Відновлення дикої природи: як зміни на вершині харчового ланцюга можуть призвести до збалансування усієї екосистеми - Джордж Монбіо

Дивіться урок повністю: http://ed.ted.com/lessons/from-the-top-of-the-food-chain-down-rewilding-our-world-george-monbiot

На нашій планеті колись жили представники мегафауни - великі хижаки, що стояли на вершині харчового ланцюга та сприяли збалансованому розвитку екосистем. Вимирання цих звірів спричинило появу так званих "трофічних каскадів", коли кожна складова екосистеми реагує на зникнення цих видів. Яким чином ми можемо підтримувати баланс? Джордж Монбіо пропонує метод відновлення дикої природи, відомий як "rewilding". Він полягає у тому, що люди повернуть вовків, левів та інших хижаків назад на вершину харчового ланцюга. Результати можуть бути просто вражаючими.

Викладач - Джорджа Монбіо, аніматор - Аві Офер.

Ми всі знаємо про динозаврів,

які колись населяли нашу планету,

проте через багато років після їх вимирання

континенти заселяли величні звірі,

відомі як представники мегафауни.

У Америці гігантські лінивці завбільшки зі слона

викорчовували дерева своїми кігтистими лапами.

Шаблезубі коти розміром з бурого ведмедя

полювали у зграях,

проте не могли протистояти короткомордим ведмедям,

які, стоячи на задніх лапах, сягали майже чотирьох метрів заввишки

та, вірогідно, відтісняли шаблезубих котів

від їхньої здобичі.

На планеті жили броненосці завбільшки з невелику автівку,

бобри два з половиною метри заввишки

та птахи із розмахом крил у вісім метрів.

Практично всюди мегафауна планети

вимерла, у багатьох випадках внаслідок діяльності людей-мисливців.

Деякі види мегафауни і досі населяють частини Африки та Азії.

У інших же місцях можна побачити сліди, які по собі залишили ці величні тварини.

Так, більшість дерев має здатність відростати

після того, як було пошкоджено їхній стовбур,

переживати втрату більшої частини кори,

розколювання, викривлення та витоптування

частково завдяки тому, що в ході еволюції дерева "навчилися" переживати атаки слонів.

У американської вилорогої антилопи розвинулася здатність швидко бігати,

адже вона мала втікати від американського гепарда.

Існуючі сьогодні тварини живуть в екосистемах-"примарах",

адаптовані до небезпеки від видів, які вже вимерли.

Сьогодні видається можливим воскресити ті примари,

повернути втрачені колись види тварин за допомогою генетичного матеріалу.

Так, нещодавно досліджувалася можливість

клонування шерстного мамонта із замерзлих решток.

Однак, навіть, якщо це виявиться неможливим,

ми всеодно можемо відновити безліч екосистем,

втрачених планетою.

Як саме? Використовуючи покинуті ферми.

Унаслідок глобалізації ринку харчових продуктів

неродючі землі стають неконкурентноспроможними.

Фермери, що ґаздують на неродючих грунтах, не можуть конкурувати

з іншими, які вирощують сільськогосподарські культури на кращих землях.

У результаті цього сільське господарство почало зникати в багатьох регіонах,

а дерева - відростати.

Згідно з одним дослідженням, дві третини земель в США,

які раніше були лісами, а потім - фермерськими угіддями,

знову займає ліс.

За іншими підрахунками, до 2030 року

європейські фермери покинуть територію землі,

завбільшки з Польщу.

Тож навіть, якщо ми не зможемо використати ДНК для того, шоб повернути

гігантських лінивців та велетенських броненосців,

ми маємо можливість повернути ведмедів, вовків, пум,

рисей, лосів та бізонів

у місця, де вони колись жили.

Деякі з цих тварин здатні змінити довкілля,

створивши умови для процвітання інших видів.

Коли вовків знову заселили

до Єллоустонського національного парку у 1995 році,

ці тварини швидко трансформували екосистему.

У деяких місцинах кількість оленів перевищувала норму,

тож рослинність там була бідною. Зменшивши поголів'я оленів, вовки допомогли вирішити цю проблему.

Висота деяких дерев зросла у п'ять разів протягом якихось шести років.

Із поверненням лісів повернулися й співочі птахи.

Бобри, що поїдають деревину, почали активно розмножуватись в річках,

а їхні загати стали домівками

для видр, ондатр, качок, жаб та риби.

Вовки знищували койотів, що призвело

до зростання чисельності кролів та мишей,

які, в свою чергу, стали їжею для яструбів, куниць,

лисиць та борсуків.

Білоголові орлани та ворони харчувалися падаллю,

що її полишали вовки.

Так само нею харчувалися й ведмеді, які також поїдали ягоди,

які росли на відновлених чагарниках.

Зросло й поголів'я бізонів,

що паслися у молодих лісах.

Вовки змінили практично все.

Цей випадок - приклад трофічного каскаду,

тобто зміни на вершині харчового ланцюга,

яка сягає найнижчого рівня ланцюга,

впливаючи на кожний з його рівнів.

Виявлення поширених трофічних каскадів

може стати одним з найцікавіших наукових відкриттів

останніх 50 років.

Трофічні каскади показують нам, що екосистеми,

які втратили лише один чи два види великих тварин,

можуть кардинально відрізнятися

від тих екосистем, в яких ці тварини збереглися.

Нові природоохоронні течії по всьому світу

намагаються посприяти відновленню дикої природи,

започаткувавши ініціативу під назвою "rewilding" (прим. відновлення дикої природи)

Мета ініціативи - частково компенсувати завдану людьми шкоду,

повернути зниклі види тварин

та дозволити природі розвиватися без людського втручання.

Це не є спроба сформувати ідеальну екосистему,

створити болотисту місцину, тропічний ліс чи кораловий риф.

Відновлення дикої природи - це насамперед повернення тих видів тварин,

які стимулюють розвиток динамічних процесів,

а опісля - повне невтручання у розвиток дикої природи.

Однак дуже важливим є те, що ініціатива з відновлення дикої природи

не повинна бути приводом для виселення людей з їх території.

Відновлення природи має проходити за умови згоди

та ентузіазму людей, що працюють на цих землях.

Уявіть, що ви стоїте над обривом в Англії

та спостерігаєте за тим, як кашалоти атакують косяки оселедця,

як вони це робили неподалік від берега

до XVIII століття.

Створивши морські заповідники,

в яких комерційну риболовлю буде заборонено,

ми зможемо знову стати свідками цього унікального явища.

Уявіть, що в європейському парку Серенгеті

знову житимуть тварини, які жили на цих землях раніше:

гіпопотами, носороги, слони, гієни та леви.

Ініціативи з відновлення дикої природи

сприяють не лише відновленню зниклих видів тварин та рослин,

а й відродженню такого рідкісного явища як надія.

Вони показують, що не завжди зміни в екології

відбуваються за одним і тим самим сценарієм.

За тихою весною може прийти буйне літо.