Зведення та падіння Берлінської Стіни - Конрад Х. Ярауш

Ознайомтеся з нашою сторінкою Patreon: https://www.patreon.com/teded

Переглянути повну версію уроку можна за посиланням: https://ed.ted.com/lessons/the-rise-and-fall-of-the-berlin-wall-konrad-h-jarausch

13 серпня 1961 року будівельники почали перекривати вулиці та встановлювати бар'єри в Берліні. Ця ніч стала початком однієї з найбільш ганебних ліній поділу, початком Берлінської стіни. Будівництво тривало десятиліття, коли стіни перекривали квартали, розділяли сім'ї і розділили не тільки Німеччину, але і світ. Конрад Х. Ярауш детально описує історію Берлінської стіни.

Урок Конрада Х. Ярауша, анімація Remus & Kiki.

["Не забувайте ні тиранію цієї стіни..
ні любов до свободи, яка звалила її..."]

[Невідомий автор,
напис на Берлінській стіні.]

Вранці 13 серпня 1961 року

східнонімецькі будівельники
у супроводі солдатів та поліції

розпочали перекривання вулиць та зведення
огорожі вздовж Берліну

та його околиць.

Ця ніч стала початком однієї з найбільш
ганебних ліній поділу,

початком Берлінської стіни.

Зведення стіни тривало наступні 10 років,

були розмежовані райони,

розділялися сім'ї.

Розділеною була не лише Німеччина,
але і весь світ.

Щоб зрозуміти, що сталось,

слід повернутися у часи Другої Світової.

Америка, Великобританія та Франція

об'єднали свої сили з Радянським Союзом
проти фашистського блоку.

Після перемоги над Німеччиною

кожна країна-переможниця
заволоділа частиною цієї країни.

Такий поділ мав бути тимчасовим,

але колишні союзники посварилися

з приводу їх уявлень про
післявоєнну Європу.

Коли Захід підтримував
ліберальну ринкову економіку,

Радянський Союз намагався оточити себе
законнослухняними комуністичними державами,

у тому числі ослабленою Німеччиною.

Коли їх відносини погіршились,

на заході сформувалась
Федеративна Республіка Німеччина,

а на сході Радянський Союз заснував
Німецьку Демократичну Республіку.

Радянські країни-союзники обмежували
західну торгівлю та рух,

таким чином сформувався
практично непрохідний кордон,

з часом відомий як Залізна Завіса.

В столиці колишньої Німеччини, Берліні,
справи були надзвичайно ускладнені.

Хоча місто повністю було розташоване
на території східної Німеччини, НДР,

післявоєнна угода доручила
союзникам керувати ним сумісно.

Тож Америка, Британія та Франція
створили Демократичну внутрішню зону

в західному районі Берліну.

В той час, як східним німцям було офіційно
заборонено покидати країну,

в Берліні це була прогулянка

або поїздка на метро, трамваї чи автобусом

у західну частину міста,

звідки можна було потрапити
до західної Німеччини або за її межі.

Цей відкритий кордон створив проблему
для керівництва Східної Німеччини.

Вони почали вимагати права представляти
комуністичний опір проти Гітлера

та зобразили Західну Німеччину
як продовження нацистського режиму.

В той час, як США та їх союзники виділили
кошти на реконструкцію Західної Німеччини,

Радянський Союз витягнув ресурси
зі Сходу в якості компенсації війни,

роблячи свою сплановану економіку
ще менш конкурентноспроможною.

Життя у Східній Німеччині проходило
під пильним оком держбезпеки НДР,

підслуховувачі та інформанти
таємної поліції стежили за жителями

у випадку будь-якої підозри на зраду.

Коли на Сході медицина
та освіта були безкоштовними,

Захід хвалився вищою заробітньою платою,

більшою кількістю споживчих товарів

та більшою свободою особистості.

До 1961 року близько 3.5 мільйонів людей,
це 20% населення Східної Німеччини,

покинули країну, у тому числі
багато молодих професіоналів.

Щоб запобігти новим втратам,

Східна Німеччина вирішила закрити кордон,
тут і зіграла свою роль Берлінська Стіна.

Простягаючись на 43 кілометри Берліном

і далі на 112 Східною Німеччиною,

перша огорожа являла собою
колючий дріт та паркан із сітки.

Деякі берлінці втікали,
перестрибуючи через дріт

або через вікно,

але по мірі розширення стіни
це ставало складнішим.

До 1965 року додали ще 106 кілометрів
бетонної загорожі заввишки 3.6 метрів,

з гладкою трубою зверху,
на яку неможливо було вилізти.

У найближчі часи кордон був посилений
шипованою смугою,

сторожовими псами,

і навіть мінами,

разом з 302 сторожовими баштами,
20 бункерами.

Паралельна огорожа в тилу відокремлювала
100-метрову площу, так звану смугу смерті.

Там, всі будівлі були зруйновані
і земля вкрита піском,

щоб забезпечити чітку видимість
для сотень охоронців,

котрим наказали стріляти
у разі спроби перетнути кордон.

Однак близько 5000 людей вдалось
покинути Східну Німеччину

у період 1961 - 1980 років.

Деякі були дипломатами чи спортсменами,
завдяки чому втекли закордон,

а інші були звичайними мешканцями,
котрі рили тунелі,

перепливали канали,

летіли аеростатом,

або навіть розбивали стіну
вкраденим танком.

Все ж було дуже ризиковано.

Понад 138 людей загинули
у спробах втекти.

Іноді вистріли відбувались на очах інших,
але ті були не в змозі допомогти.

Стіна стабілізувала економіку Сходу,
заблокувавши виїзд робітників,

але заплямувала його репутацію,

перетворившись на глобальний символ
комуністичної репресії.

У якості часткового примирення зі Сходом

основний договір 1972 року прагматично
визнавав Східну Німеччину,

в той час, як Західна Німеччина тримала
надію на можливе возз'єднання.

Хоча Східний режим поступово
дозволяв здійснювати сімейні візити,

в той же час він відбивав бажання
користуватися цим правом,

напруженим бюрократичним процесом
та високими внесками.

Проте звернень було все одно купа.

До кінця 1980 року

лібералізація іншого режиму Східного Блоку

спричинила масові мітинги на захист
вільного пересування та демократії.

Увечері 9 листопада 1989 року

Схід спробував зменшити напругу
і спростив процес отримання візи.

Але це привело
тисячі східних берлінців

до пунктів перетину стіни,

змушуючи здивованих охоронців
негайно підняти шлагбаум.

Радісний натовп вирушив у Західний Берлін,

і люди з обох сторін танцювали
на стіні.

А інші почали руйнувати її усім,
що траплялось їм до рук.

Хоча спочатку охорона кордону
намагалась зберігати порядок,

зовсім скоро стало зрозуміло,
що рокам розділення прийшов кінець.

Минуло 40 років і Німеччина офіційно
воз'єдналась у жовтні 1990 року.

Зовсім скоро розпався Рядянський Союз.

Сьогодні уламки стіни все ще там є,
на згадку про те,

що будь-які кордони, зведені нами
для обмеження свободи,

ми можемо самі зруйнувати.