Син нестерпного батька
-
0:01 - 0:03Це фотографія людини,
-
0:03 - 0:05вбийство якої
-
0:05 - 0:09я планував роками.
-
0:09 - 0:12Це мій батько.
-
0:12 - 0:16Клінтон Джордж "Мішкоок" Грант.
-
0:16 - 0:18Мішкооком його прозвали
-
0:18 - 0:22через постійні мішки під очима.
-
0:22 - 0:25У віці 10 років, я разом з моїми братами
-
0:25 - 0:29мріяли додати отруту з пасток для мух
-
0:29 - 0:33в його каву,
-
0:33 - 0:35чи підмішати подрібнене скло
-
0:35 - 0:38до його сніданку,
-
0:38 - 0:40або зім'яти килим на сходах,
-
0:40 - 0:43щоб він перечепився і зламав шию.
-
0:43 - 0:45Але щоразу
-
0:45 - 0:47він пропускав ту сходинку,
-
0:47 - 0:49чи виходив з дому,
-
0:49 - 0:51не торкнувшись ні кави,
-
0:51 - 0:54ні їжі.
-
0:54 - 0:55Роками мене лякала думка,
-
0:55 - 0:57що мій батько помре, перш ніж
-
0:57 - 0:59я матиму нагоду вбити його.
-
0:59 - 1:04(Сміх)
-
1:04 - 1:07Допоки мати не позбулась його
-
1:07 - 1:08раз і назавжди,
-
1:08 - 1:13Мішкоок вселяв у нас жах.
-
1:13 - 1:16Батько міг вибухнути будь-якої миті,
-
1:16 - 1:20в цьому я весь у нього.
-
1:20 - 1:23Працюючи ночами в "Воксхолл Моторс"
в Лутоні, -
1:23 - 1:26вдень він вимагав повної тиші в будинку.
-
1:26 - 1:29Тому коли ми поверталися зі школи
-
1:29 - 1:31о 3:30 після обіду, ми скупчувалися
-
1:31 - 1:34біля телевізора і крутили
регулятор гучності, -
1:34 - 1:37наче зломщики сейфів,
-
1:37 - 1:40так, що було майже нечутно.
-
1:40 - 1:42В такі часи
-
1:42 - 1:44звук "Тссс"
-
1:44 - 1:46заповнював будинок.
-
1:46 - 1:48І я уявляв нас
-
1:48 - 1:52командою німецької субмарини,
-
1:52 - 1:54яка прокрадалась у безодні океану,
-
1:54 - 1:56в той час як на поверхні
-
1:56 - 2:00патрулював корабель
його величності "Мішкоока". -
2:00 - 2:02Готовий знищити все,
-
2:02 - 2:06що здатне видавати звуки.
-
2:06 - 2:09Це правило мігранта № 1:
-
2:09 - 2:10"Не привертай уваги
-
2:10 - 2:12в будинку чи на вулиці",
-
2:12 - 2:15і це правило не єдине.
-
2:15 - 2:18Ми мали бути поза зоною досяжності,
-
2:18 - 2:20що означає відсутність зв'язку.
-
2:20 - 2:23Ми - Мішкоок, Мішкоок - Ми,
-
2:23 - 2:26і найочікуванішим звуком було, -
-
2:26 - 2:27ну знаєте, як для дітей
-
2:27 - 2:31повернення тата - це щастя,
і вони очікують -
2:31 - 2:32звуку відкриття дверей.
-
2:32 - 2:34А ми очікували
-
2:34 - 2:36на звук закриття дверей,
-
2:36 - 2:40що означає - батько пішов і не повернеться.
-
2:40 - 2:44Протягом 3-ох десятиріч
-
2:44 - 2:47ми з батьком не бачились.
-
2:47 - 2:49Ані пари з уст 30 років,
-
2:49 - 2:50але декілька років тому
-
2:50 - 2:55я вирішив покласти кінець мовчанню.
-
2:55 - 2:57"За тобою спостерігають".
-
2:57 - 2:58Урок №2.
-
2:58 - 3:00"За тобою спостерігають".
-
3:00 - 3:03Він повторював це нам
-
3:03 - 3:05знову і знову.
-
3:05 - 3:08Це було в 70-ті, в Лутоні,
коли батько працював -
3:08 - 3:10в "Воксхолл Моторс".
-
3:10 - 3:11Він мігрував з Ямайки,
-
3:11 - 3:12і мав на увазі,
-
3:12 - 3:15що суспільство постійно стежить
-
3:15 - 3:16за дітьми ямайських мігрантів,
-
3:16 - 3:18очікуючи хибних кроків,
-
3:18 - 3:22на підтвердження того, що всі вони
-
3:22 - 3:25нероби і жебраки,
-
3:25 - 3:27або навіть злочинці.
-
3:27 - 3:29Тебе пильнують,
-
3:29 - 3:33тож не підтверджуйте їх очікування.
-
3:33 - 3:38Отже, Мішкоок з друзями,
-
3:38 - 3:39переважно співвітчизниками,
-
3:39 - 3:43продемонстрував найкращі якості ямайців,
-
3:43 - 3:46створивши привабливий образ,
-
3:46 - 3:48візитну картку, що всім сподобається.
-
3:48 - 3:50Якщо вам траплялись знімки
-
3:50 - 3:52прибуття мігрантів з Карибських островів
-
3:52 - 3:54в 40-х, 50-х роках.
-
3:54 - 3:55то помітно, що більшість
-
3:55 - 3:57новоприбулих носить фетрові капелюхи.
-
3:57 - 4:01Так от на Ямайці ніхто не носить
такі капелюхи. -
4:01 - 4:03Цей вигаданий образ був їх візиткою
по прибутті у Британію. -
4:03 - 4:05Таким чином вони
-
4:05 - 4:08створювали перше враження,
-
4:08 - 4:09а саме -
-
4:09 - 4:12їх зовнішність і прізвиська
-
4:12 - 4:14визначали, хто вони.
-
4:14 - 4:19Отже Мішкоок був лисим,
з мішками під очима. -
4:19 - 4:23"Чоботочист" дуже переймався
чистотою своїх черевиків. -
4:23 - 4:26"Тривожний" завжди тривожився.
-
4:26 - 4:29У "Годинника" одна рука була
довшою за іншу. -
4:29 - 4:32(Сміх)
-
4:32 - 4:36Та моїм улюбленцем був хлопець
на прізвисько "Літній Одяг". -
4:36 - 4:37Коли він приїхав сюди з Ямайки,
-
4:37 - 4:40на початку 60-х,
-
4:40 - 4:42він вперто носив легкий
літній одяг, -
4:42 - 4:44незважаючи на погоду.
-
4:44 - 4:45Почавши наводити довідки
-
4:45 - 4:48про тих людей, я спитав у матері,
що сталось з Літнім Одягом, -
4:48 - 4:53а вона відповіла:
"Він застудився і помер" (Сміх) -
4:53 - 4:55Люди на кшталт цього хлопця
-
4:55 - 4:56вчили нас важливості стилю.
-
4:56 - 4:58Можливо, вони перебільшували
його значимість, -
4:58 - 5:01тому що, на їх гадку, люди не вважали їх
-
5:01 - 5:03достатньо цивілізованими.
-
5:03 - 5:06І ми, наступне покоління,
успадкували їхні страхи -
5:06 - 5:09і їхнє ставлення настільки,
-
5:09 - 5:11що у дитинстві,
-
5:11 - 5:13коли телебачення чи радіо розповідали
-
5:13 - 5:15про чорношкіру людину,
-
5:15 - 5:17що скоїла злочин -
-
5:17 - 5:20напад, вбивство чи крадіжку,
-
5:20 - 5:24я, брати і батьки здригалися,
-
5:24 - 5:27тому що та людина підвела усіх нас.
-
5:27 - 5:28Ти представляв не лише себе,
-
5:28 - 5:30а всю громаду.
-
5:30 - 5:34Було жахливо усвідомлювати,
що, можливо, -
5:34 - 5:37тебе сприймають також як злочинця,
-
5:37 - 5:41лише тому, що ти належиш
до певної групи. -
5:41 - 5:44Це потребувало змін.
-
5:44 - 5:49Батько разом з багатьма його колегами
-
5:49 - 5:52були налаштовані лише на передачу,
але не на прийом. -
5:52 - 5:54Так вже вони були влаштовані.
-
5:54 - 5:57Ми були влаштовані тримати язик за зубами.
-
5:57 - 5:59І коли батько щось казав нам,
-
5:59 - 6:01то це більше нагадувало проповідь.
-
6:01 - 6:03Дорослі вірили, що сумніви
-
6:03 - 6:07руйнують їх зсередини.
-
6:07 - 6:11Коли я працюю вдома,
-
6:11 - 6:15пишу увесь день,
а потім шалено збуджений -
6:15 - 6:18починаю розповіді
про Маркуса Гарві чи Боба Марлі, -
6:18 - 6:21і слова зриваються з моїх уст,
наче метелики, -
6:21 - 6:23і я так схвильований, що мої діти
зупиняють мене, -
6:23 - 6:27кажучи: "Тату, це нікого не хвилює".
-
6:27 - 6:31(Сміх)
-
6:31 - 6:33Але, насправді, це не так.
-
6:33 - 6:34Вони будують духовний зв'язок.
-
6:34 - 6:37І якось встановлюють контакт з тобою.
-
6:37 - 6:41Будуючи своє життя
згідно з твоєю історією, -
6:41 - 6:45можливо, як я будував своє,
згідно з життям моїх батькв, -
6:45 - 6:47і можливо, Мішкоок - згідно його батьків.
-
6:47 - 6:49Це стало мені зрозуміло,
-
6:49 - 6:52коли я переглядав його життя,
-
6:52 - 6:55і зрозумів прислів'я
-
6:55 - 6:56корінних американців:
-
6:56 - 6:58"Не засуджуй людину,
-
6:58 - 7:00допоки не пройшовся в її мокасинах".
-
7:00 - 7:03Але його життєвий шлях
-
7:03 - 7:06дуже наочно зображує
-
7:06 - 7:09життя карибських мігрантів
в Англії у 70-х роках, -
7:09 - 7:14з типовими бутафорними
фруктами у чашах, -
7:14 - 7:17стелями з полістеролової плитки,
-
7:17 - 7:20канапами, вкритими фабричною плівкою,
-
7:20 - 7:23яку так ніхто і не здер.
-
7:23 - 7:25Але що насправді складно,
-
7:25 - 7:26так це емоційні відносини
-
7:26 - 7:28між поколіннями,
-
7:28 - 7:33і давня приказка, що вік надає мудрість -
-
7:33 - 7:35неправда.
-
7:35 - 7:39Вік надає пошани
-
7:39 - 7:42і багаж з незручних істин.
-
7:42 - 7:45А правда була в тому,
-
7:45 - 7:47що мої батьки
-
7:47 - 7:50не довірили мою освіту державі.
-
7:50 - 7:52Чуєте, як я розмовляю?
-
7:52 - 7:57Вони вирішили відіслати
мене в приватну школу, -
7:57 - 7:58але працюючи в Воксхолл Моторс,
-
7:58 - 8:02батькові було не до снаги
дозволити приватну освіту -
8:02 - 8:05і годувати всю зграю дітей.
-
8:05 - 8:07Пам'ятаю, якось на вступних
іспитах у школу -
8:07 - 8:09батько сказав священику
-
8:09 - 8:13— то була католицька школа —
-
8:13 - 8:17що хоче кращої "досвіти" для хлопчика,
-
8:17 - 8:20сам же батько
-
8:20 - 8:22ніколи навіть медобстеження
не проходив, -
8:22 - 8:25не кажучи про іспити.
-
8:25 - 8:27Тож, щоб сплатити моє навчання,
-
8:27 - 8:30батько вдався до хитрощів.
-
8:30 - 8:33З метою назбирати грошенят,
-
8:33 - 8:36він торгував дечим забороненим
зі своєї автівки, -
8:36 - 8:38яка до того ж була не його,
-
8:38 - 8:40що ускладнювало справу.
-
8:40 - 8:42Тим авто батько марив,
-
8:42 - 8:44його ж справжнім авто
була старенька Міні. -
8:44 - 8:48Всі роки перебування в Англії
-
8:48 - 8:51батько водив авто без посвідчення,
-
8:51 - 8:54страхового полісу чи техогляду.
-
8:54 - 8:56Він пояснював: "Я вже за кермом!
-
8:56 - 8:59Нащо мені їх папірці?"
-
8:59 - 9:02Складніше було, коли
нас зупиняла поліція, -
9:02 - 9:04і це траплялось не рідко.
-
9:04 - 9:05Я був завжди вражений,
-
9:05 - 9:07як батько спілкувався з поліцією.
-
9:07 - 9:10Він розкидувався підвищеннями.
-
9:10 - 9:14В ході розмови патрульний
перетворювався спершу на детектива, -
9:14 - 9:15а потім і на інспектора,
-
9:15 - 9:17і на радощах відпускав нас.
-
9:17 - 9:19Старий ямайський трюк,
-
9:19 - 9:23типу: "Битий небитого везе".
-
9:23 - 9:26Я подумав, що,
-
9:26 - 9:28мабуть, це змушувало поліціянтів
-
9:28 - 9:30відчувати себе значними —
-
9:30 - 9:3210-річному хлопцю це було ясно —
-
9:32 - 9:35Але тут простежувалась двобічність.
-
9:35 - 9:38З одного боку, знущання над владою,
-
9:38 - 9:42з іншого — пошана.
-
9:42 - 9:44Мігранти з Карибів
-
9:44 - 9:48мали схильність до покори перед владою,
-
9:48 - 9:51що дивно,
-
9:51 - 9:54тому що вони були дуже сміливими людьми.
-
9:54 - 9:56Всі вони покинули домівку.
Батько з матір'ю -
9:56 - 10:00подолали 4000 миль з Ямайки.
-
10:00 - 10:04але так і залишились дітьми.
-
10:04 - 10:06Так і не подорослішали,
-
10:06 - 10:07але на якомусь етапі
-
10:07 - 10:09все змінилось.
-
10:09 - 10:13Діти стали дорослими
і дали фору своїм батькам. -
10:15 - 10:17Приїхавши, вони не збирались
залишатись . -
10:17 - 10:19Думали назбирати грошей і поїхати.
-
10:19 - 10:22Лише пару років, згодом ще декілька,
-
10:22 - 10:24а потім ти переклеюєш шпалери і розумієш,
-
10:24 - 10:28що нікуди не їдеш.
-
10:28 - 10:30Але все ж батьки відчували
якусь тимчасовість -
10:30 - 10:33у їхньому перебуванні тут.
-
10:33 - 10:37В той час як ми, діти, розуміли
- це на постійно. -
10:37 - 10:40Я думаю дорослі відчували,
-
10:40 - 10:45що не спроможні продовжувати жити
-
10:45 - 10:47з ідеалами, яких очікували від життя.
-
10:47 - 10:49Реалії дуже відрізнялись.
-
10:49 - 10:51І спроба навчати мене -
-
10:51 - 10:53одна з таких реалій.
-
10:53 - 10:57Батько розпочав це,
-
10:57 - 10:59але завершувати довелось моїй матері.
-
10:59 - 11:02Джордж Ламінг сказав би,
-
11:02 - 11:06що моя мати "убатькувала" мене.
-
11:06 - 11:08Батько пішов, проте його урок залишився:
-
11:08 - 11:10"Тебе пильнують".
-
11:10 - 11:13Хоча така завзята спостережливість
може спричинити тривогу. -
11:13 - 11:15Тож роки потому, під час моїх досліджень
про те, -
11:15 - 11:17чому так багато молодих
-
11:17 - 11:19чорношкірих людей хворіють на шизофренію.
-
11:19 - 11:21В шість разів частіше за норму.
-
11:21 - 11:25Коли один психіатр сказав:
"Чорношкірі виховані у параної" -
11:25 - 11:29- я не був здивований.
-
11:29 - 11:33І якби Мішкоок знав це, що він вчинив би?
-
11:33 - 11:35тому, коли моєму сину було 10 років,
-
11:35 - 11:38я вирішив розшукати Мішкоока.
-
11:38 - 11:40Це було нескладно.
-
11:40 - 11:43Я знайшов його в Лутоні, у віці 82 років.
-
11:43 - 11:47Ми не бачились 30 років,
-
11:47 - 11:49тому коли він відчинив двері,
-
11:49 - 11:52я побачив маленьку стару людину,
яка посміхалась до мене. -
11:52 - 11:55Це вперше я бачив батька усміхненим!
-
11:55 - 11:58І це мене спантеличило.
-
11:58 - 12:01Ми сіли, з ним був ще якийсь приятель,
-
12:01 - 12:03розповідав про старі добрі часи.
-
12:03 - 12:06І тут батько подивився на мене,
-
12:06 - 12:11наче на повсталого з мертвих,
-
12:11 - 12:13І промовив до свого приятеля:
-
12:13 - 12:16"У нас з сином дуже глибокий зв'язок,
-
12:16 - 12:19дуже-дуже глибокий".
-
12:19 - 12:21Та щось я його не відчував.
-
12:21 - 12:24Якщо і був колись,
-
12:24 - 12:26то вже минув.
-
12:26 - 12:28Я радше відчував, ніби я на пробах
-
12:28 - 12:33на роль його сина.
-
12:33 - 12:35І ось моя книга вже на полицях,
-
12:35 - 12:37а відгуки з'явились у газетах.
-
12:37 - 12:40Але найпопулярніша газета
у Лутоні не "Guardian" [Гвордіан], -
12:40 - 12:42а місцева "Лутон Ньюс"
-
12:42 - 12:46із заголовком на першій сторінці:
-
12:46 - 12:51"Книга, що загоїла рану
глибиною в 32 роки", -
12:51 - 12:54і рана та наче тріщина
-
12:54 - 12:56між двома поколіннями людей,
-
12:56 - 13:00поколінням батька і моїм.
-
13:00 - 13:03Але на Карибах немає звичаю,
-
13:03 - 13:05писати мемуари чи біографії.
-
13:05 - 13:09Проте є звичай не виносити
особисте на публіку. -
13:09 - 13:13Мені ж особисто назва сподобалась
і я подумав, -
13:13 - 13:15що, може, це можливість
-
13:15 - 13:20розпочати діалог, якого не було.
-
13:20 - 13:24Можливо, книга може налагодити
-
13:24 - 13:26відносини між поколіннями.
-
13:26 - 13:29Можливо, батько сприйме книгу
-
13:29 - 13:32як акт відданості
-
13:32 - 13:36сина батькові.
-
13:36 - 13:39Яким я був наївним!
-
13:39 - 13:43Мішкоок сприйняв це
-
13:43 - 13:46як демонстрацію його провин.
-
13:46 - 13:49Він був уражений моєю зрадою,
-
13:49 - 13:51тож наступного дня він прийшов у газету,
-
13:51 - 13:53вимагаючи спростування,
-
13:53 - 13:55яке згодом назвали:
-
13:55 - 13:58"Мішкоок б'є у відповідь".
-
13:58 - 14:01Він побачив у цьому зраду.
-
14:01 - 14:04Немає більше у нього сина.
-
14:04 - 14:06Його облили брудом
-
14:06 - 14:08і він не може це так залишити.
-
14:08 - 14:11Він зробив це, щоб зберегти обличчя.
-
14:11 - 14:13Хоча я був розчарований цим,
-
14:13 - 14:15його позиція вражала.
-
14:15 - 14:18В свої 82 він все ще мав
-
14:18 - 14:22порох у порохівницях.
-
14:22 - 14:24І якби це означало повернення
-
14:24 - 14:28до 30-річного мовчання,
-
14:28 - 14:34то батько б сказав:" Значить, так треба"
-
14:34 - 14:37Ямайці вважають, що не існує фактів,
-
14:37 - 14:39існують лише версії.
-
14:39 - 14:41Всі ми розповідаємо собі версії історій,
-
14:41 - 14:44які найзручніші для нас.
-
14:44 - 14:47Кожне покоління будує щось,
-
14:47 - 14:49що згодом не хоче, а інколи
-
14:49 - 14:51не може зруйнувати.
-
14:51 - 14:55Але під час написання моя версія
-
14:55 - 14:57почала змінюватися.
-
14:57 - 15:01Щось я втратив.
-
15:01 - 15:04Я гадаю, то була ненависть до батька.
-
15:04 - 15:08Я більше не бажав йому смерті.
-
15:08 - 15:12І вперше за все життя
-
15:12 - 15:17я відчув себе вільним.
-
15:17 - 15:19Цікаво, чи може це почуття
-
15:19 - 15:22передатися і до нього.
-
15:24 - 15:29Впродовж того воз'єднання з батьком
-
15:29 - 15:31мене вразив факт,
-
15:31 - 15:34що існує лише декілька
-
15:34 - 15:37фотокарток мене у дитинстві.
-
15:37 - 15:39Це моє фото,
-
15:39 - 15:41тут мені 9 місяців.
-
15:41 - 15:43На оригінальній фотографії
-
15:43 - 15:46мене тримає на руках батько - Мішкоок,
-
15:46 - 15:48але після розлучення батьків
-
15:48 - 15:51мати позбавилась усіх
нагадувань про нього. -
15:51 - 15:55Просто взяла ножиці і вирізала батька
з усіх фотокарток. -
15:55 - 15:59Тож роками це фото нагадувало мені,
-
15:59 - 16:02що я самотній,
-
16:02 - 16:05позбавлений підтримки.
-
16:05 - 16:07Але якщо поглянути з іншого боку,
-
16:07 - 16:09цей знімок презентує
-
16:09 - 16:12імовірність возз'єднання.
-
16:12 - 16:15Возз'єднання мене і мого батька.
-
16:15 - 16:19Тож намагаючись привернути увагу батька,
-
16:19 - 16:21я привернув увагу до нього.
-
16:21 - 16:24Перше возз'єднання
-
16:24 - 16:27мало багато незручних
і напружених ситуацій. -
16:27 - 16:28Тож щоб зменшити напругу,
-
16:28 - 16:31ми вирішили піти на прогулянку.
-
16:31 - 16:33Пам'ятаю, що я раптом
-
16:33 - 16:35відчув себе хлопчиком,
-
16:35 - 16:39хоча тепер я дивився на нього зверху вниз,
-
16:39 - 16:41а не знизу вгору, як у дитинстві.
-
16:41 - 16:44Він все ще був великим дядьком,
-
16:44 - 16:49було складно крокувати з ним в ногу.
-
16:49 - 16:50Він рухався так,
-
16:50 - 16:53наче його все ще пильнують,
-
16:53 - 16:56але я милувався його ходою.
-
16:56 - 16:58Його хода нагадувала
-
16:58 - 17:01ходу канатоходця.
-
17:01 - 17:05Кожен крок впевнений і відпрацьований.
-
17:05 - 17:09То була поразка з гідністю.
-
17:09 - 17:11Дякую.
-
17:11 - 17:12(Оплески)
- Title:
- Син нестерпного батька
- Speaker:
- Колін Грант
- Description:
-
Життєвий шлях Коліна Гранта перетинає дві реальності: перша реальність створена його батьком, друга - ним самим. Народжений у Англії, у сім'ї переселенців з Ямайки, Грант розповідає про взаємодію мігранта з оточенням, а також про прощення батька, який його покинув.
- Video Language:
- English
- Team:
- closed TED
- Project:
- TEDTalks
- Duration:
- 17:25
Khrystyna Romashko approved Ukrainian subtitles for How our stories cross over | ||
Khrystyna Romashko edited Ukrainian subtitles for How our stories cross over | ||
Khrystyna Romashko accepted Ukrainian subtitles for How our stories cross over | ||
Khrystyna Romashko edited Ukrainian subtitles for How our stories cross over | ||
Khrystyna Romashko edited Ukrainian subtitles for How our stories cross over | ||
Khrystyna Romashko edited Ukrainian subtitles for How our stories cross over | ||
Khrystyna Romashko edited Ukrainian subtitles for How our stories cross over | ||
Khrystyna Romashko edited Ukrainian subtitles for How our stories cross over |