Свистун, якого ви ще не чули.

На TEDxRotterdam світовий чемпіон зі свисту Ґерт Чарту виконує ексцентричну "Елеонору" А. Гонхоффа і власну "Fête de la Belle". У захоплюючій інтерлюдії він говорить про те, що призвело його до цього мистецтва.

(Свистить)

(Аплодисменти)

Дякую.

(Аплодисменти)

Дуже дякую.

Це було насвистування.

Спробую зробити це англійською.

Хто цей круглолиций кучерявий хлопець з Голандії,

чому він насвистує?

Насправді я насвистую десь з чотирьох років.

Мій батько завжди насвистував вдома,

і я це сприймав як частину спілкування в нашій родині.

Тож я насвистував разом із ним.

І до 34 років

я завжди дратував та сердив людей своїм свисом.

Адже, якщо бути чесним,

мій свист – це щось на кшталт ненормальної поведінки.

Я свистів коли був сам, коли був в класі,

я свистів на велосипеді, я свистів усюди.

І також я свистів у різдвяний вечір,

коли був у сім'ї своєї дружини.

І у них була, як на мій погляд,

якась жахлива різдвяна музика.

А коли я чую музику, яка мені не подобається,

я намагаюсь зробити її краще.

Тож "Рудольф – північний олень з червоним носом" – вам вона знайома?

(Насвистує)

Але вона може звучати й так.

(Насвистує)

Але під час різдвяного вечора,

особливо, вечері – це дуже дратує.

Тож моя своячка

не раз прохала мене: "Будь ласка, перестань свистіти".

А я не міг спинитись.

І якось – а тоді, признаюся, я вже трохи випив вина –

якось я сказав, "Якби існувало змагання, я б взяв участь у ньому".

А через два тижні

я отримав текстове повідомлення: "Ти летиш в Америку".

(Сміх)

Тож, добре, я лечу в Америку.

Залюбки, але чому?

Тож я відразу зателефонував їй.

Вона пошукала в Ґуґлі

і знайшла цей світовий чемпіонат свистунів,

звичайно, в Америці.

Вона не сподівалась, що я поїду.

Але я втратив би своє обличчя.

Я не знаю, чи так правильно казати англійською,

але голландці зрозуміють про що я кажу.

(Сміх)

Я б втратив своє обличчя.

(Аплодисменти)

Вона думала: "Він ніколи туди не поїде".

Але я поїхав.

Тож я приїхав до Луїсбургу, штат Північна Кароліна,

на південному сході Сполучених Штатів,

і потрапив у світ свистунів.

І я взяв участь у світовому чемпіонаті

і виграв його у 2004.

(Аплодисменти)

Це було –

звісно, це було дуже весело.

І для того щоб відстояти свій титул,

як це роблять дзюдоїсти та інші спортсмени –

я повернувся туди у 2005-му

і знову виграв.

Потім я не міг брати участь декілька років.

А повернувся у 2008-му

в Японію, у Токіо, і знову виграв.

Тож це призвело до того,

що я зараз стою тут у Роттердамі, гарному місті, на великій сцені,

і розповідаю про свистіння.

І насправді, наразі я заробляю свистом.

Тож я лишив свою роботу медбрата.

(Аплодисменти)

І намагаюсь жити своєю мрією –

хоча насправді, це ніколи не було моєю мрією, але звучить так добре.

(Сміх)

Добре, я не єдиний, хто тут буде свистіти.

Ви скажете: "Гей, про що ти?"

Насправді, ви також будете свистіти.

А потім настає одне й те саме:

люди дивляться один на одного і думають: "О Господи,

Чому? Можна піти звідси?"

Ні, не можна.

Насправді це дуже просто.

Мелодія, яку я буду насвистувати,

називається "Fête de la Belle".

Вона триває приблизно 80 хвилин.

Ні, ні, ні. Лише чотири хвилини.

І спочатку я хочу прорепетирувати з вами ваш свист.

Тож я просвищу ноту.

(Свистить)

(Сміх)

Вибачте, дещо забув.

Ви повинні свистіти ту саму ноту, що й я.

(Сміх)

Я чую цілий набір різних нот.

(Свистить)

Перспективно.

Це вже непогано.

Я попрошу техніків ввімкнути музику.

І як вона почнеться, я вам скажу де ви маєте почати,

і ми побачимо, що станеться.

О,

вибачаюсь, техніки.

(Сміх)

Я уже звик до цього.

Я сам увімкну.

Добре, тож починаємо.

(Сміх)

(Музика)

(Насвистує)

Добре.

(Свистять)

Це просто, чи не так?

(Свистять)

Зараз піде соло. Гадаю, я зроблю це сам.

(Свистить)

(Аплодисменти)

Макс Вестермен: Ґерт Чатру, світовий чемпіон зі свисту.

Ґерт Чатру: Дякую. Дякую.