Що таке абстрактний імпресіонізм? - Сара Розенталь

Дивіться повний урок на: http://ed.ted.com/lessons/could-just-anyone-make-a-jackson-pollock-painting-sarah-rosenthal

Якщо ви відвідаєте музей з колекцією новітнього та сучасного мистецтва, ви, ймовірно, побачите роботи, які напрошуються на слова: " Мій кіт може таке зробити, чому це вважається мистецтвом?" Та чи це правда? Чи будь-хто може відтворити техніку розбризкування Джексона Поллока? Сара Розенталь заглиблюється в історію руху абстрактного імпресіонізму в надії відповісти на це питання.

Урок Сари Розенталь, анімація Томаса Рікардо-Еспайлата

Якщо ви відвідаєте музей новітнього
та сучасного мистецтва,

вам, ймовірно, трапляться такі роботи,
що іноді напрошується питання:

"Мій кіт таке зможе зробити,
чому це мистецтво?"

Рух, який звуть абстрактним експресіонізмом,
також відомий як нью-йоркська школа

досить часто отримує таку реакцію.

Абстрактний експресіонізм
розпочався в 1943

та отримав розвиток в кінці
Другої Світової війни.

Характерною рисою для нього
головним чином є абстрактні зображення,

у всій композиції
відсутній основний фокус,

і широкі мазки фарби
демонструють та викликають емоції.

Група художників, які вважаються
абстрактними експресіоністами,

разом з Барнетом Ньюманом
та його екзистенційними блискавками,

Віллемом де Куніном,
відомим за його травесті-жінку,

Хелен Френкенталер,
яка створила мильні плями,

та інші.

Та, можливо, найвідомішим, найвпливовішим
і спантеличуючим

є Джексон Поллок.

Більшість з його творінь
можна швидко впізнати.

Вони зображують заплутане безладдя
ліній на малюнку,

похилених у кожному напрямку
на полотні.

Звичайно, ці поля хаосу великі
та вражаючі,

то що ж у них чудового?

Хіба він не лив фарбу навмання?

Хіба не кожен може так зробити?

Відповідь на це питання може бути
як ствердною, так і заперечною.

Попри те, що Поллок застосовував техніку,
на яку кожен здатний

незалежно від художньої підготовки,

тільки він міг зробити свої малюнки.

Цей парадокс пов'язаний
із основою його роботи,

із сюрреалістичними автоматичними
малюнками Андре Массона та інших.

Ці сюрреалісти, імовірно,
малювали прямо із несвідомого,

щоб показати правду,
приховану в мозку.

Іноді, замість зобразити щось,
а потім намалювати це,

вони дозволяли рукам
рухатись автоматично,

а пізніше виділяти подібні на щось фігури,
які з'являлись в карлючках.

Потім Поллок відійшов
від репрезентації,

він малював механічно або з краплями,
слідуючи попередній техніці,

хоча він і розробив
унікальну техніку підпису,

однак ніколи не шукав прихованих посилань
чи зображень у своїх роботах.

Спершу він знімав полотно з мольберту
і клав на підлогу,

підривав акт малювання сам по собі.

Потім, у контрольованому танці,
він наступав на полотно,

бризкаючи на нього фарбу
зі змішувача та інших інструментів,

змінюючи швидкість та напрям,

щоб проконтролювати, як фарба
контактує з поверхнею.

Вважають, що цей рух,
як і начерки сюрреалістів,

зародився від несвідомого Поллока.

Та на відміну від сюрреалістів,

ті картини показували прихований
зміст мозку,

Поллок, як вважають, створював
фізичне втілення своєї психіки.

Самі його малюнки
є підписами його свідомості.

В теорії, кожен може створити малюнок,
який буде відбитком власного розуму.

Тоді чому Поллок є особливим?

Важливо знати, що в той час, коли будь-хто
міг зробити те, що й він,

він та решта нью-йоркської школи
були тими хто, власне, це робив.

Вони зруйнували традиції живопису,
які існували століттями,

спонукаючи мистецький світ
до цілковитого їх переосмислення.

І остання причина, чому витвори
Джексона Поллока є видатними,

випливає із виконаних ним робіт,
які втілювали дивовижні суперечності.

Наприклад, попри те,
що процес малювання Поллока

завершувався створенням радикально плоских
фарбованих поверхонь,

павутина намальованих ліній може створити
іллюзію незвичайної глибини нашаровувань,

коли її дослідити ближче.

Хаос цього заплутаного безладу, здається,
кидає виклик будь-якому контролю,

однак, це - продукт
обміркованого,

хоча і не запланованого процесу.

Ці особливості зробили Поллока
знаменитістю

в історії мистецтва,

вони також піднесли його
до міфічного статусу

геніального художника, героя.

Замість стати платформою
для креативних ідей,

його роботи радше сприяли підсиленню
елітарного аспекту мистецтва.

Елітарного,

інноваційного,

як би ви його не назвали,

історію, втілену
в абстрактному імпресіонізмі,

не міг би відтворити жоден кіт,
навіть талановитий.