Вперше я став свідком
державного перевороту у 4 роки.
Саме з цієї причини
моя сім'я покинула рідне місто,
що у республіці Гана,
переїхавши до Гамбії.
Як на зло,
6 місяців потому
там теж відбувся військовий переворот.
Туманно пригадую, як нас розбудили
посеред ночі,
як ми, схопивши те, що могли,
йшли протягом двох годин
до безпечного місця.
Тиждень ми спали під ліжками,
бо боялися, що кулі залетять через вікно.
Коли мені було 8,
ми переїхали до Ботсвани.
Цього разу все було інакше.
Не було ніяких переворотів.
Все було добре. Освіта була хороша.
Інфраструктура була настільки розвинена,
що ще в той час
у них були кабельні телефони,
задовго до того, як з'явилися в Європі.
Чого у них не було,
так це
національного телеканалу,
бо я пригадую, як дивився
трансляції із ПАР
про ув'язненого Нельсона Манделу,
якому пообіцяли волю,
якщо той відмовиться
боротися проти апартеїду.
Він не погодився, поки
не досягнув своєї цілі,
не звільнив ПАР
від расової дискримінації.
Я пам'ятаю усвідомлення того,
як лише одному хорошому лідеру
вдалося вплинути на розвиток Африки.
Коли мені було 12,
батьки віддали мене до школи у Зімбабве.
Спочатку все теж було чудово:
зростаюча економіка
та відмінна інфраструктура
були зразковими
для економічного розвитку Африки.
Закінчивши школу у Зімбабве,
я відправився до коледжу.
6 років потому я повернувся назад.
Все змінилося.
Все було зруйноване.
Люди мільйонами покидали країну,
економіка була на стадії занепаду,
здавалося, ніби 30 років розвитку
були вирвані з історії.
Як все могло погіршитися настільки швидко?
Більшість підтримала би теорію,
що вся справа у лідерстві.
Лише один чоловік, президент Роберт Мугабе
одноосібно винний у тому,
що країну було зруйновано.
Таким чином, відчуття життя
і дорослішання в різних частинах Африки
привело мене до подвійного усвідомлення.
По-перше, я закохався в Африку.
Куди би я не їхав,
я бачив чарівну красу нашого континенту,
пристосованість і духовність наших людей,
і саме тоді я зрозумів, що віддав би
решту свого життя за велич цього материка.
Одночасно я усвідомив, що для величі
важливо підняти питання лідерства.
Згадуючи ті країни, де я жив,
державні перевороти
і корупція у Гані, Гамбії
та Зімбабве
різко контрастували з тим прекрасним лідерством,
що я бачив у Ботсвані і ПАР.
Це допомогло мені усвідомити, що добротут Африки
напряму залежить від якості лідерства.
Звичайно, ви можете подумати,
що лідерство важливе у будь-якій справі.
Але моя сьогоднішня промова про те,
що саме в Африці, на відміну від інших країн,
зміна, яку може зробити один хороший лідер,
буде більш значущою, і я поясню чому.
Бо саме в Африці у нас слабкі органи влади,
судової, конституційної,
нема правового суспільства і т.д.
Тому ось одне практичне правило від мене:
у суспільстві із дієздатними органами влади
можливості лідера щодо змін обмежені.
Але якщо говорити про слабкі владні структури,
то тут один хороший лідер може
внести конкретні позитивні
чи негативні зміни.
Спробую трохи конкретизувати.
Ви стаєте президентом Сполучених Штатів.
Ви думаєте: "Оце добрався".
"Я – найвпливовіша людина у всьому світі".
Припустимо, ви вирішуєте прийняти закон.
Раптом, Конгрес так тихенько:
"Ні-ні-ні, Ви не можете цього зробити".
Ви кажете: "Дайте я спробую так".
Тут Сенат: "Ну..."
"Думаємо, це Вам не по силах".
Ви запропонуєте: "Надрукуймо більше грошей".
"Здається, економіку потрібно стимулювати".
Губернатор центрального банку назве Вас божевільним.
Вам можуть висловити недовіру через це.
Та якщо ви станете президентом Зімбабве
і скажете: "Мені справді
подобається ця робота".
"Думаю, можу до кінця життя
цим займатися". (Сміх)
Ну, Ви і справді зможете.
Ви вирішуєте надрукувати більше грошей.
Ви телефонуєте до центрального банку і кажете:
"Будь ласка, подвоїти грошові агрегати".
Він скаже: "Так, добре, пане".
"Чи можу я ще Вам якось бути корисним?"
В цьому сила африканських лідерів,
ось чому вони можуть багато чого змінити
саме на цьому материку.
Є хороші новини:
лідерство значно покращилося в Африці.
Я пригадую три покоління лідерів.
Перше покоління – ті, що прийшли до влади
в 50-60-х роках.
Це були Кваме Нкрума в Гані
та Джуліус Ньєрере у Танзанії.
По собі вони залишили Африці незалежність.
Вони звільнили Африку від колоній,
віддамо їм за це належне.
За ними прийшло друге покоління.
Ці люди не принесли до Африки нічого,
окрім спустошення.
Військові дії, корупція, порушення прав людини.
Це сформувало стереотип
щодо африканських лідерів,
ми завжди згадуємо
Мобуту Сесе Секо із Конго,
Сані Абача із Нігерії.
Що хорошого, так це те, що вони вже в минулому,
на зміну їм прийшло третє покоління.
Це такі люди, як покійний Нельсон Мандела
і більшість сучасних африканських лідерів,
на кшталт Поль Кагаме і так далі.
За всіма мірками ці лідери
далекі від ідеалу,
але саме вони
розібралися із безладом другого покоління.
Вони зупинили війну,
тому я називаю їх
стабілізуючим поколінням.
Вони несуть більше відповідальності
перед людьми,
вони покращили стан макроекономіки,
і ми вперше є свідками того,
що Африка розвивається, навіть більше,
вона на другому місці у світі
за швидкістю розвитку.
За всіма мірками
ці лідери далекі від ідеалу,
але загалом вони –
найкращі лідери за останні 50 років.
Так що ж чекає на нас далі?
Я вірю, що наступне покоління,
що прийде після цього, четверте,
матиме унікальну можливість
змінити цей континент.
Зокрема, вони зможуть зробити те,
чого не зробили попередні покоління.
По-перше, вони повинні
подбати про добробут на континенті.
Чому добробут такий важливий?
Тому що жодному із попередніх поколінь
не вдалося вирішити проблему бідності.
Африка на сьогодні –
країна з найбільшою народжуваністю,
але і найбідніша.
До 2030 робочі ресурси Африки
перевершать китайські.
До 2050 – перевершать весь світ.
Один мільярд потребуватиме роботи в Африці,
тому, якщо не розвиватимемо
нашу економіку,
ризикуватимемо усім,
не лише станом речей в Африці,
але і у світі.
Дозвольте розказати Вам про людину,
яка слідує всім цим принципам
встановлення благополуччя – Лаетіта.
Це молода дівчина із Кенії,
якій у віці 13 років довелося
покинути школу,
бо її сім'я не могла платити за навчання.
Тому вона взялася за власне діло –
вирощувати кроликів,
які, як виявилося, прийшлися до смаку
в цій частині Кенії,
звідки вона родом.
Бізнес став таким успішним за рік,
що вона найняла ще 15 жінок
і отримуваний нею дохід
дозволив їй відправити себе до школи,
а доходи жінок, що на неї працювали,
забезпечили навчанням ще 65 дітей.
Отриману грошову вигоду
вона віддавала на будівництво школи,
і наразі завдяки цьому там навчається
400 дітей із її спільноти.
А їй тільки виповнилося 18 років.
(Оплески)
Іншим прикладом буде Ерік Реженрі.
Він родом із острова Мадагаскар.
Нещодавно Ерік зрозумів,
що сільськогосподарська сфера
стане платформою
для створення робочих місць
в сільській місцевості Мадагаскару,
та він також взяв до уваги, що добриво –
занадто дорогий вклад
для фермерів Мадагаскару.
На Мадагаскарі є особливі види кажанів,
що виробляють такий послід,
який містить багато корисних речовин.
У 2006 Ерік полишив свою роботу
дипломованого бухгалтера
і заснував компанію для обробки
добрива із посліду кажанів.
На даний момент, Ерік – власник бізнесу,
що приносить семимільйонні доходи,
даючи 70 людям роботу на повну ставку
і ще 800 – сезонну роботу,
на час, коли кажани найбільш продуктивні.
Що мені найбільше подобається в цьому,
так це усвідомлення того,
що можливості для створення добробуту
чекають на кожному кроці.
Еріка називають Бетменом.
(Сміх)
Чи міг хтось подумати, що можна
розпочати багатомільйонну справу,
найняти стільки людей
лише завдяки посліду кажанів?
По-друге, цьому поколінню слід взятися
за створення системи органів влади.
Вони повинні її організувати
таким чином,
щоб ми більше не були під владою
окремих індивідів, таких як Роберт Мугабе.
Звичайно, все це звучить круто,
але де нам взяти це четверте покоління?
Просто сидіти і чекати, що вони з'являться
випадково, чи що Бог пришле їх нам?
Ні, не думаю, що це вихід.
Занадто важливим є це питання,
щоб покластися на удачу.
Думаю, нам слід створити
ці владні структури,
самостійно, щоб обрати і розвинути
цих лідерів систематично, практично.
Протягом останніх 10 років ми робили це
завдяки африканській академії лідерства.
Лаетіта є однією із наших юних лідерів.
Наразі у нас є 700 осіб, яких ми готуємо
для африканського континенту,
а за наступні 50 років
ми плануємо набрати 6000 таких.
Та є одна річ, яка вже довго мене мучить.
Ми отримуємо близько 4000 заявок в рік
на 100 місць для молодих лідерів, яких можемо взяти
на навчання до академії,
що свідчить про шалений попит
на ту підготовку лідерів, яку ми пропонуємо.
Але ми не змогли задовольнити цю потребу.
Тому сьогодні, вперше публічно я кажу
про розширення африканської
академії лідерства.
Ми будуємо 25 нових університетів,
де буде готуватися це наступне покоління
африканських лідерів.
Кожен корпус зможе прийняти 10 000 лідерів одночасно,
тому ми навчатимемо і розвиватимемо
2500 00 у будь-який момент.
(Оплески)
За 50 років цей заклад
випустить 3 мільйони лідерів-реформаторів
для всього континенту.
Я сподіваюся, що половина із них
стане підприємцями, яких ми потребуємо,
щоб створити робочі місця, які нам потрібні,
а інша половина
подасться у політику
чи займеться неприбутковим сектором,
і забезпечить нас систематизованою владою.
Вони не працюватимуть лише із теорією.
Їх будуть вчити практичному лідерству,
розвиваючи навики
приватного підприємництва.
Така собі африканська версія Ліги Плюща,
тільки в цьому випадку ніхто не буде
дивитися на результати SAT тесту,
на кількість ваших доходів,
на сім'ю, в якій ви виросли,
бо основним критерієм відбору
буде потенціал, який ви зможете реалізувати
для перебудови Африки.
Та наша діяльність зачіпає
лише одну сферу життя.
Лише ми не можемо перебудувати Африку.
Я сподіваюся,
що багато-багато інших, місцевих
африканських проектів вийдуть із тіні,
об'єднають всі свої зусилля
заради спільної мети розвитку
нового покоління африканських лідерів,
четвертого покоління,
якого потрібно буде навчити основному:
створюйте робочі місця, розбудовуйтесь.
Нельсон Мандела якось сказав:
"Завжди, у будь-який час
є покоління, що має стати найкращим.
Ви можете стати найкращим поколінням."
Я вірю, що ретельний відбір і підготовка
нового покоління африканських лідерів,
яке вже от-от на підході,
зробить це покоління найкращим з усіх,
що були не лише в Африці, а і у світі.
Дякую.
(Оплески)