Отож, мікросхема, поет і хлопець.

Це було лише 20 років тому,

в червні 1994, як Intel оголосив,

що глибоко в ядрі мікросхем Pentium

виявився дефект.

Глибоко в коді алгоритму SRT для

обчислення проміжних часток, необхідних

для ділення чисел з рухомою комою -

не знаю, що це значить, 
але це, згідно з Вікіпедією,

був дефект і, як наслідок, 
виникала помилка,

що передбачала певну ймовірність того,

що результат обчислення буде хибним,

і ймовірність того була один на

360 мільярдів обчислень. 
Intel пояснив,

що ваша звичайна електронна таблиця

даватиме хибний результат 
раз на 27 000 років.

Вони цим не переймались,

але спільнотою пройшла хвиля обурення.

Спільнота, програмісти, сказали, що цей

дефект треба виправити.

Вони не збиралися тихо стояти осторонь,

тоді як Intel постачав їм ці мікросхеми.

І в усьому світі відбулась революція.

Люди виходили на вулиці і вимагали -

добре, не зовсім так -

але вони піднялись і вимагали,

щоб Intel виправив дефект.

І тоді Intel виділив 475 мільйонів доларів

на заміну мільйонів мікросхем,

щоб усунути дефект.

Тож, мільярди доларів в нашому суспільстві

витратили на те, щоб розв'язати проблему,

яка могла виникнути раз на 360 мільярдів

обчислень.

Номер два , поет.

Це Мартін Німеллер.

Ви знайомі з його поезією.

Приблизно в роки розквіту нацизму

він почав повторювати вірш:

“Спершу вони прийшли за комуністами,

я залишався безмовним.

Я не був комуністом.

Потім за соціалістами.

Потім вони прийшли за членами профспілок.

Потім прийшли за євреями.

Коли вони прийшли за мною,

не було нікого, хто б заступився за мене”.

Німеллер пропонує певний вид розуміння.

Це розуміння лежить в основі інтелекту.

Ми могли б назвати це освіченість.

Це певний різновид тесту:

Чи можете ви розпізнати

приховану загрозу і відреагувати?

Чи ви можете врятувати себе або свій вид?

Виявилось, мурахи дуже добрі в цім.

Корови – не настільки.

Чи ви можете побачити хід подій?

Чи ви можете виявити будь-яку схему,

розпізнати її і щось з нею зробити?
Номер два.

Номер три, хлопець.

Це мій друг Аарон Шварц.

Він друг Тіма.

Він є другом для багатьох тут присутніх,

і сім років тому

Аарон підійшов до мене і запитав.

Це було якраз перед
моїм першим виступом на TED.

Я так пишався.
Я розповідав йому про свою доповідь

“Закони, які придушують творчість”.

І Аарон глянув на мене

і нетерпляче сказав:

“То як же ви збираєтесь 
розв'язати проблеми,

про які говорите?

Захист авторських прав, 
Інтернет-політика,

як ви плануєте залагодити ці питання,

допоки в роботі нашого уряду існує

суттєва корупція?”

Тож я був трохи цим спантеличений.

Він не поділяв мого святкового настрою.

Я сказав йому:

“Знаєш, Аароне, це не моя сфера діяльності,
не моя сфера”.

Він спитав: “Тобто, 
це не ваша сфера як професора?”

Я відповів: “Так, як професора, 
це не моя сфера”.

Він сказав: “А як для громадянина?

Для громадянина”.

Ось таким був Аарон.

Він не розказував. Він ставив запитання.

Але його питання були такі ж

зрозумілі, як і 
обійми моєї чотирирічної дитини.

Він мені говорив:

“Ви повинні знайти рішення.

Ви маєте знайти рішення тому, що

існує дефект в ядрі операційної системи

цієї демократії,

це не та помилка, яка трапляється 
раз на 360 мільярдів випадків,

коли демократія намагається
ухвалити рішення.

Вона трапляється щоразу,

у будь-якому важливому питанні.

Ми повинні покласти край 
тупості цього політичного суспільства.

Виявляється, ми повинні перейняти

ставлення "fourmi-formatic" -

так Інтернет називає це слово -

проникливе ставлення мурах,

яке дає нам розпізнати цей дефект,

врятувати наш вид і наш народ.

Якщо ви знаєте Аарона Шварца,

ви знаєте, що ми втратили його

більше як рік тому.

Це було близько за шість тижнів

до того, як я виступав на TED.

Я був так вдячний Крісові за

прохання виступити на TED,

не тому, що я мав шанс 
поспілкуватися з вами,

хоча це було чудово,

але тому, що це вивело мене
з жахливої депресії.

Я не міг почати виливати свій смуток,

адже я мав зосередитись.

Я мав зосередитись на тому, 
що я збираюсь вам сказати.

Це мене врятувало.

Після метушні, хвилювання,

енергетики, яка надходить 
від цієї спільноти,

я почав прагнути до ефективніших,

практичніших способів 
розв’язання проблем,

про які я говорив.

Ми сфокусувалися на Нью-Гемпширі,

зробили його метою цього політичного руху,

тому що попередні вибори у Нью-Гемпширі

надзвичайно важливі.

Саме група під назвою 
“Повстання Нью-Гемпшира”

почала говорити про те, як ми зробимо

проблему корупції основною в 2016.

Проте інша людина привернула мою увагу,

жінка на ім’я Доріс Геддок, 
також відома, як Бабуся Ді.

Першого січня 1999 року, 15 років тому,

у віці 88 років 
Бабуся Ді почала пішу ходу.

Вона почала її в Лос-Анджелесі

і вирушила до Вашингтона, округ Колумбія

з єдиним знаком на грудях,
на якому було зазначено:

"реформа фінансування виборчих кампаній".

Через 18 місяців,

у віці 90 років,

вона прибула до Вашингтона 
із сотнями послідовників,

включаючи багатьох конгресменів,
які сіли в авто

і від’їхали приблизно 
на два кілометри за межі міста,

щоб пройтися з нею.

(Сміх)

У мене немає 13 місяців

на пішу ходу через всю країну.

Я маю трьох дітей, які не люблять гуляти,

і дружину, яка, як виявилось,

досі не терпить , коли мене немає

з загадкових причин,

тому це не варіант.

Але я питав себе,

чи ми могли б трохи змінити Бабусю Ді?

Як щодо маршу завдовжки не 5 150 км,

а 300 км через Нью-Гемпшир

у січні?

Отже, 11 січня,

на роковини смерті Аарона,

ми почали пішу ходу, 
яка закінчилась 24 січня,

в день, коли народилась Бабуся Ді.

Загалом 200 людей приєдналося до нас,

поки ми йшли з північного кінця
Нью-Гемпшира до південного,

обговорюючи проблему політичної реформи.

І що мене вразило,

чого я зовсім не сподівався побачити,

то це запал і обурення,

які панували серед тих, 
з ким ми говорили про цю проблему.

В результаті опитування ми з’ясували, 
що 96 відсотків американців

вважають за необхідне зменшити вплив

грошей у політиці.

Політики і експерти кажуть вам:

“Ми нічого не вдіємо з цією проблемою,

американців це не хвилює”.

Але причина відсутності інтересу в тому,

що 91% американців думає,

що з цією проблемою нічого
не можна зробити.

І саме цей розрив між 96 і 91

пояснює нашу бездіяльність.

Я маю на увазі, що принаймні

96% з нас хотіли б літати як Супермен,

але тому, що принаймні
91 відсоток з нас вважає, що ми не можемо,

ми не зістрибуємо 
з багатоповерхівок щоразу,

як в нас виникає цей порив.

Це тому, що ми приймаємо наші межі,

і точно так само з цією реформою.

Але даючи людям почуття надії,

ви починаєте розвіювати
відчуття неспроможності.

Як сказав Гарві Мілк: 
“Якщо ви дасте їм надію,

ви дасте їм шанс, спосіб поміркувати

про те, як саме можна це змінити”.

Надія.

І надія це те, в чому ми, друзі Аарона,

його підвели, тому що ми дозволили йому

втратити відчуття надії.

Я любив цього хлопця, як свого сина.

Але ми його підвели.

Проте я люблю свою країну,

і я не збираюся втратити це.

Я не хочу це втратити.

Те почуття надії ми будемо тримати

і будемо за нього боротися,

хоч якою неймовірною 
виглядає ця боротьба.

Що далі?

На першому марші було 200 людей,

в наступному році буде вже 1 000 людей

на різних маршрутах,

які пройдуть ходою в січні

і зустрінуться в Конкорді, 
щоб відсвяткувати спільну справу,

а потім у 2016, 
перед попередніми виборами

буде 10 000 тих, хто пройде через штат,

потім зустрінеться в Конкорді, 
щоб відсвяткувати спільну справу.

Під час маршу люди по всій країні

почали питати: “Чи ми можемо зробити

таке ж у нашому штаті?”

Тому ми розпочали платформу під назвою

“Ходаки Б.Д.”, тобто ходаки Бабці Ді.,

і ходаки Бабці Ді по всій країні пройдуть

ходою за цю реформу. 
Це номер один.

Номер два: на цій ході

один із засновників 
платформи Thunderclap, Девід Кассіно,

був з нами

і запитав: “Що ми можемо зробити?”

Таким чином вони розробили платформу,

яку ми сьогодні представляємо,

що дасть нам змогу 
згуртувати всіх виборців,

відданих цій ідеї про реформу.

Незважаючи на те,

де ви є, в Нью-Гемпширі чи за його межами,

ви можете підписатись і одразу дізнатись

про позицію кандидатів 
щодо цього питання, тож ви можете

вирішити, за кого голосувати.

Діяльність цієї платформи

зробить цю можливість реальною.

Нарешті номер три, найважче.

Ми живемо в епоху суперкомітетів 
політичної діяльності (Super PAC).

Насправді вчора Merriam-Webster оголосив,

що їхній словник міститиме
Super PAC як слово.

Тепер це офіційне слово в словнику.

Тож 1 травня, на свято Весни,

ми спробуємо провести експеримент.

Ми збираємося запустити

щось подібне на Super PAC,

щоб покінчити з усіма іншими комітетами.

Попросту все відбуватиметься так.

Протягом останнього року ми працювали

з аналітиками та політичними експертами,

щоб підрахувати, скільки би коштувало

набрати достатньо голосів 
у Конгресі США,

щоб здійснити фундаментальну реформу?

Що це за число? Півмільярда? Мільярд?

Що це за число?

І хоч яке воно є,

ми збираємося запустити
свою платформу,

бо Kickstarter не для політики.

Хай там як, а спочатку ми 
розпочнемо кампанію

за принципом “знизу-вгору“,

де люди зможуть робити 
малі грошові внески,

достатні для досягнення амбітних цілей;

і коли ті цілі будуть досягнуті,

ми звернемося до великих інвесторів,

щоб вони фінансували створення

чогось подібного на Super PAC, необхідного

для розв'язання цієї проблеми,

щоб змінити те, як гроші
впливають на політику.

8 листопада,

як я вчора дізнався,

Аарону виповнилося б 30 років,

8 листопада

ми вітатимемо 218 депутатів

з Палати представників США і 60 Сенаторів

з Сенату США,

які підтримали цю ідею

фундаментальної реформи.

Учора ввечері ми слухали про бажання.

Ось моє бажання.

Перше травня.

Хай ідеали одного хлопця

об’єднають один народ навколо 
однієї важливої ідеї:

ми - один народ,

ми - народ, яким пообіцяли уряд,

уряд, який, як було обіцяно,

залежатиме тільки від людей, від людей

як казав нам Медісон,

не тільки багатих, а й бідних.

Перше травня.

І ви також приєднуйтесь до цього руху,

не тому, що ви політик,

не тому, що ви експерт,

не тому, що це ваша сфера,

а тому що, якщо ви є,

то ви є громадянином.

Аарон просив мене про це.

Тепер я прошу вас.

Дуже вам дякую.

(Оплески)