Є щось таке у печерах –

темна щілина у вапняковій скелі,
яка кличе зазирнути всередину.

Проминаючи місце зустрічі
світла і темряви,

ви входите до світу підземелля –

місця вічної тьми, земляних запахів,
панівної тиші.

Давним-давно у Європі

древні люди також входили
в ці підземні світи.

Як свідчення своєї присутності

вони залишили за собою таємничі
написи та малюнки,

як ця група людей, трикутники та зигзаги
з Охо Ґуаренья в Іспанії.

Ви зараз ходите тими ж стежками,
що й ці древні художники.

І в цьому сюрреалістичному,
потойбічному місці

можна навіть уявити,

що ви чуєте приглушені кроки
шкіряних чобіт по м'якій землі,

або що ви бачите мерехтіння ліхтаря
за наступним поворотом.

Коли я в печері,

я часто дивуюсь, що примушувало
цих людей заходити так глибоко

у прекрасні, небезпечні та вузькі
коридори, щоб залишити позначку?

У цьому відеоролику,

який було знято на відстані півкілометра
чи третини милі під землею

у печері Кудон в Іспанії,

ми виявили низку червоних
малюнків на стелі

у досі не дослідженій частині печери.

Повзучи вперед, як солдати,
під стелею, яка опускалася все нижче,

ми зрештою дісталися до місця,
де стеля була так низько,

що мій чоловік та фотограф проекту, Ділан,

більше не міг навести фокус на стелю
своєю дзеркальною фотокамерою.

Тож поки він знімав мене,

я далі йшла по сліду червоної фарби
з одним ліхтариком

та фотокамерою-"мильницею",
яка в нас була саме на такий випадок.

Півкілометра під землею.

Я не жартую.

Що там можна було робити
з ліхтарем або кам'яною лампою?

(Сміх)

Тобто... у випадку зі мною є сенс, так?

Але, знаєте,

це те питання, на яке я намагаюся
знайти відповідь у своєму дослідженні.

Я вивчаю деякі зразки
найдавнішого мистецтва у світі.

Вони були створені стародавніми
митцями з Європи

десь від 10 000 до 40 000 років тому.

І річ у тому,

що я не просто вивчаю їх,
бо вони гарні,

хоч деякі з них такими є.

А цікавить мене розвиток
сучасного мислення,

еволюції творчості, уяви,
абстрактної думки,

того, що означає бути людиною.

Хоча усі види й спілкуються
між собою у певний спосіб,

лише ми, люди, справді
перейшли на інший рівень.

Наше бажання та здатність
ділитися та взаємодіяти

стало значним фактором
нашої історії успіху.

Наш сучасний світ побудований на
світовій мережі інформаційного обміну,

що стало можливим, значною мірою,
завдяки нашій здатності спілкуватися –

зокрема, використання графічної
або писемної форми спілкування.

Цікаво, що

ми спиралися на розумові досягнення

тих, хто жив до нас, так довго,

що легко забути про те, що певних
здібностей зразу не було.

Це одна з тих речей,
які мене найбільше вражають

у вивченні нашої давньої історії.

У тих людей не було плечей гігантів,
на яких вони могли б стояти.

Вони були тими першими плечима.

І хоча дивовижна кількість
важливих винаходів

бере початок у тих далеких часах,

сьогодні я б хотіла вам розповісти
про винайдення графічної комунікації.

Є три основні види комунікації:

вербальна, жестова –
наприклад, мова жестів –

і графічна комунікація.

Вербальна і жестова комунікація
по своїй суті є ефемерною.

Вона потребує близького контакту
для передачі й отримання повідомлення.

І після моменту передачі зникає назавжди.

На противагу, графічна комунікація
роз'єднує цей зв'язок.

І з її появою вперше стало можливим

передавати та зберігати повідомлення

за межами однієї миті у просторі і часі.

Європа – одне з перших місць,

де ми бачимо графічні позначки,
які регулярно з'являються

у печерах, кам'яних укриттях та навіть
деяких відкритих місцях, які збереглися.

Але це не та Європа,
яку ми знаємо сьогодні.

У ті часи здіймалися льодові пласти,

висотою від трьох до чотирьох кілометрів,

з широкими трав'яними рівнинами
та замерзлою тундрою.

Це був Льодовиковий період.

За минуле століття

тут було знайдено понад 350 місць
наскельних малюнків Льодовикового періоду,

на яких були зображені тварини,
абстрактні фігури й іноді навіть люди,

як оці вирізані фігури із
печери Аддаура на Сицилії.

Вони дають нам рідкісну можливість

заглянути в світ творчості і уяви
ранніх художників.

Від їхнього відкриття,

в більшості докладно вивчалися
саме зображення тварин,

як цей чорний кінь
з печери Куйялвера в Іспанії

або цей незвичайний фіолетовий бізон
з печери Ла-Пас'єга.

Але саме абстрактні форми,
які ми називаємо геометричними символами,

спонукали мене вивчати мистецтво.

Смішно те, що в більшості місць

геометричні символи сильно перевищують
по кількості малюнки тварин та людей.

Але коли я почала вивчати їх у 2007 році,

не було навіть ні точного списку
кількості різних форм,

ні чіткого розуміння,

чи відрізняються символи
в залежності від часу і місця.

До того, як хоча б почати
працювати над цими питаннями,

я спершу створила базу даних

всіх відомих геометричних символів
з усіх місць наскельного мистецтва.

Проблема полягала в тому, що, хоча
в деяких місцях їх добре задокументували,

частіше за все символи,
які зображують тварин,

також було дуже багато
неясних записів –

майже не було опису чи деталей.

Деякі з них не відвідувались
протягом півстоліття чи більше.

Ці місця я обрала для своїх виїзних робіт.

Протягом двох років

ми з моїм вірним чоловіком Діланом провели
більше, ніж по 300 годин під землею,

пробираючись пішки, рачки і
дряпаючись по 52 місцях

у Франції, Іспанії, Португалії і Сицилії.

І це точно було того варте.

Ми знаходили нові, незадокументовані
символи в 75% відвіданих місць.

Це саме той рівень точності, 
який був мені потрібен,

щоб почати відповідати на
більш глобальні питання.

Перейдемо до відповідей на них.

За виключенням деяких виняткових,
існує лише 32 геометричні символи.

Лише 32 символи

протягом відрізку у 30 тис. років
і по всьому континенту Європи.

Це дуже мала кількість.

Якщо б це були просто
каракулі чи орнамент,

ми могли б сподіватись на
більше різноманіття,

але натомість ми бачимо
тільки ті ж самі символи,

які з'являються в тому ж місці і часі.

Деякі символи швидко переймались до того,
як втратити популярність і зникнути,

тоді як інші були вигадані пізніше.

Але 65% цих символів залишалися
уживаними протягом всього періоду –

наприклад, лінії, прямокутники,
трикутники, овали і круги,

як ці, кінця Льодовикового періоду,

на місці, якому 10 тис. років
високо в Піренейських горах.

І тоді як одні символи поширювались
на тисячі кілометрів,

інші мали більш обмежену
зону розповсюдження,

інколи обмежуючись
однією територією,

наприклад, як ці роздільні прямокутники,

які були знайдені лише на півдні Іспанії,

і які деякими вченими вважаються

можливими символами сім'ї чи клану.

Також відмічу,

що, на диво, дуже схожі
ранні наскельні малюнки,

знайдені в печерах від Франції та Іспанії
до Індонезії та Австралії.

З такою кількістю схожих символів в місцях
настільки віддалених один від одного,

особливо в періоді 30 - 40 тис. років,

все більше і більше починає здаватися,

що цей винахід насправді
походить з Африки.

Але це уже, на жаль, інша розмова.

Тож повернемось до нашої теми.

Не було жодних сумнівів, що ці символи
мали значення для їхніх творців,

як ці барельєфні скульптури
віком 25 тис. років

в печері Ла-Рок-де-Венаск у Франції.

Ми можемо не знати, що вони значать,
але люди тих часів точно знали.

Повторювання однакових символів
так довго і в багатьох місцях

каже нам про те, що митці
обирали їх навмисно.

Якщо розглядати геометричні форми

зі специфічним, знайомим в культурі,
відомим значенням,

то перед нами, напевно,

одна із найстарших у світі систем
графічної комунікації.

Я зараз не кажу про писемність.

У той період було замало символів,

щоб скласти усі слова з усної мови,

і що є вимогою до повноцінної
системи писемності.

І ми не бачимо достатньо
регулярних повторень,

щоб сказати, що ці символи були
свого роду абеткою.

Та ми зустрічаємо деякі незвичайні зразки,

як це панно з печери Ла-Пас'єга в Іспанії,
відоме як "Напис",

з симетричними помітками зліва,

можливо, стилізованими
зображеннями рук в центрі

і щось схоже на скобку справа.

Найдавніші у світі системи
графічної комунікації –

шумерський клинопис, єгипетські ієрогліфи
та найстаріша китайська писемність –

всі виникли 4 - 5 тис. років тому,

створюючись з ранньої
прототипної системи,

побудованої на засічках та
піктографічних зображеннях,

у якій зображення та значення збігалося.

Так малюнок птаха дійсно
представляв птаха.

Тільки пізніше ці піктограми стають
більш стилізованими,

поки вони стають майже невпізнавані,

і винаходяться більше символів,

щоб позначити всі інші
відсутні слова в мові:

займенники, дієслова, прикметники.

Беручи це до уваги,

здається малоймовірним, що геометричні
символи з Льодовикового періоду в Європі

дійсно були абстрактними
рукописними символами.

Натомість, що більш імовірно,

ці ранні митці також
використовували засічки,

типу ряду цих ліній в печері
Рипаро-ді-За-Мінік в Сицилії,

а також створювали
стилізовані зображення

речей з навколишнього світу.

Чи можуть ці символи
означати зброю чи житло?

Чи, може, небесні об'єкти,
наприклад, сузір'я?

Чи навіть річки, гори, дерева –
об'єкти ландшафту,

наприклад, чорна пір'їста постать,
оточена дивними символами,

схожими на дзвони, в печері
Ель-Кастільйо в Іспанії.

Слово "пір'їстий", з латинського
"penniform", значить "у формі пера",

але чи може це насправді бути
зображенням рослини чи дерева?

Деякі дослідники почали
задавати ці питання

про певні символи в деяких місцях,

але я вірю, що прийшов час
повністю передивитись цю категорію.

Іронія в тому, звісно,

що після ретельного сортування
всіх символів в одну категорію

мені здається, що наступний крок –
це розбити їх окремо знову,

по мірі того, як виявляються
різні типи схожих образів.

Зрозумійте правильно,

наступне пізніше створення
повноцінної писемності

було саме по собі неймовірною подією.

Але важливо пам'ятати,

що ці ранні системи писемності
не виникли з повітря.

І що навіть 5 тис. років тому

люди уже спирались
на щось більш стародавнє,

що з'явилось за десятки
тисяч років до того,

починаючи від геометричних символів
Європи Льодовикового періоду і не тільки,

до тієї точки нашої спільної історії,

коли хтось вперше вирішив
намалювати графічний символ

і цим назавжди змінив те,
як ми спілкуємось.

Дякую.

(Оплески)