Фотографії, що промовляють голосом царства звірів

Франс Лантінґ, фотограф довкілля, використовує захоплюючі зображення для того, щоб якнайглибше занурити нас у світ тварин. У цій короткій візуальній промові, він закликає возз'єднатись з іншими земними істотами та скинути метафоричні шкури, які відділяють нас одне від одного.

У центрі уваги TED - людство,

проте я б хотів додати голос
на користь тварин,

чиї тіла, розуми та душі нас формують.

Декілька років тому мені пощастило

зустріти старійшину племені на острові

недалеко від Ванкувера.

Його звати Джиммі Сміт,

і він поділився зі мною історією,

яку розповідають серед його людей,

що називають себе квиткасутенук.

Він розповів мені, що колись давно

всі тварини на планеті Земля
були однією.

І хоча ззовні вони виглядали по-різному,

всередині вони були одинаковими,

і час від часу вони збирались

в священній печері, глибоко в лісі,

щоб святкувати свою єдність.

Коли вони туди приходили,

то скидали свою шкіру.

Ворон позбувався свого пір'я,
ведмідь - хутра,

лосось - луски,

і тоді вони танцювали.

Але одного дня до печери прокралась людина

і посміялась над тим, що побачила,

бо не зрозуміла.

Збентежені, тварини втекли

і це був останній раз,

коли вони викривали себе у такий спосіб.

Древнє розуміння того, що під

їхньою окремою ідентичністю,
всі тварини одинакові,

є потужним джерелом натхнення для мене.

Мені подобається доторкатись до хутра,
пір'я

та луски.

Я хочу пробратися під шкіру.

Не важливо, чи переді мною
величезний слон,

чи маленька деревна жаба -

моє завдання поєднати нас з ними,
очі в очі.

Вам напевно цікаво, чи я
коли-небудь фотографую людей?

Звісно ж. Люди завжди присутні
на моїх фото,

не важливо, чи вони з'являються,

зображуючи черепи

чи пум,

або ж левів.

Вам лише потрібно навчитись
проглядати крізь їх маскування.

Як фотограф,

я намагаюсь вийти за межі відмінностей

у нашому генетичному макіяжі

для того, щоб оцінити все,
що у нас є спільним

з кожною живою істотою.

Коли я користуюсь фотоапаратом,

я скидаю шкіру

наче тварини у тій печері,

таким чином я можу
показати, ким вони є насправді.

Так як тварини наділені

силою раціональної думки,

ми можемо захоплюватись тонкощами життя.

Як для жителів планети, котра в халепі,

наш моральний обов'язок -

боротися із величезною втратою
розмаїття життя.

Але як люди, які мають серце,

ми всі можемо радіти
єдності життя,

і можливо ми зможемо змінити те,

що одного разу трапилось
в тій священній печері.

Знайдімо спосіб
долучитись до танцю.

Дякую.

(Оплески)