Як виростити ліс на задньому дворі

Ліси не повинні бути природними заповідниками, віддалені від людського життя. Замість цього ми можемо виростити їх там, де ми - навіть у містах. Еко-підприємець і стипендіат програми TED Fellow Шубгенду Шарма вирощує надщільні, біологічно різноманітні міні-ліси природних видів в міських районах з інженерного ґрунту, мікробів і біомаси, щоб розпочати природні процеси росту. Послухайте, як він вирощує 100-річний ліс всього за 10 років, і дізнайтеся, як ви можете долучитися до цієї крихітної вечірки у джунглях.

Це штучний ліс.

Він може простягатися на сотнях акрів

або ж вміститися в
невеликому просторі --

такому малому, як
ваш сад біля будинку.

Кожному з цих лісів
всього лиш два роки.

У мене є сад у задньому дворі
мого будинку.

Він приваблює
багато біологічних видів.

(Спів птахів)

Я прокидаюся з цим щоранку,

як діснеївська принцеса.

(Сміх)

Я - підприємець,

який надає фахову підтримку
вирощенню цих лісів.

Ми допомогли заводам,

фермам,

школам,

сім'ям,

курортам,

житловим будинкам,

місцевим паркам,

і навіть одному зоопарку

виростити один із таких лісів.

Ліс - це не відчужена територія,
де разом живуть тварини.

Ліс може бути невід'ємною частиною
нашого міського існування.

Для мене ліс -

це місце, де дерева ростуть так щільно,
що туди не зайдеш.

Зовсім неважливо,
великі вони чи малі.

Велику частину світу, де ми живемо,
колись займав ліс.

Це було ще до втручання людини.

Тоді на цих лісах
ми створили наші міста,

щось на кшталт Сан-Паулу,

забуваючи, що ми належимо
до природи,

як і ще 8,4 млн інших видів.

Наше місце існування перестало бути нашим
природним місцем існування.

Але для деяких з нас
усе змінилося.

Я і ще декілька людей сьогодні професійно
вирощуємо ці ліси --

будь-де і будь-коли.

Я - промисловий інженер.

Я створюю автомобілі.

Коли я ще працював у Тойоті,

то дізнався, як перетворити
природні ресурси в продукти.

Наприклад,

ми випустили мило з каучукового дерева,

перетворили його в сирий каучук

і зробили з нього продукт - шину.

Але ці продукти більше не стануть
природнім ресурсом.

Ми виділяємо елементи з природи

і перетворюємо їх у незворотний стан.

Це промислове виробництво.

Природа, натомість,
працює абсолютно протилежним чином.

Природна система виробляє щось,
об'єднуючи елементи,

атом за атомом.

Усі природні продукти знову
стають природним ресурсом.

Це те, що я вивчив,

коли вирощував ліс на задньому двору
свого будинку.

Це було вперше,
коли я працював з природою,

а не проти неї.

Відтоді

ми виростили 75 таких лісів у 25 містах
по всьому світу.

Щоразу, коли ми працюємо в новому місці,

ми переконуємось, що всі елементи,
потрібні, щоб виростити ліс,

доступні просто навколо нас.

Усе, що нам потрібно - це
скласти всі елементи разом

і дозволити природі
робити своє.

Щоб виростити ліс, ми починаємо з ґрунту.

Ми торкаємось, відчуваємо
і навіть куштуємо його,

щоб визначити,
яких властивостей йому не вистачає.

Якщо ґрунт складається з дрібних частинок,
він стає компактним -

настільки компактним,
щоб вода не просочилася.

Ми додаємо місцеву біомасу,

щоб допомогти ґрунту
стати більш пористим.

Вода вже може просочуватись.

Якщо ґрунт не має здатності
утримувати воду,

ми додаємо ще біомаси --

якоїсь водопоглинаючої речовини
на кшталт торфу,

щоб ґрунт утримував воду й
залишався вологим.

Щоб рости, рослини потребують воду,
сонячне світло і поживні речовини.

Що робити, якщо у ґрунті
немає нічого поживного?

Ми не просто додаємо
поживні речовини в ґрунт.

Це був би промисловий спосіб.

Це проти природи.

Замість цього, у ґрунт
ми додаємо мікроорганізми.

Вони виробляють поживні речовини в ґрунті
природним шляхом.

Вони харчуються біомасою,
яку ми додали до ґрунту,

тому їм потрібно робити тільки одне -
їсти й розмножуватися.

Їх стає щораз більше,

ґрунт знову починає дихати.

Він оживає.

Ми аналізуємо види місцевих дерев.

Як ми визначаємо,
які природні, а які - ні?

Все, що було до втручання
людини, природнє.

Це просте правило.

Ми обстежуємо національний парк,

щоб віднайти останні залишки
природних лісів.

Оглядаємо священні гаї

або священні ліси навколо старих храмів.

Якщо ми нічого не знаходимо,

то йдемо в музеї,

щоб побачити насіння або кору дерев,
які колись існували в тій місцевості.

Ми досліджуємо старі картини,
вірші й літературу,

щоб визначити види дерев,
які належать до тих місць.

Пізнавши дерева,

ми ділимо їх на 4 групи:

чагарники, піддерева,
дерева й лісова запона.

Визначаємо співвідношення кожного шару,

а потім визначаємо відсоток
кожного виду дерева в цій комбінації.

Якщо ми створюємо фруктовий ліс,

то збільшуємо відсоток плодоносних дерев.

Це може бути квітучий ліс,

ліс, який приваблює
багато птахів або бджіл,

або природний,
дикий, вічнозелений ліс.

Ми збираємо насіння,
з яких проростають пагони.

Впевнюємося, що дерева, які
належать до одного шару,

не посаджені надто близько
одне до одного,

інакше вони боротимуться за вертикальний простір,
коли виростуть.

Ми садимо саджанці
близько один до одного.

На поверхні ми викладаємо
товстий шар перегною,

щоб коли на вулиці буде спекотно,
ґрунт залишався вологим.

Коли холодно,

іній вкриватиме тільки перегній,

тому ґрунт дихатиме, навіть
якщо на поверхні замерзне.

Ґрунт дуже м'який,

такий м'який, що коріння можуть
проникати в нього легко,

швидко.

Спочатку здається, що ліс не росте,

але насправді він росте
під поверхнею землі.

За перші три місяці

коріння сягає глибини одного метра.

Ці корені утворюють сітку,

щільно тримаючи ґрунт.

Мікроби й гриби живуть
по всій кореневій системі.

Тому якщо поблизу дерева
не буде харчів,

ці мікроби харчуватимуться деревом.

Щоразу, як іде дощ,

мов за помахом чарівної палички,

за одну ніч виростають гриби.

А це означає, що ґрунт
має здорову грибну мережу.

Коли дерево міцно вкорениться,

ліс починає рости на поверхні.

Поки ліс росте, ми його поливаємо --

протягом наступних двох-трьох років
ми зрошуємо ліс.

Ми хочемо зберегти воду і
поживні речовини в ґрунті тільки для наших дерев,

тому видаляємо бур'яни,
що ростуть на землі.

З часом ліс починає
заступати сонячне світло.

Зрештою, ліс стає настільки щільним,

що сонячне світло
не може досягти ґрунту.

І бур'яни більше не можуть рости,
бо вони потребують світла.

На цій стадії

кожна краплинка води, яка падає у ліс,

не випаровується назад в атмосферу.

Цей густий ліс конденсує
вологе повітря

і зберігає вологу.

Ми поступово скорочуємо і, зрештою,
припиняємо поливати ліс.

Та навіть без підливання

лісова підстилка залишається вологою,
а іноді навіть темною.

Коли листочок падає на землю,

він відразу ж починає розкладатися.

Ця зігнила біомаса утворює перегній,

який є кормом для лісу.

З часом

на поверхню падає все більше листя --

це означає, що утворюється все більше перегною,

а отже більше їжі - і
ліс виростає ще більшим.

І цей ліс продовжує зростати
в геометричній прогресії.

Міцно вкоренившись,

ліси відновлюватимуться
самі по собі знову і знову -

можливо, вічно.

У такому природньому лісі

найкраще управління -
це відсутність управління.

Це крихітна вечірка у джунглях.

(Сміх)

Цей ліс росте як колектив.

Якщо ті самі дерева --

ті ж види --

посадити
незалежно один від одного,

вони б не зростали так швидко.

Ось як ми створюємо 100-річний ліс

всього за 10 років.

Дуже дякую.

(Оплески)