Думаєте, що ваша електронна пошта захищена? Подумайте добре.

Надіслати електронного листа - це те ж саме, що надіслати листівку, каже науковець Енді Єн у своїй промові, що наштовхує на роздуми. Його може прочитати будь-хто. Справді, існує технологія, яка захищає приватність електронного листування і зветься шифрування. Але річ у тому, що її складно встановити на своєму комп'ютері та непросто нею користуватися. Єн показує демо-версію програми електронного листування, яку він розробив спільно зі своїми колегами з ЦЕРН, і стверджує, що шифрування можна спростити і зробити його доступним "за замовчанням", забезпечивши, таким чином, справжню емейл-приватність усім нам.

25 років тому науковці з Європейського центру
ядерних досліджень (CERN) створили Всесвітню мережу.

Відтоді Інтернет повністю змінив
те, як ми спілкуємось,

як ведемо справи,
ба навіть, як ми живемо.

У чимало способів

ідеї, з яких виросли Google,
Facebook, Twitter і чимало інших сервісів,

кардинально змінили наші життя

й подарували нам чимало переваг,
наприклад, суспільство, де кожен "на зв'язку".

Втім, тут є й деякі мінуси.

Сьогодні пересічна людина
публікує в Інтернеті

величезну кількість
особистої інформації.

Ми додаємо нову інформацію
щоразу, як створюємо допис у Facebook,

щоразу, як щось шукаємо в Google,

щоразу, як надсилаємо е-мейл.

Багато-хто, мабуть, подумає,

ну що такого в одному е-мейлі?

Але уявіть собі, скільки листів
назбирується за рік,

за ціле життя.

Зібрані всі разом, ці листи
чимало про нас розкажуть.

Розкажуть, де ми були і з ким,

розкажуть навіть те,
про що ми думали.

А найстрашніше те, що
наші дані житимуть вічно,

тобто вони переживуть нас.

Річ у тому, що ми вже втратили
контроль над нашими даними

й приватністю.

Тому цьогоріч, коли Інтернету
виповнилось 25 років,

дуже важливо виділити хвилинку

й задуматись про наслідки.

Над ними мусово задуматись.

Так, ми втратили приватність,

а ще ми втратили саме
поняття приватності.

Задумайтесь:

більшість з наc, мабуть, пам'ятає,
як виглядало життя без Інтернету,

але сьогодні вже підросло
нове покоління,

з самого малку навчене
ділитися всім онлайн.

І це покоління не знає, що
таке приватна інформація.

Якщо ми далі рухатимемось
цим шляхом, то за 20 років

слово "приватність" означатиме
щось зовсім інше,

ніж те, що вкладаємо в це слово ми з вами.

Час зупинитись і подумати,

чи є якийсь спосіб цьому зарадити.

Я думаю, що є.

Подивімось на один із найпоширеніших
нині способів комунікації

у сучасному світі: е-мейл.

Коли електронних листів ще не винайшли,
ми писали звичайні листи,

і то був доволі простий процес.

Спочатку ви пишете своє повідомлення
на аркуші паперу,

потім вкладаєте його в конверт,
заклеюєте,

а тоді надсилаєте,

наліпивши на нього марку
й написавши адресу.

На жаль, сьогодні,

коли ми надсилаємо е-мейл,
ми насправді не посилаємо листа.

Ми, так би мовити, надсилаємо листівку.

Чому листівку? Бо кожен, хто її побачить,

відколи вона покинула ваш комп'ютер
і ще не дійшла до адресата,

зможе прочитати її вміст.

Рішення цієї проблеми існує давно,

його вже не раз пробували реалізувати.

Найпростіший вихід -
скористатись шифруванням.

Ідея дуже проста.

Спочатку треба зашифрувати
з'єднання

між вашим комп'ютером
і поштовим сервером.

Потім зашифрувати дані,
збережені на самому сервері.

Але тут виникає проблема.

Ключі шифрування теж зберігаються
на поштових серверах.

Тобто у вас є величезний замок,
а поруч з ним лежить ключ до нього.

Крім того, уряд має законне право
попросити

і отримати ключ до ваших даних.

Без вашого відома.

В принципі, цю проблему
теж неважко залагодити:

треба кожному роздати
його особистий ключ

і перевірити, щоб на сервері
не було ніяких ключів.

Звучить логічно, чи не так?

Тоді виникає питання:
чому досі так не зробили?

Якщо добре подумати,

то бізнес-модель сучасного Інтернету

не сумісна з поняттям приватності.

Тільки погляньте на найвідоміші
в світі сайти -

яку величезну роль там відіграє реклама.

Тільки за цей рік дохід від реклами
склав 137 мільярдів доларів,

а щоб оптимізувати рекламу,
яку ми з вами бачимо на екрані,

компанії мусять знати про нас усе.

Вони мають знати, де ми живемо,

скільки нам років, що ми любимо,
а що - ні,

і ще купу інформації, яку тільки
можна роздобути.

А подумайте - який найкращий спосіб

дістати цю інформацію?
Втрутитись у наше приватне життя.

Тому ці компанії не збираються
дбати про нашу приватність.

Якщо ми хочемо зберегти
свою приватність в Інтернеті,

ми мусимо взяти цю справу
у власні руки.

Багато років, коли йшлося
про безпеку е-мейлів,

єдиним рішенням була так звана система
"Pretty Good Privacy" (Високий захист приватності),

доволі складна й доступна хіба тим,
хто добре знався на комп'ютерах.

Ось діаграма, яка демонструє

процес шифрування і дешифрування
повідомлень.

Нема мови, це рішення - не для всіх,

і це також проблема,

бо спілкування, за замовчанням,

передбачає когось, з ким
це спілкування відбувається.

Отож, хоча система PGP
чудово справляється зі своїм завданням,

люди, які не вміють нею користуватися,

просто не мають змоги
спілкуватися приватно.

І саме цю проблему
нам треба подолати.

Якщо ми хочемо мати
приватність в Інтернеті,

єдиний спосіб це зробити -
залучити до цієї справи цілий світ,

а для цього потрібно
знизити вхідний бар'єр.

По-моєму, це найбільший виклик
перед технологічною спільнотою.

Нам треба зробити приватність
доступнішою.

Тому торік улітку, коли випливла
ця історія з Едвардом Сновденом,

ми з кількома колегами вирішили
спробувати це зробити.

На той час ми працювали в
Європейській організації ядерних досліджень (ЦЕРН),

над найбільшим у світі адронним колайдером,
в якому, до речі, стикаються протони.

Ми всі були науковцями,
тому скористали зі своєї наукової творчості

й вигадали для свого проекту
дуже творчу назву.

ProtonMail.
(Сміх)

В наш час багато стартапів
починаються в чиїхось гаражах

чи підвалах.

В нашому випадку було по-іншому.

Ми почали в їдальні ЦЕРНу,

що було просто супер,

бо ж там повно всіляких
наїдків і напитків.

А ще суперовіше,
що кожного дня

між 12 і 2 дня -
цілком безкоштовно

до їдальні ЦЕРН сходяться
кілька тисяч науковців та інженерів,

а ці хлопці знають
відповіді на все.

Ось у якому середовищі
ми почали працювати.

Яка наша мета?
Ми хочемо взяти ваш е-мейл

і перетворити його
на щось отаке,

а найважливіше -
що це має відбутися

так, щоб ви цього
й не помітили.

Для цього нам треба
поєднати технологію

і дизайн.

Отож, як це зробити?

Мабуть, було б добре
не зберігати ключі на сервері.

Тому ми генеруємо криптографічні ключі
на вашому комп'ютері,

і то не один ключ, а пару.

Є пара - секретний ключ
і відкритий ключ криптосистеми RSA,

і ці ключі пов'язані між собою
математично.

Подивимось, як це працює,

коли між собою спілкується
кілька людей.

Маємо Боба й Еліс,
які хочуть спілкуватися приватно.

Найбільша проблема в тому,
щоб взяти повідомлення Боба

й передати його Еліс так,
щоб сервер його не прочитав.

Тобто нам треба зашифрувати його

ще до того, як воно покине
комп'ютер Боба,

і тому ми зашифровуємо його,
використовуючи відкритий ключ Еліс.

Далі зашифровані дані надсилаються
через сервер до Еліс.

Позаяк повідомлення було зашифровано
за допомогою відкритого ключа Еліс,

єдиний ключ, який може його дешифрувати -
це приватний ключ, що належить Еліс.

І виявляється, що Еліс єдина його має.

Ми зробили те, що хотіли -

передали повідомлення Боба до Еліс так,

що сервер не зміг його прочитати.

Насправді, ця схема дуже спрощена.

Все значно складніше

й потребує не одної програми.

І в цьому полягає найважливіша
вимога до дизайну:

як реалізувати все це складне
програмне забезпечення так,

щоб користувач його не бачив.

На мій погляд, проекту ProtonMail
це вдалося.

Подивимось, як це працює.

Знову маємо Боба й Еліс,

які хочуть спілкуватися приватно.

Для цього вони просто створюють
облікові записи на ProtonMail -

це дуже просто й займає
якихось кілька хвилин -

а генерація ключів і шифрування

відбувається автоматично на фоні,

поки Боб створює свій обліковий запис.

Створивши його, він клацає
на кнопку "Створити"

і пише листа - так само, як робив
сотні разів до цього.

Вводить свою інформацію,

а потім клацає "надіслати".

Ось і все. Не треба
розбиратися в криптографії,

треба просто написати листа,
так само, як він робить щодня.

Боб щойно надіслав
зашифроване повідомлення.

Насправді, це тільки перший крок,

але він засвідчує,
що з розвитком технологій

приватність не має бути проблемою
і не мусить бути чимось складним.

Якщо ми змінимо ціль - замість того,
щоб пожинати прибутки від реклами,

поставимо собі за мету захист даних,
то приватність стане доступною для всіх.

Мабуть, всі тепер думають:

гаразд, захист приватності -
це чудова мета,

але хіба не можна цього досягнути

без тих мільйонів, що їх
приносить реклама?

Думаю, що можна,

бо вже настав час,

коли люди в різних куточках світу
розуміють, наскілька важлива приватність,

а коли є це розуміння -
то все можливо.

На початку цього року

ProtonMail мав стільки користувачів,
що нам забракло ресурсів,

та коли це трапилось,
вони згуртувались

і пожертвували нам півмільйона доларів.

І це тільки один приклад,
чого можна досягнути,

якщо об'єднати спільноту
довкола спільної мети.

Можна залучити до справи
й цілий світ.

Наразі

чверть мільйона людей
зареєструвалися на ProtonMail,

і це вихідці з різних країн.

Тобто приватність -

це проблема не лише
в Америці чи Європі.

Це глобальна проблема,
що стосується всіх нас.

І вимагає нашої уваги,
якщо ми збираємось розвиватись далі.

Отож, що робити, щоб
розв'язати цю проблему?

Насамперед треба

підтримати різні бізнес-моделі
для Інтернету,

які не покладатимуться
виключно на рекламу

заради отримання прибутку
й розвитку.

Треба створити новий Інтернет,

де на першому місці буде приватність
і наша здатність контролювати особисті дані.

І ще важливіше:

ми мусимо створити такий Інтернет,
де приватність більше не буде "на вибір",

а "за замовчанням".

Ми зробили перший крок,
запустивши ProtonMail,

але це перший крок у
довгій, дуже довгій мандрівці.

Проте я маю для вас
і добрі новини.

Чудові новини.
Ми на цьому шляху не самі.

Рух за захист приватності
й свободу в Інтернеті

набирає обертів.

Сьогодні в світі існують
десятки проектів,

які разом працюють
над зміцненням приватності.

Ці проекти захищають
чати й голосове спілкування,

зберігання файлів, пошук онлайн,

перегляд сайтів і чимало іншого.

І ці проекти не заробляють
мільярди доларів на рекламі.

Їх підтримують прості люди,

користувачі, такі як ми з вами,
жителі різних куточків світу.

І це надзвичайно важливо,

бо, зрештою, приватність
залежить від кожного з нас,

і ми мусимо захистити її вже сьогодні,
бо наші дані онлайн -

це не просто сукупність одиничок і нулів.

Це щось набагато більше.

Це наше життя, наші особисті історії,

наші приятелі й рідні,

наші надії й мрії.

Мусимо витратити час на те,
щоб справді захистити своє право -

ділитися усім цим тільки з тими людьми,
з ким ми хочемо цим поділитися,

інакше в нас не буде
вільного суспільства.

Настав час згуртуватися
й заявити:

так, ми хочемо жити в світі
з онлайн-приватністю,

і - так, ми поєднаємо зусилля,
щоб перетворити це бажання в реальність.

Дякую.

(Оплески)