Будь пристрасним. Будь сміливим. Будь найкращим

У члена Конгресу Ґеббі Ґіффордс вистрілили під час зустрічі з виборцями у її рідному місті Тусон, штат Арізона, 8 січня 2011 року. ЇЇ чоловік, астронавт Марк Келлі, негайно прилетів, щоб бути поруч із нею. У цій емоційній розмові з Пат Мітчелл пара описує свої життя до і після нещасного випадку і розповідає про кампанію щодо обов'язків власників зброї.

Пет Мітчелл: Той день,

8 січня 2011 року, почався як і всі інші.

Ви обоє працювали над роботою, яку любите.

Ви зустрічалися з виборцями,

це те, що ви справді любите робити

як член конгресу,

а ви, Марку, радо готувалися

до наступного космічного вильоту.

І раптом, усе, що ви планували

чи очікували у своєму житті,

безповоротно змінилося назавжди.

Марк Келлі: Так, це неймовірно.

Неймовірно, як усе змінилося

для всіх нас в одну мить.

Люди не усвідомлюють цього.

Я - точно ні.

Ґеббі Ґіффордс: Так.

МК: У той суботній ранок

я отримав страшний дзвінок

від начальника Ґеббі.

Вона не була багатослівною.

Вона лише сказала: "У Ґеббі стріляли".

Через декілька хвилин я зателефонував їй,

і в мене на секунду промайнула думка,

що я все це вигадав, що ніякого дзвінка не було.

Я зателефонував їй, і саме тоді вона мені сказала,

що Ґеббі стріляли в голову.

І з того моменту

я знав, що наше життя кардинально зміниться.

ПМ: Коли ви приїхали у лікарню,

який лікарі дали вам прогноз

про стан Ґеббі, чи дали якусь надію

на одужання?

МК: Отже, через вистріл у голову

і ураження мозку

лікарі не могли обіцяти мені багато.

Кожне ураження різне. Воно непередбачуване,

як, наприклад, інсульт, який інколи вдається передбачити,

а це ще один вид мозкової травми.

Тому лікарі не знали, скільки часу Ґеббі буде в комі,

і не знали, коли все зміниться,

який буде подальший прогноз.

ПМ: Ґеббі, скажіть, чи ваше виздоровлення

було спробою створити нову Ґеббі Ґіффордс

чи залишитися колишньою Ґеббі Ґіффордс?

ҐҐ: Нову - кращу, сильнішу і витривалішу.

(Оплески)

МК: Правду кажучи,

погляньте на фото позаду нас,

щоб видужати від такого виду травми

і знову стати сильним - сильнішим, аніж ти був,

досить непросто.

Я не знаю нікого,

такого ж витривалого, як моя кохана дружина.

(Оплески)

ПМ: Якими були перші ознаки,

що одужання не тільки можливе,

а й подарує вам майже таке ж життя,

що його запланували ви й Ґеббі?

МК: Отже, першою такою ознакою для мене було ось що:

Ґеббі була ще майже непритомна,

але вона робила один рух, коли ще лежала
в ліжку в реанімації.

Вона робила цей рух, коли ми

вечеряли в ресторані -

знімала мій перстень

і переставляла з одного пальця на інший,

і в той момент я знав,

що вона досі там.

ПМ: А ще вона говорила певні слова.

Чи вона не здивувала вас цим на початку?

МК: На початку було важко.
ҐҐ: Що? Що? Що? Курча. Курча. Курча.

МК: Так, саме так і було.

Протягом першого місяця це був

словниковий запас Ґеббі.

З якоїсь причини вона має афазію,

при якій важко спілкуватися.

Вона зациклилась на слові "курча",

що звісно не найкращий вибір, але й не найгірший.

(Сміх)

І ми, звичайно, хвилювалися,

адже все могло бути значно гірше.

ПМ: Ґеббі, яке було найважче випробування

для вас під час одужання?

ҐҐ: Спілкування. Дуже важко. Дуже.

МК: Так, з афазією Ґеббі знає, що хоче сказати,

проте не може.

Вона розуміє все,

але висловитися їй важко,

тому що, коли ви дивитеся на малюнок,

частина вашого мозку, де розташовані центри спілкування,

є у лівій півкулі головного мозку,

там, куди потрапила куля.

ПМ: Тому ви мусите діяти дуже ризиковано:

говорити за свою дружину.

МК: Так.

Це, мабуть, найнебезпечніше заняття в моєму житті.

ПМ: Ґеббі, чи ви оптимістично налаштовані

стосовно свого подальшого одужання -

навчитися ходити, говорити,

рухати рукою і ногою?

ҐҐ: Я оптимістка. Це буде довго й важко,

але я оптимістка.

ПМ: Це, напевно, одна з найголовніших якостей Ґеббі Ґіффордс,

Ви б так не сказали? (Оплески)

МК: Ґеббі завжди була справжньою оптимісткою.

Кожен день вона докладає неймовірних зусиль.

ҐҐ: На біговій доріжці, ходила на біговій доріжці,

уроки іспанської, грала на валторні.

МК: Це тільки моя дружина на таке здатна,

і якби ви знали її до травми,

ви б зрозуміли це -

той, хто пережив травму

і має великі проблеми зі спілкуванням,

займається з логопедом,

а потім, через приблизно один місяць, каже

"Я хочу знову вчити іспанську".

ПМ: Отже, поговоримо детальніше

про вашу дружину. Це було ще до того,

як ви зустріли Ґеббі Ґіффордс.

Тут вона на скутері,

але я так розумію, що це фото

дуже чемної юної Ґеббі Ґіффордс.

МК: Так, Ґеббі колись каталась на мотоциклах.

Це скутер, але вона мала -

досі має - мотоцикл БМВ.

ПМ: Вона їздить на ньому?
МК: Це не так легко,

бо ж вона не може рухати правою рукою,

але я гадаю, що за допомогою липучки

ми можемо знову посадити її на мотоцикл.

Прикріпити її праву руку липучкою до керма.

ПМ: Я так розумію, ми це побачимо на наступному фото,

Ґеббі.

Згодом ви зустрілися. Ви вже на той час вирішили,

що присвятите життя військовій службі.

Ви пішли в армію

і згодом стали астронавтом.

Так ви і зустрілися.

Що вас привабило у Ґеббі?

МК: Коли ми зустрілися, то було досить дивно,

це був останній раз, коли ми були у Ванкувері,

приблизно 10 років тому. Ми зустрілися у Ванкувері,

в аеропорту, під час подорожі

до Китаю.

Для мене то була мандрівка

під виглядом службового відрядження,

а для Ґеббі ...
ҐҐ: Ознайомча поїздка.

МК: Вона б назвала це важливою ознайомчою поїздкою.

У ту пору вона займала посаду сенатора штату,

і ми зустрілися там, у аеропорту,

перед мандрівкою до Китаю.

ПМ: Чи ви б сказали, що це був бурхливий роман?

ҐҐ: Ні, ні, ні.

(Сміх)

Хороший друг.

МК: Так, ми довший час були друзями.

ҐҐ: Так. (Сміх)

МК: А потім вона запросила мене, приблизно рік потому,

вона запросила мене на побачення.

Куди ми тоді пішли, Ґеббі?

ҐҐ: До камери смертників.

МК: Так. Наше перше побачення було в камері смертників

у державній в'язниці міста Флоренс, штат Арізона,

розташованій недалеко від виборчого округу Ґеббі.

Вони працювали над деякими законами,

що стосувалися злочинів і покарання

і смертної кари у штаті Арізона.

Вона не змогла вмовити когось іншого, щоб пішов з нею,

і я сказав: " Звичайно, я хочу піти до камери смертників".

І це стало нашим першим побаченням.

З того часу ми разом.
ҐҐ: Так.

ПМ: Можливо, саме завдяки цьому

Ґеббі вирішила вийти за вас заміж.

Ви ж були готові піти з нею навіть до камери смертників.

МК: Та, напевно.

ПМ: Ґеббі, чому ви захотіли вийти заміж за Марка?

ҐҐ: Хороші друзі. Найкращі друзі. Найкращі друзі.

МК: Я вважав, що ми завжди

мали дуже особливі стосунки.

Ми пройшли крізь важкі часи,

і це тільки зміцнило наші взаємини.
ҐҐ: Зміцнило.

ПМ: Після того, як ви одружилися, однак,

ви й далі жили незалежно.

Ви навіть не жили разом.

МК: У нас були стосунки на відстані, між містами -

Вашингтоном, Х'юстоном,

Тусоном.

Ми їздили то з Тусона до Вашингтона,

то в протилежний бік,

між усіма цими містами,

і ми насправді не жили разом

аж до того суботнього ранку.

Через годину після того, як у Ґеббі вистрілили,

я вже сидів у літаку до Тусона.

І цей момент

змінив усе.

ПМ: До того ж, Ґеббі, ви балотувалися до Конгресу

після того, як ви були сенатором штату

і працювали в Конгресі протягом шести років.

Що вам найбільше подобалося

під час роботи в Конгресі?

ҐҐ: Швидкий темп. Швидкий темп.

ПМ: Отже, це був ваш стиль.
ҐҐ: Так, так. Швидкий темп.

ПМ: Я не впевнена, що люди так це описали б.

(Сміх)

МК: Знаєте, законодавство часто

приймають дуже повільно,

але моя дружина, і - мушу визнати -

багато інших членів Конгресу, яких я знаю,

працюють надзвичайного важко.

Я маю на увазі, що Ґеббі їздила туди-сюди як навіжена,

ніколи не брала відпустки,

може, якихось півдня на місяць,

і як тільки вона прокидалася, то відразу бралася до праці.

Вона отримувала від цього величезне задоволення,

та й досі отримує.
ҐҐ: Так. Так.

ПМ: Ось вона встановлює сонячні панелі

на даху свого будинку.

Отож, після трагічного випадку, Марку,

ви вирішили відмовитися від

своєї роботи астронавта,

попри те, що ви мали брати участь

у наступній космічній місії.

Всі, в тому числі Ґеббі,

вмовляли вас повернутися,

і ви врешті погодилися.

МК: Ну так. після того як Геббі було поранено,

я зателефонував босові, головному астронавтові,

доктору Пеґґі Вітсон, і сказав:

"Пеґґі, я знаю, що я вирушаю у космос

через три місяці.

Ґеббі в комі. Я в Тусоні.

Ти мусиш знайти мені заміну".

Тому я насправді не покинув роботу астронавта,

я просто відмовився від цього проекту, а вони знайшли заміну.

Через місяць, а може й два,

я почав повертатися до роботи,

а це непросто,

коли ти постійно за кимось доглядаєш.

Думаю, в цьому залі є ті,

хто був на моєму місці.

Це справжнє випробування,

але настає момент, коли ти мусиш
якось повернутися до колишнього життя.

І в той час я не міг спитати Ґеббі,

чи вона хоче, щоб я знову летів у космічному кораблі.

Але я був певен, що вона хотіла.
ҐҐ: Так. Так. Так.

МК: Вона мене підтримувала найбільше за всіх,

і я знав, що чинив правильно.

ПМ: Я намагаюся уявити Марка,

яке це було відчуття, відлітати у місію,

коли обіцяють безпеку, але це нічого не гарантують,

і знаючи, що Ґеббі ...

МК: Вона не лише залишалася у лікарні,

на третій день польоту,

коли я був

на побаченні з космічною станцією,

у вас два шатли, які мчать 17,500 миль за годину,

я летів на них і дивився у вікно,

безліч комп'ютерів,

а Ґеббі робили операцію на мозок,

у той час їй робили останню операцію,

замінювали частину черепа,

яку видалили в день, коли її було поранено,

на протез, тобто міняли
цілий бік її голови.

Якщо хтось із вас уперше завітає

до нашого будинку у Тусоні,

Ґеббі піде до морозилки

і витягне пластмасову коробочку

з її справжнім черепом. (Сміх)

ҐҐ: Справжній череп.
МК: Який часто лякає людей.

ПМ: Це на закуску чи на десерт, Марку?

МК: Це допомагає розпочати розмову.

ПМ: Але вже було багато розмов про те,

що ви, Ґеббі, зробили після польоту Марка.

Ви мусили зробити ще один сміливий крок,

бо Конгрес знову призупинив роботу.

Вас виписали з реабілітаційного центру,

і ви поїхали до Вашингтону,

зайшли до будинку Конгресу -

я ледве можу говорити про це без сліз -

і проголосували, що могло стати

вирішальним голосом.

ҐҐ: Стеля держборгу. Стеля держборгу.

МК: Так, було таке голосування,

десь через п'ять місяців після поранення Ґеббі,

вона зробила сміливе рішення повернутися.

Дуже спірне голосування,

але вона хотіла бути там,

щоб її голос почули ще раз.

ПМ: Після цього вона склала повноваження,

і почалося дуже повільне

і непросте одуження.

Як виглядають ваші будні?

МК: Це собака-помічник Ґеббі - Нельсон.

ҐҐ: Нельсон.

МК: Новий член нашої сім'ї.
ҐҐ: Так, так.

МК: І ми його взяли з...

ҐҐ: В'язниця. Вбивства.
МК: У нас багато зв'язків

з в'язницями. (Сміх)

Нельсон прийшов з в'язниці,

його виростив убивця зі штату Массачусеттс.

Вона чудово зарадила собі з цим псом.

Він неймовірний собака-помічник.

ПМ: Отже, Ґеббі, що ви навчилися

за останні п'ять років?

МК: Так, чого ти навчилася?
ҐҐ: Глибше. Глибше.

ПМ: Ваші стосунки стали глибшими.

Інакше не могло бути. Ви ж тепер постійно разом.

МК: Мабуть, ти вдячна, правда?

ҐҐ: Вдячна.

ПМ: Це фото родини і друзів разом,

я люблю такі знимки, тому що вони показують

теперішні стосунки Ґеббі і Марка.

І ви, Ґеббі, знову й знову повторюєте,

що вони поглибшали на багатьох рівнях. Так?

МК: Я вважаю, що коли щось трагічне трапляється

у сім'ї, воно може воз'єднати людей.

Ось ми спостерігаємо, як космічний корабель

летить над Тусоном,

космічний шатл Endeavour,

той, у якому я був капітаном під час його останнього польоту,

останнього польоту зверху на літаку

на 747 по дорозі до Лос-Анджелеса.

НАСА люб'язно погодилися, щоб він пролетів над Тусоном.

ПМ: І звичайно, ви обоє

пройшли крізь ці випробування

повільного і важкого одужання,

і тепер, Ґеббі, як ви зберігаєте

оптимізм і позитивне сприйняття світу?

ҐҐ: Я хочу зробити світ кращим.

(Оплески)

ПМ: І ви це робите,

попри те, що ваше одуження є і буде

найголовнішим завданням для вас обох.

Ви - люди, які служать

своїй країні, і ви й далі це робите

з новими починаннями і новою метою.

Ґеббі, а що далі у ваших планах?

ҐҐ: "Американці за відповідальні рішення."

МК: Це наш комітет політичної дії,

де ми намагаємось змусити членів Конгресу

серйозніше поглянути на злочинне
використання зброї у цій країні,

і прийняти

деякі важливі закони.

ҐҐ: Так. Так. (оплески)

МК: Так, це зачепило нас особисто,

але ми взялися за це не через те, що трапилося з Ґеббі.

А через 20 першокласників

і дітей з дитсадку, яких убили в Ньютауні, штат Коннектикут,

і через реакцію на цей випадок,

коли - ось подивіться, як наразі відреагували.

Досі вся країна

нічого не зробила.

Ми намагаємося це змінити.

ПМ: З часу стрілянини в Ньютауні

відбулося ще 11 таких випадків,

щотижня в одній школі за перші два місяці
минулого року.

Чим ваші дії відрізняються

від інших спроб збалансувати

права на зброю і обов'язки?

МК: Ми власники зброї, ми підтримуємо право на зброю.

Водночас ми мусимо робити все, що від нас залежить,

щоб тримати зброю подалі від рук убивць

і душевнохворих, що становлять загрозу для інших.

Це не так важко зробити.

Ця проблема, як і багато інших,

стала політичною і ділить людей на два табори,

а ми намагаємся якось збалансувати

дебати у Вашингтоні.

ПМ: Дякую вам обом за ці намагання.

І не дивно, що ця жінка - така смілива

і схильна йти на ризик -

не боїться нових труднощів,

і тільки небо, здається, є межею для неї.

Я мушу поділитися цим відео

про вашу нещодавню подорож.

Подивіться на Ґеббі.

МК: Це кілька місяців тому.

(Відео) МК: Все добре? Ти молодець.
ҐҐ: Так, це неймовірно. Дякую.

Добре. Прекрасно. О,дякую.

Гори. Прекрасні гори.

(Оплески)

МК: Я тільки скажу,

що один із хлопців, з яким стрибала Ґеббі,

був "морським котиком",

якого вона зустріла в Афганістані.

Він був поранений у бою

і неабияк страждав.

Ґеббі відвідала його,

коли він був у Віфезді

і переживав направду важкий період.

Йому стало краще.

Через багато місяців Ґеббі вистрілили в голову,

і він підтримував її,

коли вона була в лікарні в Х'юстоні.

Тому між ними були дуже гарні стосунки.

ҐҐ: Так.

ПМ: Який чудовий момент.

Ми на сцені TED,

Ґеббі, я знаю, що ви дуже довго міркували

над ідеєю, якою б хотіли поділитися

з цією аудиторією.

ҐҐ: Дякую.

Привіт усім.

Дякую, що запросили нас сюди.

Це довге, важке випробування,

але мені вже краще.

Я багато працюю над собою,

багато терапії - занять з логопедом,

фізичної терапії, йоги.

Але мій дух як ніколи сильний.

Я досі борюся за те, щоб світ став кращим,

і ви можете це також.

Долучайтеся до своєї спільноти.

Будьте лідерами. Будьте прикладом для інших.

Будьте пристрасними. Будьте сміливими.

Будьте найкращими. Щиро вам дякую.

(Оплески)

МК: Дякую.
ҐҐ: Дякую.

(Оплески)

МК: Дякую усім.
ҐҐ: До побачення. (Оплески)