Уявіть, що ви допомагаєте другу з вечіркою,

і він пише вам повідомлення,

в якому просить "Приведи Боба, діджея і клоуна".

Для вас це дивина.

Ви й гадки не мали, як багато всього вміє Боб.

Однак, у призначений день

виявляється, що він не має стількох талантів,

натомість, потрібно було привести трьох різних людей.

Сидячи з Бобом на тихій вечірці без клоуна,

ви усвідомлюєте, що непорозуміння можна було уникнути,

якби після слова "діджей" стояла кома.

Ця кома,

що стоїть остання в переліку

перед сполучником і, або

має назву серійна кома,

або оксфордська кома.

Вона давно непокоїть знавців граматики,

оскільки навіть найголовніші мовні інституції

не можуть дійти згоди, ставити її чи ні.

Кумедно, але оксфордська кома

більш поширена в Сполучених Штатах.

Тут вживати кому рекомендують

Американська асоціація сучасної мови, Чиказький посібник зі стилю,

та Урядова друкарня Сполучених Штатів,

крім посібнику зі стилю Ассошіейтед прес.

У Великобританії та інших англомовних країнах

посібники зі стилю здебільшого не радять ставити цю кому,

окрім Видавництва Оксфордського університету,

на честь якого названо кому.

Чому ж серійну кому не ставлять?

По-перше, тому що

сполучника зазвичай достатньо,

щоб розділити компоненти переліку.

А коли цього замало,

як у вашому невдалому списку запрошених,

треба поміняти місцями компоненти переліку.

Журналісти також уникають коми,

адже вона займає дорогоцінне місце

і на вигляд обтяжує текст.

Іноді й наявність коми призводить до непорозуміння.

До прикладу,

якщо ваш друг просив про Боба,

діджея і цуценя,

ви, напевно, подумаєте,

що згадано трьох істот.

Цуценята кумедні,

та вони не здатні бути діджеями.

А якби серійна кома стояла,

ви б подумали,

що Боб і є діджеєм,

тож вам потрібен тільки він і цуценя.

Дискусія навколо оксфордської коми

збурила за весь час стільки ідей,

що, зрештою, було досягнуто компромісу.

Домовились, що використання коми

є факультативним:

ставити її там, де вона допоможе

уникнути двозначності.

Єдине, що

треба дотримуватись одного принципу

використання оксфордської коми

послідовно протягом одного тексту.

Згідно з цим, не можна ставити кому

тільки там, де потрібно.

Та й сама ідея

факультативного граматичного правила

є трохи дивною.

Уявімо тепер, що ви не наплутали з організацією вечірки,

і наступного дня читаєте, що "всі повеселилися

ніндзі, пірати, вікінги, старі й малі".

Якщо оксфордська кома є нормою в цих повідомленнях,

то тут ви бачите, що її нема.

Це означає, що серед згаданих гостей

були старі й малі, вбрані однаково.

Та, зважаючи на непевну ситуацію з комою,

ви завжди будете гадати,

а чи не означало це,

що там були і звичайні надокучливі діти та старі люди

без особливих костюмів.

Залежно від випадку, серійна кома допомагає або заважає,

та ваше ставлення до неї,

як і до інших вибіркових речей,

великою мірою залежить

від того, хто впливав на формування вашого стилю.

Ваші шкільні вчителі віддавали їй перевагу?

Ймовірно, і ви її досі використовуєте.

Ваш перший редактор ненавидів її?

Певно і ви теж.

Втім, може, це трохи нерозумно -

так доскіпуватись до малої карлючки

у тексті.

Зрештою,

існують і серйозніші проблеми,

які треба розв'язати.

Проте іноді й дрібниці відіграють велику роль.