіздкий,
але це заради безпеки.

До того ж, ніхто й не сподівається,
що він буде дешевшим

за вже існуючі реактори.

Ті, що працюють на радіоактивних відходах
є ніби непоганими, але річ у тім,

що ми не знаємо, як їх виготовляти.

Існує небезпека, що вони тільки
збільшать кількість відходів.

Більшість людей вважає, що
коли зробити

відходи частиною виробництва,

то це лише збільшить ціну
всього будівництва

та обтяжить ще одним
високотехнологічним етапом.

Ось головне питання:

ніхто не впевнений, скільки з того ми
здатні втілити в життя.

Тобто ми полетіли до Індії та спитали про
ядерну програму.

Перед Конференцією з питань клімату
в Парижі уряд заявляв,

що вони запланували будівництво
десь 30 нових АЕС.

Але коли ми опитали
тамтешніх жителів

і навіть переглянули службові документи,

то довідалися, що зараз вони збираються
спорудити лише 5.

У більшості країн,
особливо розвинених,

навіть не йдеться про будівництво
нових реакторів.

Зате розглядають питання
про зупинку реакторів,

які ще навіть не вичерпали свій ресурс.

Німеччина наполягає, щоб її
сусіди це зробили.

Я згадував про США --

ми можемо втратити половину наших реакторів
протягом найближчих 15 років,

що унеможливить зменшення
шкідливих викидів на 40 відсотків

і виконання Плану розвитку
чистої енергетики.

Звичайно ж, у Японії зупинили експлуатацію
всіх АЕС,

замінили їх на вугілля,
природний газ і мазут,

які програють у порівнянні до АЕС
на третину чи ж на дві третіх.

Коли ми зібрали цифри

та просто їх додали, наприклад:

скільки атомної енергії Китай та Індія
зможуть виробити

протягом наступних 15 років,

скільки АЕС можуть закрити --

ось це було найбільш лякаючим
відкриттям.

Ми дізналися, що світ стоїть
перед небезпекою

втратити в чотири рази більше
чистої енергії, ніж за останні 10 років.

Іншими словами, це не є
революцією у сфері чистої енергетики.

Це криза у галузі чистої енергетики.

Тому логічно, що інженери шукатимуть
технічні вдосконалення,

щоб люди більше не боялися
атомної енергії.

Проте, якщо ви усвідомите,
що це складні завдання,

що на їх вирішення піде багато часу,

то з'явиться ще одна проблема:

а хіба через ці технічні вдосконалення
люди перестануть боятися?

Давайте розглянемо безпеку.

Розумієте, навіть незважаючи
на думку людей,

дуже важко дізнатися, як зробити
атомну енергію безпечнішою.

Тобто кожний медичний журнал,
що це вивчає -

ось найновіше дослідження з британського
журналу "Ланцет",

одного з найвпливовіших журналів у світі.

Атомна енергія -- найбезпечніша
з усіх відомих.

Усі бояться катастроф.

Тому, перевіривши дані по

Фукусімі та Чорнобилю,

Всесвітня організація охорони здоров'я
виявила те ж:

левова частка шкоди заподіюється
людьми, що панікують.

І вони впадають у паніку,
оскільки бояться.

Інакше кажучи,

справжню шкоду не завдає техніка

чи радіація.

Її завдають наші страхи.

Поговоримо про відходи?

Усіх турбують радіоактивні відходи.

Отже, цікавий факт про відходи:

їх надзвичайно мало.

Перед вами відходи з однієї АЕС.

Якщо ви зберете усі ядерні відходи за всю
історію США,

розмістите їх на футбольному полі,
поскладаєте штабелями,

то його висота буде лише 6 метрів.

Люди кажуть, що вони отруюють їх
чи завдають ще якесь лихо.

Ні, вони просто там зберігаються,
за ними слідкують.

Відходів не багато.

Для порівняння, відходи виробництва,
які ми не контролюємо --

їх ми називаємо "викидами",
і вони вбивають сім мільйонів осіб щороку,

вони серйозно загрожують
глобальному потеплінню.

Річ у тім, що навіть, якщо ми навчимося
перетворювати ядерні відходи на паливо,

то навіть від нього
залишатимуться відходи.

Це означає, що завжди будуть люди,
які вірять у небезпечність цих відходів,

з причин, які навіть не стосуються
ядерних відходів,

що б ми собі не думали.

А як щодо ядерної зброї?

Чи не найцікавіший факт про неї:
ми не можемо знайти прикладів того,

що країни із ядерною енергетикою

раптом починали створювати ядерну зброю.

Насправді, все зовсім навпаки.

Ми дізналися, що єдиний відомий спосіб

ліквідувати велику кількість
ядерної зброї --

це використати плутоній у боєголовках

як паливо для атомних електростанцій.

Тому, якщо ми хочемо,
аби ядерна зброя світу була ліквідована,

тоді нам необхідно набагато більше АЕС.

(Оплески)

Коли я покидав Китай,

інженер, який привіз туди Білла Гейтса,
відвів мене в бік на кілька слів

і повідомив: "Розумієте, Майкле,
я поважаю вашу зацікавленість

у різних сферах ядерних технологій,

але є значно більша проблема.

Світового попиту просто не достатньо.

Тобто ми здатні налагодити масове
виробництво реакторів,

ми знаємо, як зробити їх дешевими,

проте надто мало зацікавлених клієнтів."

Гайда, давайте вдосконалювати сонячну та
вітрову енергетики, берегти природу.

Давайте розвивати новітні
ядерні технології.

Я вважаю, що нам варто потроїти обсяг
інвестицій на них.

Але, на мій погляд, найважливішим є те,

що коли ми збираємося подолати
кліматичну кризу,

тоді необхідно пам'ятати, що причина
кризи чистої енергетики

не в нашому обладнанні,

вона криється в нас самих.

Дякую за вашу увагу.

(Оплески)