Як скинути диктатора

2011 став роком дивовижного народного опору, що розпочався з Арабської весни і поширився по цілому світу. Чому народні повстання вдалися? Срджа Поповіч (очільник мирного руху опору, що 2000 року скинув режим Мілошевича в Сербії) розповідає про плани, навички та знаряддя, що їх потребує кожен рух - від тактики мирної боротьби до почуття гумору. (Знято на TEDxKrakow.)

Добрий день. Я пишаюся тим, що присутній тут на TED у Кракові.

Я б хотів сьогодні трохи поговорити про явище,

яке може і - фактично - змінює світ,

і яке зветься людською владою.

Почну з коротенької оповідки, а для кумирів

Монті Пайтон назвімо її скетчем Монті Пайтон.

Ось вона. 15 грудня 2010 року.

Хтось пропонує Вам парі. Ви подивитеся у кришталеву кулю

і побачите майбутнє. Воно буде стовідсотково правдиве.

Але Вам потрібно розповісти побачене всьому світу. Гаразд?

Цікавій Варварі носа відірвали. Ви погоджуєтеся.

Ви дивитеся у кришталеву кулю. Годину по тому

Ви знаходитеся в будівлі національного телеканалу

на ток-шоу і розповідаєте історію.

"До кінця 2011 року режими Бен Алі, Мубарака

і Каддафі буде повалено, а їх самих переслідуватимуть.

Салеху в Ємені та Ассаду в Сирії

кинуть виклик, або вони вже будуть на колінах.

Осама бен Ладен буде мертвий,

а Радко Младіч буде в Гаазі".

У цей час диктор спостерігає за Вами з дивним поглядом на обличчі,

і тоді в сам розпал Ви додаєте:

"І сотні молодих людей в Афінах, Мадриді

і Нью-Йорку проводитимуть мітинги за соціальну справедливість,

заявляючи, що їх надихнули араби".

Далі з'являться двоє чоловіків у білих халатах.

Вони одягнуть на Вас гамівну сорочку

і відвезуть Вас до найближчої лікарні для душевнохворих.

Отже, я б хотів трохи поговорити про це явище,

яке уже відбулося у році, що був дуже поганий

для поганих хлопців. Це явище називається влада народу.

Звичайно влада народу існувала споконвіків.

Вона допомогла Ґанді вигнати британців з Індії.

Вона допомогла Мартіну Лютеру Кінґу в історичній расовій боротьбі.

Вона допомогла тутешньому Леху Валенсі витурити

один мільйон радянських вояків з Польщі

що стало початком кінця Радянського Союзу.

То що ж у цьому нового? А новою є

ідея, якою я б хотів з Вами поділитися:

існує низка правил і навичок, які потрібно засвоїти

і навчити, для того щоб вести успішну ненасильницьку боротьбу.

Ми можемо допомогти цим заворушенням.

Отже, перш за все, аналітичні навики.

Усе почалося на Близькому Сході.

Упродовж стількох років ми цілковито хибно

сприймали Близький Схід.

Він був як заморожений регіон, такий собі холодильник

із двома видами їжі:

стейк, що символізує Мубарака, військову диктатуру

поліції у стилі Бена Алі, чи картопля,

символ теократії в Тегерані.

Усі були в шоці, коли холодильник відкрився,

і мільйони молодих, здебільшого світських людей вийшли на вулиці,

щоб змінити все. Знаєте що? Вони знехтували демографією.

Який середній вік єгиптян? 24.

Як довго був Мубарак при владі? 31.

Таким чином ці системи просто застаріли. Їхній час закінчився,

а молодь арабського світу прокинулася

одного ранку і зрозуміла, що влада в їхніх руках.

А далі відбулося те, за чим ми спостерігали цьогоріч. І що ви думаєте?

Те саме Покоління Епсілон (молоді люди в арабських країнах, які повстали проти диктатури) зі своїми правилами.

засобами, іграми, мовою,

яка звучить для мене трохи дивно. Мені 38.

Зверніть увагу на вік людей на вулицях Європи.

Здається, що Покоління Епсілон наближається.

А зараз дозвольте навести інший приклад.

Я зустрічаю різних людей по всьому світі.

Це академіки, професори,

доктори, які завжди говорять умовними реченнями.

Вони кажуть: "Людська влада спрацює лише в тому випадку, якщо режим не надто гнітючий".

Вони кажуть: "Людська влада спрацює лише в тому випадку, якщо річний прибуток

країни такий-то або такий-то".

Вони кажуть: "Людська влада спрацює лише в тому випадку, якщо є тиск інших країн".

Вони кажуть: "Людська влада спрацює лише в тому випадку, якщо в цій країні немає нафти".

Тобто існує ціла низка "якщо".

Однак навички тих, хто бере участь у конфлікті,

здаються вапжливішими за умови.

Йдеться про навички єдності, планування

і утримування дисципліни несиловими методами.

Наведу один приклад.

Я походжу з Сербії.

Нам потрібно було 10 років, щоб об'єднати 18 опозиційних лідерів

з великими амбіцями та висунути єдиного кандидата

проти балканського диктатора Слободана Мілошевіча.

Знаєте що? То був день його поразки.

Погляньте на єгиптян - вони стріляють на площі Тахрір

і знищують свої символи.

Вони з'являються на вулицях лише з прапором Єгипту.

Наведу інший приклад.

Коли Ви бачите дев'ять кандидатів у президенти проти Лукашенка,

Ви й так знаєте результат.

Отже, єдність - велика сила, що її можна досягнути.

Те саме з плануванням. Хтось збрехав Вам

про успішну та спонтанну ненасильницьку революцію?

Такого не буває.

Всякий раз, коли Ви бачите посеред дороги молодих людей,

які намагаються брататися з міліцією чи військовими,

хтось уже про це подумав.

Врешті-решт, ненасильницька дисципліна,

яка, мабуть, змінить правила гри.

Якщо ви підтримуєте ненасильницьку дисципліну, Ви тільки виграєте.

У Вас 100,000 людей у ненасильницькому марші,

і раптом один ідіот чи провокатор жбурляє каміння.

Вгадайте, кого всі фотографують? Того одного хлопця.

Один поодинокий акт насильства здатен буквально

зруйнувати Ваш рух.

Тепер перейдімо до іншого.

До вибору стратегії і тактики.

Існують певні правила мирної боротьби, що їх варто дотримуватися.

По-перше, почніть з малого.

По-друге, вибирайте битви, які можете виграти.

У цьому залі тільки 200 людей.

Ми не закликаємо до Маршу мільйонів.

А що, як ми організуємо розпилювання графіті протягом усієї ночі

по всьому Кракову? Місто дізнається про нас.

Ми обираємо тактику відповідно до події,

особливо коли йдеться про прийоми розосередження.

Вони дуже корисні в насильницькій тиранії.

Ми бачимо

одну з найкращих тактик в історії.

Її застосували на площі Тахрір, коли міжнародна спільнота

побоювалася, що ісламісти візьмуть гору над

революціонерами. Вони зібрали

християн, щоб ті захищали мусульман під час молитви.

Коптське весілля вітали тисячі мусульман.

Світ щойно змінив обличчя,

але хтось подбав про це заздалегідь.

Ви можете вчинити багато-що замість того, щоб

зібратися в одному місці, кричати

і демонструвати щось перед силовиками.

Існує ще одне дуже важливе співвідношення,

що його аналітики зазвичай не помічають.

Це співвідношення між страхом і апатією з одного боку

та ентузіазмом і гумором з іншого.

Тут як у відеогрі.

Якщо у Вас високий рівень страху - Ви маєте статус-кво.

Якщо ж більше ентузіазму, то страх зникає.

Другого дня ви вже бачите людей, які біжать до міліції,

а не втікають від неї.

У Єгипті щось справді відбувається.

А ще маємо гумор. Гумор - це потужний чинник,

що змінює усе. Він відіграв неабияку роль у Польщі.

Ми - жменька божевільних студентів -

влаштували у Сербії одну витівку.

Ми викотили велику бочку з-під бензину

з фотографією пана президента на ній

на середину головної вулиці. На її вершечку був отвір.

Можна було підійти, кинути всередину монетку,

отримати бейсбольну биту і - бух - вдарити президента в обличчя.

Звучить круто. За кілька хвилин ми вже сиділи

у сусідньому кафе за чашкою кави, а на вулиці стояла

черга людей, охочих взяти биту до рук.

Але це тільки початок шоу.

Справжнє шоу почалося, коли з'явилася міліція.

Що ж вони робитимуть? Арештують нас? А нас ніде не видно.

Ми спостерігали за подіями з кав'ярні за три квартали звідти.

Арештують покупців з дітьми? Безглуздо.

Звичайно, вони зробили найдурнішу річ:

заарештували бочку. А тепер фото

розбитого обличчя на бочці, яку міліціонери

перетягують до свого автомобіля. То був найкращий день

для газетних репортерів, який вони коли-небудь мали.

Ось що можна зробити,

якщо підійти до діла з гумором.

Найважливіше, що гумор справді образливий,

тому що ці хлопці сприймають себе занадто серйозно.

Коли Ви починаєте знущатися над ними, вони ображаються.

Тепер всі говорять про Його Величність - Інтернет.

Це також дуже корисне вміння, але не поспішайте

називати речі на кшталт революції у Фейсбуку чи Твіттері.

Не плутайте засоби з метою.

Так, Інтернет і нові медіа чудово

пришвидшують роботу і здешевляють речі.

Ними більш-менш безпечно користуватися,

бо вони почасти забезпечують анонімність.

Ми бачимо ще один чудовий приклад можливостей Інтернету.

Він встановлює ціну спонсорованому державою насильству над мирними протестуючими.

Це знаменита група, Ми усі Халед Саїд,

що її організували Ваел Ґонім і його друг у Єгипті.

Це понівечене обличчя хлопця, якого побила міліція.

Ось як про нього дізнався широкий загал, і це, напевно,

стало останньою краплиною, яка переповнила чашу.

Але є й погані новини.

Ненасильницьку боротьбу можна виграти в реальному світі,

на вулицях. Ви ніколи не зможете домогтися

демократії чи високорозвиненої економіки,

якщо просто сидітимете перед монітором і клацатимете.

Треба ризикувати. У боротьбі перемагають

живі люди.

І питання на мільйон доларів: що відбуватиметься в арабському світі?

Хоча молоді люди з арабського світу

успішно скинули трьох диктаторів,

розворушили регіон і переконали розумних королів

з Йорданії та Марокко провести істотні реформи,

ми ще побачимо, яким буде результат:

чи єгиптяни і тунісці переживуть перехідний період,

чи все закінчиться кривавим міжетнічним і релігійним конфліктом,

чи сирійці підтримуватимуть ненасильницьку дисципліну,

коли зіткнуться з жорстоким щоденним насильством,

яке вже вбиває тисячі людей,

чи перейдуть до запеклої боротьби

і розпочнуть жахливу громадянську війну.

Чи вестимуть всі ці революції

до демократії, чи їх захоплять зненацька військові

або екстремісти? Невідомо.

Те ж саме стосується і Заходу,

де захоплена молодь протестує,

окуповуючи то одне, то інше.

Чи стане це світовою хвилею?

Чи застосує молодь свої знання, ентузіазм

і стратегію, щоб знайти те, що вона справді хоче

і дати поштовх реформам, чи вона й далі

безупину скаржитиметься?

Це дві великі різниці.

А що ж каже статистика?

Моя приятелька Марія Стефан пише у своїй книжці

про насильницьку та мирну боротьбу

і подає приголомшливі дані.

Якщо ви подивитеся на останні 35 років

і різні соціальні переходи від диктатури до демократії,

то побачите, що з 67 випадків,

у 50 випадках саме ненасильницька боротьба

була вирішальна.

Це ще одна причина, щоб звернути увагу на це явище.

Це ще одна причина, щоб звернути увагу на Покоління Епсілон

і повірити,

що вони скористаються своїми навичками і мужньо

вдадуться до ненасильницької боротьби,

покінчивши хоча б із дрібкою того безладу,

що його наше покоління наробило у цьому світі.

Дякую. (Оплески)