Я маю у дечому зізнатися.

Та спочатку

ви скажіть мені дещо.

Будь ласка, підійміть руки ті, хто за останній рік

зазнав відносно невелику кількість стресу.

Хто-небудь?

А як щодо середньої кількість стресу?

Хто зазнав багато стресу?

Так. Я також.

Та це не те, у чому я хочу зізнатися.

А ось у чому: я працюю психологом зі здоров'я,

і моя мета - допомагати людям бути щасливішими та здоровішими.

Та боюся, що дещо з того, чому я навчала інших

протягом останніх 10 років, завдає більше шкоди, ніж користі.

І це пов'язане зі стресом.

Роками я розповідала людям, що стрес викликає хвороби.

Він збільшує ризик виникнення хвороб - від звичайної застуди

до серцево-судинних захворювань.

По суті, я перетворила стрес на ворога.

Та я змінила своє ставлення до стресу,

а зараз хочу змінити й ваше.

Дозвольте розпочати з дослідження, яке змусило мене переосмислити

мій підхід до стресу.

Дослідники протягом 8 років відстежували 30 000 дорослих

у Сполучених Штатах. Вони розпочали з питання:

"Яку кількість стресу ви зазнали протягом останнього року?"

Вони також запитували, чи вірять люди в те,

що стрес шкідливий для їхнього здоров'я.

Потім вони використали державні архіви,

щоб дізнатися, хто з цих людей помер.

(Сміх)

Що ж, спочатку погані новини.

Для людей, що зазнали багато стресу протягом року

вірогідність померти була 43 відсотки.

Та це було тільки для тих,

хто вірив у шкідливий вплив стресу на організм.

(Сміх)

Люди, що зазнали багато стресу,

та не вважали його шкідливим,

мали набагато менше шансів померти.

Насправді, серед них був найнижчий ризик смертності

серед усіх, хто взяв участь у дослідженні, враховуючи

навіть тих, хто зазнав відносно небагато стресу.

Зараз дослідники стверджують, що за вісім років,

що вони відстежують смертність,

182 000 американців померло передчасно

не через стрес,а через віру в те,

що стрес шкідливий. (Сміх)

Це понад 20 000 смертей за рік.

Тепер, якщо вірити цій оцінці,

віра в те, що стрес шкідливий,

опинилася на п'ятнадцятій сходинці

серед причин смерті минулого року

у Сполучених Штатах, вбивши більше людей

ніж рак шкіри, ВІЛ/СНІД та самогубства.

(Сміх)

Тепер ви розумієте, чому це дослідження так збентежило мене.

Я так енергійно розповідала іншим

про те, що стрес шкодить здоров'ю.

Тому це дослідження змусило мене замислитися:

Чи може наше ставлення до стресу зробити нас здоровішими?

Наука стверджує, що так.

Коли ви змінюєте своє ставлення до стресу,

ви можете змінити реакцію свого тіла на стрес.

Щоб пояснити, як це працює,

уявіть, що ви берете участь у дослідженні,

що має викликати у вас стрес.

Його називають тестуванням соціального стресу.

Ви заходите до лабораторії,

де вам кажуть,що ви маєте за п'ять хвилин без підготовки

розповісти про ваші слабкі сторони

комісії експертів-оцінювачів, що сидять прямо перед вами.

І для того щоб впевнитися, що ви відчуваєте напругу,

там ще є яскраве освітлення і камери, спрямовані вам у обличчя,

щось на подобі цієї.

А оцінювачі були навчені

давати вам гнітючий, невербальний зворотній зв'язок, ось так.

(Сміх)

Тепер, коли ви достатньо пригнічені,

настає час для частини другої - математичного тесту.

Та ви не знаєте, що експериментатор

був проінструктований дратувати вас тим часом.

Тепер ми зробимо це разом.

Буде весело.

Мені.

Гаразд. Я хочу, щоб ви порахували у зворотньому напрямку

починаючи з 996 інтервалами по сім.

Ви будете рахувати вголос,

дуже швидко, починаючи з 996.

Поїхали!

Публіка: (Рахує)

Швидше. Швидше, будь ласка.

Це надто повільно.

Стоп. Зупиніться, стоп, стоп.

Цей чоловік зробив помилку.

Нам потрібно почати спочатку. (Сміх)

У вас не дуже виходить, чи не так?

Тож, ви зрозуміли.

Що ж, якби ви справді брали участь в цьому дослідженні,

ви б мабуть трішки розхвилювались.

Ваше серце почало б битись частіше,

дихання пришвидшилось, можливе надмірне потовиділення.

І зазвичай, ми розцінюємо такі фізичні зміни

як тривогу

або знаки, що ми не дуже добре справляємося з тиском.

Але що, як ви розглянете їх як

сигнали, що ваш організм був під напругою

для того, щоб підготувати вас до цього випробування?

Це саме те, що було сказано учасникам

дослідження, проведеного у Гарвардському університеті.

Перед тим як пройти соціальний стрес-тест,

їх навчили, що реакція на стрес є корисною.

Калатаюче серце гоує вас до дії.

Якщо ви дихаєте надто швидко, нічого страшного.

Просто надходить більше кисню у ваш мозок.

І учасники, які зрозуміли, що реакція на стрес

є корисною для роботи,

були менш схвильовані,

менш стривожені та більш впевнені.

Та найбільш захоплюючим відкриттям для мене

було те, наскільки змінилась їхня фізична реакція на стрес.

Це типова реакція на стрес,

вам пульс пришвидшується,

а кровоносні судини звужуються, ось так.

І це є одна з причин, чому хронічний стрес

іноді пов'язаний з серцево-судинними захворюваннями.

Справді шкідливо перебувати в такому стані весь час.

Але під час дослідження, коли учасники зрозуміли,

що реакція на стрес є корисною,

їхні кровоносні судини залишилися розслабленими.

Їхнє серце все ще калатало,

але це набагато безпечніше.

Це справді схоже на те,

що відбувається в моменти радості та мужності.

Протягом усього життя стресових ситуацій,

ця біологічна зміна

може бути різницею

між стрес-індукованим серцевим нападом у віці 50 років

і здоровим життям у своїх 90 років.

Нова наука стресу показує, що

ваше відношення до стресу є важливим.

Так що, моя мета як психолога здоров'я, змінилася.

Я більше не хочу, щоб ви позбувалися стресу.

Я хочу, щоб він пішов вам на користь.

Щойно ми зробили маленьке втручання.

Якщо ви підняли руку і сказали,

що ви мали багато стресу минулого року,

ми могли б врятувати ваше життя,

тому що, сподіваюсь, наступного разу,

коли ваше серце буде калатати від стресу,

ви будете пам'ятати цю розмову

і подумаєте,

це моє тіло допомагає мені впоратися з цією проблемою.

І коли ви оцінюєте стрес з такої сторони,

ваше тіло довіряє вам

і ваша реакція стає здоровішою.

І як я сказала, я більше 10 років демонізувала стрес,

і тепер мушу спокутувати свою провину,

тому ми зробимо ще одну інтервенцію.

Я хочу розказати вам про один із найбільш

недооцінених аспектів стресової реакції,

ідея полягає ось у чому.

Стрес робить вас компанійськими.

Щоб зрозуміти цю сторону стресу

нам потрібно поговорити про гормон окситоцин.

І я знаю, що навколо нього

вже дуже багато галасу.

Він навіть має свої власну милу назву, гормон обіймів,

тому що він виділяється, коли ви обіймаєте когось.

Але це тільки маленька частина його властивостей.

Окситоцин є нейрогормоном.

Він регулює соціальні інстинкти вашого мозку.

Він направляє вас робити те,

що зміцнює ваші стосунки.

Окситоцин змушує вас прагнути фізичного контакту

з вашими друзями та родиною.

Він підвищує ваші співпереживання.

І навіть змушує вас допомагати і підтримувати

людей, які вам не байдужі.

Деякі навіть пропонували

нюхати окситоцин,

щоб стати більш співчутливим і турботливим.

Але ось що більшість людей не розуміє

про окстоцин.

Це гормон стресу.

Ваш гіпофіз викачує цю речовину,

як частину реакції на стрес.

Це така ж частина вашої стресової реакції,

як і адреналін, що змушує ваше серце битися.

І коли окситоцин виділяється в реакції на стрес,

він спонукає вас шукати підтримки.

Ваша біологічна реакція на стрес

підштовхує вас розказати комусь, що ви відчуваєте,

а не стримувати все в собі.

Ця реакція хоче переконатися, що ви помітили,

коли хтось інший у вашому житті бореться з труднощами

і ви можете підтримати один одного.

У важкі періоди життя стресова реакція хоче,

щоб ви були оточені людьми, які піклуються про вас.

Отже, як пізнання цієї сторони стресу

зробить вас здоровішими?

Окситоцин впливає не тільки на мозок.

А також на ваше тіло,

і одна з найважливіших ролей у вашому тілі,

це захистити вашу серцево-судинну систему

від наслідків стресу.

Це природний протизапальний засіб.

Він також допомагає кровоносним судинам залишатися розслабленими під час стресу.

Особисто мені найбільше подобається, як він впливає на саме серце.

Серце має рецептори до цього гормону

і окситоцин допомагає регенерувати клітини серця

і зцілити від будь-яких стрес-індукованих ушкоджень.

Цей гормон стресу зміцнює серце,

і класно те, що всі ці фізичні переваги

окситоцину підвищуються за рахунок соціальних контактів

і соціальної підтримки,

тому, коли ви тягнетесь до людей,

щоб звернутися за підтримкою або допомогти комусь іншому,

ви більше виділяєте цього гормону,

стресова реакція стає здоровішою,

і, насправді, ви швидше набираєтесь сил після стресової ситуації.

Мені здається чудовим,

що ваша стресова реакція має вбудований механізм

для стресостійкості,

і цей механізм - людський зв'язок.

Наостанок я б хотіла розказати про ще одне дослідження.

І слухайте уважно, тому що воно також може врятувати життя.

Це дослідження відстежувало близько 1000 дорослих, віком від 34 до 93 років,

у Сполучених Штатах.

Вони розпочали дослідження з питання:

"Яку кількість стресу ви зазнали протягом останнього року?"

Також вони питали: "Скільки часу ви витрачали,

на допомогу вашим друзям, сусідам,

людям у вашій громаді?"

І тоді вони використали державні архіви наступних п'яти років,

щоб дізнатися хто помер.

Спочатку погані новини.

Через кожний значний стресовий досвід,

на кшталт фінансових труднощів або сімейних криз,

ризик смерті збільшився до 30 процентів.

Але, я сподіваюсь ви з нетерпінням чекайте цього "але",

це не було результатом для всіх.

Люди, які проводили час, турбуючись про інших,

не показали жодних, пов'язаних зі стресом, зростань ризику смерті. Нуль.

Турбота створила стійкість.

І тому ми ще раз бачимо,

що шкідливий вплив на ваше здоров'я

не є неминучий.

Як ви думаєте і поводитеся,

може змінити ваш стресовий досвід.

Коли ви вирішуєте розглядати стрес

як щось корисне,

ви створюєте біологію мужності.

І коли ви з іншими людьми в умовах стресу,

ви можете створити стійкість.

Я б звичайно не просила

про більше стресових ситуацій,

але ця наука дала мені

цілком нову вдячність за стрес.

Стрес дає нам доступ до наших сердець.

Співчутливе серце, яке знаходить радість і сенс

у спілкуванні з іншими,

і так, ваше калатаюче серце

старанно працює, щоб дати вам силу та енергію.

І коли ви вирішуєте сприймати стрес саме так,

ви не тільки вдосконалюєте свій стан,

ви насправді робите досить глибоке твердження.

Ви впевнені, що можете

справлятися з життєвими труднощами

і пам'ятаєте, що

вам не потрібно стикатися з ними сам-на-сам.

Дякую.

(Оплески)

Кріс Андерсон: Ти розповідаєш щось дивовижне.

Неймовірно, що ставлення до стресу

може так сильно вплинути на тривалість чийогось життя.

Як би з цього зробити пораду,

коли хтось робить вибір

між, скажімо, напруженою і не напруженою роботою,

чи важливо те, що саме вони виберуть?

Це однаково розумне рішення взятись за стресову роботу,

якщо ви впевнені, що можете справитися з нею, правильно?

Келлі: Так, ми знаємо напевне,

що погоня за сенсом є кращою для здоров'я,

ніж уникання дискомфорту.

Я б хотіла сказати, що найкращий спосіб прийняти рішення -

це йти за тим, що робить ваше життя змістовним.

Повірте - ви справитеся зі стресом.

Дуже дякую, Келлі. Це класно.
Келлі: Дякую вам.

(Оплески)