Більш ніж через сотню років після своєї появи на закутаних туманом вулицях вікторіанського Лондона з газовими ліхтарями Шерлок Холмс є впізнаваним у всьому світі. Навіть його гардероб та аксесуари стали класикою: пальто з накидкою, мисливський капелюх та люлька, і персонажі, такі як його найкращий друг та сусід по квартирі доктор Ватсон, заклятий ворог професор Моріарті та економка місіс Хадсон стали частиною популярного образу, як і його надзвичайна безпомилкова здатність до дедукції, використана в ім'я закону, сумнозвісна наркозалежність та його відома фраза "Елементарно, мій дорогий Ватсоне." І багато із цих впізнаваних особливостей Холмса не з'являлись в оригінальних оповіданнях Артура Конан Дойля. Великий детектив Дойля викриває злочини всіма способами, не просто використовуючи дедукцію. Він роздумує, часом навіть здогадується, час від часу робить неправильні припущення. Крім того, місіс Хадсон рідко згадується, ніхто не говорить: "Елементарно, мій дорогий Ватсоне", а детектив та його товариш більшість часу живуть окремо. Моріарті, великий зловмисник, з'являється лише в двох історіях, вживання наркотиків детективом нечасте після перших двох оповідань, і Холмс дуже рідко захоплюється англійською правовою системою. Він надає перевагу діяти від своєї власної системи правосуддя, ніж притримуватись букви закону. Врешті, більшість відомих характерних рис легенди Холмса не належать Дойлю. Мисливський капелюх та люлька були вперше зображені Сідні Пейджетом, першим ілюстратором оповідань. Зігнута люлька була вибрана американським актором Вільямом Джілеттом, щоб публіка чіткіше бачила його обличчя на сцені, а фраза: "Елементарно, мій дорогий Ватсоне" була вигадана автором та гумористом П. Дж. Вудхаусом. Тож ким насправді є Шерлок Холмс? Ким є справжній великий детектив, і де ми можемо знайти його? Пуристи можуть відповісти, що справжній Шерлок Холмс як прототип університетського наставника Артура Конан Дойля доктора Джозефа Белла і є справжнім. Та факти говорять, що версія Шерлока потьмяніла під громіздкими томами інтерпретацій, і детектив Дойля залишився невпізнаним. Існує інша, складніша та, можливо, більш прийнятна відповідь на питання. Щоб дістатись до неї, ми маємо поміркувати над великою кількістю інтерпретацій великого детектива. З часів першої історії Конан Дойля в 1887 році з'явились тисячі адаптацій Холмса, зробивши його, можливо, найпристосованішим вигаданим персонажем у світі. Процес розпочався з вікторіанських адаптацій на сцені та розширився із появою фільмів. Існує більше сотні кінематографічних адаптацій Холмса в перші два десятки років тільки двадцятого сторіччя. З тих пір були тисячі в друкованих виданнях та в фільмах, на телебаченні, на сцені та радіо. Холмс усюди переосмислювався людьми, абсолютно різними та часто суперечливими способами. Ці адаптації демонструють популярність Холмса та його пластичність. Наприклад, він був у ряді союзницьких антинацистських фільмів із пропагандою протягом Другої Світової. І Вінстон Черчілль, і Франклін Делано Рузвельт були жадібними ентузіастами, а пізніше навіть приєднались до полку Бейкер стріт, групи фанатів Холмса, прозвавши один сховок таємної служби Бейкерстріт. І в той же час Холмс також з'явився в ряді різних німецькомовних адаптаціях фільмів, деякі з них, як кажуть, подобались Адольфу Гітлеру. Давайте повернемось до запитання. Чи не міг би підвестись справжній Шерлок Холмс? А правда в тому, що світ адаптацій перетворив його на палімпсест. Шерлок - це культурний текст, який постійно змінюється, коли накладається нова інтрерпретація над тими, які їй передували. Це значить, що Шерлок постійно розвивається, втілюючи цінності та ідеали, часто-густо досить віддалені від тих, які були в часи Конан Дойля. І коли завершується кожна історія, Шерлок постає знову, можливо, трохи зміненим, з новим обличчям та свіжими манерами чи фразами, та, в основному, Шерлоком, нашим Шерлоком.