Це справжній ви?

Що робить вас вами? Чи це те, як ви уявляєте себе, чи те, як інші уявляють вас, або щось абсолютно інше? У цій промові Джуліан Баґґіні рухається від філософії до неврології, щоб дати несподівану відповідь.
(Записано на TEDxYouth@Manchester.)

Це справжній Ви?

Таке питання може здатися вам дуже дивним.

Тому що, можете ви спитати,

як ми маємо знаходити стравжнього себе,

а як ви дізнаєтесь, що таке спражній я?

І так далі.

Але справа в тому, що
обов'язково повинен бути справжній Ви,

це ж очевидно.

Якщо взагалі є хоч щось справжнє
у світі, то це Ви.

Так от, я не зовсім впевнений.

Принаймі, нам треба
краще зрозуміти, що це значить.

Звичайно, я вважаю, що у нашій культурі
існує багато речей навколо нас,

які підкріплюють наше уявлення про те,

що у кожного з нас є щось
на кшталт ядра, сутності.

Є щось, що означає бути Вами,
що визначає Вас,

і це щось постійне та незмінне.

Найбільш примітивно це виражається

у таких речах, як гороскопи.

Знаєте, люди дуже віддані їм, насправді.

Люди поміщають їх у профілях на Facebook,

так ніби вони мають сенс,

ви навіть знаєте
ваш китайський гороскоп.

Є навіть більш наукові їх версії,

усі способи визначення типу особистості,

такі як Індикатор типів
Маєрс-Бріґґс, наприклад.

Не знаю, чи ви їх робили.

Сила-силенна компаній використовують
їх при наймі.

Ви відповідаєте на безліч питань,

що, як передбачається, відкриють щось
про сутність вашої особистості.

І, зрозуміло, масове
захоплення цим неймовірне.

У подібних журналах ви побачите

у нижньому лівому кутку,
у фактично кожній статті вони рекламують

що-небудь, пов'язане з особистістю.

І якщо ви взяли один із цих журналів,

важко опиратися, так?

Ви проходили тест, щоб визначити, який
ваш навчальний стиль,

який ваш любовний стиль,
або який ваш робочий стиль?

Який ваш тип особистості, той чи інший?

Так що я вважаю, що ми маємо
загально визнану думку,

що існує певного роду ядро
або сутність нас,

які можна віднайти.

І це буде така собі
постійна правда про нас,

дещо, що не змінюється
протягом усього життя.

Так от, саме цій думці
я хочу кинути виклик.

Я мушу зараз сказати, я скажу пізніше,

але я не кидаю виклик цій думці
лише тому, що я дивак,

випробовування її має дуже,
дуже довгу та визначну історію.

Тут загально визнана думка.

Там - Ви.

Ви - це Ваша індивідуальність,
і Ви маєте таку собі сутність.

Тепер у вашому житті
щось відбувається - так Ви, звичайно,

накопичуєте досвід і так далі.

Так що Ви маєте спогади,

ці спогади допомагають
створювати те, чим ви є.

Ви маєте бажання,
можливо, скуштувати печива,

а можливо дечого,
про що ви не хочете говорити

об 11 годині ранку в школі.

Ви будете мати переконання.

Це чийсь номерний знак в Америці.

Я не знаю, чи цей номерний знак,
де написано "месія 1",

значить, що водій вірить у месію,

чи що він чи вона - месія.

Іншими словами, вони мають
переконання щодо месій.

Ми маємо знання.

Ми також маємо почуття та переживання.

Це не лише інтелектуальні речі.

Отож, це така собі
загально визнана модель

того, що є особистість.

Ось особистисть, яка має усе,
що робить нас довідченими.

Але припущення, яке
я хочу представити вам сьогодні -

це те, що є дещо
фундаментально хибне в цій моделі.

І я можу вам продемонструвати,
що не так, за 1 клік.

І це те, що, насправді, "вас" немає
в центрі всього цього досвіду.

Дивна думка? Ну, можливо, й ні.

Що там тоді?

Ну, напевно існують спогади,
бажання, наміри, почуття,

і так далі.

Але що відбувається?
Ці речі існують,

і вони деяким чином інтегровані,

вони перетинаються, вони пов'язані
багатьма різними способами.

Вони пов'язані частково і, може,
навіть переважно

тому, що всі вони належать
одному тілу та одному мозку.

Але існує також розповідь, історія,
яку ми розповідаємо про себе,

і досвід, який ми отримуємо,
коли пригадуємо минуле.

Ми робимо речі через інші речі.

Тому те, чого ми бажаємо - це частково
результат того, у що ми віримо,

і те, що ми пригадуємо, також
інформує нас про те, що ми знаємо.

Так що насправді існують оці усі речі,

як переконання, бажання,
почуття, досвід,

вони пов'язані один з одним,

і це і є Ви.

У певному розумінні маленька різниця
з загально прийнятим розумінням.

А в іншому розумінні - величезна.

Це зсув між мисленням про себе,

як про щось, що має весь досвід в житті,

та мисленням про себе,
як про лише колекцію

усього досвіду в житті.

Ви - сума всіх частин.

Крім того, є суто
фізичні частини, звичайно,

мізки, тіла та ноги, та інше,

але вони не настільки важливі насправді.

Якщо у вас серцевий трансплантант,
ви - та сама людина.

А якщо вживити спогади,
ви залишитесь собою?

А якщо трансплантувати переконання,
ви будете тією самою особистістю?

Отож, ця думка про те, що ми є,
це спосіб зрозуміти себе,

як не якусь сталу істоту, яка має досвід,

яле як щось на кшталт колекції досвідів,

може видатися вам досить дивною.

Але, насправді, я не думаю, що вона дивна.

У певному розумінні це здоровий глузд.

Тому що я лише запросив
вас задуматись, для порівняння,

задуматись про велику різноманітність
усього, що є у Всесвіті,

можливо, окремо від
фундаментальних сил або енергій.

Візьмемо, скажімо, воду.

Ну, в цій сфері я не дуже сильний.

Можемо сказати, що
вода складається з двох частин водню

та однієї частини кисню, правильно?

Ми всі це знаємо.

Сподіваюсь, ніхто
в цій кімнаті не думає, що це значить,

що є річ, яка зветься "вода"
з притороченими до неї

атомами водню й кисню,

і це й є вода.

Звичайно, ні.

Ми розуміємо, дуже ясно, дуже чітко,

що вода - це не що інше,

як молекули водню й кисню,
розташовані певним чином.

Геть усе інше у Всесвіті так само.

Немає ніякої таємниці
у моєму годиннику, наприклад.

Ми говоримо, що годинник
має циферблат та стрілки,

а також механізм і батарейку.

Але ми не вважаємо,

що є така річ, як годинник,

до якої приєднані усі ці дрібниці.

Ми розуміємо абсолютно чітко,
що ви берете частини годинника,

складаєте їх разом
і отримуєте годинник.

Тепер, якщо все інше
у Всесвіті влаштовано так само,

чому ми повинні бути іншими?

Навіщо думати про себе,

як про не просто колекцію
усіх наших частин,

а як про якийсь відокремлений, постійний
об'єкт, який має усі ті частини?

І такий погляд не є
особливо новим, насправді.

Він виник досить давно.

Ви знайдете його в буддизмі,

ви знайдете його
у працях філософів 17, 18 сторіч,

які дійшли до наших часів,
таких як Локк та Юм.

І, що цікаво, цей погляд

став популярнішим,
коли його підтримала неврологія.

Це - Пол Брокс, клінічний нейропсихолог,

який каже ось що:

"Ми маємо глибоке передчуття,
що існує ядро,

сутність, і їх важко похитнути,

може, неможливо похитнути, я підозрюю.

Але правда те, що неврологія демонструє,
що не існує окремого центру в мозку,

де б усе сходилось разом".

Так що, поглянувши на мозок

і проаналізувавши, як мозок робить
можливим почуття самого себе,

ви виявите, що не існує
центральної точки контролю у мозку.

Не існує ніякого центру,
де все відбувається.

Існує натомість
безліч різних процесів у мозку,

які усі працюють, можна сказати,
досить незалежно.

Але через те, яким чином
вони усі пов'язані,

ми отримуємо відчуття самого себе.

У своїй книжці я називаю це "трюком его".

Це схоже на механічний трюк.

І це не означає, що нас не існує.

Цей трюк полягає у тому, щоб
викликати відчуття, що всередині нас

є щось більш єдине, ніж воно є насправді.

Тепер ви мабуть стривожились.

Подумали собі: якщо це правда,

що у кожного з нас немає
ніякого постійного ядра особистості,

ніякої постійної сутності,

чи не значить це, що
насправді особистість - це ілюзія?

Чи не значить це,
що насправді ми не існуємо?

Не існує справжнього вас.

Багато людей вже користуються
цією ідеєю про ілюзію і подібне.

Є трійко психологів -
Томас Метцинґер, Брюс Гуд,

Сюзан Блекмор -

які говорять про ілюзії,

особистість - ілюзія, це вигадки.

Проте я не думаю, що
це добрий спосіб розглядати цю проблему.

Візьмемо годиник.

Годинник - не ілюзія,
тому що в годиннику немає нічого,

крім колекції його частин,

так само, і ми - не ілюзія.

З того факту, що ми, деяким чином, є
лише дуже, дуже складною колекцією,

упорядкованою колекцією,

не випливає, що ми - не справжні.

Я можу навести вам дуже коротку,
просту метафору на цю тему.

Візьмемо щось на зразок водоспаду.

Наприклад, водоспад Іґуасу в Аргентині.

Якщо взяти щось подібне,

ми зможете оцінити той факт,
що у будь-якому разі

немає нічого постійного в водоспаді.

Він постійно змінюється.

Вода постійно вирізьблює нові канальці,

з урахуванням змін
та припливів, а також погоди,

одні пересихають, нові уворюються.

Звичайно, вода,
яка протікає через водоспад,

відрізняється кожну секунду.

Але це не значить,
що водоспад Іґуасу - ілюзія.

Це не значить, що він - несправжній.

Це значить, що ми повинні
зрозуміти, що водоспад -

це дещо, що має історію,

має певні властивості,
які тримають його укупі,

але це процес, він текучий,
він постійно змінюється.

І ось це, я вважаю,
і є модель для розуміння самого себе,

і я вважаю, це модель,
яка дає свободу.

Бо, якщо ви думаєте,
що ви маєте фіксоване, постійне єство,

яке весь час однакове, усе ваше життя,
незважаючи ні на що,

у певному розумінні ви - у пастці.

Ви народжені з певною сутністю,

і ви з нею залишитесь до самої смерті.

Якщо ви вірите у загробне життя,
можливо, ви існуватимете далі.

Але, якщо ви дивитесь на себе

не як на річ, як таку,
але як на процес,

як на дещо змінюване,

то, я думаю, це таки дає
певну свободу.

Тому що, на відміну від водоспадів,

ми, насправді, маємо
можливість обирати

напрям свого розвитку до певної міри.

Ми маємо бути обережними
з подібними думками, так?

Якщо ви забагато дивитесь Х-Фактор,
то можете купитись на думку,

що ми можемо бути
ким завгодно, ким захочемо.

Це неправда.

Я слухав фантастичних музикантів
цього ранку

і абсолютно впевнений, що я нізащо
не зможу грати так, як вони.

Я міг би вперто практикуватись
та непогано грати,

але я не маю справжніх
природних здібностей.

Існують ліміти, яких ми можемо досягти.

Існують ліміти,
до яких ми можемо розвинутись.

Але, тим не менше,
ми все ж маємо здатність,

у певному розумінні,
формувати власну особистість.

Справжня особистість, схоже,

- це не щось, що вже існує,
і вам потрібно його відкрити,

ви не можете просто зазирнути собі в душу
та знайти там справжню особистість.

Те, що ви робите, принаймі частково,

у дійсності створює вашу
справжню особистість.

І це, я вважаю, дуже-дуже показово,

особливо на цьому етапі життя, де ви є.

Ви зможете усвідомити,

наскільки ви змінились за останні роки.

Якщо у вас є відео самого себе
три або чотири роки тому,

ви, можливо, відчуваєте збентеження,
тому що не впізнаєте себе.

Хочу наголосити - все,
що ми маємо робити,

це думати про себе, як про щось,
що ми можемо формувати,

направляти, змінювати.

І знову цитата Будди:

"Будівники каналів скеровують воду,

лучники вигинають стрілу,

теслярі вправляються з деревом,

а справді мудрі люди -
удосконалюють себе".

Ось думка, з якою я вас залишу,

ваша справжня особистість - це не те,
що ви повинні розшукувати,

як таємницю, і, можливо, ніколи не знайти.

До певної міри справжній ви існує,

але це дещо частково вами відкрите,

і в той же час частково створене,

і це, на мій погляд, перспектива,
що дарує свободу й захоплює.

Дякую вам дуже.