У нашій культурі розмови про майбутнє —

це іноді ввічливий спосіб
говорити про теперішнє,

бо інакше, вони би вважалися грубими
чи контроверсійними.

Але чи цікавило вас,

чому так мало яскравих прогнозів
TED-доповідей втілилося в життя?

Щось не так з ідеями?

Чи в думці, що ідеї самі
себе реалізують?

Я пишу про зв’язки технології з культурою,

як технології допомагають світу,

і як культура, в свою чергу,
підтримує розвиток технологій.

Це місце перетину філософії та задуму.

Тому осмислення можливостей —

це те, що я сприймаю дуже серйозно.

Саме тому я та багато інших людей,

вважаємо, що прийшов час
зробити крок назад

і добре замислитися

над інтелектуальною життєздатністю
таких заходів як TED.

Отже, мій виступ буде
не про мою роботу — нову книгу,

в якій звичайне базікання,

а про TED: що це таке
і чому воно не працює?

Перша причина — це надмірне спрощення.

Хочу зауважити, що я не проти ідеї,

щоб цікаві люди, що роблять важливі речі,
розповідали про свою роботу

у всім зрозумілій манері.

Але TED виходить за рамки цього.

Розкажу вам історію.

Недавно я був на презентації
у друга-астрофізика,

яка проводилася для потенційного спонсора.

Мені його виступ
був зрозумілим та цікавим.

Я професор факультету мистецтва

в Каліфорнійському університеті
в Сан-Дієго

і я нічого не знаю про астрофізику.

Однак спонсор сказав: «Я не буду
брати участь, мене це не надихнуло.

Вам треба виступати як Малкольм Гладуел».

Ці слова мене вразили.

Ви уявляєте?

Вдумайтесь, вчений,
що створює справжні знання,

повинен бути як журналіст,
що оперує хибними здогадками.

Це не донесення знань до людей.

Це як взяти щось із суттю і значенням

та вирізати його серцевину,
щоб ковталося не пережовуючи.

Це не протистояння нашим
найстрашнішим проблемам,

це і є нашою найстрашнішою проблемою.

Що ж.

Що таке TED?

TED — це, скоріш за все, твердження,

про те, що якщо багато говорити про ідеї,
що змінюють світ,

то світ зміниться.

Це також неправда.
І в цьому друга проблема.

TED, як відомо, абревіатура [з англ.] від
Технології, Розваги, Дизайн.

Для мене, TED — це абревіатура від

Обиватель, Мегацерква,
Інформаційно-розважальний.

(Сміх).

Ключова особливість всіх TED-доповідей —

це поєднання Богоявлення
та особистого свідчення.

Доповідач ділиться особистою історією
прозріння та одкровення,

проблемами та незгодами на її шляху.

Яку користь надіється отримати від цього
аудиторія TED-у?

Розуміння, набуте з чужого досвіду?
Моменти подиву?

Відчуття, що врешті-решт все буде добре?

Духовне піднесення?

Вибачте, але це не вирішує проблем,

з якими ми стикаємося.

Вони складні, тут не можна прийняти
абияке рішення.

Проблемам не важливий
чийсь досвід оптимізму.

Враховуючи ставки, дозволяти нашим
найталановитішим людям

марнувати свій час і час публіки,

витанцьовуючи тут як в рекламі,
це занадто висока ціна.

І це цинічно.

До того ж, марно.

Недавно TEDGlobal повідомив
місцевих організаторів TEDх,

щоб вони не запрошували тих,
хто працює в сфері паранормального,

конспіраційного, нової ери
«квантової нейроенергії» й такого іншого —

так званого «ууу».

А натомість, запрошувати тих,
чия робота образна, але близька до життя.

TEDGlobal розкритикували за це,

але цей вчинок вартий подяки.

«Ні» плацебо-науці і плацебо-медицині.

Але. Наслідком плацебо-науки
і плацебо-медицини

є плацебо-політика і плацебо-інновації.

І тут роботи для TED непочатий край.

Можливо, вершину плацебо-політики
ви бачили на TEDxSanDiego

кілька років тому.

Думаю, ви знайомі
з соціальною кампанією Kony2012.

Про що в ній йде мова?

Віруючий серфер їде до Африки.

Знімає там манірне відео,
пояснюючи геноцид героям серіалу «Хор».

(Сміх)

Люди знаходять своє Богоявлення
і ведуться на все, що їм сказали.

Складна геополітика центральної Африки
залишається без змін.

Коні досі там.

Кінець.

Розумієте, коли натхнення
стає маніпуляцією,

воно стає об’єктом спекуляції.

І якщо ви не цинічні,
то повинні бути скептичними.

Скептичні до плацебо-політики,
як скептичні і до плацебо-медицини.

Отже.

T – E – D.

Перше слово — Технології.

Нам кажуть, що прискорюються
не лише зміни,

але і їх темп.

З точки зору розрахункової
вантажопідйомності

на планетарному рівні, це так.

Але в той же час,
і це пов'язано між собою,

відбувається культурне гальмування.

Ми розвиваємо футуристичні
інформаційні технології,

в тому числі, й авто,
але їдемо на них до будинку,

оформленому в попсовому стилі,
здертому з 18 століття.

Майбутнє, що нам пропонують, —
це те, в якому все може змінитися,

поки все залишається, як є.

У нас є Google Glass,
але дресс-код досі обов’язковий.

Ця несміливість не є дорогою в майбутнє.

Вона дуже консервативна.

І додаткові гігафлопси
нічого не вирішать.

Адже, якщо проблема
повністю охоплює систему,

то згідно закону Мура,
посилиться все те, що мало вади.

Це як обчислювати дані
неправильної кривої,

сумнівно, що результатом буде
торжество розуму.

В своїй роботі я часто стикаюся
з глибоким технокультурним зрушенням

від постгуманізму до постантропоцену.

Але справа в тому,
що TED вірить в технології,

а не в обов’язок їх реалізувати.

Це плацебо-технорадикалізм,

гра з високими ставками.

Отже, наша техніка стає розумнішою,
а ми дурнішими.

Але так не повинно бути.
Ми можемо розвиватися разом.

Можливе інакше майбутнє.

Краще, щоб Е в абревіатурі TED,
було від економіки,

від бачення та розробки
нових систем оцінки,

обміну звітності для зовнішніх справ,

узгодженого фінансового планування
й такого іншого.

Тому що «держави і ринки»,
«держави проти ринків» —

це непридатні моделі. Наше бачення
застрягло на рівні «холодної війни».

І ситуація погіршується, коли економіка
обговорюється як метафізика,

ніби будь-яка реальна система
є поганим прикладом ідеальної.

Теорія комунізму була
утопією рівноправності.

А існуючий комунізм —
це екологічний розгром,

шпигунство уряду,

паршиві авто, ГУЛАГи.

Теорія капіталізму —
це космічні кораблі,

наномедицина,

Боно, що рятує Африку.

(Сміх)

А існуючий капіталізм —
це роботи в Walmart,

обурливо величезні маєтки,

люди, що живуть в каналізації
під Лас-Вегасом,

Райан Сікрест.

(Сміх)

Плюс екологічний розгром,

шпигунство уряду,

паршивий громадський транспорт

та комерційні тюрми.

Однак, варіанти наших альтернатив
знаходяться у вузькому діапазоні:

від того, що маємо
плюс трохи більше Хайєк,

до того, що маємо
плюс трохи більше Кейнса.

Чому?

Недавні роки показали
величезний прогрес

в покращенні якості життя.

Але парадокс в тому,
що нинішня система,

називайте її як хочете,

в короткостроковій перспективі дозволяє
втілити технології в життя,

але в довгостроковій перспективі
пригнічує їх розвиток.

Необхідна нова структура економіки.

«D» від ідеї.

Замість дублювання прототипу

того самого «героя, що робить зміни
на краще» знову і знову,

і подальшого дивування,
що нічого не реалізовано,

ми повинні зрозуміти, що ідея —
це не якась магічна відповідь.

Ідея дужа важлива,
але з іншого приводу.

Загорітися ідеєю просто,
адже, марнословити про майбутнє легше,

ніж розбиратися
зі справжнім слоном в кімнаті.

Як про телефони, дрони та геноми,

якими займаються тут, в Сан-Дієго
та Ла-Холья.

Крім всіх чудових речей,
що роблять ці технології,

вони є основою для шпигування
агенства національної безпеки США,

літаючих пристроїв, що вбивають людей,

та масової приватизації
біологічного життя.

Ми робимо і це.

Як бачите, потенціал цих технологій

і чудовий, і лякаючий водночас,

тому, щоб спрямувати їх в напрямку
хорошого майбутнього,

ідея в ролі «інновації»
не достатньо сильна.

Потрібно говорити про ідеї
в ролі «імунізації»,

активно попереджуючи певні «інновації»,
які не хочемо втілювати в життя.

Отже.

Щодо заключної думки,
магічного рішення —

в мене його немає.

В цьому вся суть.

(Сміх)

Можу припустити,

що якби людство змогло вирішити
найскладніші проблеми,

то можливо, багато присутніх в цій кімнаті
були би безробітними чи сиділи в тюрмах.

Але я не кажу, що ми не маємо тем,
вартих обговорення.

Нам треба добре обговорити різницю

між цифровим космополітизмом
та пройдешнім феодалізмом.

А також спірну історію
комп’ютерної науки,

та святкування дня народження
Алана Тюрінга.

Я хотів би побачити світ новим,

не основаним на колоніалізмі,

спадкових геномах,

та міфах бронзової доби,

а на чомусь більш масштабному.

Але сьогодні TED не такий.

Наші проблеми не пазли,
які треба складати.

Ця метафора передбачає,
що всі деталі

уже лежать на столі,
їх просто потрібно упорядкувати.

Це не так.

«Інновації», визначені як «пазли»,

як перестановка деталей
та додавання обчислювальної потужності,

не є тією великою ідеєю,
що порушить нездоровий статус-кво,

це і є тим нездоровим статусом-кво.

Один доповідач TED
сказав недавно про свою роботу:

«Тепер, коли ми перейшли всі кордони,

єдиний кордон, що залишився,
це наша уява».

Невірно.

Якщо ми дійсно хочемо змін,
ми повинні пробиватися через складні речі:

історію, економіку, філософію, мистецтво,
неясність та протиріччя.

Адже зосередженість лише на технологіях
чи лише на інноваціях

насправді відвертає зміни.

Потрібно підняти
рівень загального розуміння

до розуміння комплексності системи,

в якій ми живемо і яка живе в нас.

Її суть не в
«особистих історіях натхнення»,

а в складній задачі
розвіяння міфів та зміни понять.

Більше Коперників, менше Тоні Роббінсів.

На суспільному рівні суть в тому,

що витрачаючи сили на те,
що нас захоплює, але не працює,

замість того, щоб займатись тим,

що не викликає задоволення,
але може вирішити проблеми,

ми прийдемо до того,
що нам буде все складніше

відчувати себе добре,
не вирішуючи проблеми.

В цьому випадку плацебо
не просто неефективне — воно шкодить,

тому що зосереджує
ваш інтерес, енергію, реакцію

та спрямовує їх в чорну діру
штучних речей.

«Будьте спокійними і продовжуйте
робити інновації», — це і є послання TED?

Для мене це не натхнення, а цинізм.

У правої партії США є телеканали,

що дозволяють їм прикривати дійсність.

У других виборців є TED.

Дякую за ваш час.

(Оплески)