Було б добре об'єктивно дивитися на життя

у різних аспектах.

Біда в тому, що ми дивимося на ситуації

крізь кольорові окуляри.

Наприклад, подумайте про щось
настільки просте, як пиво.

Якщо б я дав вам спробувати
декілька різновидів пива

і попрохав би оцінити їх
за насиченістю смаку й гіркотою,

різні види зайняли б різні місця.

А якщо б ми спробували бути об'єктивними?

У випадку з пивом це було б просто.

Що як провести дегустацію усліпу?

Якщо б ми зробили те ж саме,
ви б спробували те ж саме пиво,

але усліпу, ситуація дещо змінилася б.

Більшість видів зайняли б
одне й те ж місце.

Ви б не змогли відрізнити їх,

за винятком, звичайно, "Ґіннесса".

(Сміх)

За аналогією можна розглянути фізіологію.

Що трапляється, коли люди
чогось очікують від свого організму?

Наприклад, ми продавали
ліки від болю.

Деяким ми сказали, що ліки дорогі.

А іншим — що дешеві.

Дорогі ліки мали кращий результат.

Вони краще справлялися з болем,

тому що очікування
впливають на нашу фізіологію.

Ми знаємо, що у спорті,

якщо ви фанат якоїсь команди,

ви спостерігаєте за грою

з точки зору вашої команди.

Усе це випадки, у яких
наша упередженість

та наші очікування викривляють наш світ.

А що трапилося
з важливішими питаннями?

Що трапилося з питаннями, які
мають справу з соціальною справедливістю?

Ми хотіли розглянути дегустацію усліпу

у контексті нерівності.

Ми пильніше поглянули на нерівність

і провели масштабні опитування

у США та інших країнах.

Ми ставили два питання:

Чи знають люди, який наразі
рівень нерівності?

А також до якого рівня ми прагнемо?

Подумаймо над першим питанням.

Уявімо, що я взяв усіх людей із США

та поставив їх у шеренгу,
починаючи з найбідніших праворуч

і закінчуючи найбагатшими ліворуч.

А потім я розділив їх на 5 груп:

20% найбідніших, наступні 20%,

наступні, наступні
і найбагатші 20%.

А потім попрохав би сказати мені,
скільки грошей

зосереджено в кожній групі.

Аби спросити задачу,
уявіть, що я запитав,

скільки грошей, на вашу думку,
зосереджено

у двох нижчих групах,

у нижчих 40%?

Не поспішайте. Подумайте
і визначтеся з числом.

Зазвичай ми не думаємо.

Задумайтесь на мить,
уявіть в голові реальне число.

Готово?

Ось що відповіли багато американців.

Вони думають, що нижчі 20%

мають приблизно 2,9% грошей,

у наступної групи — 6,4%,

що у сумі трохи більше 9%.

У наступної групи, сказали вони, 12%,

20%,

а найбагатші 20%, на думку опитуваних,
мають 58% грошей.

Ви можете порівняти результати
з вашими думками.

Що ж відбувається насправді?

Реальність дещо інша.

Нижчі 20% мають 0,1% грошей.

Наступні 20% — 0,2% грошей.

Разом це 0,3.

У наступної групи — 3,9%,

11,3,

а у найбагатшої групи — 84-85% грошей.

Тож, реальність і те,
що ми вважаємо реальністю —

це різні речі.

А чого ж ми хочемо?

Як це взагалі визначити?

Щоб визначитися з тим,

чого ми справді хочемо,

ми згадали про філософа Джона Ролза.

Якщо ви знаєте,

він мав свою думку
щодо справедливого суспільства.

Він казав, що справедливим

є суспільство, до якого
ви хотіли б долучитися

у ролі представника будь-якого класу.

І це чудове визначення,

бо якщо ви багатій,
то захочете, щоб у багатих

було більше грошей,
а у бідних — менше.

Якщо ви бідняк, то захочете
більшої рівності.

Але якщо ви долучаєтеся до суспільства,

не знаючи свого майбутнього місця,

треба враховувати всі варіанти.

Певною мірою це як дегустація усліпу,
коли ви не знаєте,

до чого призведе ваше рішення,

і Ролз назвав це
завісою необізнаності.

Тож, ми взяли ще одну
велику групу американців

і запитали їх про завісу необізнаності:

Якою повинна бути країна,
щоб ви хотіли туди переїхали,

знаючи, що можете потрапити
до будь-якого соціального класу?

І ось що вийшло.

Що люди хотіли віддати першій групі,

нижчим 20%?

Вони хотіли віддати їм десь 10% грошей.

Наступній групі — 14% грошей,

потім 21, 22 і 32%.

Ніхто з них не хотів повної рівності.

Ніхно з них не прагнув до соціалізму.

Але що це означає?

Це означає, що ми не відрізняємо

того, що справді маємо, від того,
що думаємо, що маємо.

Не менша різниця і між тим,
що ми вважаємо правильним,

і тим, що, на нашу думку, ми маємо.

До речі, ми можемо ставити ці ж питання,
але вже не про гроші.

Ми можемо питати і про інші речі.

Наприклад, ми опитали людей

із різних куточків планети,

лібералів і консерваторів,

і всі вони, по суті, відповіли однаково.

Ми опитали багатих та бідних,
вони дали нам таку ж відповідь,

чоловіків і жінок,

слухачів Національного громадського радіо 
і читачів Forbes.

Ми опитали людей
в Англії, Австралії, США –

відповіді дуже схожі.

Ми навіть опитали
різні факультети університету.

Ми пішли в Гарвард і перевірили
майже кожен факультет.

В Гарвардській школі бізнесу

деякі люди хотіли, щоб заможні
мали більше, а багаті – менше.

Подібність була вражаючою.

Я знаю, деякі з вас навчалися
у Гарвардській школі бізнесу.

Ми також сформулювали
це питання по-іншому.

Ми запитали про співвідношення платні
виконавчого директора і некваліфікованих робітників.

Отож ви можете побачити, що люди вбачають 
під словом співвідношення,

і тоді запитати, яким, на їхню думку, 
воно повинне бути.

І тоді ми можемо запитати, яка ж реальність.

Яка ж реальність? І ви могли б сказати
"Не так уже й погано, правда?"

Червоний і жовтий
не так вже й відрізняються.

Але справа в тому, що я намалював їх
на різних полотнах.

Важко побачити,
що всередині жовтий і синій.

Що ж стосовно інших наслідків багатства?

Багатства не лише в значенні майна.

Ми запитали, що ж стосовно
таких речей, як здоров'я.

Про доступність потрібних ліків.

Що стосовно тривалості життя?

Щодо тривалості життя дітей?

Як ми хочемо його продовжити?

Що на рахунок освіти для молоді?

І для старших людей?

З усього цього ми дізналися, що людям

не подобається майнова нерівність.

Але є інші випадки, коли нерівність,
що є наслідком багатства,

викликає в них навіть більшу відразу.

Наприклад, нерівність
у контексті здоров'я або освіти.

Ми також з'ясували,
що люди особливо відкриті

до змін, коли йдеться про тих,

хто має менше засобів.

В основному, це діти і немовлята,

бо ми не вважаємо їх
відповідальними за їхнє становище.

Які висновки можна з цього зробити?

Існує дві проблеми:

Ми маємо прогалину в знаннях
і несумісність між бажаним і дійсністю.

Прогалина у знаннях – відома проблема.

Як ми навчаємо людей?

Як ми змінюємо спосіб мислення людей
про нерівність

і наслідки нерівності
з точки зору здоров'я, освіти,

заздрощів, рівня злочинності і так далі?

Також ми маємо прогалину в бажаннях.

Як ми змусимо людей мислити по-іншому
про те, чого ми справді хочемо?

Справа в тому, що тлумачення Ролза,
погляд Ролза на світ,

його підхід дегустування усліпу

не враховує наших егоїстичних мотивів.

Як ми реалізуємо це на вищому рівні,

в ширших масштабах?

Насамкінець, існує ще й нестача дії.

Як ми сприймаємо ці речі
і чи, власне, змінюємо щось?

Я думаю, частина відповіді в тому,
щоб сприймати людей

як малих дітей і немовлят,
які не мають достатньо засобів.

Тому що люди здаються
більш готовими на такий крок.

Наостанок хотів би сказати, що
наступного разу, коли ви підете пити пиво чи вино,

перш за все, подумайте про те,
що з вашого досвіду є справжнім,

а що є ефектом плацебо,

що його спричинили очікування.

А тоді поміркуйте над тим, який вплив
це має на інші рішення у вашому житті

і на політичні питання,

які впливають на всіх нас.

Дякую.

(Оплески)