Ця історія почалась з оцих двох --

моїх дітей.

Ми прогулювались у лісах Окланду,

коли моя дочка помітила
пластиковий котячий лоток у струмку.

Вона подивилася на мене і сказала,

"Тааааатку?!

Це не повинно там бути."

Коли вона це сказала,
це нагадало мені літній табір.

Одного ранку у день відвідань,

прямо перед тим, як впустити 
наших батьків через ворота,

наш директор табору сказав:

"Швидко! Кожен підберіть 
п'ять шматків сміття."

Є пара сотень дітей,
кожен підніме п'ять шматків сміття

і досить швидко ви отримаєте
набагато чистіший табір.

Тому я подумав,

чому б не застосувати цей підхід
до усієї планети?

І це було натхненням
для створення Litterati.

Ідея в тому, щоб 
створити світ без сміття.

Я покажу, як це почалось.

Я сфотографував недопалок,
використовуючи Instagram.

Тоді я зробив ще одне фото...

і ще одне...

і ще одне...

І я помітив дві речі:

перша, сміття виглядало художньо
та досяжно;

і друга,

через декілька днів на моєму
телефоні було 50 таких фото.

Я підняв кожен шматок 
цього сміття,

і я зрозумів, 
що йшов на рекорд

у плані позитивного впливу,
який я робив для планети.

Це на 50 шматків менше,
які ви могли б бачити,

або на які могли наступити,

або які могли б з'їсти птахи.

Тож я почав розповідати людям,
що я робив,

і вони почали брати участь.

Одного дня

ця фотографія 
з'явилась з Китаю.

І тоді я усвідомив,

що Litterati було дещо більшим,
ніж просто гарні картинки;

ми почали бути спільнотою,
яка збирає дані.

Кожне фото розповідає 
свою історію.

Воно розповідає,
хто і що підняв,

географічна мітка 
говорить нам де

і мітка часу
говорить нам коли.

Тож, я створив Google карту,

і почав наносити на неї мітки,
де було піднято сміття.

І завдяки цьому
спільнота почала зростати,

і кількість даних 
почала зростати.

Двоє моїх дітей ідуть до школи
якраз посеред цих міток на карті.

Сміття:

воно перетворюється
на фон нашого життя.

Але, що, як ми перенесемо його
на передній план?

Якщо ми зрозуміємо,
що саме було на наших вулицях,

на наших тротуарах,

на подвір'ях наших шкіл?

Як ми можемо використати ці дані,
щоб щось змінити ?

Що ж, дозвольте показати.

По-перше, з містами.

Сан Франциско хотіло зрозуміти,
який відсоток сміття становлять недопалки.

Чому?

Щоб створити податок.

Тож вони поставили декілька людей
на вулицях

з олівцями і блокнотами,

ті ходили довкола,
збираючи інформацію,

це призвело до створення 20% податку
на всі продажі цигарок.

А потім вони отримали позов

від тютюнової компанії,

яка стверджувала, що 
таке збирання інформації

не є точним та доказовим.

Місцева влада подзвонила мені і запитала,
чи наші технології можуть допомогти.

Я не впевнений, 
що вони зрозуміли,

що наші технології
були моїм Instagram акаунтом -

(Сміх)

Але я сказав:
"Так, ми можемо."

(Сміх)

"І ми можемо сказати вам, чи це були
цигарки Parliament чи Pall Mall.

Плюс, кожна фотографія має
географічну та часову мітку,

надаючи вам доказ ".

Чотири дні та 5 000 шматків сміття
потому

наші дані були використані в суді, щоб не 
тільки підтвердити, але подвоїти податок,

створюючи щорічний дохід
в чотири мільйони доларів

для Сан Франциско 
для його прибирання.

Протягом цього процесу
я засвоїв дві речі:

перша, Instagram не є правильним 
інструментом -

(Сміх)

тому ми створили додаток.

І друга, 
якщо подумати,

кожне місто у всьому світі
має свій унікальний відбиток сміття,

і цей відбиток дає нам
як джерело проблеми,

так і шлях її вирішення.

Якщо ви можете створювати 
потік доходу

лише завдяки розумінню
відсотку недопалків у смітті,

що ж, як щодо стаканчиків з-під кави,

або бляшанок з-під газованої води,

або пластикових пляшок?

якщо ви можете отримати такий відбиток
з Сан Франциско, як щодо Окланду

або Амстердаму,

або десь значно ближче до дому?

А як щодо брендів?

Як вони можуть використати ці дані,

щоб вирівняти їх вплив на навколишнє 
середовище та економічний інтерес.

Є ділянка в центрі Окланду,
яка вся вкрита сміттям.

Спільнота Litterati об'єдналась
і зібрала 1500 шматків сміття.

І ось що ми зрозуміли:

його більшість складається з
сміття досить відомого бренду їжі тако.

Переважно, цим сміттям був
їх соус у пакетиках,

і значна його частина 
навіть не розпакована.

Проблема і шлях її вирішення -

що ж, можливо, цьому виробнику слід
видавати такі соуси тільки на вимогу.

або встановити сипучі дозатори,

або запровадити більш
якісне пакування.

Як бренд сприймає ризики,
пов'язані з навколишнім середовищем,

перетворює їх на рушій економіки

і стає героєм своєї індустрії?

Якщо ви дійсно бажаєте 
створити зміни,

то найліпше це почати з ваших дітей.

Група п'ятикласників зібрала
1 247 шматків сміття

тільки з подвір'я своєї школи.

І вони зрозуміли, що найбільш поширеним
типом сміття

були обгортки з пластикових соломинок
з їх кафетерію.

То ж ці діти поглянули на свої звички
і запитали себе:

"Чому ми досі купуємо ці соломинки?"

І вони перестали купувати їх.

І вони зрозуміли, що поодинці
вони можуть робити зміни,

але разом вони зробили вплив.

Не має значення, чи ви студент,
чи науковець,

чи ви живете в Гонолулу або в Ханоі,

це спільнота для всіх.

Це почалось з двох маленьких дітей
у лісі північної Каліфорнії,

і сьогодні це розповсюдилось 
по всьому світу.

І знаєте, як ми досягли успіху ?

По одному шматочку за раз.

Дякую вам.

(Оплески)