Три способи змінити індустрію новин на краще

З індустрією новин відбувається щось не те. Довіра до ЗМІ сягла рекордно низького рівня; в нас забагато сенсаційних історій, але замало систематичної та високоякісної інформації, каже журналістка і підприємець Лара Сетракіан. Вона ділиться з нами трьома ідеями, як змінити індустрію новин на краще і сприяти розумінню складних питань нашого часу.

П'ять років тому в мене була робота мрії.

Я була іноземною
кореспонденткою на Близькому Сході

і працювала для каналу ABC.

Але в системі була тріщина,

проблема в нашій індустрії,

і я розуміла, що ми повинні її розв'язати.

Я потрапила на Близький Схід
приблизно в кінці 2007 року,

у розпал

війни в Іраку.

Але на той час уже було
практично неможливо

знайти якісь сюжети про Ірак.

Їх майже перестали показувати

по всіх телеканалах.

Понад 80 процентів сюжетів на цю тему

розповідали про нас.

У нас було дуже мало сюжетів про Ірак,

про тамтешніх людей

і про те, що відбувалося з ними
під гнітом війни.

Афганістан уже зник з порядку денного.

Менше одного проценту
всіх новин у 2008 році

стосувалися війни в Афганістані.

Це була найдовша війна в історії CША,

але інформації було так мало,

що шкільні вчителі, з якими ми говорили,

казали, що вони
не могли пояснити школярам,

що ми там робимо,

тоді як батьки цих школярів

воювали, а то й гинули за кордоном.

Ми зазнали поразки,

і не тільки в Іраку та в Афганістані.

Від зон конфлікту і змін клімату

до всіх питань щодо кризи
у сфері охорони здоров'я,

ми втрачали те,
що я називаю проблемами на рівні видів,

тому що як види, вони насправді
могли б потопити нас.

Не розуміючи серйозних
проблем нашого часу,

ми зіткнулися з реальними наслідками.

Як ми хотіли розв'язати проблеми,

яких ми до кінця не розуміли,

яких не могли відстежити
в режимі реального часу,

і над якими працювали люди,

яких ми не бачили,

і які іноді не бачили одне одного?

Коли згадуєш Ірак,

роки, коли було мало сюжетів, -

це роки, коли суспільство розпадалося,

коли ми встановлювали умови,
які спричинилися до злету ІДІЛ,

перевороту ІДІЛ у Мосулі

і терористичного насилля,
яке вихлюпнулося

за межі Іраку на цілий світ.

У той час

я подивилася за межі Іраку

і усвідомила, що є інша історія,
яку ми пропускаємо:

війна в Сирії.

Якщо б ви були фахівцем із Близького Сходу,
ви б знали, що Сирія грала важливу роль

з самого початку.

Але, врешті-решт, вона стала

однією з забутих історій Арабської весни.

Я відразу бачила, чим це закінчиться.

Сирія тісно пов’язана
з регіональною безпекою та

глобальною стабільністю.

Я вважала, що ми не можемо
дозволити цьому

стати однією з чергових забутих історій.

Тому я залишила свою роботу на телебаченні
і створила сайт "Детально про Сирію".

Там мали розміщуватися новини
та інформаційні ресурси,

які допомагали зрозуміти
це складне питання,

і останні чотири
роки сайт був ресурсом

для політиків та фахівців,
які працювали над конфліктом у Сирії.

Ми розробили бізнес-модель

на основі систематичної
та достовірної інформаціїї,

що зібрала найкращих фахівців
з цього питання.

Ми побачили, що модель працює.

І отримали багато запитів
розглянути інші проблеми "Детально".

Отож, ми почали
працювати за списком.

Я - лише одна з багатьох підприємців,

і ми - лише один із багатьох стартапів,

що намагаються виправити те,
що не так з новинами.

Всі ми в окопах знаємо,

що індустрія новин страждає.

Вона зламана.

Довіра до засобів масової інформації
досягла рекордно низького рівня.

Статистика, яку ви бачите вище -
ще з вересня

і стрімко погіршується.

Але ми можемо це змінити.

Ми можемо змінити індустрію новин.

Я знаю, що це так.

Ви назвете мене ідеалісткою; сама я
називаю себе працьовитою оптимісткою.

І я знаю, що нас таких багато.

В нас є ідеї, як покращити ситуацію,

і я хочу поділитися з вами
трьома з них.

Перша ідея:

нам потрібні новини, що базуються
на глибокому знанні предметної галузі.

Через хвилю звільнень
в індустрії новин по всій країні

ми втратили мистецтво спеціалізації.

Вузькоспеціалізована журналістика -
явище, яке вимирає.

Щодо новин про події у світі,

то ми можемо їх змінити,
працюючи з місцевими журналістами

як зі своїми партнерами
та колегами,

а не як з тими, хто просто допоможе нам
з номерами телефонів і аудіозаписами.

Наші місцеві ЗМІ в Сирії
та по всій Африці і Азії

дають нам такі сюжети,
яких ми б не відзняли самостійно.

Наприклад, сюжет із передмістя Дамаску
про перегони на інвалідних візках,

які дають надію пораненим на війні.

Або сюжет зі Сьерра-Леоне

про місцевого голову,
який завадив поширенню Еболи,

запровадивши карантин
у своєму районі.

Або сюжет з кордону Пакистану

про афганських біженців, яких силою
змусили повернутися додому

через погрози з боку поліції.

Місцеві журналісти -
наші наставники.

Вони щодня вчать нас чомусь новому,

вони дають нам сюжети,
про які важливо знати всім.

Друга ідея:

індустрії новин потрібно щось
на зразок клятви Гіпократа,

обітниця з самого
початку не завдавати шкоди.

(Оплески)

Журналісти мають бути сильними.

Ми повинні говорити владі правду,

а також бути відповідальними.

Ми повинні жити
відповідно до наших ідеалів

і визнавати,

що, коли щось, що ми робимо,
може зашкодити суспільству,

тоді ми втрачаємо журналістику
як публічну послугу.

Я стежила за перебігом епідемії Еболи.

Ми створили ресурс "Детально про Еболу".
Зробили все можливе.

Але ми бачили публіку,

на яку накотилася хвиля істеричних та
сенсаційних сюжетів,

іноді не зовсім правдивих,
іноді геть недостовірних.

Експерти в галузі охорони здоров’я
стверджують, це коштувало людських життів,

адже поширення паніки
та недостовірної інформації

заважало людям залагоджувати те,

що насправді відбувалося.

Увесь той шум заважав
прийняттю правильних рішень.

Наша галузь може стати краща,

але для цього треба усвідомити
минулі помилки

і вирішити більше не йти
тим шляхом наступного разу.

Це вибір.

Ми маємо чинити опір спокусі
використовувати страх задля рейтингу.

І це рішення має прийняти
кожна окрема редакція новин

і кожен керівник агенції.

Тому що інший смертельний вірус

може бути набагато cильніший,
а наслідки набагато страшнішими,

якщо ми вчинимо так,
як минулого разу;

якщо журналістика не буде
відповідальною і правдивою.

Третя ідея?

Ми маємо приймати складнощі,

якщо хочемо розуміти
цей складний світ.

Прийми складнощі -

(Оплески)

не сприймай світ спрощено,
бо насправді він не такий.

Ми живемо у складному світі.

Новини - це освіта для дорослих.

І завдання журналістів -
зануритись у цю складність,

знайти нові шляхи,
щоб допомогти всім усе зрозуміти.

Якщо ми не зробимо це,

вдамо, що існують тільки прості відповіді,

ми все зруйнуємо.

Усвідомлення складностей - єдиний
шлях дізнатися про реальні загрози,

які нас оточують.

Наш обов'язок -
повідомити про ці загрози

і допомогти зрозуміти
що є правда,

підготувати та пояснити,
як підготуватися

до того, що буде далі.

Я працьовита оптимістка.

Я дійсно вірю, що ми
можемо виправити ситуацію.

Ми всі хочемо цього.

Є дивовижні журналісти,
які добре роблять свою роботу -

нам лиш потрібні нові формати.

Я щиро вірю, що це час пробудження,

переосмислення наших можливостей.

Я вірю, що ми можемо
полагодити цю систему.

Я знаю, що ми можемо змінити новини.

Знаю, що варто спробувати,

і щиро вірю, що зрештою

нам це вдасться.

Дякую.

(Оплески)