1
00:00:00,703 --> 00:00:03,515
Ось як починається війна.

2
00:00:03,515 --> 00:00:06,781
Одного дня ви живете своїм звичним життям,

3
00:00:06,781 --> 00:00:09,297
збираєтеся піти на вечірку,

4
00:00:09,297 --> 00:00:11,681
відправляєте дітей до школи,

5
00:00:11,681 --> 00:00:14,394
записуєтеся на прийом до стоматолога.

6
00:00:14,394 --> 00:00:18,020
Через мить ваш телефон виходить з ладу,

7
00:00:18,020 --> 00:00:21,957
вимикається телевізор, на вулиці знаходяться озброєні люди,

8
00:00:21,957 --> 00:00:24,273
дорога перекрита.

9
00:00:24,273 --> 00:00:28,750
Звичне для вас життя перестає бути дійсністю.

10
00:00:28,750 --> 00:00:30,955
Воно зупиняється.

11
00:00:30,955 --> 00:00:33,513
Я хочу розповісти історію своєї подруги,

12
00:00:33,513 --> 00:00:36,491
яка живе у Боснії, про те, що трапилося з нею.

13
00:00:36,491 --> 00:00:40,868
Думаю, ця історія допоможе вам сповна відчути та зрозуміти подібну ситуацію.

14
00:00:40,868 --> 00:00:44,962
Одного квітневого дня 1992 року вона йшла на роботу,

15
00:00:44,962 --> 00:00:48,110
одягнена в коротку спідницю та на підборах. Вона працювала в банку.

16
00:00:48,110 --> 00:00:51,634
Була молодою мамою, любила "потусити".

17
00:00:51,634 --> 00:00:53,468
Чудова людина.

18
00:00:53,468 --> 00:00:56,775
І раптом вона бачить танк,

19
00:00:56,775 --> 00:00:59,981
що неквапно рухається головною вулицею Сараєво,

20
00:00:59,981 --> 00:01:03,533
відсуваючи усе на своєму шляху.

21
00:01:03,533 --> 00:01:07,564
Їй здавалось, що вона спить, але це було не так.

22
00:01:07,564 --> 00:01:10,309
І вона біжить у пошуках прихистку, як і кожен з нас би зробив.

23
00:01:10,309 --> 00:01:14,326
На високих підборах та в коротенькій спідниці вона

24
00:01:14,326 --> 00:01:16,925
ховається за сміттєвим баком.

25
00:01:16,925 --> 00:01:21,144
Вона почувається безглуздо, ховаючись там,

26
00:01:21,144 --> 00:01:23,840
проте бачить танк, солдатів,

27
00:01:23,840 --> 00:01:26,200
людей навкруги і хаос.

28
00:01:26,200 --> 00:01:30,827
У голові промайнуло: "Я ніби Аліса в Задзеркаллі,

29
00:01:30,827 --> 00:01:33,162
що опускається у кролячу нору,

30
00:01:33,162 --> 00:01:36,230
все нижче і нижче до хаосу,

31
00:01:36,230 --> 00:01:41,631
і моє життя вже ніколи не буде таким, як колись".

32
00:01:41,631 --> 00:01:45,418
Кілька тижнів потому, у тисняві натовпу моя подруга

33
00:01:45,418 --> 00:01:50,368
з своїм сином на руках штовхалась, щоб

34
00:01:50,368 --> 00:01:52,904
віддати немовля незнайомцю у автобусі,

35
00:01:52,904 --> 00:01:55,928
одному із останніх, що відправлявся з Сараєво,

36
00:01:55,928 --> 00:01:59,093
забираючи дітей у безпечне місце.

37
00:01:59,093 --> 00:02:03,203
Вона згадує, як разом із матір'ю пробиралася наперед

38
00:02:03,203 --> 00:02:06,629
через великий натовп людей, вигукуючи "Візьміть мою дитину! Візьміть мою дитину!",

39
00:02:06,629 --> 00:02:12,682
і як віддала свого сина людині у віконечку.

40
00:02:12,682 --> 00:02:15,550
Вона не бачила його роками.

41
00:02:15,550 --> 00:02:19,269
Облога тривала три з половиною роки,

42
00:02:19,269 --> 00:02:21,558
облога без води,

43
00:02:21,558 --> 00:02:26,847
без електрики, без тепла, без їжі,

44
00:02:26,847 --> 00:02:32,202
у самому серці Європи, в середині 20 століття.

45
00:02:32,202 --> 00:02:36,004
Я мала честь бути серед репортерів,

46
00:02:36,004 --> 00:02:38,423
які пережили ту облогу,

47
00:02:38,423 --> 00:02:41,461
і вважаю за честь та привілегію своє перебування там,

48
00:02:41,461 --> 00:02:43,651
бо це навчило мене всього,

49
00:02:43,651 --> 00:02:47,780
не лише про роботу репортера, а й про людське життя.

50
00:02:47,780 --> 00:02:50,135
Я дізналася про співчуття.

51
00:02:50,135 --> 00:02:53,946
Я дізналась про пересічних людей, які можуть бути героями.

52
00:02:53,946 --> 00:02:58,317
Я навчилась ділитись. Навчилась товаришувати.

53
00:02:58,317 --> 00:03:01,228
Та головне, я зрозуміла, що є любов.

54
00:03:01,228 --> 00:03:06,507
Навіть у центрі жахливої руйнації, серед смерті та хаосу,

55
00:03:06,507 --> 00:03:09,643
я була свідком того, як пересічні люди можуть допомагати своїм сусідам,

56
00:03:09,643 --> 00:03:12,287
ділити їжу, виховувати дітей,

57
00:03:12,287 --> 00:03:15,539
рятувати того, кого підстрелили посеред дороги,

58
00:03:15,539 --> 00:03:18,396
навіть піддаючи загрозі своє власне життя,

59
00:03:18,396 --> 00:03:21,647
допомагати пораненим добратися до таксі,

60
00:03:21,647 --> 00:03:24,268
яке доставить їх до лікарні.

61
00:03:24,268 --> 00:03:27,487
Я так багато дізналась про себе.

62
00:03:27,487 --> 00:03:30,512
Марта Ґеллхорн, одна із моїх героїнь, якось сказала:

63
00:03:30,512 --> 00:03:35,710
"Можна любити лише одну війну. Все інше відповідальність".

64
00:03:35,710 --> 00:03:39,246
Опісля як репортер я бачила дуже-дуже багато війн,

65
00:03:39,246 --> 00:03:41,875
так багато, що й полічити важко,

66
00:03:41,875 --> 00:03:44,958
але такої як в Сараєво не було.

67
00:03:44,958 --> 00:03:48,913
Торік у квітні я поїхала на досить дивну,

68
00:03:48,913 --> 00:03:52,687
я б сказала навіть божевільну, "зустріч випускників".

69
00:03:52,687 --> 00:03:57,030
Це була двадцята річниця облоги,

70
00:03:57,030 --> 00:03:59,502
початку облоги у Сараєво,

71
00:03:59,502 --> 00:04:03,942
насправді мені не подобається слово "річниця", адже це звучить наче вечірка,

72
00:04:03,942 --> 00:04:05,345
а то не була вечірка.

73
00:04:05,345 --> 00:04:09,333
Це була дуже сумна зустріч репортерів,

74
00:04:09,333 --> 00:04:12,724
які працювали там протягом війни, працівників гуманітарної допомоги

75
00:04:12,724 --> 00:04:17,193
та, звичайно ж, відважних та сміливих жителів Сараєво.

76
00:04:17,193 --> 00:04:19,612
Та найбільше мене вразила

77
00:04:19,612 --> 00:04:21,353
і просто розбила мені серце

78
00:04:21,353 --> 00:04:23,523
прогулянка головною вулицею Сараєво,

79
00:04:23,523 --> 00:04:27,598
де моя подруга Аіда побачила 20 років тому, як наближався танк.

80
00:04:27,598 --> 00:04:34,295
На тій дорозі стояло понад 12 тисяч червоних стільців,

81
00:04:34,295 --> 00:04:35,921
порожніх,

82
00:04:35,921 --> 00:04:38,190
і кожен з них символізував

83
00:04:38,190 --> 00:04:41,907
людину, що загинула під час облоги,

84
00:04:41,907 --> 00:04:46,194
лишень в самому Сараєво, а не в цілій Боснії.

85
00:04:46,194 --> 00:04:48,781
Їх розставили від одного краю міста

86
00:04:48,781 --> 00:04:51,055
і далеко вглиб міста.

87
00:04:51,055 --> 00:04:54,558
Та найважче було бачити малесенькі стільці

88
00:04:54,558 --> 00:04:57,414
для дітей.

89
00:04:57,414 --> 00:05:00,541
Зараз я розповім про Сирію.

90
00:05:00,541 --> 00:05:03,731
Я поїхала туди, бо була переконана,

91
00:05:03,731 --> 00:05:05,987
що мушу це зробити.

92
00:05:05,987 --> 00:05:08,992
Я вірю, що цю історію необхідно розповісти.

93
00:05:08,992 --> 00:05:12,962
І знову ж таки я бачу образ війни у Боснії.

94
00:05:12,962 --> 00:05:15,191
Коли я вперше прибула в Дамаск,

95
00:05:15,191 --> 00:05:17,593
мені довелося відчути дивний момент, коли люди,

96
00:05:17,593 --> 00:05:21,153
здавалось би, і не вірять в те, що війна мине.

97
00:05:21,153 --> 00:05:23,088
Таке ж враження було і в Боснії,

98
00:05:23,088 --> 00:05:25,902
і майже в кожній країні, яку я відвідала в час війни.

99
00:05:25,902 --> 00:05:28,445
Люди не хочуть вірити в початок війни,

100
00:05:28,445 --> 00:05:31,912
отже вони не покидають своїх домівок, не покидають, поки це можливо.

101
00:05:31,912 --> 00:05:33,582
Вони не забирають своїх грошей.

102
00:05:33,582 --> 00:05:37,477
Вони залишаються, тому що прагнуть бути в себе вдома.

103
00:05:37,477 --> 00:05:41,516
А потім війна і хаос вщухають.

104
00:05:41,516 --> 00:05:45,319
Руанда - це місце, що часто не дає мені спокою.

105
00:05:45,319 --> 00:05:51,473
У 1994 я ненадовго покинула Сараєво, щоб зробити репортаж про геноцид у Руанді.

106
00:05:51,473 --> 00:05:56,322
З квітня до серпня 1994 року

107
00:05:56,322 --> 00:06:00,523
було вбито один мільйон людей.

108
00:06:00,523 --> 00:06:05,750
А зараз подумайте: якщо ті 12,000 крісел настільки шокували мене

109
00:06:05,750 --> 00:06:07,822
своєю кількістю,

110
00:06:07,822 --> 00:06:11,453
то уявіть хоча б на секунду мільйон людей.

111
00:06:11,453 --> 00:06:13,990
Я пам'ятаю,

112
00:06:13,990 --> 00:06:19,071
як я стояла і дивилась вдалечінь на дорогу,

113
00:06:19,071 --> 00:06:25,160
а перед очима на цілу милю лежали тіла, складені в купу, вдвічі більшу за мій зріст,

114
00:06:25,160 --> 00:06:26,884
тіла мертвих.

115
00:06:26,884 --> 00:06:30,219
І це був лише невеликий відсоток мертвих.

116
00:06:30,219 --> 00:06:32,188
А ще були матері, які тримали на руках своїх дітей,

117
00:06:32,188 --> 00:06:35,529
що переживали останні передсмертні муки.

118
00:06:35,529 --> 00:06:38,859
Війна навчає нас багато чого.

119
00:06:38,859 --> 00:06:41,211
І я згадую Руанду,

120
00:06:41,211 --> 00:06:45,329
тому що це одне місце, як Південна Африка,

121
00:06:45,329 --> 00:06:49,311
де вже близько 20 років триває процес "відновлення".

122
00:06:49,311 --> 00:06:52,779
П'ятдесят шість відсотків парламентарів становлять жінки,

123
00:06:52,779 --> 00:06:55,231
і це чудово.

124
00:06:55,231 --> 00:06:59,257
А конституція передбачає, що

125
00:06:59,257 --> 00:07:02,430
не можна говорити Гуту або Тутсі.

126
00:07:02,430 --> 00:07:06,299
Не можна дискримінувати когось за етнічною приналежністю,

127
00:07:06,299 --> 00:07:10,845
що стало головною причиною кровопролиття.

128
00:07:10,845 --> 00:07:13,952
Одна моя подруга, соціальний працівник, розповіла мені прекрасну історію.

129
00:07:13,952 --> 00:07:15,435
Принаймні я вважаю її прекрасною.

130
00:07:15,435 --> 00:07:20,352
Це розповідь про групу дітей, що належали до Гуту і Тутсі,

131
00:07:20,352 --> 00:07:23,066
і групу матерів, які їх усиновляли чи удочеряли.

132
00:07:23,066 --> 00:07:27,000
Вони вишикувались в чергу і просто передавали дітей.

133
00:07:27,000 --> 00:07:30,166
Не було й натяку на те, що ти Тутсі,

134
00:07:30,166 --> 00:07:33,081
а ти Гуту, можливо ти вбив мою маму,

135
00:07:33,081 --> 00:07:34,927
можливо ти вбив мого тата.

136
00:07:34,927 --> 00:07:40,233
Вони просто зібрались разом у цьому акті примирення,

137
00:07:40,233 --> 00:07:43,817
і я вважаю це дивовижним.

138
00:07:43,817 --> 00:07:46,659
Тому коли люди запитують, як я можу продовжувати висвітлювати події війни

139
00:07:46,659 --> 00:07:48,871
і чому я продовжую це робити,

140
00:07:48,871 --> 00:07:50,340
цей випадок говорить сам за себе.

141
00:07:50,340 --> 00:07:53,731
Коли я наступного тижня повернулася до Сирії,

142
00:07:53,731 --> 00:07:57,692
то побачила неймовірно героїчних людей.

143
00:07:57,692 --> 00:07:59,965
Деякі з них боряться за демократію,

144
00:07:59,965 --> 00:08:03,982
за речі, які ми звикли приймати як належне кожного дня.

145
00:08:03,982 --> 00:08:07,220
І ось чому я це роблю.

146
00:08:07,220 --> 00:08:11,688
У 2004 у мене народився синочок,

147
00:08:11,688 --> 00:08:14,883
і я називаю його своєю диво-дитиною,

148
00:08:14,883 --> 00:08:17,929
тому що після побачених мною смертей,

149
00:08:17,929 --> 00:08:22,106
руйнації, хаосу та темноти у моєму житті

150
00:08:22,106 --> 00:08:25,965
народився цей промінчик надії.

151
00:08:25,965 --> 00:08:30,162
Я назвала його Лука, що означає "той, що дарує світло",

152
00:08:30,162 --> 00:08:35,085
адже він справді наповнює моє життя світлом.

153
00:08:35,085 --> 00:08:38,536
Утім я розповідаю про нього тому, що коли йому виповнилось чотири місяці,

154
00:08:38,536 --> 00:08:43,208
мій редактор відділу міжнародних новин змусив мене повернутись у Багдад,

155
00:08:43,208 --> 00:08:46,540
звідки я вела репортажі під час режиму Саддама Гусейна,

156
00:08:46,540 --> 00:08:49,419
падіння Багдаду та після цих подій.

157
00:08:49,419 --> 00:08:52,513
І я пам'ятаю, як заходжу в літак у сльозах,

158
00:08:52,513 --> 00:08:55,499
плачу через розлуку з сином.

159
00:08:55,499 --> 00:08:57,732
Коли я вже була в Іраці,

160
00:08:57,732 --> 00:09:00,467
один досить відомий іракський політик та мій товариш

161
00:09:00,467 --> 00:09:02,941
запитав: "Що ти тут робиш?

162
00:09:02,941 --> 00:09:04,782
Чому ти не вдома з Лукою?"

163
00:09:04,782 --> 00:09:08,567
І я відповіла: "Ну, я мушу побачити." Це був 2004 рік,

164
00:09:08,567 --> 00:09:12,954
початок надзвичайно кривавого періоду в Іраку.

165
00:09:12,954 --> 00:09:16,194
"Я мушу побачити, я мушу побачити, що тут відбувається.

166
00:09:16,194 --> 00:09:17,059
Я мушу розповісти про це світові".

167
00:09:17,059 --> 00:09:20,623
І він сказав у відповідь: "Повертайся додому,

168
00:09:20,623 --> 00:09:23,909
бо якщо ти пропустиш його перший зуб,

169
00:09:23,909 --> 00:09:26,907
якщо ти пропустиш його перший крок, ти ніколи собі цього не пробачиш.

170
00:09:26,907 --> 00:09:30,770
А війна буде завжди".

171
00:09:30,770 --> 00:09:35,111
Це сумно, але війни будуть завжди.

172
00:09:35,111 --> 00:09:38,965
І я обманюю себе, думаючи, що як журналіст,

173
00:09:38,965 --> 00:09:40,731
як репортер, як письменник,

174
00:09:40,731 --> 00:09:45,569
можу зупинити їх. Я не можу.

175
00:09:45,569 --> 00:09:48,116
Я не Кофі Аннан. Та й він не в силах зупинити війну.

176
00:09:48,116 --> 00:09:51,093
Він намагався вести переговори з Сирією та не зміг.

177
00:09:51,093 --> 00:09:55,089
Я не уповноважена ООН з питань розв'язання конфліктів.

178
00:09:55,089 --> 00:09:57,372
Я навіть не лікар гуманітарної допомоги.

179
00:09:57,372 --> 00:10:00,198
І я не можу вам передати наскільки безпорадно я інколи почувалась,

180
00:10:00,198 --> 00:10:03,469
коли в мене перед очима помирали люди, а я не могла врятувати їх.

181
00:10:03,469 --> 00:10:07,304
Я всього-на-всього свідок.

182
00:10:07,304 --> 00:10:12,358
Моя роль полягає в тому, щоб бути голосом безголосих.

183
00:10:12,358 --> 00:10:15,591
Моя колега порівнює це з пролиттям світла

184
00:10:15,591 --> 00:10:18,353
у найтемніших куточках світу.

185
00:10:18,353 --> 00:10:21,000
І це саме те, що я намагаюсь зробити.

186
00:10:21,000 --> 00:10:24,036
Мені не завжди це вдається,

187
00:10:24,036 --> 00:10:26,577
а інколи просто опускаються руки,

188
00:10:26,577 --> 00:10:28,783
тому що з'являється відчуття, немовби ти пишеш у порожнечу.

189
00:10:28,783 --> 00:10:31,112
Здавалося б, ніхто цим не переймається.

190
00:10:31,112 --> 00:10:33,361
Кого хвилює Сирія? Кого хвилює Боснія?

191
00:10:33,361 --> 00:10:35,374
Кого хвилює Конго,

192
00:10:35,374 --> 00:10:37,648
Кот-д'Івуар, Ліберія, Сьєрра-Леоне,

193
00:10:37,648 --> 00:10:39,763
усі ці місця, які

194
00:10:39,763 --> 00:10:43,736
я пам'ятатиму все своє життя?

195
00:10:43,736 --> 00:10:46,989
Але моя професія полягає в тому, щоб давати свідчення,

196
00:10:46,989 --> 00:10:50,171
і в цьому вся суть

197
00:10:50,171 --> 00:10:52,712
професії репортера.

198
00:10:52,712 --> 00:10:56,303
Мені залишається лише надіятись.

199
00:10:56,303 --> 00:10:58,911
Не на високопосадовців чи політиків,

200
00:10:58,911 --> 00:11:01,308
адже як би мені не хотілося вірити, що

201
00:11:01,308 --> 00:11:03,773
вони почують мене і зроблять щось,

202
00:11:03,773 --> 00:11:06,933
я не обманюю себе.

203
00:11:06,933 --> 00:11:11,150
Але я вірю в те, що якщо ви згадаєте мої слова

204
00:11:11,150 --> 00:11:14,703
або будь-яку з моїх розповідей завтра за сніданком,

205
00:11:14,703 --> 00:11:17,385
якщо ви згадаєте розповідь про Сараєво,

206
00:11:17,385 --> 00:11:20,876
розповідь про Руанду,

207
00:11:20,876 --> 00:11:23,449
тоді я виконала своє завдання.

208
00:11:23,449 --> 00:11:25,487
Щиро дякую.

209
00:11:25,487 --> 00:11:32,717
(Оплески)