Що робить життя довершеним? | Гаур Гопал Дас | TEDxMITP

Гаур Гопал Прабху пояснює, як життя нагадує пазл, і ми можемо досягнути довершеності, лише коли всі частинки на своїх місцях. Дослідіть різні виміри життя і складіть їх докупи, аби зробити життя повним та цілісним.

Протягом двох десятків років Гаур Гопал Дас є провідником для студентів, знаменитостей та корпоративних лідерів зі всього світу.
Базуючись на вічній мудрості, яка йде крізь віки, його промови змушують аудиторію мислити глибше та знаходити прості розв'язання складних проблем.

Цей виступ записано на місцевій події TEDx, проведеній у форматі конференції TED, але організованій незалежно місцевою спільнотою. Щоб дізнатися більше, перейдіть, будь ласка, за посиланням: http://ted.com/tedx

Один з моїх друзів у Мумбаї,
пан Ґуджараті,

купив дуже дороге, висококласне,
елітне авто:

швидкісне, шикарне, жовте Ламборджині.

Знаєте, машини в Мумбаї дорогі,
ніщо не може бути дорожчим.

Якщо ви бачили цей
індійський фільм "Стіна"

з Аммітабхом Баччаном та Шаши Капуром.

Аммітабх Баччан каже Шаши Капуру:

(Хінді) "Я маю машину, будинок,
гроші та прислугу. А що ти маєш?"

(Сміх)

Амітабх відповідає: "У мене є мати."

(Англійською) Пані та панове,
сьогодні ритм інший.

Амітабх каже (хінді): "У мене є
Ламборджині, Ягуар, Бентлі,

БМВ, Роллс-Ройс.

А що є в тебе?"

(Англійською) Шаши Капур каже:
"У мене є парковка!"

(Сміх)

(Оплески) (Схвальні вигуки)

Тут, у Мумбаї, паркінг
ще дорожчий, ніж авто.

Цей мій друг, Ґуджараті,
придбав жовте Ламборджині,

покликав мене і сказав,

"Ти би хотів поблагословити мою машину?"

(Сміх)

Зараз в Індії благословляється все:
діти, шлюб, робочі контракти,

благословляють абсолютно все.

"Чи хотів би ти благословити мою машину,
ми би здійснили першу поїздку."

Я сказав: "Ну, це ж Ламборджині.

Відколи це свами благословляють
Ламборджині? Йди сюди.

(Сміх)

Чоловіки під'їхали до
нашого храму на Ламборджині,

і він сказав: "Що ж,
давай проїдемось 15 хвилин."

Я сів на пасажирське місце

і він сів на місце водія;

він кермував.

Я був першим!

Навіть його дружина не їхала першою.

Вибирайте свою професію з розумом!

(Сміх) (Оплески)

Ми з цим паном проїхались.

Машина зупинилась
на світлофорі на Педдар Роуд.

Там стояла якась машина,

я навіть не пам'ятаю марку,
я сиджу в Ламборджині,

Я сиджу там,

а чоловік у тій машині
повернув свою голову,

його очі були великі.

Ніколи на вулицях чи дорогах Мумбаї
він не бачив швидке жовте Ламборджині.

І його очі стали ще більшими,
коли він побачив мене всередині!

Бачили б ви вираз його обличчя,

це було наче, "Сваміджі, і ти теж?"

(Сміх)

Я хотів опустити вікно і сказати:
"Це не моє авто.

Я благословляю машину.
15 хвилин - і готово!"

(Сміх)

15-хвилинна поїздка
перетворилась у 35-хвилинну.

Я сказав добродієві, що мені
вже час вертатись,

тому що я ще мав побувати
на дуже важливій зустрічі.

Пані та панове, і що цей чоловік зробив,

коли я сказав, що мені пора повертатись,

до глибини здивувало мене.

Я думаю, що багато з вас
теж сильно здивуються,

коли почують, що він зробив.

Цей чоловік розридався, мов немовля.

Я не думаю, що хтось з вас би заплакав,

першого ж дня, отримавши
швидке жовте Ламборджині,

та проїхавшись на ній вперше.

Але це були сльози страждань.
Як знати, які саме сльози?

Коли вони холодні - це сльози радості.

Коли теплі - це сльози болю та страждань.

Перевірте наступного разу.

Коли хтось плаче, не витягуйте термометр,

"Це сльози радості!"

Не перевіряйте це на інших, а на собі.

Я запитав його, що трапилось.

Чоловік через силу заговорив,

він сказав: "Три дні тому
моя дружина подала на розлучення."

Він вів машину - розкішну машину -

він кохав свою дружину,
його діти любили її,

і з якоїсь причини
вона подала на розлучення.

І це надзвичайне Ламборджині,
дорога, першокласна машина,

не могла стерти його сліз;

ця розкішна, дорога, класна машина
не могла дати йому надії.

Коли я їхав з ним, я думав про себе,

"Боже, погляньте на цього пана,
на всі його здобутки:

бізнес першого класу,
неймовірні суми грошей,

надзвичайний вплив та статок,

і з тим всім, що він мав,

вишенькою на торті було Ламборджині:

(Сміх)

програв. Нема надії.

Пані та панове, тому я кажу,

якщо ви хочете дізнатись,
наскільки ви багаті,

порахуйте всі ті речі,
які не можна купити за гроші.

Надію, кохання, повагу, гідність,
харизму, цілісність, сприйняття.

Багатство - дуже широке поняття.

Гроші - не багатство.
Гроші - це лише частина багатства.

Ви маєте мати грорші -

кожен хоче мати гроші.

і ви очевдно маєте їх.

Це лише частина багатства.

2 лютого 2005

я лежав у монастирі в ашрамі
на дерев'яній підлозі,

виснажений, втомлений
від турбот попередньої ночі,

і раптом монах, один з моїх друзів,

підійшов до мене і розбудив мене,

кажучи: "Він помирає. Він помирає!"

Я піднявся, зібрався, і помчав до кімнати,

де мій дорогий друг,
Стока Крішна Дас, покидав землю.

Спогади виринали в моїй голові,
коли я мчав до його кімнати.

Він, як і я, був монахом,
ми завжди були разом.

В якийсь момент він вирішив
рухатись далі та одружитись.

Він пішов.

Він знайшов роботу бібліотекаря
у лікарні, якою ми опікувались.

Він щойно одружився,
його дружина була вагітна.

Під час її вагітності
у нього виявили меланому.

Він вирішив, що хоче померти у монастирі,

де провів більшість часу.

Ми принесли його до нашого монастиря.

Думки роїлися в моїй голові,
поки я спішив туди,

а пам'ятав кожен день,
коли я ходив до нього співати пісні Богові.

Мої очі наповнились слізьми.

Я плакав, спостерігаючи,
як мій дорогий друг страждає від меланоми.

Кожного разу, як я дивився на нього,
мій погляд був розмитий.

Тому що він був кимось дуже дорогим.

Цей чоловік був дивовижним,

у нього було усміхнене обличчя,

весь виснажливий біль, який він стерпів,

не вплинув на його рішучість.

Погляньте на його обличчя,
на його усмішку.

Морфій не допомагав йому.

Я зрозумів, що це працює.

Його дружина народила дівчинку,

вони принесли йому немовля.

Це був останній раз,
коли вона його побачила.

Це був останній раз,
коли його дружина була з ним.

Пані та панове,

коли я йшов до кімнати,

мій гуру, Радханат Свамі,

автор відомої книжки "Подорож додому",

був біля нього, давав йому надію.

Я був здивований, що в такій маленькій
кімнаті було стільки людей.

Я стояв біля нього
зі своїм гуру Радханатом Свамі,

ззовні стояли 40 членів нашої спільноти,

всі разом вимовляли імена Бога.

Там я побачив
чоловіка без Ламборджині.

Я побачив підтримку.

Я побачив людей,

які прийшли підтримати його фінансово,

які прийшли надати
йому медичну підтримку,

які прийшли духовно його підтримати,

які прийшли емоційно підтримати його.

Я був здивований,

яку підтримку він отримував.

Ви знаєте,

що коли ви народжуєтесь, люди вас люблять,

і коли ви помираєте,
люди вас люблять,

а між тим, ви мусите
якось справлятись.

(Сміх)

Цьому чоловікуові все дуже добре вдалось,

він стільки інвестував
у стосунки з людьми,

що коли він опинився у страшенній нужді,

люди прийшли до нього.

Пані та панове,

так, нам важливо мати підтримку.

Багатство означає не лише гроші.

Багатство означає гроші плюс

люди та підтримка.

Один пан сказав:

"Чи знаєте ви, яка різниця
між довершеним і мертвим?"

Він сказав, якщо ви знайдете правильного
партнера, то ви - довершені,

якщо ви знайдете
не того партнера, ви - мертві.

Але якщо правильний спіймав вас
із неправильним: повністю мертві.

(Сміх) (Оплески) (Вигуки)

Я мушу вам сказати:
ми точно потребуємо партнерів,

ми точно потребуємо друзів,

ми точно потребуємо
професійних психологів,

ми точно потребуємо людей,
які можуть нас підтримати.

Тому я і сказав, що якщо ви
хочете дізнатись, наскільки ви багаті,

пролийте сльозу, і побачите,
скільки рук простягнуться, аби стерти її.

Це й є те, наскільки ви багаті.

це - багатство.

(Оплески)

Санскрит - дивовижна мова.

Якщо людина хоче назвати
когось віслюком на санскриті,

то скаже "Вайшакхандан".

(Сміх)

Хочете дізнатись,
як на санскриті кажуть морозиво?

"Дугдашаркараюктахіма ганаголагатту".

Якщо хочете сказати
мангове морозиво, то це буде

"Аамра дугдашаркараюктахіма
ганаголагатту".

Воно розтане ще до того,
як ви вимовите замовлення.

(Сміх)

Я впевнений, що більшість з вас
любить морозиво. Саме так.

Люди, які їдять морозиво,
знають, що це - добре,

бо ідеологія морозива каже:

насолоджуйтесь життям,
допоки воно не розтало.

Є свічка, і ідеологія каже:

давайте світло іншим,
поки воно не погасло.

Пані та панове,

так, живий світ повен морозива,

але нам потрібні свічки.

В окрузі Ченай був

пан Палам Калянасундарам,

який віддавав всю свою зарплату
на освіту бідних.

Він здобув визнання,
отримав винагороду від США

в розмірі близько
5 млн американських доларів,

приблизно 30 крорів індійських рупій.
Він віддав всі гроші на освіту бідняків.

Скільки з вас готові стати свічками?

Зв'яжіться потім зі мною,
бо мені потрібно багато!

(Сміх)

Чесно кажучи,
ми не можемо вдаватись в крайнощі

і бути безкорисливими свічками,

якщо ми не можемо бути свічками,
чи можемо ми і далі були морозивом?

Подорож - це рух від морозива до свічки.

Скільки з вас хочуть бути красивими?

Скільки з вас хочуть бути привабливими?

Ті, хто не підняв руку,
думають, що вони вже такі.

Вимушений вам сказати,

вчитель написав на дошці:
Я - прекрасний. "Який це час?"

Учень відповів: "Минулий, мадам"
Видима краса минає.

Один з моїх друзів, пані та панове,

я би хотів відрекомендувати
вам дуже милого хлопця.

Один з моїх друзів, Прем Рахеджа,
прекрасний чоловік.

з пристойної сім'ї середнього класу.

Цей чоловік,

донька його бухгалтера була першою
в МКЕ медичному коледжі

і хотіла поїхати в США на навчання,

але не мала грошей,
не мала спонсора на візу.

Він проспонсорував їй візу,

оплатив навчання, оплатив їй дорогу,

весь його персонал
отримує гроші на своїх дітей,

він оплачує житло
кожному члену його персоналу,

він платить за весілля кожного

в сім'ї його підлеглих.

І що найдивовижніше, ніхто про це не знав.

І є дуже багато таких людей
по всій країні та світу,

які намагаються перейти
від морозива до свічки.

Пані та панове,

якщо ви дійсно хочете знати,
наскільки ви привабливі,

просто простягніть "декому" свою "руку"

і вас точно будуть вважати
надзвичайно привабливим.

Мова не про вигляд, який блідне,

але про те, як ми допомагаємо іншим.

Нам важливо,

аби багатство рівнялось
до гроші+люди+мета життя,

до служити, ділитись та вносити.

Це було 9 липня 2009,

я щойно повернувся з Англії, Лондона.

Коли я повернувся з Лондона,

це було півпершої ночі,

з якоїсь причини
мій телефон був увімкнений,

мобільний телефон.

Телефон задзвонив.

Мій розум почав думати:

Хто б це міг бути?

Мені телефонувала мама.

Коли я підняв слухавку,

я не хотів почути, що мій батько помер.

Йому діагностували Паркінсона.

Якраз перед моєю поїздкою до Лондона,

я поїхав провідати його,
він був прикутий до ліжка.

За весь час,
відколи я став монахом, дотепер,

для них це була дивовижна подорож.

Спочатку важка,
але точно доцінена пізніше.

Мій тато помер.

Я їхав з Мумбаї, лило як з відра.

Вже відбулась кремація.

Наступного дня я пішов в крематорій,

і мені віддали

урну.

Урну з прахом.

Коли я тримав урну з прахом в руках,

я був приголомшений, шокований,
на хвильку я не міг навіть думати.

Зараз 2009, я почав життя монаха в 1996,

після того, як пропрацював
у фірмі Hewlett Packard.

Коли я був там,

я дивувався:

Це мій батько?

Це все, що залишилось від мого батька?

Бог чув все, що я казав, читав,
слухав і промовляв

на стількох форумах,
включаючи британський парламент,

все нахлинуло на мене в один момент.

Все пропало.

Я скажу вам щось,

це дивовижно, наскільки
такі моменти приводять до тями.

Вони вибудовують у вашому серці
ті важливі пріоритети,

які для вас справді цінні.

Пані та панове,

ви всі маєте оцінити, що для вас важливе.

Що ми збережемо?

Заздрість? Злість? Що?

Коли ми помираємо, ми залишаємо спадок,

але не лише спадок.

Коли ми йдемо,
ми повинні забрати щось з собою.

На шляху в Лондон,
на борту Британських авіаліній,

я мав у коробці для ланчу
пляшку мангового молочного й.

Коли манговий коктейль
просвічували на митному контролі,

охорона сказала:
"Пане, ви не можете це взяти."

Я запитав: "Чому?"
Мені відповіли: "Там - рідина."

Я сказав: "Це не рідина,
це - щось вище."

(Сміх)

Він сказав: "Що вище?"
"Манговий коктейль, сер."

"Літрова сталева пляшка."
"Вибачте сер, лише 100 мл дозволено."

Отож я сказав: "Я її викину",
але я не хотів віддавати її йому.

"Дозвольте її забрати."

Я знайшов декого,

я знав декого в аеропорту, він забрав
мене звідти, ми віддали пляшку жебракові,

і повернулись назад.

Коли я сів на літак,
я ввімкнув свій нетбук з одною думкою:

коли сідаєш на літак, мусиш знати,
що ти можеш взяти з собою.

Все решта залишається позаду.

І відповідно, коли політ завершується,
ви теж повинні це знати,

тому я кажу,

що необхідний божественний
духовний зв'язок.

Коли політ завершується,
є три речі, які ви маєте зробити:

не думайте про зроблене,

"Ох, я мав це зробити!"

Друге, ми залишаємо по собі спадок,

а третє, ми маємо
щось при собі, принаймні тих 100 мл,

(Сміх)

це буде з нами, коли ми рухаємось вперед,

тому я кажу, що робить життя повним.

Багатство робить життя повним.

Не погано бути супербагатим,
мати багато грошей.

Бути супербагатим і мати сильну підтримку.

Бути супербагатим,

мати багато причин,
аби розвиватись від морозива до свічки.

Бути супербагатим,
залишаючи щось після себе,

і мати щось при собі,
коли політ завершується.

Пані та панове,

хочу подякувати вам за вашу щиру увагу.

Велике спасибі.

(Оплески)