Люди бояться комах 
більше власної смерті.

(Сміх)

Принаймні, згідно з опитуванням
"Книги списків" 1973 року,

що передувала усім топ-спискам онлайн,
які можна побачити сьогодні.

Тільки висота та публічні виступи

перевершили шестиногих 
як джерело страху.

Я підозрюю, що якби вони включили 
в список павуків,

то їх поєднання з комахами 
потрапило б на найвищий щабель.

Я не з таких людей.

Я дійсно обожнюю комах.

Я вважаю їх цікавими та красивими,

а іноді навіть милими.

(Сміх)

І я така не одна.

Століттями деякі 
з найвеличніших умів науки,

від Чарльза Дарвіна до Едварда Вілсона,

черпали натхнення у вивченні 
найменших умів на Землі.

Чому так?

Що нас змушує кожен раз 
повертатися до комах?

Одна з причин - це кількісний розмах
в усіх аспектах життя комах.

Вони найбільш чисельні 
з усіх видів тварин.

Ми навіть не знаємо, 
скільки видів комах існує,

бо нові види відкривають постійно.

Їх, як мінімум. мільйон,
або, мабуть, 10 мільйонів.

Ми могли б мати календар
з іншим видом комах на кожен місяць,

і ні один вид не з'явився б
у календарі вдруге впродовж 80 000 років.

(Сміх)

Ось вам, панди й кошенята!

(Сміх)

Якщо серйозно, 
то комахи необхідні.

Вони нам потрібні.

Вважається, що одна третя з усієї їжі

існує завдяки запилювачам.

Вчені використовують комах, щоб зробити
фундаментальні відкриття

про все: від структури 
нашої нервової системи

до роботи наших генів і ДНК.

Але найбільше мені
подобається в комахах,

що вони можуть багато пояснити нам
про нашу власну поведінку.

Здається, що комахи роблять 
все так, як ми.

Вони зустрічаються, паруються, 
б'ються та розлучаються.

І в їх поведінці є щось
схоже на любов і ворожнечу.

Але те, що керує їх діями, відрізняється
від нашої рушійної сили,

і ця відмінність може бути повчальною.

Немає більш правдивого твердження,

коли це стосується нашого 
всепоглинаючого інтересу - сексу.

Тепер я поясню.
Я зможу довести,

на перший погляд, дивне твердження.

Я вважаю, що секс у комах
більш цікавий за секс у людей.

(Сміх)

І та різноманітність, яку ми бачимо,

змушує нас поставити 
під сумнів наші власні думки

щодо того, що означає 
бути чоловіком та жінкою.

Перш за все,

деяким комахам не потрібен секс, 
щоб отримати потомство.

Самка тлі може створювати
маленькі клони самої себе без парування.

Непорочне зачаття. Ось там.

На ваших кущах троянд.

(Сміх)

Коли вони таки 
займаються сексом,

то навіть їхня сперма 
більш цікава, ніж людська.

Існують деякі види плодових мушок,

чиї сперматозоїди довші за тіло самця.

І розмір важливий, бо самці конкурують 
саме за допомогою сперматозоїдів.

Наприклад, такі жуки дійсно змагаються 
за допомогою зброї - рогів.

Але після спарювання вони залишаються 
суперниками за спермою.

Різнокрилі та рівнокрилі бабки 
мають пеніси, схожі на складні ножі,

з усім приладдям назовні.

(Сміх)

Вони використовують ці значні інструменти,
як совки,

щоб зчистити сперму всіх інших самців,
з якими парувалася самка.

(Сміх)

Тож, наскільки корисна 
для нас ця інформація?

(Сміх)

Так, це не повчальний урок про те,
що ми повинні їх імітувати,

або що вони повинні бути 
прикладом для наслідування.

Але, мабуть, було б непогано.

І чи я згадувала, наскільки поширений 
статевий канібалізм серед комах?

Ні, не в цьому справа.

Але я вважаю, що комахи руйнують

значну кількість норм щодо статевих ролей,
які ми, люди, маємо.

Люди уявляють собі, 
що природа диктує

образи чоловіка та жінки
згідно з телешоу 1950-их.

Що чоловіки мають завжди домінувати
та бути агресивними,

а жінки - пасивними та скромними.

Але навіть не в тому справа.

Наприклад, візьмемо коника,

який споріднений з цвіркуном 
і сараною.

Самці перебірливі щодо тих,
з ким паруються,

бо вони не тільки передають
сперму під час акту,

вони також дають самиці
так званий весільний подарунок.

На цих фото ви бачите,
як паруються два коники.

На обидвох картинках,
самець справа,

а той схожий на меч інструмент - 
орган самиці, що відкладає яйця.

Біла крапля - це сперма,

а зелена - це весільний подарунок.

Самець виробляє його 
з свого власного тіла,

і це коштує йому немало.

Цей подарунок може важити,
як третина тіла самця.

Тепер я зроблю невелику паузу
і дам вам змогу уявити,

як це було б, якби кожного разу, 
коли чоловік займався сексом,

він повинен був виробляти щось, 
що важило б 22, 27, 31 кілограмів.

(Сміх)

Добре, вони не змогли б 
робити це дуже часто.

(Сміх)

І власне, коники теж не можуть.

Тож, це означає, що

коники дуже прискіпливі,
коли вибирають,

кому саме вони запропонують
весільний подарунок.

Цей подарунок дуже поживний,

самиця з'їдає його 
під час і після спарювання.

Чим більший подарунок,
та чим кращий самець,

тим більше часу є у сперми,

щоби проникнути в тіло самиці
й запліднити яйця.

Але це також означає, що самці 
дуже пасивні щодо парування,

в той час, коли самиці - неймовірно
агресивні суперниці,

у спробі добути якомога більше
цих поживних подарунків.

Це не стереотипний порядок речей.

Насправді, зазвичай

самці не так важливі
для життя багатьох комах.

Серед суспільних комах:
бджіл, ос, мурах -

тих, яких ви бачите кожного дня -

мурах, що ходять туди-сюди
до вашої цукерниці,

медоносних бджіл, що
перелітають з квітки на квітку -

всі вони жіночої статі.

Тисячоліттями людям було дуже важко 
осмислити цю ідею.

Стародавні греки знали про існування
такого виду бджіл, як трутні,

які більші за розміром 
за робочих бджіл

попри те, що вони осуджували
трутнів за лінощі,

адже вони бачили, 
що ті вештаються біля вулика,

поки не настане час парування,

вони - самці.

Трутні снуються до парування,

але не беруть участь
у збиранні нектару або пилку.

Греки довго не могли 
визначити стать трутнів,

бо їх плутав відомий їм факт
про здатність бджіл до жалення,

але вони не вірили,

що тварина, яка має таку зброю,
можливо, виявиться жіночої статі.

Арістотель теж залучив себе до дискусії.

Він припустив: "Якщо всі бджоли,
що мають жала, самці..."

Потім він розгубився,
бо це означало б,

що самці також піклуються
про молоде покоління колонії.

Цей факт здався Арістотелю 
зовсім неможливим.

Опісля він зробив висновок, 
що бджола має репродуктивні органи

обох статей. Ця думка

не притягнута за вуха, 
бо деякі тварини саме такі,

але він так і не дізнався про це.

Знаете, що навіть сьогодні,
наприклад, мої студенти

називають будь-яку тварину, що бачать, 
самцем, включно з комахами.

Коли я кажу їм, що страхітливі загони
войовничих мурах

із величезними щелепами, які вони
використовують для захисту колонії,

завжди є самками,

вони не хочуть мені вірити.

(Сміх)

Авжеж, всі фільми, такі як "Мураха Антц",
"Бджолине кіно: Медова змова",

зображають головного героя
серед суспільних комах як самця.

Взагалі, кому яка різниця?

Це фільми. Вигадка.

Тварини там балакають.

І яка різниця, якщо вони балакають,
як Джеррі Сайнфелд?

Я думаю, що ця проблема має значення,

бо вона - складова 
більш глобальної проблеми,

що може мати наслідки для сфери
медицини й охорони здоров'я

та інших аспектів нашого життя.

Ви знаєте, що вчені використовують
так звані модельні системи,

що представлені істотами, наприклад, 
білими щурами, плодовими мушками,

які можуть бути певними сурогатами
для всіх інших тварин, включно з людьми.

Ідея полягає в тому, що все,
що підходить людині,

буде підходити і для білого щура.

Загалом, виявляється, 
що це - нагальне питання.

Ви можете занадто сприйняти ідею 
модельної системи.

Я вважаю, що ми використовуємо

особин чоловічої статі
як модельну систему, для будь-якого виду.

Це вже норма.

Звичайний порядок речей.

А особини жіночої статі постають
як варіант,

як щось особливе, що ти будеш вивчати
вже після того, як опануєш засади.

Повернемося до комах.

Я вважаю, це означає, що

люди просто не бачили того,
що було просто перед очами.

Вони сприймали життя, як сцену,
на якій грають переважно чоловіки,

а жінкам відведені другорядні або 
епізодичні ролі.

Коли ми поводимося саме так, ми дійсно
багато упускаємо щодо того, яка природа,

і як можуть відрізнятися живі істоти,

включно з людьми.

Я думаю, саме тому ми використовували
самця, як модель, в багатьох

медичних дослідженнях. 
Ми вважаємо це

проблемою, коли хочемо застосувати 
результати і до чоловіків, і до жінок.

Тож, остання річ, яка мені подобається
в комахах,

це те, що лякає багатьох людей.

У них дуже маленькі мозки

із слабкою здатністю до пізнання,
так як ми собі уявляємо її.

Вони мають складну поведінку,
але їх мізкам бракує хитромудрості.

Тож, ми не можемо вважати їх
маленькими людьми,

оскільки вони не поводяться
так, як ми.

Мені дійсно подобається, що
олюднити комах складно,

дивитися й думати, що вони
маленькі люди

з панцирями та шістьма ніжками.

(Сміх)

Натомість, ви повинні сприймати комах
на їхніх умовах, бо вони

змушують нас узяти під
сумнів, що є нормальним, а що - природним.

Зараз люди вигадують художні розповіді
та говорять про паралельні всесвіти.

Вони сперечаються про надприродне,

про можливих духів померлих, що
ходять серед нас.

Привабливість іншого світу
в чомусь,

що люди вважають частковою причиною, щоб
вплутуватися в паранормальне.

Але мені здається, що,

навіщо хотіти бачити мертвих людей,

якщо ми можемо спостерігати
живих комах?

Дякую вам.

(Оплески)