WEBVTT

00:00:00.703 --> 00:00:03.515
Ось як починається війна.

00:00:03.515 --> 00:00:06.781
Одного дня ви живете своїм звичним життям,

00:00:06.781 --> 00:00:09.297
збираєтеся піти на вечірку,

00:00:09.297 --> 00:00:11.681
відправляєте дітей до школи,

00:00:11.681 --> 00:00:14.394
записуєтеся на прийом до стоматолога.

00:00:14.394 --> 00:00:18.020
Через мить ваш телефон виходить з ладу,

00:00:18.020 --> 00:00:21.957
вимикається телевізор, на вулиці знаходяться озброєні люди,

00:00:21.957 --> 00:00:24.273
дорога перекрита.

00:00:24.273 --> 00:00:28.750
Звичне для вас життя перестає бути дійсністю.

00:00:28.750 --> 00:00:30.955
Воно зупиняється.

NOTE Paragraph

00:00:30.955 --> 00:00:33.513
Я хочу розповісти історію своєї подруги,

00:00:33.513 --> 00:00:36.491
яка живе у Боснії, про те, що трапилося з нею.

00:00:36.491 --> 00:00:40.868
Думаю, ця історія допоможе вам сповна відчути та зрозуміти подібну ситуацію.

00:00:40.868 --> 00:00:44.962
Одного квітневого дня 1992 року вона йшла на роботу,

00:00:44.962 --> 00:00:48.110
одягнена в коротку спідницю та на підборах. Вона працювала в банку.

00:00:48.110 --> 00:00:51.634
Була молодою мамою, любила "потусити".

00:00:51.634 --> 00:00:53.468
Чудова людина.

00:00:53.468 --> 00:00:56.775
І раптом вона бачить танк,

00:00:56.775 --> 00:00:59.981
що неквапно рухається головною вулицею Сараєво,

00:00:59.981 --> 00:01:03.533
відсуваючи усе на своєму шляху.

00:01:03.533 --> 00:01:07.564
Їй здавалось, що вона спить, але це було не так.

00:01:07.564 --> 00:01:10.309
І вона біжить у пошуках прихистку, як і кожен з нас би зробив.

00:01:10.309 --> 00:01:14.326
На високих підборах та в коротенькій спідниці вона

00:01:14.326 --> 00:01:16.925
ховається за сміттєвим баком.

00:01:16.925 --> 00:01:21.144
Вона почувається безглуздо, ховаючись там,

00:01:21.144 --> 00:01:23.840
проте бачить танк, солдатів,

00:01:23.840 --> 00:01:26.200
людей навкруги і хаос.

00:01:26.200 --> 00:01:30.827
У голові промайнуло: "Я ніби Аліса в Задзеркаллі,

00:01:30.827 --> 00:01:33.162
що опускається у кролячу нору,

00:01:33.162 --> 00:01:36.230
все нижче і нижче до хаосу,

00:01:36.230 --> 00:01:41.631
і моє життя вже ніколи не буде таким, як колись".

NOTE Paragraph

00:01:41.631 --> 00:01:45.418
Кілька тижнів потому, у тисняві натовпу моя подруга

00:01:45.418 --> 00:01:50.368
з своїм сином на руках штовхалась, щоб

00:01:50.368 --> 00:01:52.904
віддати немовля незнайомцю у автобусі,

00:01:52.904 --> 00:01:55.928
одному із останніх, що відправлявся з Сараєво,

00:01:55.928 --> 00:01:59.093
забираючи дітей у безпечне місце.

00:01:59.093 --> 00:02:03.203
Вона згадує, як разом із матір'ю пробиралася наперед

00:02:03.203 --> 00:02:06.629
через великий натовп людей, вигукуючи "Візьміть мою дитину! Візьміть мою дитину!",

00:02:06.629 --> 00:02:12.682
і як віддала свого сина людині у віконечку.

00:02:12.682 --> 00:02:15.550
Вона не бачила його роками.

00:02:15.550 --> 00:02:19.269
Облога тривала три з половиною роки,

00:02:19.269 --> 00:02:21.558
облога без води,

00:02:21.558 --> 00:02:26.847
без електрики, без тепла, без їжі,

00:02:26.847 --> 00:02:32.202
у самому серці Європи, в середині 20 століття.

NOTE Paragraph

00:02:32.202 --> 00:02:36.004
Я мала честь бути серед репортерів,

00:02:36.004 --> 00:02:38.423
які пережили ту облогу,

00:02:38.423 --> 00:02:41.461
і вважаю за честь та привілегію своє перебування там,

00:02:41.461 --> 00:02:43.651
бо це навчило мене всього,

00:02:43.651 --> 00:02:47.780
не лише про роботу репортера, а й про людське життя.

00:02:47.780 --> 00:02:50.135
Я дізналася про співчуття.

00:02:50.135 --> 00:02:53.946
Я дізналась про пересічних людей, які можуть бути героями.

00:02:53.946 --> 00:02:58.317
Я навчилась ділитись. Навчилась товаришувати.

00:02:58.317 --> 00:03:01.228
Та головне, я зрозуміла, що є любов.

00:03:01.228 --> 00:03:06.507
Навіть у центрі жахливої руйнації, серед смерті та хаосу,

00:03:06.507 --> 00:03:09.643
я була свідком того, як пересічні люди можуть допомагати своїм сусідам,

00:03:09.643 --> 00:03:12.287
ділити їжу, виховувати дітей,

00:03:12.287 --> 00:03:15.539
рятувати того, кого підстрелили посеред дороги,

00:03:15.539 --> 00:03:18.396
навіть піддаючи загрозі своє власне життя,

00:03:18.396 --> 00:03:21.647
допомагати пораненим добратися до таксі,

00:03:21.647 --> 00:03:24.268
яке доставить їх до лікарні.

NOTE Paragraph

00:03:24.268 --> 00:03:27.487
Я так багато дізналась про себе.

00:03:27.487 --> 00:03:30.512
Марта Ґеллхорн, одна із моїх героїнь, якось сказала:

00:03:30.512 --> 00:03:35.710
"Можна любити лише одну війну. Все інше відповідальність".

00:03:35.710 --> 00:03:39.246
Опісля як репортер я бачила дуже-дуже багато війн,

00:03:39.246 --> 00:03:41.875
так багато, що й полічити важко,

00:03:41.875 --> 00:03:44.958
але такої як в Сараєво не було.

NOTE Paragraph

00:03:44.958 --> 00:03:48.913
Торік у квітні я поїхала на досить дивну,

00:03:48.913 --> 00:03:52.687
я б сказала навіть божевільну, "зустріч випускників".

00:03:52.687 --> 00:03:57.030
Це була двадцята річниця облоги,

00:03:57.030 --> 00:03:59.502
початку облоги у Сараєво,

00:03:59.502 --> 00:04:03.942
насправді мені не подобається слово "річниця", адже це звучить наче вечірка,

00:04:03.942 --> 00:04:05.345
а то не була вечірка.

00:04:05.345 --> 00:04:09.333
Це була дуже сумна зустріч репортерів,

00:04:09.333 --> 00:04:12.724
які працювали там протягом війни, працівників гуманітарної допомоги

00:04:12.724 --> 00:04:17.193
та, звичайно ж, відважних та сміливих жителів Сараєво.

00:04:17.193 --> 00:04:19.612
Та найбільше мене вразила

00:04:19.612 --> 00:04:21.353
і просто розбила мені серце

00:04:21.353 --> 00:04:23.523
прогулянка головною вулицею Сараєво,

00:04:23.523 --> 00:04:27.598
де моя подруга Аіда побачила 20 років тому, як наближався танк.

00:04:27.598 --> 00:04:34.295
На тій дорозі стояло понад 12 тисяч червоних стільців,

00:04:34.295 --> 00:04:35.921
порожніх,

00:04:35.921 --> 00:04:38.190
і кожен з них символізував

00:04:38.190 --> 00:04:41.907
людину, що загинула під час облоги,

00:04:41.907 --> 00:04:46.194
лишень в самому Сараєво, а не в цілій Боснії.

00:04:46.194 --> 00:04:48.781
Їх розставили від одного краю міста

00:04:48.781 --> 00:04:51.055
і далеко вглиб міста.

00:04:51.055 --> 00:04:54.558
Та найважче було бачити малесенькі стільці

00:04:54.558 --> 00:04:57.414
для дітей.

NOTE Paragraph

00:04:57.414 --> 00:05:00.541
Зараз я розповім про Сирію.

00:05:00.541 --> 00:05:03.731
Я поїхала туди, бо була переконана,

00:05:03.731 --> 00:05:05.987
що мушу це зробити.

00:05:05.987 --> 00:05:08.992
Я вірю, що цю історію необхідно розповісти.

00:05:08.992 --> 00:05:12.962
І знову ж таки я бачу образ війни у Боснії.

00:05:12.962 --> 00:05:15.191
Коли я вперше прибула в Дамаск,

00:05:15.191 --> 00:05:17.593
мені довелося відчути дивний момент, коли люди,

00:05:17.593 --> 00:05:21.153
здавалось би, і не вірять в те, що війна мине.

00:05:21.153 --> 00:05:23.088
Таке ж враження було і в Боснії,

00:05:23.088 --> 00:05:25.902
і майже в кожній країні, яку я відвідала в час війни.

00:05:25.902 --> 00:05:28.445
Люди не хочуть вірити в початок війни,

00:05:28.445 --> 00:05:31.912
отже вони не покидають своїх домівок, не покидають, поки це можливо.

00:05:31.912 --> 00:05:33.582
Вони не забирають своїх грошей.

00:05:33.582 --> 00:05:37.477
Вони залишаються, тому що прагнуть бути в себе вдома.

00:05:37.477 --> 00:05:41.516
А потім війна і хаос вщухають.

NOTE Paragraph

00:05:41.516 --> 00:05:45.319
Руанда - це місце, що часто не дає мені спокою.

00:05:45.319 --> 00:05:51.473
У 1994 я ненадовго покинула Сараєво, щоб зробити репортаж про геноцид у Руанді.

00:05:51.473 --> 00:05:56.322
З квітня до серпня 1994 року

00:05:56.322 --> 00:06:00.523
було вбито один мільйон людей.

00:06:00.523 --> 00:06:05.750
А зараз подумайте: якщо ті 12,000 крісел настільки шокували мене

00:06:05.750 --> 00:06:07.822
своєю кількістю,

00:06:07.822 --> 00:06:11.453
то уявіть хоча б на секунду мільйон людей.

00:06:11.453 --> 00:06:13.990
Я пам'ятаю,

00:06:13.990 --> 00:06:19.071
як я стояла і дивилась вдалечінь на дорогу,

00:06:19.071 --> 00:06:25.160
а перед очима на цілу милю лежали тіла, складені в купу, вдвічі більшу за мій зріст,

00:06:25.160 --> 00:06:26.884
тіла мертвих.

00:06:26.884 --> 00:06:30.219
І це був лише невеликий відсоток мертвих.

00:06:30.219 --> 00:06:32.188
А ще були матері, які тримали на руках своїх дітей,

00:06:32.188 --> 00:06:35.529
що переживали останні передсмертні муки.

NOTE Paragraph

00:06:35.529 --> 00:06:38.859
Війна навчає нас багато чого.

00:06:38.859 --> 00:06:41.211
І я згадую Руанду,

00:06:41.211 --> 00:06:45.329
тому що це одне місце, як Південна Африка,

00:06:45.329 --> 00:06:49.311
де вже близько 20 років триває процес "відновлення".

00:06:49.311 --> 00:06:52.779
П'ятдесят шість відсотків парламентарів становлять жінки,

00:06:52.779 --> 00:06:55.231
і це чудово.

00:06:55.231 --> 00:06:59.257
А конституція передбачає, що

00:06:59.257 --> 00:07:02.430
не можна говорити Гуту або Тутсі.

00:07:02.430 --> 00:07:06.299
Не можна дискримінувати когось за етнічною приналежністю,

00:07:06.299 --> 00:07:10.845
що стало головною причиною кровопролиття.

00:07:10.845 --> 00:07:13.952
Одна моя подруга, соціальний працівник, розповіла мені прекрасну історію.

00:07:13.952 --> 00:07:15.435
Принаймні я вважаю її прекрасною.

00:07:15.435 --> 00:07:20.352
Це розповідь про групу дітей, що належали до Гуту і Тутсі,

00:07:20.352 --> 00:07:23.066
і групу матерів, які їх усиновляли чи удочеряли.

00:07:23.066 --> 00:07:27.000
Вони вишикувались в чергу і просто передавали дітей.

00:07:27.000 --> 00:07:30.166
Не було й натяку на те, що ти Тутсі,

00:07:30.166 --> 00:07:33.081
а ти Гуту, можливо ти вбив мою маму,

00:07:33.081 --> 00:07:34.927
можливо ти вбив мого тата.

00:07:34.927 --> 00:07:40.233
Вони просто зібрались разом у цьому акті примирення,

00:07:40.233 --> 00:07:43.817
і я вважаю це дивовижним.

00:07:43.817 --> 00:07:46.659
Тому коли люди запитують, як я можу продовжувати висвітлювати події війни

00:07:46.659 --> 00:07:48.871
і чому я продовжую це робити,

00:07:48.871 --> 00:07:50.340
цей випадок говорить сам за себе.

NOTE Paragraph

00:07:50.340 --> 00:07:53.731
Коли я наступного тижня повернулася до Сирії,

00:07:53.731 --> 00:07:57.692
то побачила неймовірно героїчних людей.

00:07:57.692 --> 00:07:59.965
Деякі з них боряться за демократію,

00:07:59.965 --> 00:08:03.982
за речі, які ми звикли приймати як належне кожного дня.

00:08:03.982 --> 00:08:07.220
І ось чому я це роблю.

NOTE Paragraph

00:08:07.220 --> 00:08:11.688
У 2004 у мене народився синочок,

00:08:11.688 --> 00:08:14.883
і я називаю його своєю диво-дитиною,

00:08:14.883 --> 00:08:17.929
тому що після побачених мною смертей,

00:08:17.929 --> 00:08:22.106
руйнації, хаосу та темноти у моєму житті

00:08:22.106 --> 00:08:25.965
народився цей промінчик надії.

00:08:25.965 --> 00:08:30.162
Я назвала його Лука, що означає "той, що дарує світло",

00:08:30.162 --> 00:08:35.085
адже він справді наповнює моє життя світлом.

00:08:35.085 --> 00:08:38.536
Утім я розповідаю про нього тому, що коли йому виповнилось чотири місяці,

00:08:38.536 --> 00:08:43.208
мій редактор відділу міжнародних новин змусив мене повернутись у Багдад,

00:08:43.208 --> 00:08:46.540
звідки я вела репортажі під час режиму Саддама Гусейна,

00:08:46.540 --> 00:08:49.419
падіння Багдаду та після цих подій.

00:08:49.419 --> 00:08:52.513
І я пам'ятаю, як заходжу в літак у сльозах,

00:08:52.513 --> 00:08:55.499
плачу через розлуку з сином.

00:08:55.499 --> 00:08:57.732
Коли я вже була в Іраці,

00:08:57.732 --> 00:09:00.467
один досить відомий іракський політик та мій товариш

00:09:00.467 --> 00:09:02.941
запитав: "Що ти тут робиш?

00:09:02.941 --> 00:09:04.782
Чому ти не вдома з Лукою?"

00:09:04.782 --> 00:09:08.567
І я відповіла: "Ну, я мушу побачити." Це був 2004 рік,

00:09:08.567 --> 00:09:12.954
початок надзвичайно кривавого періоду в Іраку.

00:09:12.954 --> 00:09:16.194
"Я мушу побачити, я мушу побачити, що тут відбувається.

00:09:16.194 --> 00:09:17.059
Я мушу розповісти про це світові".

00:09:17.059 --> 00:09:20.623
І він сказав у відповідь: "Повертайся додому,

00:09:20.623 --> 00:09:23.909
бо якщо ти пропустиш його перший зуб,

00:09:23.909 --> 00:09:26.907
якщо ти пропустиш його перший крок, ти ніколи собі цього не пробачиш.

00:09:26.907 --> 00:09:30.770
А війна буде завжди".

NOTE Paragraph

00:09:30.770 --> 00:09:35.111
Це сумно, але війни будуть завжди.

00:09:35.111 --> 00:09:38.965
І я обманюю себе, думаючи, що як журналіст,

00:09:38.965 --> 00:09:40.731
як репортер, як письменник,

00:09:40.731 --> 00:09:45.569
можу зупинити їх. Я не можу.

00:09:45.569 --> 00:09:48.116
Я не Кофі Аннан. Та й він не в силах зупинити війну.

00:09:48.116 --> 00:09:51.093
Він намагався вести переговори з Сирією та не зміг.

00:09:51.093 --> 00:09:55.089
Я не уповноважена ООН з питань розв'язання конфліктів.

00:09:55.089 --> 00:09:57.372
Я навіть не лікар гуманітарної допомоги.

00:09:57.372 --> 00:10:00.198
І я не можу вам передати наскільки безпорадно я інколи почувалась,

00:10:00.198 --> 00:10:03.469
коли в мене перед очима помирали люди, а я не могла врятувати їх.

00:10:03.469 --> 00:10:07.304
Я всього-на-всього свідок.

00:10:07.304 --> 00:10:12.358
Моя роль полягає в тому, щоб бути голосом безголосих.

00:10:12.358 --> 00:10:15.591
Моя колега порівнює це з пролиттям світла

00:10:15.591 --> 00:10:18.353
у найтемніших куточках світу.

00:10:18.353 --> 00:10:21.000
І це саме те, що я намагаюсь зробити.

00:10:21.000 --> 00:10:24.036
Мені не завжди це вдається,

00:10:24.036 --> 00:10:26.577
а інколи просто опускаються руки,

00:10:26.577 --> 00:10:28.783
тому що з'являється відчуття, немовби ти пишеш у порожнечу.

00:10:28.783 --> 00:10:31.112
Здавалося б, ніхто цим не переймається.

00:10:31.112 --> 00:10:33.361
Кого хвилює Сирія? Кого хвилює Боснія?

00:10:33.361 --> 00:10:35.374
Кого хвилює Конго,

00:10:35.374 --> 00:10:37.648
Кот-д'Івуар, Ліберія, Сьєрра-Леоне,

00:10:37.648 --> 00:10:39.763
усі ці місця, які

00:10:39.763 --> 00:10:43.736
я пам'ятатиму все своє життя?

00:10:43.736 --> 00:10:46.989
Але моя професія полягає в тому, щоб давати свідчення,

00:10:46.989 --> 00:10:50.171
і в цьому вся суть

00:10:50.171 --> 00:10:52.712
професії репортера.

00:10:52.712 --> 00:10:56.303
Мені залишається лише надіятись.

00:10:56.303 --> 00:10:58.911
Не на високопосадовців чи політиків,

00:10:58.911 --> 00:11:01.308
адже як би мені не хотілося вірити, що

00:11:01.308 --> 00:11:03.773
вони почують мене і зроблять щось,

00:11:03.773 --> 00:11:06.933
я не обманюю себе.

NOTE Paragraph

00:11:06.933 --> 00:11:11.150
Але я вірю в те, що якщо ви згадаєте мої слова

00:11:11.150 --> 00:11:14.703
або будь-яку з моїх розповідей завтра за сніданком,

00:11:14.703 --> 00:11:17.385
якщо ви згадаєте розповідь про Сараєво,

00:11:17.385 --> 00:11:20.876
розповідь про Руанду,

00:11:20.876 --> 00:11:23.449
тоді я виконала своє завдання.

NOTE Paragraph

00:11:23.449 --> 00:11:25.487
Щиро дякую.

NOTE Paragraph

00:11:25.487 --> 00:11:32.717
(Оплески)