Аріс Венетікідіс: Як розбиратись у картах

Розробник карт Аріс Венетікідіс захоплюється картами, які ми малюємо у себе у голові, рухаючись по місту - менш схожі на карти вулиць, більш на схеми або діаграми, абстрактні образи співвідношень між певними місцями. Що з цих уявних карт можна застосувати при створенні кращих справжніх? Він показує це на прикладі сумнозвісної карти автобусних маршрутів Дубліна. (Виступ на TEDxDublin)

Я займаюся організацією інформації. Я графічний дизайнер.

Я намагаюсь розбиратись у тому,

що, на перший погляд, здається безглуздим.

Мій батько не зовсім розуміє, чим я

заробляю.

У нього в роду здебільшого були фермери.

Він з етнічної меншості, яка називається Понтійські Греки.

Вони жили у Малій Азії, і десь сто років назад перекочували у Грецію

після геноциду.

З того часу, міграція стала нормальним явищем

в нашій сім'ї.

Мій батько переїхав у Німеччину, отримав там освіту і одружився,

завдяки цьому у мене наполовину німецький розум -

аналітичний

і трохи дурнуватий часом.

Виявилось, що я іноземець у обох цих країнах,

тож, за старою сімейною традицією,

вирішив також мігрувати.

Але, звичайно, здебільшого ми

подорожуємо у межах міста, і, якщо

ви його знаєте, може здатись, що дістатися з точки А у точку В

досить просто, правда?

Але питання у тому, чому це просто?

Як ми знаємо, куди йти?

12 років тому я, можна сказати, досвідчений іноземець,

прибув у дублінський порт,

думаю, кожен з вас проходив через це, правда?

Ви приїжджаєте у незнайоме місто, і ваш мозок намагається

зрозуміти, де ви знаходитесь.

Як тільки ви знаходите свою базу, свій дім,

ви починаєте вибудовувати когнітивну карту оточуючого середовища.

Малювати такі карти у себе у голові - природньо.

Усі тварини так роблять,

правда, різними способами.

Ми, люди, звичайно, не бігаємо

і не мітимо територію запахом, як собаки.

Ми також не використовуємо ультразвукові писки, як летючі миші.

Ми так не робимо,

хоча, вночі у районі Темпл Бар бувають досить дикі вечірки. (Сміх)

Ні, ми робимо дві речі, щоб запам'ятати певне місце.

По-перше, ми ходимо уздовж транспортних ліній.

Частіше за все, ми знаходимо головну вулицю, яка

перетворюється на лінійну маршрутну карту у нас в голові.

Але ж у голові у нас виходить все досить просто, правда?

Кожна вулиця сприймається як пряма,

і ми ніби не звертаємо уваги на незначні повороти і вигини.

І коли ми все ж звертаємо у якийсь провулок,

наш мозок інтерпретує цей поворот, як 90-градусний.

Через це часто виникають різні кумедні ситуації,

коли ви приїжджаєте у якесь старовинне місто, де планування

кругове, правда?

Можливо, з вами теж таке бувало?

Скажімо, ви знаходитесь на якомусь провулку, який

починається з головної кафедральної площі і хочете потрапити

на інший, точно такий же провулок поряд.

Когнітивна карта у вашій голові скаже, "Арісе,

повертайся на головну кафедральну площу, поверни на

90 градусів і потрапиш на потрібну вулицю".

Але, якщо ви захочете пригод цього дня,

ви неочікувано можете виявити, що ця

вулиця насправді знаходиться прямо за будинком.

Не знаю як ви, а я в таких ситуаціях завжди відчуваю, ніби знайшов

шпарину у міжвимірному порталі.

Тож ми рухаємося уздовж транспортних ліній,

а наш мозок вирівнює вулиці і сприймає всі повороти,

як 90-градусні.

Також, щоб познайомитись з місцевістю,

ми прив'язуємо якесь значення або емоції до того, що ми

бачимо на шляху.

Якщо ви заїдете у ірландське село і запитаєте якусь стареньку,

як проїхати, тримайтеся - вам доведеться вислухати детальну

розповідь у ірландському дусі про всі можливі пам'ятки. Еге ж?

Вона розповість вам про паб, де працювала її сестра,

а потім, пройдіть повз церкву, де я одружувалась, і таке інше.

Ми заповнюємо свої когнітивні карти цими "значущими" прапорцями.

Більше того, ми створюємо,

повторюємо ці шаблони і розпізнаємо їх.

Ми прив'язуємо їх до певних вражень

і переводимо у символи.

І, звісно, усі ми можемо

розшифровувати ці символи. (Сміх)

Більше того, ми не лише можемо розшифровувати

ці когнітивні карти, а й

створювати їх самі.

Тому, наступного разу, коли захочете пояснити другу, як дістатись кудись,

беріть підставку під кружку, або серветку,

і спостерігайте, як у вас виходить приклад чудового

комунікативного дизайну. Прямі лінії.

90-градусні повороти.

Уздовж ліній можна домалювати різні символи.

Але тільки-но ви глянете, що намалювали,

зразу зрозумієте, що це анітрохи не схоже на карту міста.

Якщо ви накладете справжню карту

на те, що намалювали, виявиться, що вулиці

і відстані зовсім не там, де треба.

Те, що намалювали ви,

більш схоже на діаграму, або схему.

Це візуальна модель з ліній, крапок та букв,

створена мовою нашого мозку.

І тому не дивно, що ікона інформаційного дизайну

минулого сторіччя, приклад того, як потрібно пояснювати

напрямок з А до Б, карта лондонського метро,

була створена не картографом, не планувальником міста.

Вона була створена інженером-креслярем.

У 30-х роках Гаррі Бек застосував основи

схематичної розробки діаграм і

змінив цю галузь назавжди.

Успіх цієї карти полягає

у виключенні неважливої інформації

і у максимальному спрощенні.

Тож, на цій карті ми бачимо рівні вулиці, 90- та 45-градусні повороти,

і разючу географічну невідповідність.

Якщо б ви побачили ці станції на вулиці,

то помітили б, що вони розташовані зовсім по-іншому. Правда?

Але завдання цієї карти - лише допомогти вам зорієнтуватись у метро.

Якщо б вам, скажімо, потрібно було дістатись зі станції Регент Парк

до вулиці Грейт Портленд, карта метро направила б

вас до Бейкер Стріт, а там - на пересадку.

Якби ж ви знали, що ці дві станції

знаходяться на відстані ста метрів одна від одної.

І ось, ми дійшли до теми громадського транспорту,

а дублінський громадський транспорт -

це досить делікатна тема. (Сміх)

Для тих, хто не знає, що таке громадський транспорт у Дубліні,

у нас є система автобусів місцевого сполучення, що

розширювалася у межах міста. До кожної нової околиці

прокладався окремий маршрут, який починався за містом і проходив через

усе місто, аж до центру.

На під'їзді до центру вони зустрічаються із місцевими автобусами,

що також прямують туди і застрягають

на головній вулиці.

12 років тому, приїхавши сюди,

я намагався зрозуміти усе це,

тому що, ходячи пішки, можна побачити лише одну сторону медалі.

Але якщо користуватись громадським транспортом у іншій країні,

у голові вибудовується схожа

когнітивна карта.

Зазвичай, люди вибирають найшвидший транспортний маршрут,

він сприймається, як пряма лінія,

усі станції і зупинки чудово нанизуються уздовж цієї лінії,

немов намистини.

Згодом, люди дізнаються про місцеві автобусні маршрути,

що дають змогу прослизати

у ті самі шпарини, міжпросторові портали.

Коли я приїхав, намагаючись зорієнтуватись,

я шукав інформаційні буклети,

що допомогли б мені знайти ключ до системи і зрозуміти її,

і натрапив на ці брошури. (Сміх)

Географічно все було правильно.

Проте багато інформації було упущено,

або вказано невірно.

Не було ніяких ліній, що б позначали маршрут.

Немає навіть назв станцій.

З часом, дублінські карти транспортних ліній стали кращими,

а після того, як я завершив свій проект, вони стали набагато кращими,

але досі немає ні назв станцій, ні маршрутів.

Тож, будучи простим хлопцем і напівнімцем, я подумав,

"Арісе, а чому б тобі не зробити свою карту?"

І я її зробив. Я вивчав, як кожен

автобусний маршрут проходить по місту,

логічно і послідовно, кожен з них я відмічав окремою лінією,

вимальовуючи свою власну карту Дубліна,

а у центрі вийшла

ось така чудова тарілка спагетті. (Сміх)

Трохи неохайно, правда? Тому я вирішив

застосувати правила схематичного дизайну,

почистив коридори, розширив вулиці, по яких пролягають

автобусні маршрути, залишив лише

90- та 45-градусні повороти

і заповнив їх автобусними маршрутами. Я відтворив карту автобусних маршрутів

у центрі, п'ятирічної давнини.

Я наближу знову, щоб ви у повній мірі насолодилися

набережними і Вестморленд стріт.

Тепер, я з гордістю можу сказати... (Оплески)...

Я з гордістю можу сказати, що у якості карти, громадського транспорту

ця діаграма є повним провалом... (Сміх)...

хіба що, крім одного:

тепер у мене був чудовий приклад того,

наскільки переповнений центр міста.

Можете назвати мене старомодним, але я вважаю,

що карта громадського транспорту повинна складатись з ліній,

тому що маршрути і є лініями. Правда ж?

Це ниточки, які наче розмотуючись з клубка, прокладають маршрути

по центру, або по усьому місту.

Грек у мені відчуває, якщо

не вийдуть прямі лінії, я наче опинюся у лабіринті Мінотавра

без нитки Аріадни, і не зможу знайти вихід.

Результатом мого наукового дослідження,

опитування, практичних дослідів,

вивчення купи карт, стало розуміння того, що багато проблем

і недоліків дублінської системи громадського транспорту

спричинені відсутністю зрозумілої карти -

спрощеної, логічної карти громадського транспорту,

а я вважаю, що саме вона і є вирішальним кроком до розуміння

мережі громадського транспорту на фізичному рівні,

але не менш важливим кроком є

візуалізація цієї мережі.

Тому я скооперувався з паном, на ім'я Джеймс Ліхі,

громадським інженером і випускником

Програми Стійкого Розвитку у ДТІ (Дублінському Технологічному Інституті),

разом ми зробили ескіз спрощеної системи,

яку я потім візуалізував.

І ось, що вийшло.

Ми розподілили ці швидкісні транспортні коридори

по усьому центру, і протягнули їх аж до околиць.

Швидкісні, тому що ми хотіли, щоб

ними їздив швидкий транспорт.

Вони б отримали ексклюзивне право на користування дорогами,

і це б був високоякісний транспорт.

Джеймс був за швидкісні автобуси,

а не за вузькоколійку. Мені ж було важливо,

щоб транспорт, що буде їздити по швидкісних коридорах,

можна було легко відрізнити від місцевих автобусів на вулиці.

Це дозволило б нам прибрати з цих швидкісних коридорів

всі місцеві автобуси.

Пробіли, що утворюються на околицях, зразу ж можна заповнити.

Іншими словами, якщо десь на околиці є вулиця

без автобуса, ми прокладаємо туди маршрут,

але автобус не їде по цьому маршруту аж у центр,

а під'єднується до найближчого швидкісного маршруту,

однієї з цих жирних ліній тут.

Після цього було кілька місяців роботи,

кілька сварок з моєю дівчиною, через те, що наше помешкання

постійно завалене картами,

а результатом, одним з результатів, стала ця карта

Дубліна. Я трохи наближу.

Тут вказані лише швидкісні маршрути,

без місцевих, у стилі карти лондонського метро,

яка колись стала досить успішною,

і бралась за основу багатьма мегаполісами.

Саме тому, вона є "мовою", якою ми маємо користуватись

у розробці транспортних карт.

І, що важливо - зі спрощеною мережею

я нарешті зможу

прийняти найголовніший виклик,

і створити транспортну карту міського центру,

на якій будуть відображені не лише маршрути швидкісного транспорту,

а й місцеві автобусні маршрути, вулиці,

і ось який вигляд може мати така карта.

Я трохи наближу.

Тут враховані усі види транспорту:

швидкісний, автобус, електричка (DART), трамвай і таке інше.

Кожен маршрут позначений окремою лінією.

На карті позначена кожна станція,

вказана кожна назва,

я також наніс провулки,

взагалі-то майже всі, навіть назви є,

також я вирішив нанести кілька пам'яток,

деякі позначені маленькими символами,

деякі - ізометричними, тривимірними

малюнками.

Карта досить невелика,

її можна носити у кишені,

вона чудово поміститься на спеціальних стендах на зупинках.

Думаю, мені вдалося знайти баланс

між точним відтворенням

і спрощенням, що, по суті, і є основою орієнтування у нас в голові.

Саме завдяки рівним лініям, поворотам,

і, що дуже важливо,

географічній невідповідності, і існують карти транспортних маршрутів.

Погляньте, наприклад, на ці два основних

коридори, що проходять крізь усе місто,

жовтий і оранжевий, ось як

вони виглядають насправді, на точній карті вулиць,

а ось так вони виглядатимуть на моїй

спрощеній карті транспортних маршрутів.

Якщо ваша мета - створити хорошу карту транспортних маршрутів,

не намагайтесь відтворити все якнайточніше,

а просто перенесіть на папір те, як вона виглядає у вас у голові.

Я був неймовірно радий, отримавши позитивні відгуки.

І, звісно, я зрадів,

що нарешті моя рідня у Греції і Німеччині зрозуміла,

чим же я все-таки заробляю на життя. (Сміх) Дякую. (Оплески)