Багато разів

я виступала по всьому світу,

і люди ставили мені питання

про скрутні ситуації,

пережиті мною моменти,

те, про що я шкодувала.

1998 рік:

я була матір'ю-одиначкою з чотирма дітьми,

через три місяці після народження моєї четвертої дитини,

я пішла працювати

науковим співробітником.

Поїхала до Північної Ліберії.

І для моєї роботи

село надавало мені помешкання.

Вони дали мені житло з матір'ю-одиначкою

та її донькою.

Так сталося, що ця дівчина

була єдиною дівчиною в цілому селі,

яка довчилася

до дев'ятого класу.

З неї насміхалося все село.

Інші жінки часто казали її матері:

"Ти і твоя донька

помрете в злиднях".

Після двох тижнів роботи у цьому селі,

настав час повертатися.

Ця мати прийшла до мене, впала навколішки,

і мовила: "Леймо, візьми мою доньку.

Я хочу, щоб вона

стала медсестрою".

Будучи на межі бідності, живучи в домі моїх батьків,

я не могла собі цього дозволити.

Зі сльозами на очах

я сказала "Ні".

Два місяці потому,

я поїхала в інше село

з подібним завданням,

і там мене запросили мешкати у сільського лідера.

Це була жінка, і в неї жила маленька дівчинка,

такого ж кольору як я,

геть замурзана.

Цілими днями вона розходжувала

в одній спідній білизні.

Коли я запитала: "Хто це?",

вона відповіла: "Це Вей.

Її ім'я означає свиня.

Її мати померла під час пологів,

і ніхто не мав жодного уявлення, хто її батько".

За два тижні дівчинка стала моєю компаньйонкою,

спала зі мною.

Я купила їй уживане вбрання

і її першу ляльку.

У ніч перед моїм від'їздом

вона зайшла до мене в кімнату

і сказала: "Леймо, не залишай мене тут.

Я хочу поїхати з тобою.

Я хочу ходити до школи".

На межі бідності, без грошей,

мешкаючи з батьками,

я знову сказала "Ні".

Через два місяці

в обох цих селах знову лютувала війна.

До сьогодні я не маю жодного уявлення,

де ці дві дівчинки.

Перемотаємо швидко вперед, 2004 рік:

На піку нашої діяльності

мені подзвонив міністр з гендерної політики Ліберії

і сказав: "Леймо, у мене є для тебе дев'ятирічна дівчинка.

Я хочу, щоб ти забрала її додому,

оскільки наші оселі не є безпечними".

Історія цієї малої дівчинки:

її ґвалтував

її дід по батьковій лінії

кожного дня протягом шести місяців.

Вона приїхала до мене спухла,

дуже бліда.

Кожного вечора я приходила з роботи і лягала на холодну підлогу.

Вона лягала біля мене

і казала: "Тітонько, я хочу бути хорошою дівчинкою.

Я хочу ходити до школи".

2010 рік:

Молода жінка стоїть перед президентом Серліф

і розповідає про те,

як вона живе зі своїми братами та сестрами,

їхні батьки померли під час війни.

Їй 19 років; її мрія - вчитися в коледжі

і бути спроможною забезпечити їх.

Вона дуже спортивна.

І що стається?

Вона подається на стипендію.

Повну стипендію. Вона її отримує.

Її мрія - ходити до школи -

її бажання здобути освіту

нарешті збуваються.

У перший день в школі

керівник з фізичного виховання,

за чиєю згодою її прийняли на програму,

просить її вийти з класу.

І наступні три роки

їй доведеться

займатися з ним сексом кожного дня,

як подяка за те, що її прийняли до школи.

Глобально у нас існує політика,

міжнародні засоби впливу,

посадові керівники.

Чудові люди взяли на себе зобов'язання -

захистити наших дітей

від нужди та страху.

ООН має Конвенцію прав дитини.

У таких країнах як Америка ми чули гасла на кшталт: "Не покинемо жодної дитини напризволяще".

Інші країни пропонують інші заклики.

Є Декларація Розвитку Тисячоліття, що називається Три,

яка дбає про дівчат.

Усі ці чудові діяння чудових людей

спрямовані на те, щоб молодь

досягла того, чого ми хочемо для них глобально,

на мою думку, вони зазнали невдачі.

Наприклад, у Ліберії

рівень підліткової вагітності -

3 на кожних 10 дівчат.

Рівень підліткової проституції зашкалює.

В одній спільноті нам сказали,

що коли прокидаєшся зранку,

бачиш використані презервативи, які валяються всюди, як обгортки із жуйок.

Дівчата вже з 12 років займаються проституцією

за менше, ніж долар за ніч.

Це сумно, це доводить до розпачу.

А тоді хтось запитав мене,

саме перед моїм виступом на TED, кілька днів тому:

"То де ж надія?".

Кілька років тому декілька моїх друзів

вирішили, що нам треба відновити зв'язок

між нашим поколінням

і поколінням юних жінок.

Недостатньо сказати,

що у вас є два Нобелівських лауреати з республіки Ліберія,

якщо діти ваших дівчат животіють отам

без надії чи хоча б чогось схожого на надію.

Ми створили простір,

що називається Проектом Перетворення Юних Дівчат.

Ми йдемо до сільських громад;

все, що ми робимо, схоже на те, що відбувається у цій кімнаті -

ми створюємо простір.

Коли ці дівчата сидять перед вами,

ви розблоковуєте їхній інтелект,

ви розблоковуєте пристрасть,

ви розблоковуєте зобов'язання,

ви розблоковуєте увагу,

ви розблоковуєте чудових лідерів.

На сьогодні ми вже попрацювали із більш, ніж 300 дівчатами.

І дехто з тих дівчат,

які заходили до кімнати дуже несміливо,

зробили сміливі кроки вперед, як молоді матері,

щоб вийти у світ та відстоювати

права інших юних жінок.

Я зустріла одну молоду жінку,

яка була матір'ю-підлітком з чотирма дітьми,

ніколи й не думала про те, щоб закінчити школу,

і вона успішно завершила навчання;

ніколи не думала про те, щоб піти у коледж,

і вона поступила в коледж.

Одного дня вона мені сказала:

"Я мрію про те, щоб закінчити коледж,

і бути спроможною забезпечити своїх дітей".

Вона у такому місці, де вона не може знайти гроші

на навчання.

Вона продає воду, безалкогольні напої

та картки поповнення рахунку для мобільних телефонів.

І ви, можливо, гадаєте, що вона бере ті гроші

та вкладає їх у свою освіту.

Її звати Хуаніта.

Вона бере ті гроші

та знаходить самотніх матерів у своїй громаді,

щоб відправити їх назад у школу.

Вона каже: "Леймо, я мрію

вивчитися.

І якщо я не зможу вивчитися,

коли я бачу, як хтось із моїх сестер вчиться,

моя мрія здійснюється.

Я мрію про краще життя.

Я хочу, щоб у моїх дітей було вдосталь їжі.

І хочу, щоб сексуальні домагання та експлуатація у школах припинилися".

Ось це мрія африканської дівчини.

Кілька років тому

була одна африканська дівчина.

Вона мала сина,

який мріяв про шматочок пончика,

бо був дуже голодним.

Зла, розчарована,

дуже засмучена

тим станом, у якому було її суспільство

та становищем її дитини,

ця молода дівчина розпочала рух,

рух звичайних жінок,

які об'єднують свої сили

заради миру.

Я здійсню цю мрію.

Це мрія іще однієї африканської дівчини.

Мені не вдалося здійснити мрії тих двох дівчат.

Я зазнала поразки.

Ось такі думки крутилися у голові ще однієї молодої жінки -

Я не впоралася, я не змогла, я не впоралася.

Тож я зроблю це.

Жінки виступили

проти брутального диктатора,

сміливо висловилися.

Здійснилася не лише та мрія про шматочок пончика,

здійснилася мрія про мир.

Ця молода жінка

також хотіла ходити до школи.

Вона пішла до школи.

Ця молода жінка бажала й інших речей,

і вона їх отримала.

Сьогодні ця жінка - це я,

лауреат Нобелівської премії.

Зараз я на шляху

здійснення мрії,

яким би мізерним не був мій вклад у це,

маленьких африканських дівчат -

мрія здобути освіту.

Ми засновуємо фонди.

Ми надаємо повні 4-річні стипендії

дівчатам із селищ, в яких ми бачимо потенціал.

Я не маю потреби випитувати про вашу ситуацію.

Я також була у різних місцях Сполучених Штатів

і знаю, що дівчата цієї країни

також мають мрії,

мрії про краще життя десь у Бронксі,

мрія про краще життя

десь у діловому районі Лос Анджелесу,

мрія про краще життя десь у Техасі,

мрія про краще життя десь у Нью Йорку,

мрія про краще життя

десь у Нью Джерсі.

Чи ви підете разом зі мною,

щоб допомогти тій дівчинці,

чи це африканка, чи американка,

чи японка,

здійснити її бажання,

здійснити її мрію,

досягнути ту мрію?

Тому що усі ці

великі інноватори та винахідники,

з якими ми розмовляли і яких бачили

за останні кілька днів,

також сидять у своїх маленьких кутках

у різних частинах світу,

і все, про що вони нас просять,

це створювати простір

для розблокування розуму,

розблокування пристрасті,

розблокування усіх чудових речей,

які вони мають всередині.

Давайте здійснимо цю подорож разом. Давайте здійснимо її разом.

Дякую.

(Оплески)

Кріс Андерсон: Дуже дякую.

Саме зараз у Ліберії,

яка є головна проблема,

що вас непокоїть?

ЛГ: Мене попросили очолити

Ліберійську Ініціативу Примирення.

Одним з моїх обов'язків

є відвідувати

різні села та містечка -

по 13-15 годин на брудних дорогах -

і не було ще жодної спільноти, куди я приїжджала,

де б не було розумних дівчат.

Та, на жаль,

бачення великого майбутнього,

або мрія про велике майбутнє,

це лише мрія,

через усі наявні пороки.

Підліткова вагітність, як я вже казала, як епідемія.

Тож мене турбує те,

що я була на їх місці,

і певним чином, я і є на їхньому місці,

і я не хочу бути самотньою

на цьому місці.

Я шукаю способів,

щоб ці дівчата були зі мною.

Я хочу подивитися на 10 років уперед,

і побачити, що інша ліберійська дівчина,

дівчина з Гани, з Нігерії, Ефіопії,

стоїть на сцені TED.

І можливо, ну просто припустимо, вона скаже:

"Я тут сьогодні завдяки тій жінці -

Нобелівському лауреату".

Мене турбує,

коли я бачу їх такими, наче надії нема.

Але я й не песимістична,

бо знаю, що небагато треба,

аби їх мотивувати.

КА: Розкажи нам

про якийсь обнадійливий випадок,

що трапився за останній рік.

ЛГ: Я можу розказати багато обнадійливих речей, що відбувалися.

Та за останній рік,

у селі, звідки родом президент Серліф,

ми працювали з кількома дівчатами.

І не змогли знайти 25 дівчат

у коледжі.

Всі вони пішли до золотої копальні,

і в основному займались там проституцією,

та виконували якісь дрібні роботи.

Ми забрали 50 дівчат звідти,

працювали з ними.

Це було напередодні виборів.

Там жінок ніколи не було -

навіть найстарші

рідко могли сидіти поруч із чоловіками.

Ці дівчата зібралися разом, сформували групу

і розпочали кампанію

за реєстрацію на голосування.

Це в сільській місцевості, в реальному селі.

Слоган, який вони використали, звучав так:

"Навіть вродливі дівчата голосують".

Їм вдалося мобілізувати молодих жінок.

Але це не все, що вони зробили,

вони пішли також до тих, хто балотувався,

і запитали: "Що саме

ви дасте дівчатам цієї спільноти,

якщо виграєте вибори?".

Один з кандидатів,

який вже отримав місце, був дуже -

бо в Ліберії один з найстрогіших законів про згвалтування,

- він активно боровся в парламенті

проти цього закону,

бо вважав його варварським.

Згвалтування не варварство, за його словами, а закон варварський.

І коли дівчата звернулись до нього,

він дуже вороже до них поставився.

І ці тендітні дівчатка сказали йому:

"Ми голосуватимемо, щоб тебе зняли з посади".

Його зняли з посади.

(Оплески)

КА: Леймо, дякую. Дуже дякую, що завітала на TED.

ЛГ: Прошу. (КА: Дякую)

(Оплески)