Як би ви вчинили, знаючи, 
що ваша країна стала на шлях тиранії?

Якщо б ви розуміли, що хтось отримав занадто 
багато влади, ви б спробували його зупинити?

Незважаючи на те, що ця людина - 
ваш найближчий друг та союзник?

Перед таким вибором опинився 
Марк Юній Брут в 44 р. до н. е..

В цей рік убили Гая Юлія Цезаря.

Боротьба Брута з необмеженою владою
крім політичних причин

мала ще й особисті.

Він був потомком Луція Юнія Брута,

який допоміг повалити владу 
жорстокого царя Тарквінія Гордого.

Замість того, щоб взяти владу у свої руки,

Луцій Брут закликав народ пообіціяти,

що вони ніколи не допустять до влади царя.

Рим став республікою,

основним принципом якої було 
недопущення влади однієї людини.

Через 425 років 
цей принцип знаходився під загрозою.

Шлях Юлій Цезаря до посади консула

був дуже ефективний.

Численні військові перемоги зробили його
найбагатшою людиною в Римі.

Після поразки в громадянській війні 
його суперника Помпея Великого

влада Цезаря стала сильною, як ніколи.

Перемоги та реформи, 
як-от роздача землі бідним,

зробили його популярним серед народу.

І багато сенаторів намагались отримати 
підтримку Цезаря, віддаючи йому почесті.

На його честь будували статуї та храми.

Навіть один із місяців перейменували 
на його честь: July (липень).

Важливо також те, що титул диктатора,

який передбачав тимчасову, 
необмежену владу у військовий час,

надавали Цезарю декілька разів підряд.

І у 44 р. до н. е. 
він став dictator perpetuo,

диктатором на необмежений термін.

Для сенаторів це було вже занадто.

Вони боялись повернення монархії,
за скасування якої боролись їхні предки.

Цього боялись також ті, чиїм планам

міг завадити Цезар.

Група змовників, які називали себе 
лібераторами,

почали планувати вбивство.

Їх очолював сенатор Гай Кассій Лонгій

і його зведений брат Брут.

Це було нелегке рішення для Брута.

Незважаючи на те, що він пліч-о-пліч 
боровся з Помпеєм у громадянській війні,

Цезар особисто заступився за нього.

Він не тільки помилував Брута, 
а й зробив його своїм радником

і призначав його на важливі посади.

Брут не хотів брати учать у змові проти людини, 
яка ставилась до нього як до сина.

Але врешті-решт

наполегливість Кассія та страх Брута перед
амбіціями Цезаря взяли гору.

Момент, на який вони всі чекали, 
відбувся 15 травня.

На засіданні сенату,

незадовго до нового військового походу,

Цезаря оточили 60 змовників.

Вони витягнули кинжали з-під мантій та 
почали наносити йому удари зі всіх сторін.

Як стверджує історія,

Цезар відчайдушно чинив опір, поки 
не побачив Брута.

Незважаючи на відому цитату, яку написав
Шекспір: "І ти Бруте?",

ми не знаємо 
справжніх слів Цезара перед смертю.

Деякі джерела стверджують, 
що він нічого не сказав.

В інших написано, 
що його словами були: "І ти сину?".

Це підсилює суперечки щодо того, чи 
був Брут незакононародженим сином Цезаря.

Але більшість сходяться на думці, 
що коли Цезар побачив Брута,

він прикрив своє лице руками 
й перестав боротись.

Отримавши 23 рани, він впав на землю.

На жаль для Брута,

він та інші змовники недооцінили 
популярність Цезаря

в Римській республіці.

Багато хто вважав його сильним лідером,

а сенат - 
купкою курумпованих аристократів.

Після вбивства Цезаря Рим охопила паніка.

Більшість сенаторів втекли з Риму.

Вбивці ж укріпились в Капітолії.

Марк Антоній, 
друг Цезаря та другий консул,

швидко вжив рішучих заходів.

Через декілька днів він виголосив 
палку промову на похороні Цезаря,

яка підбурила охоплений люттю та горем 
натовп.

Лібераторів вигнали з Риму.

Відсутність влади призвела до 
декількох громадянських війн,

в яких Брут зазнав поразки 
та покінчив з собою.

Як не дивно, кінцевий результат

був протилежний тому, 
чого добивались змовники.

Республіка зазнала краху,

а влада перейшла до рук імператора.

З самого початку 
до вбивства Цезаря ставились по-різному.

Досі не існує єдиної думки.

Щодо самого Брута,

його вчинок надихнув декількох митців.

У "Божественій комедії" Данте 
він опинився в самому центрі Пекла,

де Сатана безкінечно пережовує його 
за гріх зради.

Але в "Мандрах Гулівера" Свіфта

він описується як доброчесна 
та благородна людина.

Брута зображають 
як самовідданого борця з диктаторством

або ж як підлого зрадника,

що опинився у пастці політики.

Але навіть тепер, через 2 000 років,

такі теми як: ціна свободи,

конфлікт між особистою відданістю та 
спільними інтересами

та непередбачувані наслідки прийнятого 
рішення, актуальні, як ніколи.