Депресія (не) смішна | Нішан Пандіта | TEDxSouthPasadenaHigh

Цей виступ записано на місцевій події TEDx, проведеній у форматі конференції TED, але організованій незалежно місцевою спільнотою. Щоб дізнатися більше, перейдіть, будь ласка, за посиланням: http://ted.com/tedx

Чи одержимі ми щастям? Нішант описує, як депресія вплинула на його спосіб життя та як вона впливає на людей на ментальному та соціальному рівнях.

Депресія - не смішна,

проте я не надаю їй значення.

Самогубство - не смішне,

але я буду жартувати на цю тему.

Відчай - не смішний,

проте я не думав про жодне з цього.

Тим не менш, я постараюсь.

Мене звати Нішант Пандіта,
я страждаю від депресії.

Проте ви б такого не сказали,
якщо б побачили мене на вулиці.

Ви просто б глянули на мене
і подумали б,

що я ботанік,
який пропускає крок,

і в якого в голові застрягла нудна
популярна та легко запам'ятовувана пісня.

Проте я такого не роблю тому,
що я щасливий.

Я не збираюся плескати,

оскільки я почуваюся так,
наче в мене зірвало дах.

Я нещасливий і я про це знаю.

Я не роблю такі речі,

я не спілкуюся зі своїми друзями,
які марнують час,

шумлять,
роблять оглушливі звукові ефекти,

Я не роблю такого,
бо я щасливий.

Я роблю це, тому що
я залежний від щастя.

Ось так! Гостра заява, епічна пауза,
які звертаються до вашої величі.

Отож, я залежний від щастя.

Це означає, що у мене є необхідність
залишатися щасливим.

Я переслідую, я жертвую

своєю розсудливістю і часом,
щоб просто залишатися щасливим,

тому що я побоююсь того,
що трапиться, коли я був у депресії,

був сумним.

І цей стан
змусив мене усвідомити

багато речей про себе
і про депресію.

Я дізнався, що депресія -

це не сидіти в темній кімнаті,
одягати чорне вбрання,

і різати себе,
слухаючи жахливу музику.

Це не те.

Це щось більш глибоке і лиховісне.

Дивне і згубне,
що змінює емоції.

Це не просто сум.

Злість, коли ти сердишся,
викликає адреналін.

Цей адреналін надає
відчуття енергії,

яка стимулює відчуття задоволення,

яке зазвичай приглушене депресією.

Через це інші люди
стають дуже дратівливими так,

як і депресивні люди
стають дуже дратівливими,

і вони кидаються у гніві,
сердяться весь час.

Я також це відчув.

Я потрапляв у крикливі бої
із своєю сестрою.

Я вибігав надвір
і верещав на світ.

Це лякає.

Проте, що більш дивно,

депресія може зробити тебе щасливим,
щось на зразок того.

Це депресія,
яку називать манією.

Це коли ти надто сумний
і глибоко стурбований,

і не можеш робити нічого,
крім посміхатися.

Якби мені тоді не допомогли,

я був би тут цілісною особистістю,

зі стурбованою посмішкою на обличчі.

Це дивує, це жахає.

Це те, про що ви не розмірковуєте,
коли думаєте про депресію.

Вам спадає на думку сум.

Проте тоді сум не є чимось поганим.

Так, сум - це тривожна емоція,

яка дає нам відчуття слабкості.

Замість помістити нас на подіум,
куди ми себе самі ставимо,

він опускає нас вниз.

Дає нам вид знизу,

ми дивимось і бачимо
досягнення інших людей,

а інші люди бачать наш смуток,

ми відчуваємо співчуття через сум.

Не можна бути по-справжньому щасливим,
якщо хоча б раз відчував сум.

Цей сум, який виникає із депресією,

може також творчо вас надихнути.

Дж. Р. Толкієн,
автор трилогії ,,Володар перснів",

страждав від депресії та ПТСР
після туру під час Першої світової.

Щоб втекти від відчуття самотності,
ненависті й суму,

він створив чарівний світ
всередині свого розуму.

Подорож, пригода й персонажі,

які мали проблеми й недоліки.

Цей світ був таким чудовим, креативним

і величезним,

що автор зміг видужати.

Він був здатен стати чимось більшим,
ніж його депресія.

Що ж до мене, моя депресія

допомогла мені усвідомити,
що я кращий письменник.

Допомогла мені створити персонажів
і фабули, які є цікавими,

надійними.

Це смішно.

Я віднайшов свій шлях.

Те, що я збираюся робити в життті,
моє навчання, робота, яку отримаю

через депресію,

хоча я не можу рекомендувати це
як корисний вибір,

корисний вибір у знаходженні свого шляху.

Проте це захворювання.

Воно негативне.

П'ятдестят відсотків усіх суїцидів,
зафіксованих у світі,

були спричинені депресивними розладами.

Показники доходять до 75%,
якщо включити алкоголізм,

який зазвичай є побічним ефектом депресії.

Ці люди не є слабкими.

Ці люди не є боягузами.

Вони не є емоційно обмеженими.

Вони просто опинилися в поганому місці.

Відчули, що не мали жодного порятунку,

крім такого, з якого не повертаються.

Це наче ви виросли в поганому кварталі.

Якщо вас виховали в поганому кварталі,
у вас більше шансів

здійснити суїцид, зламатися
чи приєднатися до банди.

Перебування в кварталі
з нездоровою атмосферою

в стресовій і дратуючій ситуації,

змінює вашу поведінку,

змінює те, як ваш мозок
реагує на подразник.

Я не кажу, що ваш мозок збирається
купити шкіряну куртку

і розпочати дії,
коли ви переходите вулицю,

я кажу, що, будучи в такій
небезпечній ситуації,

напруженому середовищі,

насиченому злістю,
вереском і шумом,

не просто погано, а погано саме для вас.

Бути підлітком і бути в депресії

означає, що ставши дорослим, я матиму
слабку імунну систему.

Через атаки,
які депресія здійснює

на мій центр задоволення і ендорфіни,

у мене високий ризик

зловживання психоактивних
речовин і залежної поведінки.

Це те, що за межами емоцій.

Це справжня хвороба,

і як справжнє захворювання, є виліковною.

Щоб знайти ліки,

спочатку необхідно їх віднайти в собі.

Ви усвідомлюєте, що те, що ви робите,
в якому середовищі знаходитесь,

все, що відчуваєте, є негативним,
це погано,

що ви почуваєтесь депресивним,
не насолоджуєтесь життям.

Не те, щоб я відчував наче
мені потрібне лікування,

Я відкинув своє уявлення про те,
що я залежний від щастя.

Я просто хочу бути щасливим весь час.

Тому що всі цього хочуть.

Слід усвідомити - я не ганявся за щастям.

Я втікав від смутку.

Після того, як ви розумієте,
що у вас є ця проблема,

у вас є це,

як у багатьох людей,

три мільйони людей в США
страждають від депресії.

І це тільки ті, кого було
внесено в списки.

Це може розповсюджуватися всюди.

Всі люди, яких я просив
допомогти мені з промовою,

завжди казали:
,,Мій дядько мав депресію."

"Моя тітка мала депресію."

"Мої батьки звикли до депресії."

Це було дивним для мене,
оскільки це лікується.

Ви здатні докласти до цього зусилля.

Ви повинні знайти його в собі,

але це складно без підтримки.

Вам необхідно з кимось поговорити.

Вам потрібно переконатися,

що люди знають про потребу
поговорити з друзями, своєю сім'єю.

В Інтернеті є місця,
де вас можуть вислухати.

Є люди, яким платять, щоб залишатися
з вами 24 години, щоб слухати вас.

Переконайтеся, що вам є з ким поговорити.

Із цією підтримкою

ви можете робити подальші кроки.

Ви можете перейти до лікування себе,

отримання допомоги.

Зверніться до психіатра,
зверніться до психолога,

поспілкуйтеся з ними,

випустіть свої відчуття,
з'ясуйте першопричини.

Навіть, якщо ви зайдете далеко,

навіть, якщо ви надто замкнені в собі,

вам допоможуть антидепресанти.

Вони підходять не тільки сивуватим героям.

Це - медикаменти.

Від них немає хімічного звикання,

але можна звикнути
до них через свою поведінку.

Їх слід вживати помірно.

Ви повинні це відчути,
вам слід пересвідчитися,

що ви залишаєтеся на шляху,
який вас вилікує.

І для тих із вас,
оскільки багато з вас не є депресивними,

багато з вас можуть знати того,
хто таким є,

багато з вас можуть знати таку людину,

і вам цікаво, що робити,
тому що ви можете піти до них

і сказати: "Все добре, ви станете
сильнішим, цей час мине.

Ви будете почуватися,
наче цей час минув."

Проте це направді не є дієвим
для депресивної людини.

Оскільки вони цього не бачать.

Вони не відчувають цього затишку.

І щоб стимулювати їх власний ріст
як особистості,

що ви і хочете зробити,
ви маєте заохотити їх

перетворити депресію
у щось прекрасне.

Вам необхідно заохотити їх
зайнятися мистецтвом, щось написати.

Навіть, якщо вони не дуже здібні
в письмі чи мистецтві.

Їм потрібно це винести назовні
для того, щоб не тримати в собі.

Ви повинні пересвідчитися, що ви
здатні вислухати.

Тут є хтось, щоб їх почути.

Чи то картина на папері,

чи працівник Kaiser посеред ночі.

Тому що ваше життя набагато цінніше
за пляшку, наповнену медикаментами.

Цінніше за кулю в пістолеті.

І для мене воно було більш цінним
за ванну, наповнену водою,

в якій я збирався втопитися.

Тому що депресія - просто хвороба.

Це не слабкість.

Це не боягузтво.

Не генетичне каліцтво.

Вона виліковна.

І вона - не смішна.

Дякую вам.

(Оплески)