Реальність існує 
сама по собі та задля себе.

Існував такий рух 
«Мистецтво заради мистецтва»,

[Мистецтво заради мистецтва]

колись у XIX сторіччі.

Як ми вже згадували, у передмові 
до «Портрету Доріана Грея»

Оскар Уайльд робить багато
спостережень щодо мистецтва

та він підсумовує 
його ствердженням:

«Усіляке мистецтво 
доволі даремне».

Він був дотепником,

тож деякі люди подумали, 
що він мав на увазі:

«Воно не має цінності».

Але це не те, 
що він хотів сказати.

Коли він сказав:
«Воно доволі даремне»,

це був
дотепний спосіб сказати:

«Воно існує само 
по собі та заради себе».

Якщо воно існує, щоб 
задовольнити якісь цілі,

тоді це щось менше 
ніж мистецтво.

І саме тому Ґуру Махарадж 
посилається на Геґеля:

«Якщо реальність існує задля
задоволення чиїхось цілей,

значить вона не задля себе
та не сама по собі».

Тож ми повертаємось
до одкровення Божого,

Божественного висловлювання
Крішни:

німітта-ма̄трам̇ бгава
савйаса̄чін [Бґ: 11.33]:

«Арджуно, ти можеш стати інструментом
для вираження Моєї божественної волі».

Тож, якщо ви Арджуна 
на полі битви Курукшетра,

чи ви художник перед полотном, 
чи відданий, який дає лекцію…

натхненні слуги пропонують
себе в якості інструмента,

задля того, щоб його використовували 
у проявленні Божественного.