Я американська мусульманка 
іранського походження.

Така ж, як усі ви.

Я також комік-борець за 
соціальну справедливість.

Те, що, я наполягаю,
є справжньою професією.

Аби розтлумачити що це,
розповім, як я опинилася тут.

Я виступаю по всій країні.

Зізнаюся вам,
Америка – велична, чи не так?

Тут дивовижна природа,

зручні придорожні кафе

і діабет навколо.

Це таки щось.

Американське населення можна розділити

на три головні категорії:

переважна більшість чудових людей,

ненависники

та Флорида.

(Сміх)

Окрім Флориди, нас найбільше
непокоять Ненависники.

Вони у меншості,

але компенсують це
своїм галасом.

Через демографію у них розвинувся
комплекс Наполеона.

І так, деякі чоловіки ходять на підборах.

Як соціальний комік,

я маю на меті змінити цих ненависників,

тому що їхня ненависть до багатьох речей
може призвести до негативних наслідків,

як-от расизм, жорстокість, Тед Ньюджент.

Список можна продовжити.

Певно, мені не вистачає 3-7 пунктів.

Справа в тім,

що ми повинні враховувати ненависників.

Але ця група дуже мінлива.

Тому безглуздо слідкувати за усіма.

Власне, я створила
вкрай наукову класифікацію ненависників.

По суті, я взяла всіх ненависників,

як справжній науковець,
помістила їх у чашу Петрі,

і ось що я виявила.

(Сміх)

Спершу в нас є "тролі".

Вони належать до
цифрових ненависників звичайних.

Ці люди кинули свої роботи,

щоб увесь день постити на YouTube.

Також існує когорта "випадкових ненависників".

Такі люди будуть стояти на світлофорі,

чекаючи зеленого світла.

Коли воно засвітиться, вони крикнуть:
"Повертайся у свою країну!"

Раніше вони виходили б зі своїх машин,

щоб ненавидіти вас ще ближче.

Але зараз їх все менше.

Це ще одне підтвердження занепаду Америки.

(Сміх)

Наступна категорія –

натхненні-своєю-місією-фанатики-
які-під-впливом-своєї-групи-

ненавидять-усіх ненависники.

Ці люди полюбляють ненавидіти
під прикриттям хорошої організації,

як церкви чи неприбуткової групи.

Вони часто повторюють:
"Коли я був молодим...".

Мене найбільше цікавить група
невизначених ненависників.

Вони схожі не невизначених виборців,

котрі просто не можуть вирішити!

Вони наче ідеологічні повії,

які то починають,
то перестають ненавидіти.

Вони роблять так через брак інформації.

На цю групу я хочу спрямувати
свій соціальний гумор.

Чому гумор?

Згідно з шкалою від гумору до листівки,

як помітно з таблиці,
середній американець обирає гумор.

(Сміх)

Гумор дуже популярний.

До речі,

це математично правильна таблиця,

створена з неіснуючих чисел.

(Сміх)

Постає питання:

"Чому соціальний гумор працює?"

Насамперед він змушує вас сміятися.

Коли ви смієтеся, то стаєте відкритішими.

У цей момент

хороший соціальний комік
може донести цілий кусень інформації.

Якщо вона справді талановита,

ще проведе колоноскопію.

(Сміх)

Існують основні правила
соціального гумору.

Насамперед ми не партійні.

Це не політична комедія.
Говоримо лише про справедливість,

адже усі хочуть справдливості.

По-друге, це приваблює та гріє.

Таке відчуття, наче ти в буріто.

По-третє, це весело, але й бридко.

Наче ти слухаєш цікаву працю

про нерівність доходів,

оформлену у витончений жарт нижче пояса.

(Сміх)

Думаю, так працює соціальний гумор.

Декілька років тому, я зібрала групу
американо-мусульманських коміків.

Без жодного насильства.

(Сміх)

Ми поїхали країною

через Алабаму, Арізону, Теннесі, Джорджію,

місця, де обожнюють мусульман,

щоб зробити стендап-шоу.

Ми назвали тур "Мусульмани наближаються!"

(Сміх)

Ми перетворили його у фільм.

Після того, як він вийшов,

відома група ненависників
витратила 300 000 доларів,

щоб розповсюдити
антимусульманські плакати

у метро Нью-Йорку.

Плакати були справді образливими.

До того ж, низької якості.

Якщо вже починається фанатизм,

можна хоча б шрифт вибрати кращий.

(Сміх)

Рекламуючи фільм, ми подумали,
що нам також варто

розпочати свою кампанію

у підтримку мусульман.

Я і ще один комік Дін Обідалла

вирішили запустити кампанію боротьби-
проти-фанатизму-красивими-постерами.

Ми зібрали гроші, працювали з метро
більше 5 місяців,

затвердили постери,

а через два дні після їх
уявної появи у метро

дирекція вирішила їх заборонити,

вказуючи на політичний контекст.

Подивимося на декілька з цих постерів.

Перший.

Факти про мусульман.

Мусульмани створили поняття лікарні.

Окей.

Факт: Дорослі мусульмани можуть віджатися
більше, ніж мусульмани немовлята.

(Сміх)

Факт: Мусульмани вигадали
Джастіна Тімберлейка.

(Сміх)

Подивимося на інший.

Жахлива правда про мусульман:

вони найкраще з усіх готують фріттату.

Очевидно, дирекція метро думає,
що фріттата має політичне підґрунтя.

Це чи найменша позитивна згадка
про мусульман

були політичними – але це не так.

Вони про справедливість.

Тож ми вирішили змінити

кампанію боротьби-проти-фанатизму-
красивими-постерами

на кампанію боротьби-проти-фанатизму-
красивим-судовим-позовом.

(Сміх)

Власне, я маю на увазі, що
декілька надокучливих коміків

подали позов проти
найбільшої компанії Нью-Йорка

і виграли.

(Оплески)

Дякую.

Відчуття перемоги було дуже дивне.

Я думала: "Чи саме так завжди
почуваються блондинки?

Адже це надзвичайно!"

(Сміх)

Ось інший приклад.

Куди я не пішла б, мене запитують:
"Чому мусульмани не осуджують тероризм?"

Осуджуємо.
Але уявімо, мене піймали на гачок.

Я вирішила запустити
thedailydenouncer.com.

Сайт, на якому осуджують тероризм
кожного дня.

Окрім вихідних.

Погляньмо на приклад.

Здебільшого це карикатури:

"Я осуджую тероризм! Я також засуджую тих,
хто не кладе папір у принтер!"

Мета сайту осуджувати тероризм,

вказуючи, що безглуздо

завжди осуджувати тероризм.

Втім, якщо дискримінація не для вас,

соціальний гумор може бути доречним
у інших сферах.

Наприклад, я та комік Лі Кемп

поїхали на Кайманові острови
вивчити офшорні банки.

Сьогодні Сполучні Штати втрачають
близько 300 мільярдів доларів щороку

через офшорний "рай".

Без вихвалянь,

але наприкінці кожного місяця

я отримую близько 5-15 доларів
чистого доходу.

Заходимо ми у ці банки
на Кайманових островах

і питаємо, чи можемо ми відкрити рахунок

і покласти на нього 8 доларів 27 центів.

(Сміх)

Менеджер банку чекає 30-45 секунд,
потім викликає охорону.

З'являється охорона,
розмахуючи зброєю,

ми викрикуємо з остраху і
тікаємо стрімголов,

тому що -- і це останнє правило
соціального коміка --

інколи можна від цього накласти у штани.

Майже все, що я роблю, має смішити,

створювати зв’язок і викликати сміх.

Звісно, інколи доводиться
тікати від охорони.

Часом я отримую злісні твіти
та листи сповнені ненависті.

Інколи я отримую голосові повідомлення,
якщо я продовжуватиму жартувати,

вони вб'ють мене і всю мою сім'ю.

І ці смертельні погрози точно не смішні.

Всупереч випадковій загрозі,

я досі думаю, що соціальний гумор –
наша найефективніша зброя.

У боротьбі за соціальну справедливість,
ми багато спробували:

від війн до танців на льоду.

Втім, у нас ще купа справ.

Думаю, саме час для
якісного туалетного жарту.

Дякую.

(Оплески)