Мальте Шпіц: Ваша телефонна компанія стежить за вами

Яку ж інформацію збирає ваша мобільна компанія? Мальте Шпіц не був надто стурбований, коли просив свого оператора в Німеччині надіслати йому дані, які про нього зібрано. Після кількох прохань, що залишились без відповіді, і пізніше, судового процесу, Шпіц отримав 35,830 рядків детального опису, майже хвилина в хвилину, шести місяців свого життя.

Привіт. Це мій мобільний телефон.

Він може змінити ваше життя,

а ще він дає особисту свободу.

За допомогою мобільного телефону

ви можете зробити злочинний напад проти народу Сирії.

З його допомогою

ви можете відіслати повідомлення

і розпочати протест в Єгипті.

Ще з мобільним телефоном

ви можете записати пісню, завантажити її на

сайт SoundCloud і стати знаменитістю.

Все це можна зробити, маючи лише один мобільний телефон.

Я народився у 1984 році

і живу в Берліні.

Давайте повернемось в минуле цього міста.

Тут ви бачите,

як сотні тисяч людей

повстали і протестували заради змін.

Це осінь 1989,

а уявіть собі, що всі ті протестуючі люди

мали б

мобільний телефон у кишені.

Хто з присутніх має з собою мобільний телефон?

Підніміть його.

Підніміть їх, підніміть ваші телефони!

Підніміть... Андроїд, Блекбері, вау.

Бачите, як їх багато. Майже кожний має мобільний телефон сьогодні.

Але зараз я говоритиму про себеі свій телефон,

і те, як він змінив моє життя.

І ще я говоритиму про те, що

існує 35,830 рядків інформації.

Вихідні дані.

І чому, ви гадаєте, ця інформація тут?

А тому, що влітку 2006 року

Комісія Євросоюзу внесла директиву.

Вона називається Директива про Зберігання Інформації.

Це розпорядження повідомляє, що кожна мобільна компанія у Європі,

кожна компанія інтернет обслуговування по всій Європі,

повинна зберігати велику кількість інформації про своїх користувачів.

Хто кому дзвонить? Хто кому пише на електронну пошту?

Хто кому пише текстове повідомлення?

І чи користуєтесь ви мобільним, там де ви зараз є,

Уся ця інформація зберігається від шести місяців

і до двох років вашою телефонною компанією

або провайдером вашого інтернет обслуговування.

По всій Європі люди піднялись і сказали,

"Ми цього не хочемо."

Вони сказали, ми не хочемо цього збереження інформації.

Ми хочемо самостійності у цю епоху новітніх технологій,

ми не хочемо, щоб телефонні та інтернет компанії

зберігали всю цю інформацію про нас.

Серед них були юристи, журналісти, священики,

і всі вони твердили: "Ми не хочемо цього."

Тут ви бачите приблизно 10 тисяч людей,

вони на стоять на вулицях Берліна зі словами:

"Свобода, а не страх."

Декотрі навіть передбачали, що це буде Штазі 2.0.

Штазі - це колишня таємна поліція Східної Німеччини.

І я себе питаю, чи це все насправді так?

Чи дійсно вони зберігають всю цю інформацію про нас?

І це щоразу, як я користуюсь своїм мобільним телефоном?

То ж, я попросив свою телефонну компанію Deutsche Telekom,

яка на той час була найбільшою телефонною компанією у Німеччині:

"Будь ласка,

вишліть мені всю інформацію, яка у вас збережена щодо мене."

Я просив їх раз, потім ще раз,

і не отримав конкретної відповіді. Це були всього лише відмазки.

Але зрештою, я сказав, що хочу мати цю інформацію,

бо це моє життя.

Таким чином, я вирішив почати судовий процес проти них,

тому що хотів мати ці відомості.

Але Deutsche Telekom сказав мені: "Ні,

ми не надамо вам цієї інформації".

Врешті-решт, я уклав з ними угоду, за якою

я припиняю судовий процес,

а вони відсилають мені всі дані, про які я прошу.

Протягом того часу,

Німецький Конституційний Суд постановив,

що реалізація цієї директиви

у Німецькому законі була неконституційною.

Зрештою, я отримав страшний коричневий конверт

із компакт-диском усередині.

І на ньому було це.

35, 830 рядків інформації.

Спершу, коли я побачив це, то сказав: "Що ж,

це об'ємний файл. Добре."

Але через хвильку я зрозумів,

що це все - це моє життя.

Це - шість місяців мого життя,

і все в одному файлі.

Спочатку я дуже скептично поставися до цього і не знав, що маю робити з ним.

Вони могли бачити, де я є,

де я ночую,

що роблю.

Але, все ж, я вирішив, що хочу показати цю інформацію.

Хочу зробити її публічною.

Я хочу показати людям, що означає - збереження даних.

І за допомогою Zeit Online та Open Data City я це зробив.

Це - картина шести місяців мого життя.

Ви можете її збільшувати чи зменшувати,

можете гортати назад і вперед.

Можете побачити кожнен мій крок.

Тут можна навіть побачити,

як я подорожую поїздом до Франкфурта,

до Кьольну, і як часто телефоную впродовж подорожі.

З цими даними можливо побачити все.

Це трохи страшно.

Але, це не стосується лише мене.

Це стосується всіх нас.

Спершу, це виглядає так, що я дзвоню дружині, а вона мені,

і ми розмовляємо кілька разів.

Потім мені дзвонять друзі,

далі вони дзвонять одне одному.

А вже потім видно, як ви дзвоните туди,

а ви туди, і утворюється

мережа спілкування.

Так можна побачити, як ваш народ спілкується одне з одним,

о котрій люди телефонують одне одному, коли лягають спати.

Це все видно, як на долоні.

Можна побачити своєрідні центри, тобто лідерів в певних групах.

Якщо ви маєте доступ до цієї інформації,

ви бачитимете, що робить ваш народ.

Якщо ви маєте доступ до цієї інформації,

ви можете контролювати суспільство.

Тут окреслені Китай та Іран.

Це план, за яким можна простежити за вашим суспільством,

за рахунок того, що ви знаєте, хто з ким говорить,

хто кому пише електронного листа, все це є можливим,

якщо ви маєте доступ до цих даних.

Ця вся інформація зберігається від шести місяців

до двох років у Європі.

Я вже казав на початку свого виступу,

уявіть, що ці демонстранти на вулицях Берліна

восени 1989 року,

мали мобільний телефон у кишені.

Тоді б Штазі знала, хто брав участь у протесті,

і, якби вони знали,

хто стояв за цим всім,

то цього могло б ніколи не статися.

Не було б падіння Берлінської стіни.

І, як наслідок, не було б падіння Залізної Завіси.

Тому й хочуть сьогодні державні агентства та компанії

зберегти про нас якомога більше інформації,

як у мережі, так і за її межами.

Вони хочуть мати можливість стежити за нашим життям,

і зберегти дані про нього назавжди.

Але самостійне життя і життя у вік цифрових технологій

не повинні протирічити одне одному.

Ви вже сьогодні повинні боротись за своє вільне волевиявлення.

Ви повинні боротись за нього щодня.

Тож, коли ви прийдете додому,

скажіть своїм друзям,

що приватне життя - це цінність 21-го століття,

і вона ще не застаріла.

Як прийдете додому, скажіть,

що компанії і державні агентства не повинні зберігати дані

тільки через те, що мають таку можливість.

І, якщо ви мені не вірите,

спитайте вашу телефонну компанію, яку інформацію вона про вас зберігає.

І на майбутнє, щоразу, як ви користуватиметесь вашим мобільним телефоном,

нехай він вам нагадує про те,

що ви повинні боротись за самостійність у епоху цифрових технологій.

Дякую.

(Оплески)