1
00:00:01,063 --> 00:00:05,182
Було 8 квітня, 2003.

2
00:00:05,856 --> 00:00:10,381
Я був у Багдаді,
висвітлюючи війну в Іраку.

3
00:00:10,405 --> 00:00:15,063
Того дня американські танки
почали заходити до Багдаду.

4
00:00:16,039 --> 00:00:21,333
Нас було всього кілька
журналістів у готелі Палестина,

5
00:00:23,435 --> 00:00:25,858
і, як це трапляється на війні,

6
00:00:25,882 --> 00:00:28,886
бій почав наближатися, за нашими вікнами.

7
00:00:30,327 --> 00:00:34,525
Багдад було вкрито
чорним димом і нафтою.

8
00:00:34,955 --> 00:00:36,113
Запах був жахливий.

9
00:00:36,137 --> 00:00:38,828
Ми нічогісінько не бачили,
але знали, що відбувається.

10
00:00:38,852 --> 00:00:41,342
Звичайно, я мав би писати статтю,

11
00:00:41,366 --> 00:00:42,902
але так завжди відбувається --

12
00:00:42,926 --> 00:00:45,564
ти маєш писати, і тут
відбувається щось значне.

13
00:00:45,588 --> 00:00:48,315
Отже, я був у кімнаті
на 16-му поверсі,

14
00:00:48,339 --> 00:00:51,221
писав і поглядав у вікно час від часу,

15
00:00:51,245 --> 00:00:53,029
щоб подивитися, що там відбувається.

16
00:00:53,053 --> 00:00:55,523
Раптом стався потужний вибух.

17
00:00:55,547 --> 00:00:57,483
Протягом попередніх трьох тижнів

18
00:00:57,507 --> 00:01:01,626
були обстріли пів-тонними ракетами,

19
00:01:01,650 --> 00:01:03,840
але цього разу, шок --

20
00:01:04,728 --> 00:01:07,225
я відчув його всередині себе,

21
00:01:07,249 --> 00:01:09,250
і подумав: "Це дуже близько.

22
00:01:09,274 --> 00:01:11,272
Це дуже, дуже близько".

23
00:01:11,296 --> 00:01:13,676
Тож я пішов подивитися, що відбувалося.

24
00:01:13,700 --> 00:01:16,389
Я спустився на 15-й поверх,

25
00:01:17,671 --> 00:01:19,019
щоб поглянути.

26
00:01:19,043 --> 00:01:22,195
І побачив людей, журналістів,
які кричали в коридорах.

27
00:01:22,670 --> 00:01:24,901
Я зайшов до кімнати

28
00:01:24,925 --> 00:01:29,125
і зрозумів, що в неї влучила ракета.

29
00:01:30,169 --> 00:01:32,170
Когось поранило.

30
00:01:33,304 --> 00:01:35,372
Там був чоловік біля вікна,

31
00:01:35,396 --> 00:01:38,579
оператор, якого звали Тарас Процюк,

32
00:01:40,245 --> 00:01:42,247
який лежав долілиць.

33
00:01:46,796 --> 00:01:50,972
Маючи досвід роботи в лікарні,
я хотів допомогти йому.

34
00:01:50,996 --> 00:01:52,497
Тож я перевернув його.

35
00:01:52,521 --> 00:01:54,223
І коли я його перевернув,

36
00:01:56,334 --> 00:01:59,485
то побачив, що його розірвало
від грудини до тазу,

37
00:01:59,509 --> 00:02:01,619
але я не бачив нічого,
нічого взагалі.

38
00:02:02,467 --> 00:02:09,221
Усе що я бачив, це сяюча,
яскрава пляма, яка засліпила мене,

39
00:02:09,245 --> 00:02:11,252
і я не розумів, що відбувається.

40
00:02:11,879 --> 00:02:14,045
Коли пляма зникла,
і я зміг побачити його рану,

41
00:02:14,045 --> 00:02:15,456
яка була дуже серйозною,

42
00:02:15,456 --> 00:02:18,251
ми разом з колегами підклали
під нього простирадло,

43
00:02:18,275 --> 00:02:22,060
і занесли його до ліфту, який зупинявся
на кожному з 15-ти поверхів.

44
00:02:22,246 --> 00:02:24,960
Ми поклали його до машини,
яка відвезла його до лікарні.

45
00:02:24,984 --> 00:02:26,746
Він помер на шляху до лікарні.

46
00:02:26,770 --> 00:02:31,760
Іспанський оператор Хосе Коузо, який
був на 14-му поверсі, також поранений --

47
00:02:31,784 --> 00:02:35,094
бо снаряд вибухнув між двома поверхами --

48
00:02:35,118 --> 00:02:37,054
помер на операційному столі.

49
00:02:37,078 --> 00:02:39,475
Як тільки машина від’їхала, я повернувся.

50
00:02:39,499 --> 00:02:41,832
Треба було писати статтю --

51
00:02:41,856 --> 00:02:43,522
я мав її написати.

52
00:02:44,117 --> 00:02:45,846
І, отже --

53
00:02:45,870 --> 00:02:52,768
Я повертався до фойє готелю
із закривавленими руками,

54
00:02:52,792 --> 00:02:55,332
коли один з готельних працівників
зупинив мене

55
00:02:55,356 --> 00:02:59,203
і попросив заплатити готельний збір,
який я не платив вже 10 днів.

56
00:02:59,227 --> 00:03:01,035
Я сказав йому зникнути.

57
00:03:01,059 --> 00:03:05,669
І сказав собі: "Звільни свої думки,
відклади все це вбік.

58
00:03:07,097 --> 00:03:09,546
Якщо хочеш писати,
треба відкласти все вбік".

59
00:03:09,570 --> 00:03:10,785
Саме це я і зробив.

60
00:03:10,809 --> 00:03:13,713
Я піднявся по сходах,
написав статтю і відіслав її.

61
00:03:15,077 --> 00:03:18,998
Згодом, окрім відчуття того,
що я втратив своїх колег,

62
00:03:19,895 --> 00:03:22,418
щось інше почало турбувати мене.

63
00:03:22,442 --> 00:03:26,209
Я продовжував бачити
ту яскраву сяючу пляму

64
00:03:28,735 --> 00:03:31,123
і не міг зрозуміти, що це значило.

65
00:03:31,731 --> 00:03:34,246
А потім війна скінчилася.

66
00:03:36,572 --> 00:03:42,668
Пізніше, я подумав: "Це неможливо.
Я просто не можу не знати, що сталося".

67
00:03:42,692 --> 00:03:46,153
Бо це було не вперше, і я був
не першим, з ким це відбувалося.

68
00:03:46,177 --> 00:03:50,082
Я бачив, як подібні речі
відбувалися з іншими

69
00:03:50,106 --> 00:03:52,774
за свої 20 - 35 років у журналістиці.

70
00:03:52,798 --> 00:03:56,084
Я бачив речі, які впливали
і на мене також.

71
00:03:56,108 --> 00:03:59,153
Наприклад, я знав
одного чоловіка у Лівані,

72
00:03:59,177 --> 00:04:02,083
25-річного ветерана,
який воював протягом п’яти років --

73
00:04:02,107 --> 00:04:04,690
справжнього ветерана --
з яким ми ходили усюди.

74
00:04:04,690 --> 00:04:07,960
Він міг впевнено повзати у темряві --

75
00:04:08,731 --> 00:04:11,143
він був видатним солдатом,
справжнім солдатом --

76
00:04:11,167 --> 00:04:14,524
тож ми ходили з ним, знаючи,
що з ним ми будемо в безпеці.

77
00:04:14,548 --> 00:04:16,756
І одного дня, як мені сказали --

78
00:04:16,800 --> 00:04:18,476
і я потім знову його бачив --

79
00:04:18,500 --> 00:04:20,841
він був у таборі, грав у карти,

80
00:04:20,865 --> 00:04:22,746
коли хтось зайшов у сусідні двері

81
00:04:24,158 --> 00:04:26,294
і розрядив свою зброю.

82
00:04:26,318 --> 00:04:27,826
Коли зброя вистрілила,

83
00:04:27,850 --> 00:04:33,405
той вибух, той єдиний постріл,
змусив його швидко пірнути під стіл,

84
00:04:34,204 --> 00:04:35,418
як дитину.

85
00:04:35,442 --> 00:04:37,333
Він тремтів, був нажаханий.

86
00:04:37,357 --> 00:04:42,165
І відтоді він вже ніколи
не зміг встати і воювати.

87
00:04:42,189 --> 00:04:44,611
Врешті-решт він став круп’є

88
00:04:44,655 --> 00:04:47,027
в бейрутському казино,
де я знайшов його згодом,

89
00:04:47,051 --> 00:04:49,920
бо він не міг спати, тож ця робота
була досить прийнятною.

90
00:04:50,378 --> 00:04:52,195
Тож я собі подумав:

91
00:04:52,957 --> 00:04:55,218
"Що ж це за штука, яка може вбити тебе,

92
00:04:56,035 --> 00:05:00,592
не залишаючи жодних видимих слідів?

93
00:05:00,974 --> 00:05:02,957
Як це відбувається?

94
00:05:04,040 --> 00:05:06,040
Що це за невідома штука?"

95
00:05:07,206 --> 00:05:11,573
Вона була занадто поширеною,
щоб бути випадковістю.

96
00:05:11,597 --> 00:05:13,255
Тож я почав розслідувати --

97
00:05:13,279 --> 00:05:15,273
це все, що я вмію робити.

98
00:05:15,297 --> 00:05:17,140
Я почав розслідувати,

99
00:05:17,164 --> 00:05:19,711
переглядаючи книги,

100
00:05:20,836 --> 00:05:23,178
спілкуючись з психіатрами,

101
00:05:23,202 --> 00:05:25,764
відвідуючи музеї, бібліотеки тощо.

102
00:05:26,224 --> 00:05:30,323
Врешті-решт, я виявив,
що деякі люди знали про це --

103
00:05:30,950 --> 00:05:32,880
переважно військові психіатри --

104
00:05:32,904 --> 00:05:37,793
і те, з чим ми мали справу,
називалося "травма".

105
00:05:37,817 --> 00:05:42,643
Американці називають це ПТСР,
або посттравматичний синдром.

106
00:05:42,667 --> 00:05:44,532
Це було чимось,

107
00:05:46,262 --> 00:05:47,658
про що було відомо,

108
00:05:48,206 --> 00:05:50,388
але ми ніколи про це не говорили.

109
00:05:52,206 --> 00:05:53,610
Тож, ця травма --

110
00:05:54,452 --> 00:05:55,609
що це?

111
00:05:55,633 --> 00:05:58,444
Отже, це зустріч зі смертю.

112
00:05:59,126 --> 00:06:01,928
Не знаю, чи стикалися ви
колись зі смертю.

113
00:06:01,952 --> 00:06:03,835
Я кажу не про мертві тіла

114
00:06:03,859 --> 00:06:07,460
або про чийогось дідуся
в лікарняному ліжку,

115
00:06:07,484 --> 00:06:11,058
або про когось, кого збила машина.

116
00:06:12,134 --> 00:06:16,594
Я кажу про зустріч з безоднею смерті.

117
00:06:17,688 --> 00:06:23,861
І це щось таке,
чого ніхто не очікує побачити.

118
00:06:23,885 --> 00:06:25,727
Люди кажуть:

119
00:06:25,751 --> 00:06:29,726
"І на сонце, і на смерть
годі глянути прямо".

120
00:06:29,750 --> 00:06:33,984
Людська істота не повинна
стикатися з безоднею смерті.

121
00:06:34,008 --> 00:06:35,849
Але коли це трапляється,

122
00:06:37,801 --> 00:06:41,549
це може залишатися непомітним
протягом певного часу --

123
00:06:41,573 --> 00:06:44,341
днів, тижнів, місяців, інколи років.

124
00:06:44,365 --> 00:06:46,126
А потім, в певний момент,

125
00:06:47,587 --> 00:06:48,873
воно вибухає,

126
00:06:48,897 --> 00:06:52,641
бо це щось, що увійшло у ваш мозок --

127
00:06:52,665 --> 00:06:57,316
щось на зразок вікна
між образом і вашим мозком --

128
00:06:57,340 --> 00:06:59,665
яке проникло у ваш мозок,

129
00:06:59,689 --> 00:07:04,279
яке залишається там і
займає там місце.

130
00:07:05,541 --> 00:07:08,190
І є люди -- чоловіки, жінки,

131
00:07:08,858 --> 00:07:11,496
які раптом більше не можуть спати.

132
00:07:12,146 --> 00:07:14,651
У них стаються жахливі напади страху --

133
00:07:14,685 --> 00:07:17,775
напади паніки,
а не просто незначні страхи.

134
00:07:17,799 --> 00:07:20,105
Раптом вони більше не хочуть спати,

135
00:07:20,129 --> 00:07:24,663
бо коли сплять, то щоночі
бачать те саме страхіття.

136
00:07:24,687 --> 00:07:26,607
Бачать ту саму сцену щоночі.

137
00:07:26,631 --> 00:07:28,258
Яку сцену?

138
00:07:28,282 --> 00:07:30,539
Наприклад, солдат,
що заходить в будинок

139
00:07:30,559 --> 00:07:33,943
і зустрічається лицем до лиця
з іншим солдатом, який цілиться в нього.

140
00:07:33,967 --> 00:07:36,530
Він дивиться на гвинтівку,
просто в дуло.

141
00:07:36,554 --> 00:07:40,138
І дуло раптом стає
жахливим, деформованим.

142
00:07:40,162 --> 00:07:42,916
Воно стає звіром, який усе пожирає.

143
00:07:42,940 --> 00:07:44,540
І він каже --

144
00:07:46,376 --> 00:07:48,718
пізніше він скаже: "Я бачив смерть.

145
00:07:48,742 --> 00:07:51,243
Я бачив себе мертвим, отже я мертвий".

146
00:07:51,267 --> 00:07:55,124
З цієї миті він знає,
що він мертвий.

147
00:07:55,148 --> 00:08:00,033
Це не відчуття --
він переконаний, що він мертвий.

148
00:08:00,057 --> 00:08:03,589
Насправді, він зайшов, а інший --
не стріляв або втік або щось таке,

149
00:08:03,613 --> 00:08:05,260
і його насправді не підстрелили --

150
00:08:05,284 --> 00:08:06,992
але для нього, він помер в ту мить.

151
00:08:07,016 --> 00:08:09,123
Або це може бути запах
масового поховання --

152
00:08:09,147 --> 00:08:10,952
Я бачив багато таких в Руанді.

153
00:08:11,510 --> 00:08:14,502
Це може бути голос друга, який кличе,

154
00:08:15,113 --> 00:08:18,873
якого вбивають, а ви
ніяк не можете зарадити.

155
00:08:18,897 --> 00:08:20,103
Ви чуєте цей голос

156
00:08:20,127 --> 00:08:25,633
і прокидаєтесь щоночі,
протягом тижнів, місяців,

157
00:08:25,657 --> 00:08:28,414
у стані трансу,
налякані, нажахані,

158
00:08:28,438 --> 00:08:29,793
як дитина.

159
00:08:29,817 --> 00:08:31,396
Я бачив чоловіків, які плакали

160
00:08:32,652 --> 00:08:34,015
мов діти

161
00:08:34,442 --> 00:08:36,138
від того, що бачили ту саму сцену.

162
00:08:36,162 --> 00:08:40,928
Отже, ця сцена жаху в вашому мозку,

163
00:08:42,659 --> 00:08:44,497
споглядання безодні смерті --

164
00:08:44,521 --> 00:08:48,226
цей аналог жаху,
який щось приховує --

165
00:08:48,250 --> 00:08:49,504
цілком заволодіває вами.

166
00:08:49,528 --> 00:08:51,569
Ви не можете нічого зробити,
зовсім нічого.

167
00:08:51,609 --> 00:08:53,153
Ви більше не можете працювати,

168
00:08:53,177 --> 00:08:54,460
більше не можете любити.

169
00:08:54,484 --> 00:08:56,731
Ви повертаєтесь додому
і нікого не впізнаєте.

170
00:08:56,761 --> 00:08:58,442
Ви навіть не впізнаєте себе.

171
00:09:01,181 --> 00:09:04,705
Ви ховаєтесь і не виходите з дому,
зачиняєтесь, починаєте хворіти.

172
00:09:04,729 --> 00:09:08,727
Я знаю людей, які ставили маленькі
бляшанки з монетами біля будинку,

173
00:09:08,727 --> 00:09:11,033
на той випадок, якщо хтось
схоче залізти в дім.

174
00:09:11,057 --> 00:09:13,929
Раптом ви відчуваєте, що хочете
померти або вбити,

175
00:09:13,953 --> 00:09:15,501
сховатися або втекти.

176
00:09:15,525 --> 00:09:17,676
Хочете, щоб вас любили,
але ви ненавидите усіх.

177
00:09:17,700 --> 00:09:21,613
Це відчуття поглинає вас цілком

178
00:09:22,644 --> 00:09:24,375
день у день,

179
00:09:24,399 --> 00:09:28,303
і ви жахливо страждаєте.

180
00:09:29,351 --> 00:09:30,828
І ніхто не розуміє.

181
00:09:30,852 --> 00:09:34,620
Кажуть: "З тобою все гаразд.
Ти виглядаєш добре. Не маєш поранень.

182
00:09:34,644 --> 00:09:37,138
Ти пішов на війну, повернувся,
у тебе все гаразд".

183
00:09:38,081 --> 00:09:39,993
Ці люди жахливо страждають.

184
00:09:39,997 --> 00:09:41,575
Деякі вчиняють самогубство.

185
00:09:41,575 --> 00:09:44,749
Зрештою, самогубство - це ніби
поставити галочку у списку завдань --

186
00:09:44,773 --> 00:09:47,324
Я вже мертвий, тож я можу
також вчинити самогубство.

187
00:09:47,344 --> 00:09:49,043
Плюс, більше не буде болю.

188
00:09:49,067 --> 00:09:53,097
Дехто вчиняє самогубство,
інші -- спиваються.

189
00:09:53,121 --> 00:09:57,177
Кожен може згадати дідуся,
чи дядька, чи сусіда,

190
00:09:57,207 --> 00:09:59,211
який пиячив, ніколи нічого не розповідав,

191
00:09:59,241 --> 00:10:01,280
завжди мав кепський настрій, бив дружину

192
00:10:01,304 --> 00:10:05,433
і який або потопав у алкоголі, 
або помирав.

193
00:10:05,457 --> 00:10:08,237
А чому ми не говоримо про це?

194
00:10:08,261 --> 00:10:11,380
Не говоримо, бо це табу.

195
00:10:12,047 --> 00:10:15,658
Річ не в тім, що ми не можемо знайти слова,
щоб описати безодню смерті,

196
00:10:15,718 --> 00:10:17,716
а в тім, що інші не хочуть цього чути.

197
00:10:17,740 --> 00:10:19,854
Вперше, коли я повернувся з відрядження,

198
00:10:19,878 --> 00:10:21,404
люди сказали: "О! Він повернувся!"

199
00:10:21,428 --> 00:10:24,524
Була вишукана вечеря --
білі скатертини, свічки, гості.

200
00:10:24,548 --> 00:10:25,740
"Розкажи нам усе!"

201
00:10:25,764 --> 00:10:27,087
Я почав розповідати.

202
00:10:27,725 --> 00:10:30,749
Через 20 хвилин люди почали
незадоволено зиркати на мене,

203
00:10:30,809 --> 00:10:32,588
господиня почала куняти.

204
00:10:32,612 --> 00:10:35,583
Це було жахливо, і я зрозумів,
що зіпсував увесь вечір.

205
00:10:35,607 --> 00:10:37,516
Тож я більше не розповідаю про це.

206
00:10:37,550 --> 00:10:38,935
Ми просто не готові слухати.

207
00:10:38,975 --> 00:10:41,053
Люди відкрито кажуть:
"Будь ласка, припини".

208
00:10:41,093 --> 00:10:42,954
Хіба це рідкість?

209
00:10:42,978 --> 00:10:45,380
Ні, це дуже поширено.

210
00:10:45,404 --> 00:10:47,557
Третина солдатів, які загинули в Іраку --

211
00:10:47,581 --> 00:10:50,103
ну, не "загинули", я перефразую --

212
00:10:50,127 --> 00:10:53,267
третина американських солдатів,
які були в Іраку,

213
00:10:53,291 --> 00:10:54,929
страждають від ПТСР.

214
00:10:54,953 --> 00:11:00,874
В 1939 все ще було 200 000 солдатів
Першої світової війни,

215
00:11:00,898 --> 00:11:04,273
які лікувалися у британських
психіатричних лікарнях.

216
00:11:05,066 --> 00:11:07,500
У В’єтнамі загинуло 54 000 людей --

217
00:11:07,524 --> 00:11:08,867
американців.

218
00:11:08,891 --> 00:11:13,064
У 1987 році уряд США
визначив що 102 000 --

219
00:11:13,088 --> 00:11:14,302
вдвічі більше --

220
00:11:14,326 --> 00:11:16,604
102 000 ветеранів померли,
вчинивши самогубство.

221
00:11:16,644 --> 00:11:19,920
Вдвічі більше смертей від самогубств
ніж від бойових дій у В’єтнамі.

222
00:11:19,970 --> 00:11:22,972
Тож, як бачите, це стосується всього,

223
00:11:22,996 --> 00:11:25,335
не лише сучасної війни,
а й давніх воєн --

224
00:11:25,359 --> 00:11:28,358
ви можете прочитати про це --
там є свідчення.

225
00:11:28,382 --> 00:11:30,627
Тож чому ми не говоримо про це?

226
00:11:30,651 --> 00:11:33,096
Чому ми не говорили про це?

227
00:11:33,120 --> 00:11:37,588
Проблема в тому, що
якщо ви не говорите про це,

228
00:11:38,642 --> 00:11:40,237
то чекайте біди.

229
00:11:41,528 --> 00:11:44,343
Єдиний спосіб зцілитися --

230
00:11:44,367 --> 00:11:47,565
і хороші новини в тому,
що це лікується --

231
00:11:48,829 --> 00:11:50,900
подумайте про "Крик" Мунка, Ґойа, інших --

232
00:11:50,924 --> 00:11:52,209
це насправді лікується.

233
00:11:52,233 --> 00:11:56,793
Єдиний спосіб
одужати від цієї травми,

234
00:11:56,817 --> 00:12:01,873
від цієї зустрічі зі смертю, яка
переповнює, приголомшує і вбиває вас, --

235
00:12:01,897 --> 00:12:05,897
знайти спосіб висловити це.

236
00:12:06,540 --> 00:12:08,279
Люди кажуть:

237
00:12:08,303 --> 00:12:11,870
"Мова - це єдине, що тримає нас усіх разом".

238
00:12:11,894 --> 00:12:14,235
Без мови, ми ніщо.

239
00:12:14,259 --> 00:12:16,876
Це та річ, яка робить нас людьми.

240
00:12:16,900 --> 00:12:18,877
Перед лицем такої жахливої картини --

241
00:12:18,901 --> 00:12:24,427
мовчазної картини забуття,
яка гнітить нас --

242
00:12:24,451 --> 00:12:26,910
єдиний спосіб подолати її --

243
00:12:28,109 --> 00:12:30,210
це виразити її людськими словами.

244
00:12:30,234 --> 00:12:32,660
Бо ці люди почуваються
відкинутими людством.

245
00:12:32,684 --> 00:12:35,790
Ніхто більше не хоче їх бачити,
і вони не хочуть бачити нікого.

246
00:12:35,814 --> 00:12:38,475
Вони почуваються негідними,
оскверненими, присоромленими.

247
00:12:38,505 --> 00:12:41,603
Хтось сказав: "Лікарю!
Я більше не їжджу в метро,

248
00:12:41,627 --> 00:12:44,841
бо боюся, що люди
побачать жах у моїх очах".

249
00:12:44,865 --> 00:12:47,731
Інший хлопець думав, що у нього
важке шкірне захворювання

250
00:12:47,755 --> 00:12:51,592
і провів шість місяців у дерматологів,
мандруючи від одного лікаря до іншого.

251
00:12:51,616 --> 00:12:54,155
А потім, одного дня, вони
направили його до психіатра.

252
00:12:54,179 --> 00:12:56,584
На своїй другій сесії він сказав психіатру,

253
00:12:56,608 --> 00:12:58,938
що мав жахливу хворобу шкіри
від голови до п’ят.

254
00:12:58,962 --> 00:13:01,881
Психіатр запитав: "Чому у вас такий стан?"

255
00:13:01,905 --> 00:13:05,231
І чоловік сказав: "Ну, тому що я мертвий,
тож, напевно я гнию".

256
00:13:05,255 --> 00:13:09,668
Отже, ви бачите що це щось таке,
що має дуже глибокий вплив на людей.

257
00:13:09,692 --> 00:13:12,101
Щоб одужати, ми повинні говорити про це.

258
00:13:12,125 --> 00:13:16,069
Жах треба виразити словами --

259
00:13:16,093 --> 00:13:20,276
людськими словами, так щоб ми могли
впорядковувати це і говорити про це знову.

260
00:13:20,300 --> 00:13:24,442
Ми повинні подивитися смерті у вічі.

261
00:13:25,061 --> 00:13:30,156
І якщо ми зможемо це зробити,
якщо зможемо говорити про ці речі,

262
00:13:30,180 --> 00:13:33,605
тоді, крок за кроком,
пропрацьовуючи це вербально,

263
00:13:33,629 --> 00:13:36,557
ми можемо знову віднайти
своє місце у людстві.

264
00:13:37,549 --> 00:13:38,813
І це важливо.

265
00:13:38,837 --> 00:13:40,525
Тиша вбиває нас.

266
00:13:41,789 --> 00:13:43,211
Тож, що це значить?

267
00:13:43,235 --> 00:13:45,251
Це значить, що після травми,

268
00:13:45,275 --> 00:13:48,910
безсумнівно, ми втрачаємо нашу
"нестерпну легкість буття".

269
00:13:48,934 --> 00:13:51,688
те відчуття безсмертя,
яке тримає нас тут --

270
00:13:51,712 --> 00:13:55,624
тобто, якщо ми тут, ми майже почуваємось
безсмертними, якими ми не є,


271
00:13:55,648 --> 00:13:58,991
але, якби ми в це не вірили, ми б сказали:
"Який у цьому всьому сенс?"

272
00:13:59,015 --> 00:14:01,805
Проте люди з травмою втрачають
це відчуття безсмертя.

273
00:14:01,829 --> 00:14:03,224
Вони втрачають свою легкість.

274
00:14:03,248 --> 00:14:04,987
Але вони знаходять дещо інше.

275
00:14:05,011 --> 00:14:08,271
Отже, це означає, що якщо ми
зможемо дивитися смерті у вічі,

276
00:14:09,546 --> 00:14:14,448
і, фактично, протистояти їй,
замість мовчати й ховатися,

277
00:14:14,472 --> 00:14:16,951
як це робили деякі знайомі мені
чоловіки й жінки,

278
00:14:16,975 --> 00:14:23,629
такі як Майкл з Руанди,
Керол з Іраку, Філіп з Конго

279
00:14:23,653 --> 00:14:24,879
та інші мої знайомі,

280
00:14:24,903 --> 00:14:27,201
такі як Сорж Шаландон,
зараз чудовий письменник,

281
00:14:27,221 --> 00:14:29,316
який відмовився від відряджень
після травми.

282
00:14:29,340 --> 00:14:31,558
П’ять моїх друзів вчинили самогубство.

283
00:14:31,582 --> 00:14:34,158
Вони були тими, хто не пережив травму.

284
00:14:34,182 --> 00:14:39,728
Отже, якщо ми зможемо
дивитися смерті у вічі,

285
00:14:39,752 --> 00:14:42,530
якщо ми, смертні люди, людські й смертні,

286
00:14:42,554 --> 00:14:45,895
зрозуміємо, що ми - людські істоти і є
смертними, смертними і людськими,

287
00:14:45,945 --> 00:14:51,666
якщо зможемо протистояти смерті
і визнаємо, що вона є

288
00:14:51,690 --> 00:14:54,753
найзагадковішим місцем
з усіх найзагадковіших місць,

289
00:14:55,570 --> 00:14:58,126
оскільки ніхто ніколи не бачив його --

290
00:14:58,150 --> 00:15:00,813
якщо ми зможемо
повернути їй це значення,

291
00:15:00,837 --> 00:15:03,678
так, ми можемо померти,

292
00:15:05,686 --> 00:15:07,281
вижити

293
00:15:08,011 --> 00:15:09,438
і повернутися назад до життя,

294
00:15:09,462 --> 00:15:12,555
але ми повернемося сильнішими ніж були.

295
00:15:12,579 --> 00:15:13,889
Набагато сильнішими.

296
00:15:13,913 --> 00:15:15,067
Дякую!

297
00:15:15,091 --> 00:15:16,858
(Оплески)